Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №732/664/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 732/664/26Головуючий у 1 інстанції Бойко А. О.

Провадження № 33/4823/837/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Авраменко О.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Задоволено клопотання ОСОБА_1 та розстрочено сплату штрафу строком на три місяці з дня набрання законної сили постанови суду.

Згідно з оскаржуваною постановою, 22 квітня 2026 року о 09 год 34 хв, у м. Городня по вул. Захисників України (1 Травня), 60, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного пристрою «Drager 2279», результат огляду – 1,21 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що свідоцтво про державну реєстрацію №7261/2007 від 10.07.2007 року, на яке посилається суд у своєму рішенні вже втратило чинність 10.02.2015 року, оскільки наказом МОЗ України №192 від 27.03.2015 року газоаналізатор «Alcotest Drager 6810» був виключений з Державного реєстру медичної техніки та дозволених до застосування в Україні. Отже, суд послався на завідомо недійсний документ, легалізувавши пристрій, який не мав правового статусу медичної техніки на момент проведення огляду. Також зазначає, що граничний строк чинності калібрування вичерпався 09.04.2026 року, тобто огляд 22.04.2026 року був проведений з перевищенням встановленого виробником строку на проведення калібрування на 15 днів, що свідчить про використання невідкаліброваного, тобто технічно несправного, приладу. Вказує про те, що зупинка транспортного засобу «ВАЗ 2101» під його керуванням була здійснена працівниками поліції без жодних правових підстав. Крім того зазначає, що суд обрав явну обвинувальну спрямованість, повністю проігнорувавши наявність стану крайньої необхідності та винятково складні життєві обставини його родини, статус ветерана війни і наявність інвалідності.

ОСОБА_1 , будучи своєчасно повідомленими про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явилися.

В апеляційній скарзі міститься клопотання ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги без його участі.

Враховуючи наявність вищезазначеного клопотання та вимоги ст. 294 КУпАП, якою передбачено, що неявка в судове засідання особи, яка подала апеляційну скаргу, не перешкоджає розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи та з`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Як встановлено ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання апеляційного суду, постанова судді першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до п. п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

За змістом п. п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп`яніння. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Аналогічні приписи містять і пункти 6, 7 розділу 1 та пункти 1 – 7 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, а також пункти 1 – 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103.

Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що у випадку встановлення ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу, поліцейський повинен запропонувати такому водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 22.04.2026 року, серії ЕПР1 №646994, 22 квітня 2026 року о 09 год 34 хв, у м. Городня по вул. Захисників України (1 Травня), 60, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного пристрою «Drager», результат огляду – 1,21 проміле алкоголю в крові, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що 22.04.2026 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений поліцейським. Після зупинки, в ході спілкування з ОСОБА_1 , поліцейський виявив у останнього ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), повідомивши про які, поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки, на що останній погодився. За результатами тесту встановлено 1,21% проміле алкоголю в крові, з чим ОСОБА_1 погодився, поставивши свій підпис в акті огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Такі обставини, крім протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського також підтверджуються: роздруківкою зі спеціального технічного засобу ALCOTES 6810 від 22.04.2026 року, згідно з якою встановлено наявність у ОСОБА_1 1,21% проміле алкоголю в крові; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який містить підпис ОСОБА_1 про згоду з результатом.

Зазначені вище докази, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251 КУпАП, повно, всебічно та об`єктивно досліджені судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 акцентував увагу на незаконності зупинки транспортного засобу, яким він керував. Однак апеляційний суд вважає наведені доводи непереконливими, виходячи з покладених на працівників поліції повноважень з регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками згідно із Законами України «Про дорожній рух», «Про Національну поліцію України».

Окрім того, відповідно до п. 4 та п. 5 постанови Кабінету Міністрів №1456 від 29.12.2021 року «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» перевірка документів в осіб, огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян здійснюється лише після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення). Право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Згідно із п. 10 Постанови уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби, зокрема, і в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду виїзду. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України з 05 год 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією проти України, Законами України неодноразово продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, який безперервно діє і до тепер.

Також згідно з пунктами 1, 4 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські мають право застосовувати превентивні заходи, зокрема перевіряти документи та зупиняти транспортні засоби.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що газоаналізатор «Drager Alcotest 6810» на момент проведення огляду не мав належного правового статусу у зв`язку із закінченням 10 лютого 2015 року строку дії свідоцтва про державну реєстрацію №7261/2007 та відсутності калібрування, апеляційний суд зазначає таке.

Пункт 3 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735 встановлює, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

З матеріалів справи вбачається, що газоаналізатор «Drager Alcotest 6810» був зареєстрований в Україні у встановленому на той час порядку, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію №7261/2007. З 01 липня 2015 року набрав чинності Технічний регламент щодо медичних виробів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року №753, яким було змінено порядок введення медичних виробів в обіг та/або в експлуатацію, у зв`язку з чим попередній порядок їх державної реєстрації втратив чинність.

Разом з тим, закінчення терміну дії свідоцтва про державну реєстрацію не впливає на можливість використання алкотестеру «Drager», оскільки такий прилад був завезений на територію України, реалізований та введений в експлуатацію протягом дії свідоцтва про державну реєстрацію, вже перебував в експлуатації, відповідає вимогам чинного законодавства та може експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення процедур, зокрема повірки.

Крім того, в матеріалах справи також містяться сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки та сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу щодо зазначеного спеціального технічного засобу. При цьому, згідно зі свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 09.10.2025 року, яке чинне до 09.10.2026 року, прилад, який використовувався для проведення 22.04.2026 року огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , пройшов у встановленому законодавством порядку повірку та відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019.

Відтак, перелік наявних у матеріалах справи документів щодо правомірності використання зазначеного спеціального технічного засобу відповідає вимогам чинного законодавства України.

До того ж, згідно з інструкцією з експлуатації газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», у випадку несправностей, в тому числі перевищення терміну повірки чи калібрування, на екрані приладу з`являється відповідне повідомлення, що у цьому випадку зафіксовано не було. Також, інструкцією передбачено, що аналіз здійснюється протягом 5 – 25 секунд після продуття та відеозаписом підтверджується, що аналіз здійснено приладом в межах зазначеного часу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неможливості використання зазначеного спеціального технічного засобу, порушення умов його експлуатації і використання є безпідставними.

За наведеного, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що результати огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , проведеного за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6810», є належним та допустимим доказом, який підтверджує стан алкогольного сп`яніння.

Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні вищезазначеними доказами.

Щодо доводів апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції ст. 18 або ст. 22 КУпАП, то апеляційний суд вважає їх неспроможними.

Статтею 18 КУпАП встановлено, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Матеріали справи не містять доказів того, що керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані сп`яніння 22 квітня 2026 року о 09 год 34 хв, було зумовлено крайньою необхідністю, оскільки сам по собі факт режиму воєнного стану і віднесення населеного пункту до зони можливих активних бойових дій не зумовлювало необхідності керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Також, згідно з приміткою до ст. 22 КУпАП положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених зокрема статтею 130 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності у ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи, статусу учасника бойових дій, складного матеріального та сімейного становища, а також необхідності використання транспортного засобу для забезпечення потреб сім`ї, колегія суддів бере до уваги.

Водночас зазначені обставини не спростовують встановленого факту вчинення адміністративного правопорушення та не є передбаченою законом підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (абз. 1 ст. 33 КУпАП).

Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відтак встановивши, що ОСОБА_1 , будучи водієм, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що є порушенням вимог п.п. «а» п. 2.9 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції правильно наклав адміністративне стягнення у межах, установлених санкцією зазначеної статті, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При цьому, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає альтернативність адміністративного стягнення у цьому випадку, а в імперативному порядку встановлює адміністративне стягнення виключно у виді штрафу одночасно з позбавленням права керування транспортними засобами.

Апеляційний суд акцентує увагу, що за змістом абз. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яким також є і правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відтак, у цьому випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Тобто, у цій справі така функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже безальтернативність адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає як засадам національного законодавства, так і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини.

За наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. ст. 252, 280 КУпАП, з`ясувавши всі обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який 22.04.2026 року керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.п. «а» п. 2.9 ПДР України.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, то підстав для скасування або зміни постанови суду не вбачається.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО.В.Авраменко