Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №751/10455/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/10455/25

Головуючий у першій інстанції – Яременко І. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2001/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Стельмаха А. П.,

суддів: Любчика О. В., Разгуляєвої О. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23 липня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12 липня 2023 року у розмірі 72 035,62 грн, яка станом на 06 грудня 2025 року, за розрахунком Банку, складалася з 48 704,19 грн заборгованості за кредитом та 23 331,43 грн заборгованості за процентами, а також судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 12 липня 2023 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», підписав анкету-заяву та заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, на підставі яких йому відкрито поточний рахунок, установлено кредитний ліміт і видано платіжну картку. Відповідач користувався кредитними коштами, однак зобов`язання з їх повернення та сплати процентів належним чином не виконав.

Заочним рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23 липня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» 48 704,19 грн заборгованості за кредитом та 1 637,80 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що анкета-заява не містить погодженого розміру процентної ставки, а надані Банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифи не підписані відповідачем. Підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту суд, з огляду на висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, не визнав документом, яким сторони погодили умови кредитного договору. Водночас суд визнав доведеними факт отримання та використання відповідачем кредитних коштів і стягнув неповернуте тіло кредиту.

В апеляційній скарзі АТ «А-Банк» просить скасувати заочне рішення в частині відмовлених позовних вимог, задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Апелянт зазначає, що відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, користувався кредитною карткою та здійснював платежі, а тому фактичними діями прийняв запропоновані Банком умови. Посилається також на підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені строк кредитування, процентна ставка та інші умови. Наголошує на допустимості електронного підпису та електронної форми документів. На обґрунтування значення паспорта споживчого кредиту апелянт посилається, зокрема, на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, вважаючи, що підписання такого паспорта підтверджує погодження процентної ставки. Банк також посилається на банківську виписку як на підтвердження правильності розрахунку заборгованості.

Відзив на апеляційну скаргу не поданий.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

АТ «А-Банк» оскаржує рішення лише в частині відмови у стягненні 23 331,43 грн процентів та пов`язаного з цим розподілу судових витрат. Висновок суду про стягнення 48 704,19 грн тіла кредиту відповідачем не оскаржений і в апеляційному порядку не переглядається поза межами, необхідними для перевірки правильності нарахування процентів.

Судом установлено, що 12 липня 2023 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». У ній зазначено, що анкета-заява разом з Умовами та Правилами, розміщеними на сайті Банку, становлять договір про надання банківських послуг, а також зафіксовано згоду клієнта на використання удосконаленого електронного підпису як аналога власноручного підпису.

Того ж дня, 12 липня 2023 року, ОСОБА_1 підписав окрему «Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком», якою просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт. Цей документ безпосередньо визначає вид кредиту – кредитний ліміт на поточний рахунок, тип кредиту – кредитування рахунку, мету – споживчі цілі, строк кредитування – 240 місяців, порядок щомісячного погашення та умови сплати процентів.

Пунктом 6 цієї заяви встановлено пільговий період користування кредитним лімітом до 62 днів за ставкою 0,000001 %, а у разі виходу з пільгового періоду – процентну ставку 3,4 % на місяць. Пунктом 9.1 передбачено застосування ставки 6,8 % на місяць у разі невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту. На документі містяться відомості про підпис клієнта 12 липня 2023 року та кваліфікований електронний підпис Банку, накладений того ж дня.

Отже, на відміну від непідписаних Тарифів та Витягу з Умов і Правил, зазначена заява є індивідуалізованим документом, підписаним при оформленні саме спірного кредиту, і її зміст прямо фіксує волевиявлення сторін щодо базової процентної ставки та порядку її сплати.

Також 12 липня 2023 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «АТБ». У ньому зазначено базову ставку 40,8 % річних, тобто ту саму ставку 3,4 % на місяць, що прямо передбачена підписаною заявою щодо встановлення кредитного ліміту. Разом з тим паспорт споживчого кредиту суд оцінює лише як доказ надання переддоговірної інформації та як документ, зміст якого узгоджується з підписаною заявою, а не як самостійну підставу виникнення обов`язку сплачувати проценти.

З довідки за лімітами вбачається, що 12 липня 2023 року відповідачу встановлено кредитний ліміт у сумі 3 000 грн, який надалі змінювався; з 28 листопада 2025 року розмір ліміту становив 48 800 грн. З банківської виписки вбачається тривале використання відповідачем платіжної картки та кредитних коштів, проведення численних видаткових операцій і зарахувань.

Згідно з розрахунком Банку станом на 06 грудня 2025 року непогашена заборгованість становить 72 035,62 грн, з яких 48 704,19 грн – тіло кредиту та 23 331,43 грн – проценти. Штраф у підсумковому розрахунку визначений у сумі 0 грн.

Розрахунок містить окремі колонки із зазначенням 40,8 % як поточної та 81,6 % як простроченої річної ставки. Водночас фактичні суми нарахованих процентів у періоди, коли вже існувала прострочена частина тіла кредиту, математично відповідають базовій ставці 40,8 % річних на загальний залишок тіла кредиту. Зокрема, при загальному залишку тіла кредиту 48 704,19 грн нарахування за 31 календарний день за ставкою 40,8 % річних становить близько 1 687,70 грн, тоді як у розрахунку за відповідні місячні періоди наведені суми 1 687,66–1 687,72 грн. За 28 днів таке нарахування становить близько 1 524,37 грн, а в розрахунку зазначено 1 524,44 грн. Це не підтверджує фактичного застосування підвищеної ставки 81,6 % при формуванні заявленої до стягнення суми процентів.

За частинами першою і другою статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, і він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять погоджені сторонами умови; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Згідно зі статтями 526, 1048, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; за кредитним договором банк надає кредит у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначає паспорт споживчого кредиту як форму надання споживачу інформації до укладення договору, необхідної для порівняння пропозицій кредитодавця та прийняття обґрунтованого рішення. Частина перша статті 13 цього Закону передбачає письмову форму договору про споживчий кредит, у тому числі у вигляді електронного документа.

Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у відповідній редакції передбачено, що в разі прострочення споживач звільняється від неустойки та інших платежів за прострочення, а збільшення процентної ставки за користування кредитом через невиконання зобов`язань, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, забороняється. Тому умова про підвищену ставку, застосування якої пов`язане саме з простроченням, не може бути підставою для збільшення процентів у заборонений законом період.

За частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 сформулювала висновок про необхідність розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного інформаційного обов`язку кредитодавця: підписання паспорта споживчого кредиту саме по собі не означає укладення договору та погодження його змісту. У цій же постанові Об`єднана палата відступила, зокрема, від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, на яку посилається апелянт.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 виходила з того, що змінні за змістом Умови та Тарифи, які не підписані позичальником і щодо яких не доведено, що саме з ними він був ознайомлений на час укладення договору, не можуть вважатися погодженими умовами конкретного кредитного договору.

Наведені висновки підлягають урахуванню і в цій справі, однак фактичний склад спірних правовідносин має істотну відмінність: крім анкети-заяви, непідписаних Витягу з Умов і Тарифів та паспорта споживчого кредиту, у матеріалах наявна окрема підписана 12 липня 2023 року заява щодо встановлення кредитного ліміту, в тексті якої безпосередньо визначені базова процентна ставка 3,4 % на місяць, строк кредитування та порядок погашення. Саме цей документ, а не паспорт чи веб-умови, є вирішальним для встановлення погодженої ціни кредиту.

Суд першої інстанції правильно не визнав непідписані Тарифи та Витяг з Умов і Правил належним підтвердженням погодження відповідачем процентної ставки, а також правильно визначив правову природу паспорта споживчого кредиту як переддоговірної інформації. Тому доводи апеляційної скарги про те, що сам факт користування карткою або підписання паспорта споживчого кредиту є достатнім для погодження всіх умов кредитування, колегія суддів не приймає.

