Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №591/7018/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/7018/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О.М.

Номер провадження 33/816/1580/26Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., з участю секретаря судового засідання Опанасенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/7018/26 за апеляційною скаргою захисника Полянчука Владислава Богдановича на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 17.09.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

з участю захисника – адвоката Полянчука В.Б.,

установив:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 17.09.2026 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн.

Згідно з постановою, 10.06.2026 о 05-21 год ОСОБА_1 у м. Суми по вул. Харківська, 106, керував т/з Skoda Octavia, на іноземній реєстрації НОМЕР_1 (JOHN), у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в установленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки т/з за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 7510, результат огляду 1,56 проміле, тест №567. З результатом огляду водій не погодився та виявив бажання прослідувати до медичного закладу КНП СОР «ОКМЦСНЗ», де пройшов огляд в присутності лікаря-нарколога, результат огляду встановив, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком №1455 від 10.06.2026. Подія зафіксована на відеореєстратор Xiaomi YI CAR DVR, Motorola Solutions VB400 470834. Своїми діями порушив п. 2.9 а) ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Полянчук В.Б. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтовування апеляційних вимог, захисник вважає недостовірними результати медичного огляду ОСОБА_1 , так як лікар-нарколог зобов`язаний був взяти зразки біологічного середовища водія та провести лабораторне дослідження, а не діагностувати стан сп`яніння виключно за результатами приладу драгер, оскільки таке дослідження передбачене Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої МВС та МОЗ 09.11.2025 № 1452/735.

Також захисник вказує на те, що з відеозаписів відеореєстратора інспектора патрульної поліції вбачається, що обстеження ОСОБА_1 із застосуванням приладу «Алконт 01 СУ» всупереч вимог Інструкції було здійснено не лікарем, а співробітником лікарні.

Враховуючи вищевикладені обставини, висновок КНП СОР «ОКМЦСНЗ» № 1455 від 10.06.2026, на думку адвоката Полянчука В.Б., є очевидно недопустимим, що тягне за собою неможливість його дослідження.

Крім того, апелянт посилається на те, що під час проведення огляду ОСОБА_1 за допомогою драгера, останній одночасно із продуттям газоаналізатора палить, що на думку сторони захисту, і обумовило позитивний результат показників приладу, що вказує на відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Крім того, апелянт вказує на те, що з моменту останньої повірки драгера, за допомогою якого було проведено огляд ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу минуло більше 6 місяців, тому огляд останнього був проведений і з порушенням Інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та ч. 6 ст. 266 КУпАП, у зв`язку з чим Роздруківка результатів тесту № 567 є очевидно недопустимим доказом, а сам огляд вважається недійсним.

Під сумнів результати огляду ОСОБА_1 за допомогою драгера ставить і той факт, що не було здійснено контрольного забору повітря, що вказує на те, що зафіксовані ним результати не можуть бути допустимим доказом винуватості особи.

Також ОСОБА_2 вважає, що в разі керування транспортним засобом військовослужбовцем в стані алкогольного сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби його огляд має проводитись в порядку ст. 172-20 КУпАП. До того ж вказує, що в порушення вимог законодавства, зокрема ст. 266-1 КУпАП, проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, було проведено працівниками патрульної поліції, а не посадової особою ВСП у ЗСУ, а тому, враховуючи, що був порушений порядок проведення огляду, вимога до ОСОБА_1 щодо проходження огляду була безпідставною і у останнього не виникало обов`язку її виконувати.

Матеріали даної справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що свідчить про відсутність реальних підстав вважати, що водій перебував у стані алкогольного сп`яніння, а той факт, що поліцейськими не було йому виписане направлення на проходження медичного огляду вказує на чергове порушення вимог Інструкції.

Зазначає адвокат також про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, так як пояснював, що прямує на бойові позиції, у зв`язку з чим його дії не можуть розглядатись як адміністративне правопорушення.

Посилаючись на практику ЄСПЛ у справі «Карелін проти Російської Федерації» адвокат вказує, що протокол не може визнаватись доказом у справі про адміністративне правопорушення, а згідно з доктриною «отруйного дерева» і додатки до нього є очевидно недопустимими.

Крім того, захисник посилається на необхідності індивідуалізації покарання з урахуванням обставин, що його пом`якшують та обтяжують, а також безальтернативність санкції ст. 130 КУпАП, а тому з урахуванням висновків Конституційного Суду України, практики ЄСПЛ, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем ЗСУ та здійснює виконання бойових завдань по дачі збройної відсічі РФ, ступеня його вини, наявність обставин, що пом`якшують покарання, вважає, що є підстави для призначення покарання в межах санкції ст. 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортним засобом.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, доводи захисника Полянчука В.Б. на підтримку вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

На думку судді апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме: висновком лікаря КНП СОР «ОКМЦСНЗ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, №1455 від 10.06.2026, згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 6); відеозаписами, які містять фактичні дані про керування транспортним засобом ОСОБА_1 , виявлення у нього ознак алкогольного сп`янінням, після чого поліцейські запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`янінням на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора драгер, на що водій погодився, після продуття газоаналізатора результат склав 1,56 проміле, з даним результатом водій не погодився і його поліцейськими було відвезено до лікарні, де після обстеження лікаря-нарколога було виписано висновок, згідно з яким ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а.с.10).

Дослідивши вказані матеріали, суддя апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.9а ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом.

При цьому, суддя апеляційного суду зазначає, що відеозаписи події правопорушення є об`єктивними доказами у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певних подій, а засвідчує, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських, у тому числі і щодо забезпечення ними можливості проходження водієм огляду на стан сп`яніння.

Наявний у матеріалах справи відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було переглянуто і апеляційним судом, і саме його даними було встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, після встановлення особи водія, у останнього були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що водій погодився. У результаті проходження вказаного огляду, прилад Драгер зафіксував 1,56 проміле у видихуваному ОСОБА_1 повітрі і з таким результатом останній не погодився, у зв`язку з чим він з поліцейськими прослідував до найближчого закладу охорони здоров`я, де був обстежений лікарем-наркологом і після обстеження було виписано висновок про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника про те, що огляд ОСОБА_1 , як військовослужбовця, мав проводитись працівниками ВСП ЗСУ в порядку ст. ст. 266-1 КУпАП.

Так, відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Однак, як було встановлено, у даному випадку ОСОБА_1 був зупинений в м. Суми з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території будь-якої військової частини, а доказів про безпосереднє виконання ним обов`язків військової служби не надавав, тому поліцейські не мали підстав проігнорувати вимоги ст. 130 КУпАП.

Надана довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеку населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України не може бути взята до уваги, оскільки стосується 25.09.2024, періоду з 27.09.2024 по 28.09.2024, тоді як зупинений ОСОБА_1 був 10.06.2026.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що огляд ОСОБА_1 був проведений і з порушенням Інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу, так як минуло більше 6 місяців з останньої повірки, оскільки згідно чек-тесту Драгеру, за допомогою якого було здійснено огляд водія ОСОБА_1 остання процедура його калібрування проведена 15.09.2025, а міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 складає один рік, внаслідок чого поліцейські мали право використовувати цей засіб упродовж одного року з цієї дати, не ставлячи під сумнів його справність.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що обстеження ОСОБА_1 із застосуванням приладу «Алконт 01 СУ» було проведено співробітником лікарні, а не лікарем взагалі не відповідає дійсності і спростовується наявним у матеріалах справи відеозаписом, з якого вбачається, як необхідне обстеження водія проводилось саме лікарем і при цьому жоден газоаналізатор не використовувався.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що матеріали даної справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, так як йому відразу після отримання результату драгера було повідомлено, що надалі керувати транспортним засобом він не може, так як перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Наявність направлення на медичний огляд ОСОБА_1 у матеріалах справи, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Посилання захисника на недостовірність результатів огляду ОСОБА_1 через непроведення лабораторного дослідження є безпідставними, оскільки огляд на стан алкогольного сп`яніння може проводитися із застосуванням спеціальних технічних засобів у порядку, визначеному законодавством, однак непроведення лабораторного дослідження не свідчить про недійсність результатів огляду, проведеного за допомогою газоаналізатора «Drager».

Твердження про куріння ОСОБА_1 під час проведення огляду та відсутність контрольного забору повітря також не спростовують установлених обставин, оскільки такі посилання без належних доказів порушення процедури використання приладу не дають підстав вважати зафіксований результат недостовірним або визнавати його недопустимим доказом.

Посилання захисника на крайню необхідність також є необґрунтованим, оскільки пояснення водія щодо прямування на бойові позиції не доводить наявності безпосередньої небезпеки, яку неможливо було усунути іншими засобами, та дотримання інших умов, передбачених ст. 18 КУпАП.

Не є підставою для скасування постанови й посилання на рішення ЄСПЛ у справі «Карелін проти Російської Федерації», оскільки наведені в ньому висновки стосуються гарантій справедливого судового розгляду та не встановлюють загальної заборони використання протоколу про адміністративне правопорушення як доказу. Так само доктрина «плодів отруєного дерева» не зумовлює автоматичної недопустимості протоколу та всіх додатків до нього без установлення конкретних порушень під час отримання відповідних доказів.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо можливості призначення адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами.

Санкція частини першої статті 130 КУпАП передбачає накладення штрафу з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами. Таке додаткове стягнення є обов`язковим елементом санкції та не надає суду дискреційних повноважень щодо його незастосування.

Застосування принципу індивідуалізації адміністративного стягнення можливе лише в межах, визначених законом. Суд не наділений повноваженнями змінювати встановлений законодавцем вид адміністративного стягнення або не застосовувати його обов`язкову складову з мотивів доцільності чи з огляду на пом`якшуючі обставини.

Інших доводів, які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення в апеляційній скарзі захисника не наведено і під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить захисник, встановлено не було.

Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин.

Апеляційний суд вважає, що вказана справа була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об`єктивно, з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказів, а висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 17.09.2026 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КупАП залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката Полянчука Владислава Богдановича на цю постанову без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова