Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №747/285/26 — Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/285/26

Провадження № 2/747/235/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

09.10.2026 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Кобзар П.Г. звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. Позов мотивований тим, що 18.11.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту creditkasa.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1626-6918. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 1 700, 00 грн, строк кредитування – 365 днів, базовий період – 30 днів, комісія за видачу кредиту – 15, 0 % від суми кредиту, промо-ставка 0,8 в день, пільгова % ставка – 1, 00 % в день, знижена % ставка – 1, 00 % в день, стандартна % ставка – 1% в день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 0, 74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Кредитний договір був підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором А4466, що був направлений на вказаний відповідачем номер телефону. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору. Оскільки позивач не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до виданої товариству ліцензії не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Позивач через партнера – ТОВ ФК «Контрактовий дім», з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті. Таким чином позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань відповідно до умов договору шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме – отримав кредитні кошти і не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснень причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Усвідомлюючи виникненні фінансових зобов`язань відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом здійснення платежів, зазначених в розрахунку заборгованості. Сплачуючи кредит, відповідач здійснив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано. В подальшому відповідач всупереч умовам укладеного кредитного договору порушив його умови і не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Станом на 05.05.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 11 286, 80 грн, а саме – 3760, 0 грн заборгованість за кредитом, 5 116, 80 грн заборгованість за нарахованими процентами, 2050, 00 грн – заборгованість за процентами річних на підставі ст 625 ЦК, 360, 0 грн – заборгованість по комісії. Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1626-6918 від 18.11.2025 року в розмірі 11 286, 80 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою від 29 червня 2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 06 серпня 2026 року. Ухвалою від 06 серпня 2026 року було вирішено проводити розгляд справи у заочному порядку, розгляд справи відкладено на 09 жовтня 2026 року, про місце, дату і час судового засідання повідомлено відповідача ОСОБА_1 шляхом поміщення оголошення на веб-сайті судової влади України у відповідності до ст. 128 ЦПК України. Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідача повідомлено про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади, яке розміщено 06 серпня 2026 року.

В судове засідання представник позивача не з`явився, від представника надійшла до суду заява про розгляд справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, відзиву на позов не подав, про дату час і місце судового розгляду повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, тому у відповідності до положень ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Суд, за згодою позивача, ухвалює провести розгляд справи на підставі доказів, що містяться у справі, з винесенням заочного рішення по справі, що відповідає положенню ст. 280 ЦПК України, коли у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, заперечення на позов не подав, позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування даних умов. Крім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що 18.11.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1626-6918. Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 1 700, 00 грн, строк кредитування – 365 днів, базовий період – 30 днів, комісія за видачу кредиту – 15, 0 % від суми кредиту, промо-ставка 0,8 в день, пільгова % ставка – 1, 00 % в день, знижена % ставка – 1, 00 % в день, стандартна % ставка – 1% в день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 0, 74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Кредитний договір був підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором А4466 (а.с.14-25) Також позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором А8928 підписано Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa» (а.с. 26-34); таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1582-8576 (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України (а.с. 34 зв-35); паспорт споживчого кредиту (а.с.36-70) Довідками про підтвердження успішної оплати ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» підтверджується факт перерахування 18.11.2025 року коштів в сумі 1 700 грн та 21.12.2025 року коштів в сумі 2 400 грн, платник – ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», призначення платежу – видача кредитних коштів за договором 1626-6918, ОСОБА_1 (а.с.71 -71 зв) Станом на 05.05.2026 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 11 286, 80 грн, а саме – 3760, 0 грн заборгованість за кредитом, 5 116, 80 грн заборгованість за нарахованими процентами, 2050, 00 грн – заборгованість за процентами річних на підставі ст 625 ЦК, 360, 0 грн – заборгованість по комісії, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 77-79)

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України). Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частиною 1 ст.634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За приписами статті 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2 статті 11 Закону «Про електронну комерцію» Статтею 12 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону «Про електронну комерцію».

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст.625 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведена наявність грошового зобов`язання відповідача перед позивачем, яке ним не виконується, та за невиконання якого настає цивільно-правова відповідальність, передбачена наведеними законодавчими нормами. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1626-6918 від 18.11.2025. Даний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом, він відповідає всім вимогам законодавства щодо укладення договорів. У суду не має сумніву, що саме ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами договору, зокрема і з розміром відсотків, який буде нараховуватися, тобто прийняв всі умови договору, отримав кредит в загальній сумі 4 100 грн, але взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти та нараховані відсотки не повернув. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, яка включає в себе заборгованість за кредитом – 3760, 0 грн та заборгованість за нарахованими процентами в сумі 5116, 80 грн, на загальну суму 8876, 80 грн.

Що стосується пред`явленої до стягнення суми заборгованості за процентами річних на підставі ст 625 ЦК України в розмірі 2050, 0 грн, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Обґрунтовуючи правомірність пред`явлення до стягнення зазначеної суми і підстави стягнення, представник позивача посилається на те, що норми Закону України «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, а том у має перевагу над ЦК України, яка регулює лише загальні питання щодо правових та організаційних засад споживчого кредитування, а договір з відповідачем був укладений після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування». Щодо даного посилання представника позивача суд зауважує, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у зв`язку з прийняттям Законом № 3498-IX від 22.11.2023 змін не зазнав. Обов`язок кредитодавця списати неустойку у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування і надалі не залежить від дати укладення кредитного договору. Питання пріоритетності норм ЦК України Велика Палата Верховного Суду детально обґрунтувала у справі № 334/3161/17 ( п. 14-19 постанови від 22 червня 2021 року). У постанові від 22.06.2021р. у справі № 334/3161/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроектом про інакше регулювання цивільних відносин подати проект про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акту, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Крім того, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18). При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16. Оскільки згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Як вже зазначалось судом, норми ЦК України є пріоритетними, тому враховуючи вищевикладене, а також той факт, що нарахування заборгованості відповідачу за процентами згідно ст.625 ЦК України в розмірі 2050, 0 грн. є по суті мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання в розумінні положень ст.625 ЦК України, суд приходить до висновку про неможливість її стягнення та про необґрунтованість позовних вимог в цій частині і відсутність підстав для їх задоволення.

Що стосується пред`явленої до стягнення суми заборгованості по комісії в сумі 360, 0 грн, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»). Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку. На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (такий правовий висновок викладений в п. 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17). У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (такий правовий висновок викладений в п. 31.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19). Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства. Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (пункти 29-31).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Отже, суд приходить до висновку про нікчемність умов Кредитного договору щодо обов`язку відповідача сплачувати комісію, а тому вимоги позову в цій частині до задоволення не підлягають.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1626-6918 від 18.11.2025 року, який ним був укладений з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 8876, 80 грн, з яких 3760, 0 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5116, 80 грн – заборгованість за нарахованими процентами. Вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії в сумі 360, 0 грн та заборгованості по процентам річних на підставі ст 625 ЦК України в сумі 2050, 0 грн задоволенню не підлягають з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.

Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно платіжної інструкції № 47727 від 11.06.2026 року позивачем було сплачено 2662 грн 40 коп. судового збору. Оскільки позовні вимоги позивача були задоволені частково, що складає 79 % від пред`явленої до стягнення суми, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору, пропорційно задоволеній частині позову, що складає 2103, 3 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 354 - 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити в частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 1626-6918 від 18.11.2025 в розмірі 8878 (вісім тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 80 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2103 (дві тисячі сто три) грн 30 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул Лесі Українки, 26 офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації – АДРЕСА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 )

Суддя Л.В.Тіщенко