Так само не може бути покладене в основу висновку посилання Банку на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20, оскільки від відповідного висновку Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду прямо відступив постановою від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.

Водночас суд першої інстанції, встановивши факт підписання відповідачем заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, не надав правової оцінки її конкретному змісту. Саме в цій заяві, а не лише в паспорті або непідписаних Тарифах, сторони письмово погодили базову процентну ставку 3,4 % на місяць після завершення пільгового періоду, строк кредитування та порядок погашення.

Така помилка є істотною, оскільки призвела до неправильного висновку про відсутність у письмовій формі домовленості сторін щодо ціни кредиту та, як наслідок, до необґрунтованої відмови у стягненні процентів.

Те, що апелянт у скарзі основний акцент робить на паспорті споживчого кредиту та на правовому висновку, від якого Верховний Суд надалі відступив, не позбавляє апеляційний суд обов`язку надати правильну правову оцінку наявному в матеріалах справи доказу, який безпосередньо стосується оскарженої вимоги про стягнення процентів. Це не змінює предмета чи підстав позову і не виходить за межі вимог апеляційної скарги, оскільки Банк просить стягнути саме заявлені у позові 23 331,43 грн процентів, а заява щодо встановлення кредитного ліміту була подана до суду першої інстанції та досліджувалася як частина доказів кредитних відносин.

Колегія суддів також ураховує законодавчу заборону підвищувати процентну ставку через прострочення. Однак наданий Банком розрахунок заявлених до стягнення процентів у сумі 23 331,43 грн, оцінений у взаємозв`язку з випискою, не підтверджує фактичного застосування ставки 81,6 % річних: розміри місячних нарахувань після виникнення простроченого тіла кредиту відповідають базовій ставці 40,8 % річних на загальний залишок основного боргу. Штраф до стягнення Банком не заявлено і в підсумковому розрахунку він становить 0 грн.

Отже, перевірена сукупність доказів є достатньою для висновку, що сторони у письмовій формі погодили обов`язок позичальника сплачувати проценти за базовою ставкою 3,4 % на місяць (40,8 % річних), відповідач користувався кредитними коштами, а розмір непогашених процентів станом на 06 грудня 2025 року становить 23 331,43 грн. Сам розрахунок Банку та виписка не підтверджують включення до цієї суми штрафу або фактичне нарахування процентів за підвищеною через прострочення ставкою 81,6 % річних.

У мотивувальній частині рішення суд першої інстанції також помилково зазначив про відсутність підстав для стягнення 38 260,83 грн процентів, хоча предметом позову в цій частині було 23 331,43 грн. Ця арифметична невідповідність додатково свідчить про неналежну перевірку відповідної складової позовних вимог, однак самостійною підставою для зміни результату не є.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За наведених обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а заочне рішення – скасуванню в частині відмови у стягненні 23 331,43 грн процентів з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позовної вимоги. В іншій частині рішення щодо основного боргу залишається без змін.

За подання позову АТ «А-Банк» сплатило 2 422,40 грн судового збору. Суд першої інстанції, виходячи з часткового задоволення позову, стягнув з відповідача 1 637,80 грн.

За подання апеляційної скарги Банком сплачено 3 633,60 грн судового збору.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду позов підлягає задоволенню в повному обсязі, відповідно до частини першої та частини тринадцятої статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат необхідно змінити: з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» підлягає стягненню 2 422,40 грн судового збору за подання позову та 3 633,60 грн за подання апеляційної скарги, разом 6 056,00 грн. Раніше присуджені 1 637,80 грн не підлягають додатковому стягненню, оскільки розподіл витрат за рішенням суду першої інстанції замінюється новим розподілом.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381–384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.

Заочне рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23 липня 2026 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та в частині розподілу судових витрат скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за процентами за кредитним договором № б/н від 12 липня 2023 року станом на 06 грудня 2025 року у розмірі 23 331 (двадцять три тисячі триста тридцять одна) грн 43 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп.

В іншій частині заочне рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: