Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №522/13135/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1881/26

Номер справи місцевого суду: 522/13135/26

Головуючий у першій інстанції Кривохижа Ю. А.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду – Артеменко І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Подуст Т.П.,

особи, яка притягається до відповідальності, - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 08 вересня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення

26.06.2026 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 703029 за ч.1 ст.130 КУпАП.

За вказаним протоколом 25.06.2026 о 23:44 год. у м.Одесі, по вулиці Пироговській, 2, ОСОБА_1 керував електросамокатом «Bolt», н.з. НОМЕР_1 , потужністю до 1000 Вт, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки зі згоди ОСОБА_1 на приладі Drager Alcotest 0408. Результат огляду позитивний 0,34% проміле, згідно тесту номер 1817. З результатом згоден, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі відмовився, чим ОСОБА_1 порушив п.2.9 а ПДР.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 08.09.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.

Короткий зміст доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову Приморського районного суду м.Одеси від 08.09.2026 і закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Скарга обґрунтована тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені без належного і всебічного дослідження доказів. Зокрема ОСОБА_1 зазначено, що:

- судом не доведено факт керування електросамокатом саме ним. Він заперечує той факт, що саме він керував електросамокатом. Пояснив, що електросамокатом керувала дівчина ОСОБА_2 , а він перебував позаду неї як пасажир;

- відеозапис не підтверджує факт керування саме ним;

- суд не надав належної оцінки його поясненням щодо заперечення факту керування електросамокатом;

- протокол про адміністративне правопорушення не може сам по собі підтверджувати факт керування;

- судом не усунуто істотні сумніви щодо фактичних обставин справи (хто саме керував електросамокатом та яким конкретним доказом це підтверджується).

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції, заслухавши особу, яка притягається до відповідальності, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 703029 від 26.06.2026, за яким 25.06.2026 о 23:44 у м.Одесі, по вулиці Пироговській, 2, ОСОБА_1 керував електросамокатом «Bolt», н.з. НОМЕР_1 , потужністю до 1000 Вт, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки зі згоди ОСОБА_1 на приладі Drager Alcotest 0408. Результат огляду позитивний 0,34% проміле, згідно тесту номер 1817 від 25.06.2026 о 23:50. Водій дійсно керував електросамокатом, номер 515-118, в стані алкогольного сп`яніння. З результатом згоден, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі відмовився, чим ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а ПДР. Вказаний протокол підписано поліцейським та ОСОБА_1 ;

- довідкою про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, відповідно до якої ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія;

- довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню;

- роздруківкою результатів освідування за допомогою приладу Alkotest 7510, відповідно до якої у ОСОБА_1 результат 0,34%, проміле. Вказана роздруківка підписана ОСОБА_1 ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів,? ?відповідно до якого у ОСОБА_1 результат 0.34% проміле, а в графі «з результатом згоден» ОСОБА_1 проставив підпис;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.06.2026;

- відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, що підтверджують викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини. Зокрема, з оглянутих відеозаписів вбачається, що під час патрулювання поліцейські зупинили два електросамокати, на одному з яких переміщалися двоє осіб (хлопець та дівчина), а на іншому – одна дівчина. Коли поліцейські вийшли зі службового автомобіля, водії електросамокатів (хлопець та дівчина) припаркували їх на тротуарі. На питання поліцейського щодо вживання алкогольних напоїв всі заперечили, але поліцейським виявлено у водія ОСОБА_1 , особу якого згодом встановлено, ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, після чого останній визнав факт вживання алкогольного напою («Фраголіно»). При цьому, коли однин із поліцейських звернувся до дівчини, яка переміщалась разом із ОСОБА_1 , щодо наявності у неї ознак алкогольного сп`яніння, інший поліцейський наголосив на відсутності необхідності її перевірки, так як вона їхала разом із хлопцем. У зв`язку з виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, йому запропоновано пройти в установленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, на що він погодився, висловивши заперечення щодо віднесення електросамоката до транспортного засобу. Водієві надали герметично запакований мундштук, який він розпакував самостійно. Надалі поліцейські роз`яснили ОСОБА_1 порядок проходження процедури огляду, провели контрольний забір повітря та здійснили огляд із застосуванням відеофіксації. За результатами тестування на газоаналізаторі «Драгер» у водія встановлено вміст алкоголю в організмі на рівні 0,34 проміле. Будь-яких заперечень щодо зафіксованого результату, факту керування електросамокатом або тверджень про те, що транспортним засобом керувала інша особа, ОСОБА_1 поліцейським не висловлював. У зв`язку з цим стосовно нього було складено матеріали про адміністративне правопорушення.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з огляду на таке.

Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз.2,4 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов`язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.2.9а ПДР).

Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.

Слід зазначити, що презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Незнання вимог діючого законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом відповідальності та закриття провадження у справі, що кореспондується з положеннями ст.68 Конституції України.

Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі- Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція). Приписи Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 застосовуються у системному зв`язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.

Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додано оптичний диск, який містить відеозаписи з двох бодікамер поліцейських за номерами 233765 та 230604.

Долучені відеозаписи відображають подію, за обставинами якої складено протокол про адміністративне правопорушення у цій справі. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер та досліджується у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Заперечення апелянта стосовно керування ним електросамокатом не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Діючим законодавством на уповноважену особу підрозділу поліції під час оформлення адміністративних матеріалів покладено обов`язок зафіксувати всі обставини скоєння правопорушення з визначенням особи, яка за встановленими обставинами та з високим ступенем вірогідності вчинила адміністративне правопорушення, скласти стосовно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та надіслати його до суду.

Суд констатує, що в даній ситуації, поліцейські, діючи у відповідності до положень Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції № 1452/735, шляхом спостереження за дорожньою обстановкою та опитування присутніх на місці події осіб встановлено, що керував транспортним засобом саме ОСОБА_1 та склали відносно нього протокол, що розглядається.

Версія апелянта про нібито керування електросамокатом ОСОБА_2 (дівчиною, яка переміщалась на електросамокаті разом з ним) не була озвучена ОСОБА_1 поліцейським на місці події. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що дівчина, яка переміщалась разом з ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (як зазначає ОСОБА_1 ), спостерігаючи розвиток подій та можливість настання негативних наслідків для свого попутника, також не заявляла поліцейським, що саме вона керувала транспортним засобом. Вказана версія виникла у ОСОБА_1 саме під час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому, ОСОБА_1 не заявляв в суді першої інстанції клопотання про виклик ОСОБА_2 в судове засідання для допиту в якості свідка.

Відповідно до положень ст.294 КУпАП до повноважень суду апеляційної інстанції не належить функція збирання нових доказів по справі. За положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Заявлене ОСОБА_1 клопотання про виклик та допит ОСОБА_2 як свідка на стадії апеляційного розгляду не містить належного обґрунтування поважності причин, з яких таке клопотання не було заявлено під час розгляду справи в суді першої інстанції. Апелянтом не надано доказів наявності об`єктивних перешкод для реалізації свого права на клопотання про допит вказаної особи як свідка в місцевому суді.

З урахуванням наведеного, зважаючи на відсутність обґрунтованих доводів щодо неможливості заявлення такого клопотання раніше, а також з метою дотримання принципів правової визначеності та процесуальної дисципліни, судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про виклик та допит свідка.

Насамперед, слід звернути увагу, що обов`язок відеофіксації за ч.2 ст.266 КУпАП стосується саме процедури огляду водія на стан сп`яніння, а не моменту руху (безпосереднього керування) ним транспортним засобом.

Факт керування ОСОБА_1 електросамокатом зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення від 26.06.2026, який з огляду на положення ст.251 КУпАП, є одним із доказів у справі, та в якому зафіксовано адміністративне правопорушення – керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та зазначено про проведення огляду зі згоди водія на місці зупинки у встановленому порядку за допомогою приладу Драгер під відеозапис. При цьому, ОСОБА_1 , будучі ознайомленим із складеним протоколом, не заперечував факт керування ним транспортним засобом та підписав протокол, хоча не був позбавлений можливості зазначити у протоколі про адміністративне правопорушення ті пояснення, які вважав за потрібні.

Також, як вбачається з оглянутого відеозапису, саме ОСОБА_1 паркував електросамокат, на вимогу поліцейських повідомив свої дані, пояснив, що вживав алкогольний напій, заперечив щодо віднесення електросамокату до транспортного засобу, пройшов огляд на стан сп`яніння на місці зупинки. При цьому, ОСОБА_1 не зазначав про керування електросамокатом дівчиною, яка пересувалась з ним на електросамокаті, яка, в свою чергу, також не заявляла, що саме вона керувала електросамокатом. Апеляційний суд звертає увагу, що поліцейськими встановлено керуванням електросамокатом саме ОСОБА_1 , що підтверджується фрагментом відеозапису, коли один із поліцейських звернувся до дівчини, яка переміщалася разом із ОСОБА_1 , щодо наявності у неї ознак алкогольного сп`яніння, інший працівник поліції наголосив на відсутності необхідності її перевірки, оскільки вона їхала разом із хлопцем (тобто як пасажир, а не водій).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ознайомився зі складеними відносно нього адміністративними матеріалами, проставив свій підпис зокрема в протоколі про адміністративне правопорушення щодо правильності внесених про нього даних, а також у роздруківці результаті освідування та акті огляду.

Наведене в сукупності підтверджує факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 і законність вимоги поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння саме цій особі, як особі водія, який керував транспортним засобом.

Позиція апелянта щодо недоведеності факту керування апеляційним судом розцінюється як обраний спосіб захисту. При цьому, слід зазначити, що вина особи може встановлюватись не лише прямим доказами а й сукупністю непрямих, які у своїй взаємодії утворюють чітку та послідовну картину поді. Європейський суд з прав людини (справа «Коробов проти України») зазначає, що при оцінці доказів суд може спиратися на критерій доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій фактів.

Досліджені судом докази, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, а також відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксований хід подій, які відбувались на місці, процесуальна поведінка поліцейських, якими зафіксовано всі обставини скоєння правопорушення, опитано безпосередніх учасників події, а також поведінка самого ОСОБА_1 , яка описана вище, визнаються судом узгодженими між собою і, які у своїй сукупності виключають будь-який розумний сумнів у тому, що саме він 25.06.2026 о 23:44 у м.Одесі, по вулиці Пироговській, 2, керував електросамокатом «Bolt», н.з. НОМЕР_1 , потужністю до 1000 Вт, в стані алкогольного сп`яніння, порушивши вимоги п.2.9а ПДР України. Твердження особи, яка притягається до відповідальності, про те, що він не був водієм суд розцінює виключно як намір уникнути відповідальності за вчинене.

Висновок поліцейських про перебування водія у стані алкогольного сп`яніння підтверджується, серед іншого, роздруківкою з Alkotest 7510, прилад ARLM 0408, тест 1817, результат 0,34‰, який підписаний ОСОБА_1 без будь-яких заперечень, а також актом огляду, в якому ОСОБА_1 проставив підпис в графі «З результатом згоден».

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд дійшов висновку, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння. Працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 за номером 1395.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.

Суд апеляційної інстанції враховує сталу практику ЄСПЛ, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін (рішення у справі «Проніна проти України», § 23). Зокрема, право на вмотивоване рішення не вимагає детального спростування всіх доводів апеляційної скарги та дозволяє судам вищих інстанцій підтверджувати мотиви судів першої інстанції, не повторюючи їх (рішення у справах «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32; «Гору проти Греції (№2)» [ВП], § 41; «Бюрг та інші проти Франції»).

Враховуючи положення ст.251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку місцевого суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційним судом не встановлено порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи в суді першої інстанції. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду першої інстанції – залишенню без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 08 вересня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду І.А.Артеменко