Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №523/17143/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2639/26

Справа № 523/17143/24

Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом Житлово-Будівельного кооперативу «КИЇВСЬКИЙ-26» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Мурманової І.М. 08 квітня 2025 року у м. Одеса, -

встановила:

У жовтні 2024 року ЖБК «КИЇВСЬКИЙ-26» звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із позовними вимогами, які було зменшено, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , управління житловим будинком здійснює позивач у справі, зокрема, здійснює вивіз сміття, надає послуги з охорони, опалення, водопостачання та інші. Відповідач, споживаючи дані послуги, зобов`язаний щомісяця в повному обсязі та своєчасно сплачувати кошти.

Однак, відповідач порушував зобов`язання зі сплати послуг, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 25430,29 грн. Окрім того, позивачем нараховувалися за період з 01.01.2024 року по 01.10.2024 рік інфляційне збільшення в сумі 303,05 грн., 3% річних - 140,21 грн., які ЖБК «КИЇВСЬКИЙ-26» просив стягнути з відповідача

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08.04.2025 року позовні вимоги ЖБК «КИЇВСЬКИЙ-26» було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «КИЇВСЬКИЙ-26» заборгованість по внескам на утримання багатоквартирного будинку та обов`язковим платежам (включаючи інфляційні нарахування та 3% річних) у загальному розмірі 25 873,55 гривень, а також 3 028, 00 гривень витрат зі сплати судового збору та 4 300 гривень витрат з оплати послуг на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить лише 1/4 частини квартири, а відтак сума, яку він повинен сплатити, становить 7459,92 грн. Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що апелянт проживає та є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , а відтак, не є користувачем комунальних послуг, що надаються до квартири АДРЕСА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач ОСОБА_1 є власником 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується також, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23.04.2021 року. Власником іншої частини квартири є ОСОБА_2 (а.с. 16, 47 - 49, 91,92).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 73).

Управління житловим будинком за адресою: АДРЕСА_4 , здійснює ЖБК «КИЇВСЬКИЙ-26».

Згідно Розділу 2 Статуту ЖБК, метою діяльності ЖБК є задоволення економічних, соціальних, житлових і інших потреб членів ЖБК на основі об`єднання їх особистих і колективних інтересів, поділ між ними ризиків, витрат, розвитку їх самоорганізації, самоврядування і самоконтролю. ЖБК «КИЇВСЬКИЙ-26» сприяє у наданні Відповідачу послуг УББ (утримання багатоквартирного будинку), вивіз сміття (твердих побутових відходів), охорона, опалення, водопостачання та інших послуг як споживачу, а відповідач, споживаючи ці послуги, зобов`язаний щомісяця в повному обсязі та вчасно сплачувати за це кошти.

Згідно виписки з протоколу засідання правління ЖБК «КИЇВСЬКИЙ-26» від 28.12.2019 року, було затверджено внески УБПТ із січня 2020 року у розмірі 6,22 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири для всіх поверхів.

Згідно виписки з протоколу засідання правління ЖБК «КИЇВСЬКИЙ-26» від 29.08.2022 року, було затверджено внески УБПТ з вересня 2022 року у розмірі 7,10 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири для всіх поверхів.

Відповідно до виписки з протоколу №5 засідання правління ЖБК «КИЇВСЬКИЙ-26» від 28.12.2023 року, було затверджено внески УБПТ із січня 2024 року у розмірі 7,35 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири – для жителів 1 поверху та 7,60 – для жителів 2-16 поверхів.

Відповідно до виписки з протоколу №6 засідання правління ЖБК «КИЇВСЬКИЙ-26» від 28.04.2024 року, було затверджено внески УБПТ із квітня 2024 року у розмірі 9,23 грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири – для жителів 1 поверху та 9,34 – для жителів 2-16 поверхів.

Відповідно до Інформаційної довідки щодо тарифів вих. №26/10 від 08.10.2024 року: Тариф на водопостачання та водовідведення встановлений філією «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» дог. №10969: з 05.02.2020 року 26,724 грн. за кубічний метр; з 01.01.2021 року 30,024 грн. за кубічний метр; з 01.01.2022 року 35,160 грн. за кубічний метр.

Тариф на вивезення ТПВ встановлений ТОВ «Еко-Ренесанс» Договір №5049-23К/С/К: з 01.01.2019 року 17,11 грн./на місяць на одну людину; з 01.02.2021 року 18,75 грн./на місяць на одну людину; з 01.12.2022 року 35,49 грн./на місяць на одну людину.

Тариф на технічне обслуговування ліфтів по дог.№ 273 та експлуатацію ліфтів по дог. №274: з 01.01.2020 року 17,10 грн./на місяць на одну людину; з 01.11.2020 року 18,10 грн./на місяць на одну людину; з 01.09.2023 року згідно статуту входить у вартість УБПТ.

Тариф за спожиту електричну енергію дог.№ 04-171500 від 01.01.2019 року: з 01.01.2020 року з квартири по рахунку за спожиту електричну енергію для загального освітлення будинку;

з 01.09.2023 року згідно статуту входить у вартість УБПТ. Тариф за спожиту теплову енергію по дог. №1215: з 14.01.2020 року 1473,04 грн./Гкал; з 01.12.2020 року 1813,944 грн./Гкал.

Тарифи за охоронних послуг ТОВ «Агенція безпеки «Центр»» дог. №29/23-ГШР/ТЛ/М: з 19.07.2020 року 7,50 грн./на місяць з квартири.

Заперечуючи з приводу заявлених позовних вимог, відповідач зазначав, у тому числі і у апеляційній скарзі, що послугами, які надаються позивачем останній взагалі не користується, в квартирі не проживає, має у власності лише частини квартири, а відтак має зобов`язання щодо сплати послуг саме в розмірі, що відповідають частці у праві власності, що прямо передбачено нормами ЦК України.

Однак, колегія суддів приймає до уваги, що з виписки з протоколу від 06.01.2025 року № 9 вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 проживає дружина власника квартири ОСОБА_3 , яка користується всіма житловими послугами, що безпосередньо підтверджується відомістю обліку витрат води (а.с.70). Жодних доказів на спростування вказаного факту апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Так, відповідно до наданих позивачем відомостей, не спростованих відповідачем, квартира АДРЕСА_5 щомісячно подає дані щодо води (а.с.76-84).

Отже, доводи ОСОБА_1 щодо не користування житловими послугами є безпідставними, оскільки у квартирі зі згоди власника проживає дружина відповідача, яка користується наданими житловими послугами. Інформації щодо наявності спадкоємців ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім`ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням

Згідно ст. 137 ЖК України, порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджується Кабінетом Міністрів України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Згідно приписів ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про кооперацію», статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Відповідно до ст. 12, Закону України «Про кооперацію», основними обов`язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов`язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов`язки його членів. Згідно до ст. 24, Закону України «Про кооперацію», кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами. Кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.

Згідно п. 8 ч. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 ГК України кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію».

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Згідно приписів ст. ст. 2, 23 ЗУ «Про кооперацію» обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Кооператив відповідно до свого статуту самостійно визначає основні напрями діяльності, здійснює її планування. Кооперативи мають право провадити будь-яку господарську діяльність, передбачену статутом і не заборонену законом.

Обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту (пункт 5.13 постанови Верховного Суду від 07.09.2021р. у справі № 916/2506/20).

Статтею 24 ЗУ «Про кооперацію» визначено, що кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами.

Кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій.

Згідно ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», у залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання), укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Від того моменту, як особа стає власником квартири, відносини власності в багатоквартирному будинку регулюються ст. 382 ЦК України та ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 7 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.

Згідно ч. 4 ст. 384 ЦК України, управління спільним майном будинку кооперативу здійснюється його співвласниками (незалежно від членства в кооперативі) відповідно до закону.

Відповідно ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідно до наведених вимог чинного законодавства та статуту кооперативу, особа, яка є власником квартири, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання будинку, а кооператив наділений правом, у разі нездійснення цією особою таких дій, звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідач позовних вимог щодо наявності заборгованості не спростував та не надав доказів на підтвердження оплати заборгованості.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному окремо, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заявлених ЖБК «КИЇВСЬКИЙ-26» позовних вимог.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі: 4300 грн., то суд правильно зазначене наступне.

Згідно приписів ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ЖБК «Київський-26» та Адвокатським бюро «Лариси Чекмарьової» було укладено договір про надання правничої допомоги № 170 від 11.03.2024 року.

На підтвердження вартості витрат на правничу допомогу, представником позивача надано рахунок на оплату № 4 від 11.10.2024 року, Акт приймання-передачі наданої правої допомоги від 22.03.2024 року, рахунок на оплату гонорару № 1 від 22.03.2024 року, які були оплачені ЖБК.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягали до стягнення витрати на правничу допомогу у зальному розмірі 4300 грн.

Безпідставними при цьому є доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що апелянт не є користувачем комунальних послуг, які надаються до квартири АДРЕСА_1 , оскільки вказані доводи що некористування житловими послугами спростовані наявними у матеріалах справи доказами, що підтверджують факт проживання у квартирі дружини відповідача.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що апелянту на праві власності належить лише 1/4 частини квартири, а відтак сума, яку він повинен сплатити, становить 7459,92 грн., колегія суддів до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги – регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 13.03.2019 року у справі № 521/3743/17-ц, від 19.08.2020 року у справі № 703/2200/15-ц, від 15.04.2021 року у справі № 638/5001/17, від 07.02.2023 року у справі № 1527/2-109/11.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 не позбавлений права заявити позовні вимоги до інших співвласників про стягнення відповідної частини витрат на управління багатоквартирним будинком, які стягуються з нього, згідно їх часток у спільній частковій власності.

Інші доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 , висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, ґрунтуються на припущеннях, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При цьому судом враховується усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08.04.2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2026 року.

Судді Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова

Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе