Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №732/1098/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/1098/26

Провадження 2/732/653/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого – судді Карпинської Н,М., секретар – Воропаєва К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Какун А.С., діючи на підставі довіреності від 09.01.2026, звернулася до Городнянського районного суду Чернігівської області з позовом до відповідача та просила стягнути із ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 104669038 в розмірі, 57 405,60 грн.

Позов обґрунтований посиланням на укладений 13 листопада 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 кредитний договір № 04669038. Вказують, що 13.01.2026 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу МВ-ТП/84 відповідно до якого Клієнт відступив Фактору право вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор прийняв і передав кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. 27.05.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 27/0526-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» прийняло належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги. Згідно п.2.1 такого Договору факторингу, Клієнт зобов`язався відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язався прийняти та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Згідно п. 4.1 Договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог по формі, установленій у Додатку до цього Договору. Відповідно до Реєстру прав вимог № 1 від 27 травня 2026 року до Договору факторингу № 27/0526-01 від 27.05.2026 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 57405,60 грн, з яких: 16800 грн – заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 31197,60 грн – заборгованість по процентам, 1008 грн – заборгованість по комісії, 8400 грн – неустойка. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання, не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», ні на рахунок попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги позивачем не здійснено інших нарахувань, існуючу заборгованість просить стягнути у судовому порядку.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позові заявив клопотання без особистої участі представника позивача за наявними матеріалами (а.с.7).

Відповідач у судове засідання не з`явилася. У відзиві на позов (а.с.133-135) письмово частково визнала заявлений до неї позов у розмірі 16800 грн (тілом кредиту) і повністю заперечувала проти стягнення нарахованих до стягнення відсотків, комісій, пені і штрафних санкцій. Зазначає, що є військовослужбовицею і проходить військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України. Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Зазначена норма закону є імперативною та розповсюджується на всі види кредитних зобов`язань (окрім іпотечних/житлових). Таким чином, будь-які нараховані Позивачем (його попередником) відсотки та супутні платежі за період військової служби відповідача підлягають списанню та не можуть бути стягнуті. При прийнятті рішення про стягнення із відповідача тіла кредиту, визнаного у встановленому Законом порядку, відповідач просить розстрочити виконання рішення, оскільки існують обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення. Такими обставинами визначає проходження нею військової служби в умовах воєнного стану та фінансової неспроможності сплатити тіло кредиту одним платежем.

Суд, дійшов висновку, що у справі достатньо письмових документів про права та обов`язки сторін, тому судовий розгляд можливо проводити у відсутності сторін (їх представників).

Встановивши вимоги і заперечення сторін, визначившись із правовідносинами між ними і нормою права, яка підлягає застосуванню до правовідносин сторін, дослідивши заявлені у справі письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 13 листопада 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 04669038 (а.с.13-36). Згідно п.2.2 такого договору загальний розмір кредиту за цим Договором становить 16800 грн. У справі також міститься паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ», де зазначено суму кредиту, ліміт кредиту і процентна ставка (а.с.9-12). Договір і паспорт споживчого кредиту підписано одноразовим ідентифікатором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України Про електронну комерцію у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Факт укладення договору відповідачем не оспорюється.

З урахуванням вище зазначених правових норм, кредитний договір є укладеним.

На запит суду АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» підтвердили, що на ім`я ОСОБА_1 була емітована платіжна картка, на яку первісним кредитором 13.11.2025 перераховано 16800 грн (а.с.129-132). Така картка була зазначена позичальником в заявці на отримання грошових коштів (а.с.38). Перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням від 13.11.2025 (а.с.40).

Згідно розрахунку заборгованості (а.с.42-46) вбачається, що відповідачу за умовами кредитного договору нарахована заборгованість в сумі 57405,60 грн, з яких: 16800 грн – заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 31197,60 грн – заборгованість по процентам, 1008 грн – заборгованість по комісії, 8400 грн – неустойка.

13.01.2026 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу МВ-ТП/84 відповідно до якого Клієнт відступив Фактору право вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор прийняв і передав кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.47-51). Реєстр права вимоги долучений на а.с.54-55. Також доводиться, що фактор сплатив клієнту за відступлення прав вимоги 3806733,65 грн (а.с.53).

27.05.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 27/0526-01 (а.с.58-67), у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» прийняло належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги (а.с.69). Згідно п.2.1 такого Договору факторингу, Клієнт зобов`язався відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язався прийняти та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Згідно п. 4.1 Договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог по формі, установленій у Додатку до цього Договору. Відповідно до Реєстру прав вимог № 1 від 27 травня 2026 року до Договору факторингу № 27/0526-01 від 27.05.2026 (а.с.69) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 57405,60 грн, з яких: 16800 грн – заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 31197,60 грн – заборгованість по процентам, 1008 грн – заборгованість по комісії, 8400 грн – неустойка. Платіжною інструкцією від 02.06.2026 підтверджено, що фактор сплатив клієнту за відступлення прав вимоги 18474703,65 грн (а.с.68).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивачем підтверджено, що у нього виникло право вимоги до відповідача.

Разом з тим, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц.

Згідно довідки за електронним підписом заступника начальника відділу – начальника відділення проходження військової служби особовим складом відділу кадрів військової частини НОМЕР_1 (а.с.138) ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , із 21 листопада 2022 року по час надання суду інформації 21.09.2026.

Також відповідачем надана копія військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с.139)

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Таким чином, у період виконання умов кредитного договору, а також станом на час розгляду справи судом, відповідач має статус військовослужбовиці та на неї поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, на переконання суду, у відповідачки відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом та сплати штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 надала всі належні документи на підтвердження наявності у неї пільг щодо нарахування процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Проте, наявність у відповідачки такого статусу, надає їй право на звільнення від нарахування відсотків за користування кредитом і штрафних санкцій, однак не звільняє її від відповідальності щодо погашення заборгованості по тілу кредиту за договором №104669038 від 13.11.2025.

Оскільки у ОСОБА_1 відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом і штрафних санкцій на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у задоволенні вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» про стягнення процентів і неустойки слід відмовити, виходячи із вище викладеного.

Щодо комісії, то у п.1.1.16 договору №104669038 від 13.11.2025 визначено, що комісія за надання кредиту або комісія – це грошові кошти, які позичальник на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором, зобов`язаний сплатити кредитодавцю у якості однієї із форм оплати за надані кредитодавцем послуги за Договором. У п.8.4 договору узгоджено, що комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту Позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим Договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі першого Траншу за цим Договором. У випадку видачі наступних, крім першого Траншів за цим договором комісія за надання додаткових грошових коштів у кредит нараховується у день видачі кожного Траншу. Згідно п. 8.5 договору визначено «комісії, що нараховуються за надання першого Траншу за цим Договором становить 1008 грн 00коп». Комісії кредитодавця (в тому числі одноразові комісії за надання кредиту або за видачу першого траншу) не підпадають під дію пільги, визначеної ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей». Також судом враховується, що 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати в кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19. Указані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).

Таким чином, така форма витрат, як комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної лінії існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами. Законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої комісії з відповідача (у т.ч. і в судовому порядку).

Із огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність дій кредитодавця визначити комісію що нараховується за надання першого Траншу за цим Договором і становить 1008 грн 00 коп, тобто комісія включена до складу кредиту і не включає послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Тому, крім тіла кредиту, із відповідача правомірним є стягнення комісії в сумі 1008 грн.

У поданому відзиві відповідачем включена заява про розстрочку виконання рішення, де відповідач посилається на те, що не може негайно виконати рішення суду, оскільки є військовослужбовицею і єдиним джерелом доходу є грошове забезпечення, відповідач просить зважити на воєнний стан і виконання обов`язків під час воєнного стану, що істотно ускладнює виконання рішення суду.

Відповідач не позбавлена можливості заявити клопотання про розстрочку рішення суду до набрання ним чинності. Клопотання відповідача не може залишатися відкритим. Однак, відповідач не звільнена від обов`язку доказування тих обставин, які заважають виконанню судового рішення. Сам по собі воєнний стан та перебування на військовій службі автоматично не призводить до розстрочки. До відзиву із заявленим клопотанням, відповідачем не додано довідку про розмір грошового забезпечення, про склад сім`ї, про витрати, які заважають відповідачу своєчасно виконати судове рішення після набрання ним чинності.

ОСОБА_1 не надала доказів існування обставин, які в майбутньому ускладнять чи зроблять неможливим виконання рішення суду, які відповідно до вимог ст. 435 ЦПК України є обов`язковою умовою для відстрочення виконання рішення суду, а скрутне матеріальне становище не є особливою або винятковою обставиною, враховуючи, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження матеріального стану.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

При вирішенні заяв про розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Розстрочка виконання рішення суду - це зміна у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків від термінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Таким чином, обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.

Оскільки ОСОБА_1 не надала доказів існування обставин, які в майбутньому ускладнять чи зроблять неможливим виконання рішення суду, у її клопотанні про розстрочку слід відмовити.

Із відповідача підлягають стягненню на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до частини задоволених вимог (31,02%).

Керуючись статями 12-13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 353-354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Лісова, 2 м. Бровари Київської області, код ЄДРПОУ: 35625014 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 104669038 від 13.11.2025 із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Лісова, 2 м. Бровари Київської області, код ЄДРПОУ: 35625014, IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк» суму заборгованості за Кредитним договором №104669038 від 13.11.2025 в сумі 17808 грн (сімнадцять тисяч вісімсот вісім гривень), що включає 16800 грн – заборгованість по тілу кредиту, 1008 грн – заборгованість по комісії.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Лісова, 2 м. Бровари Київської області, код ЄДРПОУ: 35625014 в рахунок компенсації судового збору 825,75 грн (вісімсот двадцять п`ять гривень сімдесят п`ять копійок).

У задоволенні решти позовних вимог та у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про розстрочку судового рішення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо повне рішення не було вручено в день його проголошення учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н. М. Карпинська