Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №734/1528/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/1528/26Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.

Провадження № 33/4823/798/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі головуючого судді Сиволапа Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Гуца А.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 вересня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що о 08 годині 56 хвилин 22 березня 2026 року в с. Кіпті, траса М-01 98 км Київ-Чернігів-Нові-Яриловичі (Чернігівського району Чернігівської області), ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ssang Yong Korando» н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився на місці зупинки, за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6820 ARНM-0087, результат позитивний 0,74 проміле, чим водій порушив вимогу п.2.9.«а» Правил дорожнього руху.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Гуц А.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу даних адміністративних правопорушень. Вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною і необґрунтованою у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження чіткого однозначного визнання ОСОБА_1 результатів проведеного на місці зупинки тестування за допомогою газоаналізатора Драгер. Натомість з відеозаписів видно, як одразу після тесту ОСОБА_1 і категорично висловив незгоду з такими результатами та повідомив поліцейського про бажання пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, в тому числі шляхом проведення аналізів біоматеріалів.

Вказує, що в порушення вимог ст. 266 КУпАП та п. 7 розділу І Інструкції № 1452/735 поліцейський не склав направлення на огляд (додаток 1 до Інструкції) та не доставив водія до найближчого медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння. В подальшому, після введення в оману ОСОБА_3 як юридично необізнана особа, формально погодився з результатами огляду на місці, проте така згода отримана з порушенням його процесуальних прав і не є добровільною та інформованою. З відеозапису вбачається, що незгода з результатами тестування була чіткою та однозначною на момент одразу після тесту, а подальша зміна позиції стала наслідком неправомірних дій поліцейського. Зазначає, що результати огляду на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Драгер у цій ситуації не є належним доказом, оскільки поліцейські не виконали обов`язок провести повноцінний огляд водія у медичному закладі. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 під час виконання обов`язків військової служби, на підставі листа №1811 дійсно керував службовим автомобілем, який належить військовій частині НОМЕР_2 . Посилається на те, що дорожній лист підтверджує, що станом на час виїзду з військової частини 22.03.2026 ОСОБА_1 не мав жодних ознак алкогольного сп`яніння та був допущений лікарем до керування службовим автомобілем, а отже є малоймовірним, що виїхавши тверезим з військової частини, ОСОБА_1 вживав алкогольні напої за кермом службового автомобіля та ще й в присутності інших військовослужбовців.

Будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Гуц А.М. не з`явилися.

Від захисника надійшло клопотання про проведення судового розгляду без участі особи, яка притягується до відповідальності та захисника, що узгоджується з положеннями ст. 294 КПК України та не перешкоджає апеляційному розгляду

Перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 621130 від 22.03.2026, ОСОБА_1 22 березня 2026 року о 08 годині 56 хвилин в с. Кіпті, траса М-01 98 км Київ-Чернігів-Нові-Яриловичі (Чернігівського району Чернігівської області), ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ssang Yong Korando», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився на місці зупинки, за допомогою спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6820 ARНM-0087, результат позитивний 0,74‰, чим порушив вимогу п.2.9.«а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП ( а.с.3).

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою та за формою і змістом відповідає вимогам ст.ст. 254-256 КУпАП. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки такі узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Отже, даний протокол є документом, що фактично містить твердження компетентного державного органу про вчинення особою адміністративного правопорушення та одночасно є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

Окрім протоколу факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 22 березня 2026 року в стані алкогольного сп`яніння підтверджується:

- чеком приладу «Drager Alcotest 6820», прилад № ARНК-0087, від 22.03.2026, згідно з яким за результатом тестування у ОСОБА_1 виявлено алкоголь у повітрі, що ним видихається – 0,74‰. Даний чек власноручно підписаний водієм (а.с.4);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя проведеного за допомогою приладу «ДРАГЕР» № ARНК-0087; результат огляду ОСОБА_1 позитивний, становить 0,74 проміле; у відповідній графі ОСОБА_1 поставив свій підпис про згоду з результатами огляду( а.с.3);

- відеозаписом з портативного відеореєстратора поліцейського (а.с.11);

Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з ним у поліцейських виникла підозра про перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння, про що йому було озвучено. Після чого йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», водій погодився. Відображений на відеозаписі процес підготовки приладу до тестування свідчить про те, що одноразовий мундштук був запакований. Поліцейський зробив пробний забір повітря, що робиться саме для того, щоб встановити відсутність парів алкоголю в самому мундштуці.

Результат тесту виявився позитивним – 0,74‰ алкоголю. З вказаним результатом спочатку водій погодився згодом, в процесі спілкування з поліцейськими. Будь-яких зауважень з приводу проведеного огляду на стан сп`яніння та отриманого результату огляду ОСОБА_1 не висловлював. Працівниками поліції водію були роз`яснені права, передбачені ст.268 КУпАП, після чого складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 намагався домовитися з поліцейським не складати відносно нього протокол за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.

Твердження апелянта про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння є недійсним, є неспроможними, з огляду на таке.

З відеозапису з місця події слідує, що ознаки сп`яніння виявлено поліцейським при первинному контакті з водієм на місці зупинки транспортного засобу, їх визначено шляхом візуального огляду особи, його поведінки, тощо. Зокрема, поліцейський повідомив водію, що відчуває від нього різкий запах алкоголю; після чого повідомив про наявність ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 . Виявивши зазначені ознаки алкогольного сп`яніння поліцейський висунув вимогу ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, що узгоджується з вимогами п. 2.5 Правил дорожнього руху, згідно з яким водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу; за результатами продування приладу «Drager» виявлено алкоголь у повітрі, що видихалося ОСОБА_1 , в обсязі 0,74‰, з чим останній спочатку не погодився. Поліцейський запропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, на що ОСОБА_1 спочатку погодився, проте потім відмовився.

При цьому, апеляційним судом не встановлено порушень щодо процедури огляду, проведеного огляду на місці зупинки.

Апеляційний суд вважає помилковими та такими, що ґрунтуються на невірному тлумаченні вимог законодавства доводи апелянта про недійсність медичного огляду водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння в зв`язку з непроведенням відповідних лабораторних досліджень, виходячи з нижче викладеного.

Відповідно до п. 10. Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням.

Аналогічний порядок огляду в закладі охорони здоров`я передбачений й положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.

Так, згідно п. 8 Розділу ІІІ даної Інструкції огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Отже, обома вищевказаними нормативними документами передбачено, що огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться двома способами:

- із застосуванням спеціальних технічних засобів;

- із застосуванням тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини.

При цьому підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням є обов`язковим лише в разі позитивного результату відповідного тесту.

Натомість обов`язок підтвердження лабораторним дослідженням огляду, проведеного із застосуванням спеціальних технічних засобів вищевказаними нормативними документами не передбачений.

Зважаючи на те огляд водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння на місці зупинки проводився саме із застосуванням спеціального технічного засобу – алкотестера «Драгер 6820», без використання відповідних тестів та із результатом даного огляду водій погодився, без зауважень підписавши квитанцію-чек алкотестера із відповідними результатами та відповідний акт огляду, зазначивши «із результатом згоден», даний огляд не потребує додаткового проведення в закладі охорони здоров`я та підтвердження відповідним лабораторним дослідженням, а встановлений за результатами огляду діагноз є остаточним.

При цьому водій ОСОБА_1 свідомо відмовився від подальшого огляду в закладні охорони здоров`я після того як поліцейські роз`яснили йому відповідну процедуру, зокрема те, що при огляді також буде використано алкотестер.

Будь-якого психологічного чи фізичного тиску з боку працівників поліції по відношенню до ОСОБА_1 , а також введення ними водія в оману судом апеляційної інстанції не встановлено, а апелянтом не надано доказів на підтвердження таких обставин.

Матеріали справи не містять даних, що при оформленні адміністративних матеріалів від водія ОСОБА_1 надходили заперечення щодо процедури огляду на стан сп`яніння чи щодо його результатів, а також щодо читабельності чек-тесту. Так, у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення та роздруківці з приладу «Драгер» наявний підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з результатами тестування та змістом протоколу.

Те, що водій ОСОБА_1 усно та письмово погодився з результатами його огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмовився від подальшого проходження такого огляду в найближчому закладі охорони здоров`я є достатньою підставою для того щоб поліцейські не складали відповідне письмове направлення даного водія до конкретного медичного закладу, а отже доводи апелянта в цій частині також є безпідставними.

Посилання захисника на дорожній лист як на доказ того, що станом на час виїзду з військової частини 22.03.2026 ОСОБА_1 не мав ознак алкогольного сп`яніння, є безпідставним.

Як убачається зі змісту дорожнього листа, він не містить відомостей про проведення щодо ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння, результатів такого огляду чи будь-яких інших даних, які б підтверджували відсутність у нього стану алкогольного сп`яніння. Само по собі заповнення дорожнього листа та допуск водія до керування службовим транспортним засобом не є доказом того, що на момент виїзду водій був тверезим або не вжив алкоголь після виїзду з пункту відправлення.

За таких обставин довід захисника про те, що ОСОБА_1 виїхав із військової частини тверезим, фактично ґрунтується на припущенні, яке не підтверджене належними доказами.

Натомість із матеріалів справи вбачається, що 22.03.2026 о 08 год. 56 хв. безпосередньо під час зупинки транспортного засобу щодо ОСОБА_1 проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння, за результатами якого встановлено 0,74‰ алкоголю.

Таким чином, дорожній лист, який не містить даних про проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, не спростовує результату огляду, проведеного о 08 год. 56 хв., та не може свідчити про відсутність у ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння на момент керування транспортним засобом.

Посилання захисника на малоймовірність вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв після виїзду з військової частини також не має доказового значення, оскільки є лише припущенням і не спростовує належними доказами встановленого результату огляду - 0,74 ‰.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не знайшли свого підтвердження . Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Гуца А.М. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяД. С. Сиволап