Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №158/3371/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/3371/26

Провадження № 2-а/0158/88/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Сіліч Ю.Л.,

з участю секретаря судового засідання – Оніщук Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В

Адвокат Курбай Л.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови №13/2в від 30.01.2026 року за справою про адміністративне правопорушення.

Позов обґрунтовується тим, що 30.01.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову №13/2В, згідно якої ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки останній порушив вимоги ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 15 Положення про військово-транспортний зв`язок», затвердженого постановою КМУ № 1921 від 28.12.2000р.

На підставі даної постанови на ОСОБА_1 було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири) гривень 00 копійок.

Разом з тим зазначає, що ОСОБА_1 був відсутній при розгляді справи, чим було порушено його право на надання пояснень, подання доказів та реалізацію права на захист. Дана постанова була направлена на поштову адресу позивача лише 22.07.2026 року та фактично ним отримана лише 28.07.2026 року.

Таким чином позивач та його представник вважають, що постанова від 30.01.2026 року № 13/2В, яка винесене начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , є протиправною та підлягає скасуванню. Крім того, просять поновити процесуальний строк на її оскарження.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 21.09.2026 року відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, передбаченими ст. 286 КАС України, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 21.09.2026 року продовжено ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для надання відзиву по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення на 10 днів, починаючи з 21 вересня 2026 року.

Проте, відзиву на позовну заяву, відповідачем у встановлений законом строк, подано не було.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, до суду подано заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, справа розглядається без фіксування судового процесу технічними засобами.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує наступне.

Приймаючи оскаржувану постанову, відповідач, в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , покликається на ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII), яка передбачає, що військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами (у тому числі водними) і технікою (далі - транспортні засоби) і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.

Порядок виконання військово-транспортного обов`язку, норми безоплатного залучення, вилучення та примусового відчуження транспортних засобів і техніки на період мобілізації та у воєнний час визначаються Кабінетом Міністрів України. Норми безоплатного залучення, вилучення та примусового відчуження транспортних засобів і техніки визначаються у відсотках за підприємством (установою, організацією) за галузями національної економіки.

Порядок відшкодування державою вартості майна чи збитків, яких зазнають центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, а також громадяни внаслідок вилучення чи примусового відчуження транспортних засобів в особливий період, визначається законом.

Виконання військово-транспортного обов`язку під час мобілізації здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації.

Обсяги транспортних засобів за типами та марками, що планується залучити під час мобілізації, для підприємств, установ та організацій усіх форм власності встановлюються згідно з Мобілізаційним планом України місцевими державними адміністраціями за поданням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, Центральним управлінням або регіональними органами Служби безпеки України, відповідними підрозділами розвідувальних органів України на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, що оформлюються відповідними розпорядженнями.

Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби.

Повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації.

Порядок компенсації шкоди, завданої транспортним засобам внаслідок їх залучення під час мобілізації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Міністерство внутрішніх справ України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, забезпечує подання до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відомостей про зареєстровані транспортні засоби, які можуть бути призначені для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, забезпечують подання до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відомостей про зареєстровані у Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України водні транспортні засоби, які можуть бути призначені для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів визначає порядок і забезпечує надання до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відомостей про зареєстровані трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні машини, сільськогосподарську техніку, які можуть бути призначені для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

З моменту оголошення загальної мобілізації транспортні засоби, які призначені для доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період та перебувають на військовому обліку у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, забороняється відправляти за межі території України та до інших областей, передавати права власності на них юридичним особам або громадянам, в оренду (лізинг), надавати їх як предмет застави для виконання зобов`язань за договорами про надання кредиту та гарантії перед банківською установою, а також вчиняти інші дії, що унеможливлюють передачу таких транспортних засобів Збройним Силам України та іншим військовим формуванням. Відправлення таких транспортних засобів під час загальної мобілізації до суміжних областей дозволяється після повідомлення територіального центру комплектування та соціальної підтримки про місце перебування транспортних засобів на строк не більше одного місяця.

Не підлягає передачі Збройним Силам України, іншим військовим формуванням транспортний засіб, що належить на праві власності громадянину, у разі відсутності у нього права власності на інші транспортні засоби.

Відповідно до п. 15 Положення про військово-транспортний обов`язок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1921 (далі як і раніше Положення №1921), керівники підприємств, установ та організацій подають територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, за формою згідно з Додатком 1.

Відповідно до п. 11 Положення №1921, військово-транспортний обов`язок реалізується шляхом безоплатного залучення транспортних засобів.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 №13/2в ЛРТЦК від 30.01.2026 року позивача по справі притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 15 Положення про військово-транспортний обов`язок, а саме за не подачу, як керівника ФГ «Бондарук-Агро» до 20.12.2025 інформації про наявність транспортних засобів і техніки, їхній технічний стан, а також громадян, які працюють на них, чим порушив вимоги ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 15 Положення про військово-транспортний зв`язок, затвердженого постановою КМУ № 1921 від 28.12.2000, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 34 000 грн.

Аналізуючи наведені правові норми, можна зробити висновок, що взяття на облік транспортних засобів у ТЦК є похідною дією від залучення техніки для потреб Збройних Сих України, а відтак, за відсутності техніки підприємство, в даному конкретному випадку фермерське господарство, не є суб`єктом виконання військово -транспортного обов`язку в частині надання майна. Отже, подання відомостей з нульовими показниками, як доводить відповідач, позбавлене будь-якої управлінської мети, позаяк ТЦК не отримує жодного мобілізаційного ресурсу, ціллю якого є наведені вище правові норми.

Крім того, не визначено яким порядком фіксувати технічний стан неіснуючої техніки та транспортних засобів, а також інформацію про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, як це передбачено цим же п. 15 Положення №1921.

З приводу інформації про реєстрацію транспортних засобів, то ТЦК виходячи з ст. 6 Закону № 3543-XII та п. 13 Положення №1921, отримує таку інформацію напряму від територіальних органів МВС (сервісних центрів), а відтак достовірно знає з державних реєстрів за якими підприємствами, установами та організаціями транспортні засоби і техніка числиться, а за якими ні.

Отже, формується висновок, що обов`язок передбачений п. 15 Положення № 1921 виникає виключно за умови володіння транспортними засобами та технікою, а відсутність факту «наявності» майна автоматично анулює обов`язок подання звіту, оскільки форма «Відомості» (Додаток 1 до вказаного Положення) передбачає заповнення конкретних технічних характеристик об`єктів, а не констатацію їх відсутності. Відомість за формою Додатка 1, це документ, який містить технічні дані (тип, марка, номер шасі), а коли об`єкта немає, то документ не може бути сформований за встановленою формою.

В підтвердження наведеної позиції суд враховує лист Міністерства оборони України за №322/2/2836 від 17.05.2016, текст якого висвітлює наступне: «Відповідно до пункту 15 Положення № 1921, керівники підприємств, установ та організацій надають військовим комісаріатам щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях на таких транспортних засобах і техніці.

Зазначена норма Положення поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, за наявності на обліку на цих підприємствах транспортних засобів і техніки або змін у їх якісному чи кількісному стані».

Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП.

Згідно частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинених в особливий період тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а), чого з матеріалів справи не вбачається.

Слід закцентувати увагу й на тому, що конституційний принцип верховенства права знайшов своє закріплення та був деталізований у статтях 2, 6 та 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), які передбачають, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права; суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

У рішеннях ЄСПЛ та Верховного Суду сформувалась стала практика щодо визначення відповідних критеріїв.

Так, ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50?56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення…, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у права заявника.

Зазначені підходи були застосовані у своїй практиці Великою Палатою Верховного Суду. Зокрема у постанові від 30 січня 2019 у справі № 442/456/17 (провадження № 11-860апп18) Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи відступ від позиції Верховного Суду України, вказала на те, що цей Суд при ухваленні постанови від 25 травня 2016 у справі № 419/794/15-а віддав перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України, водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд повинен застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, а звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Отже, виходячи з наведеного, суд не вбачає у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яке виразилось у не поданні як керівника ФГ «Бондарук-Агро» до 20.12.2025 інформації про наявність транспортних засобів і техніки, їхній технічний стан, а також громадян, які працюють на таких.

Аналогічного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 10 червня 2026 року (судова справа №158/575/26, провадження №А/857/26969/26).

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно із положеннями ст.139 КАС України при задоволенні позову суд стягує із відповідача судові витрати по справі.

При оскарженні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності сплаті підлягає судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2026 року становить 3 328 грн. 00 коп.) та складає 665 грн. 60 коп.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги задоволено, тому судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. ст. 9, 210, 235, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 9, 77, 79, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -

У Х В АЛ И В

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №13/2в від 30.01.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Представник позивача – адвокат Курбай Людмила Миколаївна, діє на підставі ордеру на надання правничої допомогу серії АС №1198255 від 04.08.2026;

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_5 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .

Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч