Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №521/4893/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1873/26

Справа № 521/4893/26

Головуючий у першій інстанції Леонов О. С.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №621775, 23.03.2026 о 00 год. 51 хв. по вул. Олексія Вадатурського у м. Одеса, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора "Драгер" та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.09.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 ч.1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,6 грн.

Не погодившись з вказаною постановою суду, адвокат Мандич Л.Л., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.09.2026, в якій просив скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду першої інстанції є необгрунтованою, та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про вину ОСОБА_1 на підставі відеозапису з пристрою ПВР 471639, зазначивши, що о 00:53:45 він перебуває біля транспортного засобу і жодних інших осіб поруч не знаходиться, а о 00:54:12 надає документи «як водій». Цей висновок є хибним та суперечить матеріалам справи, оскільки сам по собі факт перебування особи біля припаркованого автомобіля без будь-яких інших осіб поруч не є доказом керування. Водій, який керував транспортним засобом, залишив місце події до приходу поліцейських, про що ОСОБА_1 неодноразово повідомляв останніх, крім того зазначав, що він є пасажиром, а водій пішов. Суд першої інстанції помилково оцінив фрагмент відеозапису о 01:04:46 як визнання вини.

Суд першої інстанції невірно встановив, що відеозапис є безперервним. Крім того, суд використав як доказ відеозапис невідомого походження, а саме перший запис (00:51:43-00:52:38), оскільки він не може бути ідентифікований як запис пристрою ПВР230604 або 471639. Відеозапис пристрою 471639 є недопустимим, оскільки отриманий з порушенням Інструкції №1026, є продуктом постобробки.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №621775 складено за відсутності ОСОБА_1 без його виклику, крім того у п. 13,18 міститься відмітка «відмова» без підпису апелянта, та без підписів двох свідків усупереч вимогам ст. 254, 266 КУпАП та розділу Х Інструкції №1395. Пояснення ОСОБА_1 «водій пішов, я пасажир» до вказаного протоколу не включені, хоча він їх висловлював.

В судове засідання, призначене на 30.09.2026 особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, положення ч. 1 ст. 130 КУпАП не входить до переліку правопорушень при розгляді справ про яке передбачена обов`язкова участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Захисник ОСОБА_1 - Мандич Л.Л. в судовому засіданні надав пояснення стосовно обставин справи, підтримав доводи апеляційної скарги на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.09.2026, та просив задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такий огляд за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), згідно якої огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно п. 9 Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Так, суд дійшов вірного висновку про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №621775 від 23.03.2026, зміст якого відповідає фактичним обставинам справи (а.с. 1);

- довідкою про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, відповідно якої, згідно до звірки з базою ІКС ІПНП "Адмінпрактика", станом на 23.03.2026, ОСОБА_1 20.09.2013 має посвідчення водія (українське) серії ВВТ304765 категорії "В" (а.с. 4);

- довідкою про повторність, відповідно до якої, згідно бази ІКС ІПНП "Адмінпрактика", гр. ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП (а.с. 5);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до КПН "ООМЦПЗ" ООР від 23.03.2026 (а.с. 6);

- відеозаписом (а.с. 7), на якому зафіксовано момент зупинки транспортного засобу «VOLKSWAGEN TOUAREG», державний номерний знак НОМЕР_1 (00:52:20), та, крім іншого, останній містить розмову із працівниками поліції, які повідомляють ОСОБА_1 про наявність в нього ознак алкогольного сп`яніння (00:56:16), неодноразово пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Drager та в медичному закладі (00:56:20, 00:56:55), однак, ОСОБА_1 вказує: "який тест, я не був за кермом. Водій втік"(00:56:38); "завтра пройду, у меня есть сутки ровно" (00:57:05); "я не водій" (00:57:09).

На переконання апеляційного суду, посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_1 не є був водієм вказаного транспортного засобу, є такими, що спрямовані на ухилення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи та дослідженого судом відеозапису, ОСОБА_1 не зміг пояснити що саме за особа перебувала за кермом транспортного засобу, та не було наведено анкетних даних такої особи.

Також підлягає врахуванню, що особа, яка фактично не керувала транспортним засобом та стала свідком того, як водій після зупинки залишив автомобіль і втік, за звичайних обставин мала б об`єктивний інтерес повідомити про це працівникам поліції, сприяти встановленню особи водія та надати відповідні пояснення. Натомість зафіксована на відеозаписі поведінка особи, що притягається до адміністративної відповідальності, таких дій не містить, що ставить під обґрунтований сумнів достовірність її версії щодо фактичного керування транспортним засобом іншою особою.

В судовому засіданні апеляційного суду, захисник ОСОБА_1 - Мандич Л.Л. не зміг пояснити суду хто саме керував транспортним засобом, за яких обставин вказана особа потрапила до транспортного засобу, звідки почалась вказана поїздка, тому таких довід апеляційний суд розцінює як обраний правопорушником спосіб захисту.

В подальшому, на місце пригоди приїзджає інша патрульна машина з приладом Drager (01:01:10). На законну вимогу співробітників поліції пройти освідування (01:01:29), ОСОБА_1 не відповідає, що розцінюється посадовими особами як відмова (01:01:40). ОСОБА_1 пропонує співробіникам поліції роз`їхатись (01:03:10), на що від посадової особи отримує відповідь: "Наша з Вами розмова фіксується на камеру. Не буде адміністративних матеріалів - буде моя відповідальність" (01:03:20) та зазначає "Тоді складайте" (01:03:31). ОСОБА_1 пропонує залагодити ситуацію (01:05:20), на що від працівників поліції отримує категоричну відмову (01:06:26). Співробіники поліції зазначають, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження огляду (01:05:49). ОСОБА_1 зазначає працівникам поліції адресу мешкання та особистий номер мобільного телефону (01:06:55). Працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 дату, місце та час розгляду справи про адміністративне правопорушення (01:17:30). Працівники поліції роз`яснюють ОСОБА_1 права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (01:17:45).

Сукупність вищевказаних доказів підтверджують те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння фактично своїми діями та поведінкою відмовився від проходження огляду в установленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження сторони захисту про недопустимість відеозапису є необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, даний відеозапис є належним доказом у справах про адміністративні правопорушення, який отримано в межах виконання працівниками поліції службових повноважень та безпосередньо відображає обставини події та зафіксовану відмову водія від проходження огляду.

Право поліцейського на фото та відео фіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.

З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.

Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписами, мали місце та відносяться саме до цієї справи.

Недоліки відеозапису, на які звертає увагу сторона захисту в своїй апеляційній скарзі, не свідчить про недопустимість вказаного запису як доказу.

В свою чергу, вказані відеозаписи не є єдиними доказами у справі, ці записи узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові.

Дії працівників поліції в частині неправомірності та безпідставності складання протоколу про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом поряду. Відсутність в матеріалах справи доказів оскарження дій працівників поліції вказує на погодження ОСОБА_1 зі складеними відносно нього протоколами про адміністративні правопорушення.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи.

Поряд з цим, в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Доводи апеляційної скарги не спростовують факту вчинення останнім факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що доведено сукупністю належних та допустимих доказів, наявних в матеріалах справи і носять лише формальний характер та на увагу суду не заслуговують.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Порушень застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, не встановлено.

З огляду на викладене, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд першої інстанції з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУАП.

З урахуванням наведеного, постанова Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.09.2026 є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова