Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №585/3848/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/3848/26

Номер провадження 3/585/930/26

П О С ТА Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді - Машини І.М.,

за участю секретаря судового засідання - Рибіна Н.В.,

сторін по справі:

представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвоката Ванжули Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду м. Ромни адміністративні матеріали які надійшли від Роменського районного відділу поліцій Головного управління національної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець,

за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст.124, ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановив:

З протоколу про адміністративне правопорушення від 06.09.2026 року серії ЕПР1 №764697 вбачається, що 06.09.2026 о 20:10:00 в м. Ромни, вул. Київська, 78, водій ОСОБА_1 керував тз NISSAN QASHQAI НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager-6820», результат 2,78 проміле, чим порушив п.2.9.а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 06.09.2026 року серії ЕПР1 №764704 вбачається, що 06.09.2026 о 20:10:00 в м. Ромни, вул. Київська, 78, водій ОСОБА_1 керував тз NISSAN QASHQAI НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, в результаті чого допустив наїзд на перешкоду, а саме бетонну споруду на блокпості. Внаслідок ДТП ТЗ та бетонна споруда отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Тілесних ушкоджень ніхто не отримав, чим порушив п.12.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_1 до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судових засіданнях був присутнім представник ОСОБА_1 – адвокат Ванжула Я.В., який зазначив, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та наразі неможе бути присутнім в судовому засіданні, своєї вини у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1 ст. 130 та за ст. 124 КУпАП не визнає. Адвокат Ванжула Я.В. клопотав про закриття даного адміністративного провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, з підстав зазначених в поданих до суду письмових поясненнях представника ОСОБА_2 .

Так зі змісту письмових пояснень представника - адвоката Халупко С. поданих ним до суду 18.09.2026 року, вбачається наступне.

Захист звертає увагу суду, що обидві справи фактично походять з однієї події та мають спільну доказову основу: протоколи, акт огляду, роздруківку спеціального технічного засобу, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції та матеріали оформлення ДТП. Саме тому оцінка доказів у кожній справі повинна здійснюватися не ізольовано від фактичного змісту відеозапису та інших матеріалів, а у їх сукупності. При цьому протокол не має наперед встановленої доказової сили і не може підміняти собою відсутні докази факту керування, підстави зупинки, ознак сп`яніння, законності процедури огляду, механізму ДТП чи причинного зв`язку. Сторона захисту просить суд оцінити кожен доказ з позиції його походження, способу отримання, внутрішньої узгодженості, відповідності відеозапису і процесуальній формі.

Окреме значення має підтверджений стороною захисту статус ОСОБА_1 як військовослужбовця. До пояснень додаються наявні документи, що підтверджують його зв`язок із військовою службою, у тому числі військовий квиток та інші документи. За таких обставин суд має перевірити не лише загальну процедуру огляду водія за статтею 266 КУпАП, а й питання застосування спеціального порядку, передбаченого статтею 266-1 КУпАП та постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 № 32. Матеріали, надані поліцією, за позицією захисту не містять доказів залучення уповноваженої посадової особи Військової служби правопорядку чи іншої особи, визначеної спеціальним порядком.

Щодо справи № 585/3848/26, як зазначає представник, недоведено факту керування транспортним засобом та відсутність належно зафіксованої причини зупинки.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Отже, факт керування є первинною обставиною, без доведення якої неможливо встановити належного суб`єкта цього правопорушення. За наданим стороні захисту відеозаписом момент руху транспортного засобу та перебування ОСОБА_1 за кермом під час такого руху не зафіксований. У матеріалах справи відсутні показання незалежних свідків, які безпосередньо бачили б керування ОСОБА_1 транспортним засобом по дорозі загального користування. Працівники поліції, які прибули після ДТП, самі не є очевидцями попереднього руху автомобіля і тому їх подальший запис у протоколі не замінює первинного доказу цієї обставини.

Особливо показовим є зміст протоколу: у фабулі використано узагальнене позначення «водій», однак сторона захисту звертає увагу, що протокол не містить належного опису того, ким, коли і на підставі яких фактичних даних встановлено саме ОСОБА_1 як особу, яка керувала транспортним засобом. Формальна ідентифікація особи на місці вже після події та її подальше називання «водієм» не є тотожними доказуванню факту керування. У постанові Чернівецького апеляційного суду від 13.10.2022 у справі № 718/1824/22, наданій стороною захисту, підкреслено необхідність перевірки фактичної основи дій поліції та допустимості подальших доказів за відсутності доведеної законної підстави первинного втручання.

Додатково у протоколі не вказано причину зупинки транспортного засобу.

Частина третя статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює: «Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті». Якщо поліція посилається на те, що контакту з ОСОБА_1 передувала саме зупинка транспортного засобу, то матеріали повинні дозволяти суду встановити конкретну законну підставу такої зупинки і перевірити її фактичне існування. Якщо ж поліція прибула вже після ДТП, тоді саме це додатково підтверджує, що працівники поліції не бачили руху автомобіля та не можуть безпосередньо засвідчити, хто ним керував до їх прибуття. В обох варіантах протокол не усуває розумного сумніву щодо факту керування.

Таким чином, об`єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не підтверджена належним первинним доказом. Відсутність відеофіксації руху, відсутність очевидців керування, відсутність чіткого опису джерела відомостей про водія та відсутність у протоколі конкретної причини зупинки створюють сукупність сумнівів, які відповідно до ст. 62 Конституції України та правової позиції Верховного Суду у справі № 463/1352/16-а мають тлумачитися на користь ОСОБА_1 .

Щодо справи № 585/3848/26, як зазначає представник існують істотні дефекти протоколу, акта огляду та неналежне долучення матеріалів.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який визначає межі фактичного обвинувачення, але сам по собі не має наперед встановленої доказової сили. У протоколі щодо ОСОБА_1 не зазначено ознак алкогольного сп`яніння, які стали підставою для ініціювання огляду. Це є істотним, оскільки огляд на стан сп`яніння не може бути відірваним від передумови його проведення. Наявність конкретних ознак сп`яніння повинна бути встановлена до огляду, зафіксована у матеріалах і, за можливості, підтвердь відеозаписом.

На відеозаписі працівники поліції озвучують як ознаки алкогольного сп`яніння запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння обличчя ОСОБА_1 , однак ознаки мають значною мірою суб`єктивний характер і самі по собі можуть підтверджувати перебування особи у стані алкогольного сп`яніння без дотримання передбаченої законом процедури огляду та належного документального оформлення її результатів. При цьому відеозапис, наданий у матеріалах справи, є чорно-білим, а тому об`єктивно не дає можливості перевірити твердження працівників поліції про «почервоніння обличчя» оскільки кольорові зміни шкіри на такому записі візуально встановити неможливо. Таким чином, одна з озвучених поліцейськими ознак взагалі не піддається перевірці за допомогою наявного відеодоказу, а інша - запах алкоголю - за своєю природою не може бути зафіксована відеозаписом та залишається виключно суб`єктивним сприйняттям працівника поліції. За таких обставин самі по собі усні твердження поліцейських про наявність зазначених ознак не можуть усунути сумніви щодо їх фактичного існування та не замінюють належного доказування відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП.

Аналогічний дефект містить і акт огляду: у ньому відсутні зазначені ознаки алкогольного сп`яніння. В акті огляду залишені незаповненими графи щодо свідків огляду. Водночас сам акт не містить відомостей про те, що огляд проводився із застосуванням безперервної відеофіксації, яка МЛГЛА Б замінити присутність двох свідків у передбачених законом випадках. Крім того, на акті відсутній підпис особи, яка його склала. За таких умов виникає питання не лише щодо повноти оформлення, а й щодо авторства та процесуальної відповідальності за зміст документа. Документ, який не дає змоги однозначно встановити посадову особу, що його склала і засвідчила, не може без додаткової перевірки сприйматися як безспірне підтвердження законності проведеної процедури.

Окремо захист заперечує проти надання вирішального значення підпису ОСОБА_1 у графі «з результатами згоден». Сам по собі такий підпис не підтверджує, що особі було роз`яснено право на альтернативний огляд у закладі охорони здоров`я, що вона усвідомлювала наслідки свого волевиявлення, що їй було реально запропоновано вибір, а процедура до моменту підпису була законною. Тим більше, у самому бланку акта відсутня рівнозначна опція «з результатами не згоден», тому наявність підпису в єдиній запропонованій графі не може автоматично тлумачитися як повна, вільна і поінформована відмова від будь-яких подальших процесуальних гарантій.

Пункт 11 протоколу містить лише загальну фразу «інші матеріали справи» без конкретизації. Не перелічено акт огляду, роздруківку приладу, відеозаписи, схему, інші документи та електронні носії. Це унеможливлює перевірку того, які саме матеріали були фактично долучені до протоколу в момент його складання, а які могли потрапити до справи пізніше. Надані стороні захисту відеозаписи також не ідентифіковані у протоколі належним чином. За змістом ст. 251 КУпАП доказ має бути не лише фактично релевантным, а й отриманим та долученим у визначеному законом порядку. Невизначеність походження і моменту долучення матеріалу прямо впливає на можливість перевірити його автентичність, безперервність та зв`язок із конкретним протоколом.

Справа № 585/3848/26: порушення процедури застосування Drager, відсутність документів на прилад та сумніви щодо калібрування.

З матеріалів, наданих стороні захисту, вбачається, що в акті огляду не зазначено номер спеціального технічного засобу Drager, за допомогою якого проводилось тестування. Роздруківка приладу, у свою чергу, не містить посилання на номер протоколу про адміністративне правопорушення, до якого вона нібито належить. Така взаємна неідентифікованість документів створює об`єктивний ризик помилки у прив`язці результату тестування до конкретної особи, конкретного приладу та конкретного, адміністративного матеріалу. За відсутності серійного номера приладу в акті суд позбавлений можливості співставити акт, чек Бгадег та документи про технічний стан одного й того самого засобу вимірювальної техніки.

На відеозаписі працівник поліції самостійно розпаковує мундштук та вставляє його у прилад, не надаючи ОСОБА_1 можливості оглянути упаковку, переконатися в її цілісності або самостійно обрати запакований мундштук. Поліцейський нібито проводить нульовий забір повітря, однак результат перевірки «0.00» на камеру не демонструється, натомість звучить лише усне повідомлення «алкоголю немає». Відтак відеозапис не дозволяє суду самостійно перевірити, чи дійсно прилад до тестування особи показав нульове значення, а не покладає суд на необхідність вірити усному твердженню працівника поліції.

Так само на відеозаписі не встановлюється, чи минув необхідний проміжок часу після останнього прийому їжі, лікарських препаратів, куріння або інших дій, здатних впливати на коректність тестування. Захист окремо звертає увагу на відомості роздруківки: остання дата калібрування зазначена 12.02.2026, тоді як тестування ОСОБА_1 проведено 06.09.2026, тобто більш ніж через шість календарних місяців. Водночас у матеріалах справи немає паспорта приладу, свідоцтва про повірку/калібрування, документа про відповідність, інструкції або іншого офіційного документа, з якого суд міг би встановити саме для цього екземпляра приладу допустимий міжкалібрувальний або міжповірочний інтервал та його технічну придатність на 06.09.2026.

Справа № 585/3848/26: відсутність належної пропозиції альтернативного медичного огляду, направлення та належного роз`яснення прав

За змістом матеріалів справи і відеозапису працівники поліції після отримання результату Drager не встановлюють у ОСОБА_1 його чітку позицію щодо результату тесту, не ставлять однозначного питання про згоду чи незгоду з показником, не роз`яснюють реальну можливість пройти альтернативний огляд у закладі охорони здоров`я та не повідомляють, до якого саме закладу він може бути доставлений. Натомість майже одразу працівники поліції повідомляють, що буде складено протокол за статтею 130 КУпАП. Така послідовність дій є суттєвою, оскільки створює враження, що і процесуальне рішення щодо оформлення правопорушення було фактично прийнято до завершення процедури, яка повинна забезпечувати особі реальну можливість перевірити результат приладу.

У протоколі не зазначено ні факт чіткої згоди ОСОБА_1 з результатом тесту як усвідомленого процесуального волевиявлення, ні факт пропозиції альтернативного огляду в закладі охорони здоров`я та відмови від такої пропозиції. У матеріалах справи відсутнє направлення на медичний огляд. Відеозапис також, за позицією захисту, фіксує, що працівники поліції такої направлення не складають. За цих обставин неможливо вважати доведеним, що особі було забезпечено весь передбачений законом механізм перевірки первинного результату.

Крім того, до проходження тесту на відеозаписі не зафіксовано належного роз`яснення прав і обов`язків, передбачених статтею 268 КУпАП.

Справа № 585/3848/26: спеціальна процедура огляду військовослужбовця не дотримана.

Сторона захисту виходить із того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується поданими документами. У зв`язку з цим суд повинен окремо перевірити застосування статті 266-1 КУпАП та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 № 32. Зазначений Порядок передбачає спеціальний механізм огляду військовослужбовців Збройних Сил. Пункт 3 Порядку встановлює, що огляду підлягають військовослужбовці, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин у стані сп`яніння, а огляд проводить посадова особа, уповноважена начальником органу управління Військової служби правопорядку або відповідним командиром (начальником). Пункт 4 Порядку окремо передбачає проведення огляду військовослужбовців у визначених громадських місцях посадовою особою, уповноваженою начальником органу управління ВСП.

Матеріали справи, надані стороні захисту, не містять доказів того, що після встановлення військового статусу ОСОБА_1 поліцейські повідомили або залучили Військову службу правопорядку, звернулися до командира військової частини чи передали проведення огляду спеціально уповноваженій посадовій особі. Навпаки, із відеозапису вбачається, що огляд фактично організовує та проводить звичайний працівник Національної поліції.

Якщо це підтверджується даними відеозапису, то проведення огляду звичайним поліцейським без залучення уповноваженої посадової особи є самостійною підставою для визнання результату огляду недопустимим.

Справа № 585/3850/26 за ст. 124 КУпАП: недоведеність механізму ДТП та причинного зв`язку.

Працівники поліції прибули після ДТП та не були очевидцями механізму її виникнення. Відповідно, їх твердження щодо причин події можуть ґрунтуватися лише на належно зафіксованій обстановці місця ДТП, поясненнях очевидців, слідовій інформації, схемі місця ДТП, фотознімках, відеозаписах та інших об`єктивних данних. Проте на наданому відео не зафіксоване місце розташування бетонної споруди таким чином, щоб можна було оцінити її положення відносно проїзної частини, траєкторію руху автомобіля, видимість споруди для водія, наявність або відсутність дорожнього позначення, світлоповертальних елементів, попереджувальних знаків, огородження чи освітлення. Подія оформлювалася у темну пору доби, при цьому вуличне освітлення на відеозаписі не зафіксоване. За таких умов видимість перешкоди є істотною фактичною обставиною, яку необхідно було належним чином зафіксувати, а не припускати.

Так само відео не містить первинної фіксації положення автомобіля після зіткнення. Це позбавляє суд можливості перевірити фінальне положення транспортного засобу, напрямок і кут контакту, відстань до бетонної споруди та інші просторові характеристики, які могли б мати значення для відтворення механізму ДТП. Процес складання схеми місця ДТП і протоколу також на відео не зафіксований, а тому неможливо перевірити, які вимірювання фактично проводилися, хто був присутній, чи надавалися зауваження, чи відповідала схема реальній обстановці на момент прибуття поліції.

За відсутності первинної фіксації місця, освітлення, позначення бетонної споруди, положення автомобіля після зіткнення та процесу складання схеми неможливо зробити категоричний висновок про механізм ДТП і причинний зв`язок між конкретними діями ОСОБА_1 та наслідками. Будь-який висновок про порушення ПДР за таких умов ризикує бути припущенням, що прямо суперечить вимогам ст. 251, 252 і 280 КУпАП та презумпції невинуватості.

Справа № 585/3850/26: неналежне долучення доказів та неможливість компенсувати відсутню первинну фіксацію формальними документами.

У справі за ст. 124 КУпАП сторона захисту також звертає увагу на проблему процесуальної ідентифікації матеріалів. До протоколу не долучені належним чином і не перелічені конкретно інші матеріали, які фактично знаходяться у судовій справі, включно з відеозаписами. Загальне посилання на «інші матеріали» без переліку файлів, носіїв, фотознімків, схеми, пояснень або інших документів не дозволяє перевірити повний склад доказів на момент оформлення протоколу. Це особливо важливо у справі про ДТП, де доказове значення має саме первинна і незмінена фіксація обстановки.

Зміст відеозапису не може бути доповнений припущеннями з паперової схеми, якщо сам процес її складання не зафіксований і неможливо перевірити вихідні вимірювання. Так само схема не може замінити відсутні на відео дані про фактичний стан освітлення, помітність бетонної споруди, її позначення та положення транспортного засобу безпосередньо після зіткнення. Якщо ці обставини не були належно зафіксовані одразу після ДТП, їх подальше реконструювання за пам`яттю або формальними записами працівників поліції не забезпечує стандарту доказування поза розумним сумнівом.

Суд при розгляді справи за ст. 124 КУпАП не повинен виходити з логіки, що сам факт зіткнення автоматично означає порушення водієм вимог безпечної швидкості чи уважності. Для такого висновку потрібно встановити конкретні дорожні умови, видимість, освітлення, стан і позначення перешкоди, можливість її своєчасного виявлення, траєкторію руху, технічну можливість уникнути контакту та інші обставини, які мають причинне значення. У матеріалах, описаних вище, таких даних недостатньо.

Так зі змісту письмових пояснень адвоката Халупко С. поданих ним 06.10.2026 року вбачається наступне.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2026 року клопотання сторони захисту було задоволено та витребувано у Роменського РВП ГУНП в Сумській області комплекс документів та інформації щодо Drager Alcotest 6820, заводський номер АRSM-0171.

На виконання постанови суду органом поліції до матеріалів справи були направлені певні документи, з якими сторона захисту ознайомилася.

Саме результати такого ознайомлення зумовлюють необхідність подання цих додаткових письмових пояснень, оскільки отримані матеріали не лише не усунули всіх поставлених стороною захисту питань, а навпаки, дозволили чітко встановити межу між обставинами, які підтверджені документально, та обставинами, як залишилися виключно твердженнями органу поліції без надання тих первинних доказів, які безпосередньо були витребувані судом.

Надання свідоцтва про повірку не підтверджує автоматично належності та допустимості результату конкретного огляду ОСОБА_1 .

Сторона захисту не заперечує факту того, що на виконання постанови суд поліцією надано документацію, серед якої міститься свідоцтво про повірку спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, заводський номер НОМЕР_2 , також окремі документи щодо відповідності типу такого приладу.

Захист навмисно звертає на це увагу, оскільки його процесуальна позиція полягає не у запереченні очевидного змісту отриманих документів, а у правильном визначенні того, що саме ці документи доказують і чого вони не доказують.

Наявність свідоцтва про повірку спеціального технічного засобу підтверджує відповідну метрологічну обставину щодо приладу в межах предмета самого свідоцтва. Однак із самого факту існування такого свідоцтва не випливає, що будь-яки результат, отриманий цим приладом протягом строку дії документа, автоматично є достовірним, допустимим доказом та отриманим із дотриманням процедури, встановленої статтею 266 КУпАП.

Необхідно чітко розмежовувати технічний статус засобу вимірювальної техніки та законність проведення конкретної процесуальної дії.

У цій справі предметом доказування є не абстрактна можливість експлуатап моделі Drager Alcotest 6820 і навіть не лише можливість використання конкретного приладу АRSM-0171. Суд має встановити, чи було саме 06.09.2026 року під час огляду ОСОБА_1 забезпечено належну підготовку цього приладу, чи здійснено необхідні перевірки до початку вимірювання, чи правильно ідентифіковано конкретний прилад у процесуальних документах, чи дотримано процедуру його застосування, чи результат конкретного тесту безсумнівно стосується саме ОСОБА_1 , чи дотримано порядок поводження з мундштуком, чи були належним чино роз`яснені права та процедура, а також чи мала особа, яка використовувала прилад, необхідну підготовку та допуск.

У первинних письмових поясненнях сторона захисту окремо звертала увагу на те, що в акті огляду не зазначено заводський номер спеціального технічного засобу, а роздруківка результату тестування, у свою чергу, не містить належної процесуальної прив`язки до протоколу ЕПР1 № 764697. Ці обставини після отримання свідоцтва про повірку нікуди не зникли. Навпаки, вони набувають додаткового значення: зараз суд має документацію саме щодо АRSM-0171, однак процесуальний документ, складений безпосередньо під час огляду, не містить тих даних, які дозволили б без припущень встановити весь ланцюг ідентифікації «особа - тест - прилад - акт - протокол».

За змістом статті 251 КУпАП значення мають фактичні дані, отримані у визначеному законом порядку. Отже, метрологічна повірка не може замінити собою доказування дотримання процесуального порядку отримання конкретного результату.

Тому сторона захисту не ставить перед судом питання у спрощеній формі «прилад справний чи несправний». Питання полягає в іншому: чи доведено належними, допустимими та взаємно узгодженими доказами, що конкретний результат щодо ОСОБА_1 був отриманий саме цим приладом, у належному технічному стані та з повним дотриманням установленої процедури.

Надані поліцією документи цього комплексу обставин не підтверджують.

Постановою суду від 25.09.2026 року було витребувано значно ширший обсяг доказів, ніж фактично надано органом поліції.

Ключовим для оцінки відповіді Роменського РВП є не саме по собі те, що поліція передала до суду певний пакет документів, а співставлення змісту цього пакета з конкретними вимогами постанови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2026 року.

Суд не обмежився вимогою надати свідоцтво про повірку Drager Alcotest 6820.

Постановою суду було витребувано, зокрема, сертифікат калібрування або інший документ, що підтверджує проведення калібрування приладу; документи про останнє технічне обслуговування, перевірку працездатності, діагностику або ремонт; паспорт, формуляр або інший обліковий документ на конкретний прилад; відомості про введення його в експлуатацію; документи про облік, закріплення, отримання та передачу приладу відповідному підрозділу або екіпажу поліції саме 06 вересня 2026 року.

Крім того, суд окремо витребував інформацію про інвентарний номер приладу, прізвище, ім`я, по батькові, посаду та спеціальне звання працівника поліції, який безпосередньо проводив огляд ОСОБА_1 , а також копії документів, що підтверджують проходження ним навчання, інструктажу або іншої підготовки щодо використання Drager Alcotest 6820 та наявність допуску до проведення оглядів водіїв на стан алкогольного сп`яніння. Саме такий зміст постанови міститься в матеріалах справи.

Однак із фактично наданого поліцією пакета документів сторона захисту не встановила наявності всього зазначеного комплексу первинних матеріалів.

У супровідній відповіді Роменського РВП зазначено про направлення копій сертифіката перевірки типу, свідоцтва про повірку, декларації про відповідність та фотозображення електронного запису приладу. Саме цей пакет був наданий суду для ознайомлення стороні захисту.

Таким чином, суд витребував одне, а орган поліції документально підтвердив лише окрему частину витребуваних обставин.

Особливого значення це набуває тому, що відповідні матеріали були витребувані не за довільною ініціативою сторони захисту після завершення доказування, а постановою самого суду, постановленою з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Якщо суд визнав ці матеріали необхідними настільки, що окремою постановою зобов`язав орган поліції їх надати, їх відсутність після виконання постанови не може бути юридично нейтралізована припущенням про те, що «очевидно, все було належним чином».

Відсутність витребуваного документа не доводить автоматично протилежного факту, але вона так само не дозволяє вважати відповідний факт доведеним.

Саме на органі, який сформував адміністративне обвинувачення, лежить обов`язок представити достатню сукупність доказів. Особа, яка притягається до відповідальності, не повинна доводити, що калібрування не проводилося, що прилад не обслуговувався, що його не передавали конкретному екіпажу або що поліцейський не проходив підготовку. Якщо обвинувальна сторона посилається на законність і правильність відповідних дій, такі обставини повинні бути підтверджені, а не презюмуватися.

За таких обставин надання лише окремих документів із переліку, прямо витребуваного судом, не може розглядатися як усунення технічних та процесуальних сумнівів, які були викладені захистом у поясненнях від 18.09.2026 року.

Навпаки, після отримання відповіді ці сумніви стали конкретизованими: суду тепер достеменно відомо, які документи були витребувані та які саме документи фактично надійшли.

Ключова вимога суду щодо документального підтвердження нульового показника «0.00» фактично не виконана.

Окремого та принципового значення у цій справі набуває питання перевірки Drager Alcotest 6820, заводський номер АRSМ-0171, на нульовий показник безпосередньо перед проведенням огляду ОСОБА_1 .

Цей аргумент не виник після отримання відповіді поліції та не є штучно сформованою стороною захисту новою позицією.

Ще в письмових поясненнях від 18.09.2026 року захист звертав увагу суду на те, що на наявному відеозаписі працівник поліції здійснює певні дії з приладом та усно повідомляє про відсутність алкоголю, однак відеозапис не дозволяє стороні захисту самостійно побачити та перевірити показник «0.00» на дисплеї приладу. Саме тому захист просив отримати первинну документацію та технічні записи, а не покладатися виключно на словесне повідомлення працівника поліції. Цей довід був прямо викладений у первинних письмових поясненнях і входив до загальної позиції сторони захисту щодо перевірки допустимості результату Drager.

Розглянувши клопотання захисту, суд сформулював своє доручення органуполіції максимально конкретно.

Постановою від 25.09.2026 року Роменський РВП було зобов`язано не просто відповісти, чи здійснювався нульовий тест. Суд вимагав повідомити, чи проводилася перед оглядом ОСОБА_1 перевірка Drager Alcotest 6820 АRSМ-0171 на показник «0.00», та надати копію відповідної роздруківки, електронного запису або іншого документа, який підтверджує результат такої перевірки.

Ця конструкція постанови має принципове значення.

Суд розмежував два різні обов`язки органу поліції: повідомити факт проведення перевірки та надати об`єктивний документ, який підтверджує її результат.

У відповіді поліція повідомила, що перед проведенням огляду ОСОБА_1 перевірка на нульовий показник проводилася. Проте сама заява Роменського РВП про те, що відповідна дія виконувалася, не є тим документом, який витребував суд.

До відповіді додано фотозображення електронного запису приладу, однак зі змісту наданих стороні захисту матеріалів не вбачається окремого первинного технічного запису результату «0.00», зафіксованого безпосередньо перед тестом ОСОБА_1 таким чином, щоб суд і сторона захисту могли незалежно перевірити цю обставину.

Отже, фактично виникла ситуація, коли орган, дії якого перевіряються судом, повідомив суду, що виконав певну технологічну операцію, однак не надав того об`єктивного технічного підтвердження результату цієї операції, яке суд прямо витребував.

Захист вважає неприпустимим підміняти первинний технічний доказ письмовим твердженням тієї самої сторони, яка сформувала матеріали адміністративного обвинувачення.

Інакше необхідність постанови суду про витребування такого доказу взагалі втрачає сенс: достатньо було б запитати поліцейського, чи все він зробив правильно, та покласти позитивну відповідь в основу обвинувального рішення.

Такий підхід суперечив би самій природі доказування.

Метрологічна повірка приладу і перевірка «0.00» перед конкретним вимірюванням також не є тотожними поняттями. Свідоцтво про повірку не може замінити доказ фактичної підготовки приладу до конкретного тесту 06.09.2026 року.

Тому після виконання постанови суду питання «0.00» не усунуте. Навпаки, зараз воно сформульоване ще чіткіше: поліція стверджує, що нульова перевірка була, але первинного документа з результатом такої перевірки, прямо витребуваного судом, стороні захисту не надано.

Отримані після судового витребування документи не можуть заднім числом усунути дефекти процедури огляду та первинних процесуальних документів.

Надані поліцією сертифікаційні та метрологічні документи не існують у процесуальному вакуумі. Вони повинні оцінюватися не окремо від матеріалів, складених 06.09.2026 року, а разом із протоколом ЕПР1 № 764697, актом огляду, результатом Drager та відеозаписами.

Ще у первинних письмових поясненнях сторона захисту детально зазначалащо в акті огляду не зазначено заводський номер спеціального технічного засобу, яким проводилося тестування. Водночас результат Drager не містить належної процесуальної прив`язки до номера протоколу ЕПР1 № 764697. Сторона захисту звертала увагу, що за такої ситуації виникає проблема безсумнівної взаємної ідентифікації процесуальних документів, результату вимірювання та конкретного приладу.

Надане через декілька тижнів на вимогу суду свідоцтво про повірку АRSМ-0171 не змінює змісту акта огляду, складеного 06.09.2026 року.

Якщо заводський номер приладу не був внесений до акта в момент процесуальної дії, подальше надання документа щодо АRSМ-0171 не може ретроспективно дописати цей реквізит до акта та усунути питання ідентифікації.

Та сама логіка стосується інших порушень, викладених стороною захисту.

Документи щодо Drager не спростовують факту, що до проведення тестування належне роз`яснення прав за статтею 268 КУпАП не було зафіксовано в той спосіб, який дозволяв би встановити реальність їх реалізації. Вони не спростовують доводу про те, що після отримання результату працівники поліції не встановили належним чином чітку позицію ОСОБА_1 щодо згоди або незгоди з результатом та не забезпечили належним чином процедуру альтернативного огляду в закладі охорони здоров`я. Первинні пояснення прямо зазначали, що поліція фактично перейшла до повідомлення про складання протоколу за статтею 130 КУпАП без належної процесуальної фіксації відповідного вибору особи.

Сертифікат перевірки типу не може підтвердити роз`яснення права на адвоката.

Декларація про відповідність не може підтвердити пропозицію пройти огляд у медичному закладі.

Свідоцтво про повірку не може підтвердити демонстрацію ОСОБА_1 нульового показника.

Фотографія електронного запису не може доповнити реквізити акта огляду, яких у ньому не було під час оформлення.

Саме тому захист заперечує проти спроби звести доказування у справі за частиною першою статті 130 КУпАП до одного питання: «чи було чинним свідоцтво про повірку?».

Навіть позитивна відповідь на це питання не встановлює складу адміністративного правопорушення.

За статтею 252 КУпАП суд повинен оцінити всі докази у їх сукупності, дослідивши їх взаємозв`язок. За статтями 245 та 280 КУпАП суд повинен з`ясувати всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

У цій справі технічний документ може оцінюватися лише як одна ланка доказового ланцюга. Якщо інші ланки не підтверджені, суперечливі або мають процесуальні дефекти, сама наявність повірки не може компенсувати їх відсутність.

Спеціальний порядок огляду ОСОБА_1 як військовослужбовця залишився повністю неспростованим отриманими документами.

Отримання технічної документації щодо Drager жодним чином не усуває окремого та самостійного доводу захисту, який уже був викладений у письмовихпоясненнях від 18.09.2026 року: ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому суд зобов`язаний оцінити застосування спеціального порядку, передбаченого статтею 266-1 КУпАП.

У первинних поясненнях сторона захисту вже зазначала, що відповідний статус ОСОБА_1 підтверджений поданими документами.

Отже, сертифікати, декларації та свідоцтво про повірку Drager не відповідають на фундаментальне питання: чи була взагалі належною особа, яка проводила такий огляд, з огляду на спеціальний правовий статус ОСОБА_1 .

У постанові Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 12.06.2025 у справі № 331/2215/25 суд виходив із того, що стаття 266-1 КУпАП встановлює спеціальний порядок огляду резервістів та військовослужбовців. Огляд проводиться посадовою особою, уповноваженою відповідним командиром, із використанням спеціальних технічних засобів, а у разі незгоди — у закладі охорони здоров`я. Суд визнав, що огляд, проведений поліцейським із недотриманням спеціального порядку, не може створювати допустимих доказових наслідків, а отриманий результат не може бути покладений в основу притягнення до відповідальності.

Аналогічний підхід викладений у постанові Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 21.05.2025 у справі N° 351/666/25, де суд звернув увагу, що після встановлення статусу військовослужбовця для проведення огляду повинна застосовуватися спеціальна процедура із залученням належної уповноваженої особи Військової служби правопорядку, а матеріали, оформлені поліцейськими без дотримання вимог статті 266-1 КУпАП, не можуть беззастережно використовуватися як допустиме підтвердження стану сп`яніння.

Особливо істотною є постанова Івано-Франківського апеляційного суду від

року у справі № 351/1403/24. Апеляційний суд наголосив, що спеціальний порядок застосовується з моменту встановлення статусу особи як військовослужбовця, а проведення огляду поліцейським замість уповноваженої посадової особи не відповідає встановленій законом процедурі. Результати такого огляду були оцінені як недопустимі, а провадження у справі закрито. Зазначена практика також відображена в наданих стороні захисту методичних матеріалах щодо роботи у справах за статтею 130 КУпАП.

Таким чином, навіть за умови наявності чинного свідоцтва про повірку самого приладу залишається принципове питання щодо суб`єкта та порядку проведення огляду.

Справний і повірений засіб вимірювання не легалізує процедуру, якщо вона проведена не тією особою або не в тому порядку, який прямо встановлено законом щодо спеціального суб`єкта.

Тому отримані від Роменського РВП документи жодним чином не спростовують і не послаблюють цей самостійний аргумент захисту.

Сукупність отриманих матеріалів не усуває розумного сумніву та не дає підстав вважати результат Drager достатнім доказом вини.

Після отримання витребуваних судом матеріалів сторона захисту вважає за необхідне чітко визначити остаточну позицію щодо технічного блоку доказування.

Захист не наполягає на твердженні, що органом поліції взагалі не існувало жодних документів щодо метрологічного статусу Drager Alcotest 6820 ARSM-0171. Такі документи частково надані.

Однак це не є кінцевим предметом доказування у справі.

Постанова суду від 25.09.2026 року була спрямована саме на отримання комплексу первинної інформації, необхідної для перевірки конкретного огляду. Після її виконання з`ясувалося, що суд отримав лише частину витребуваного: окремі документи щодо типу, відповідності та повірки приладу та фотозображення електронного запису.

Водночас сторона захисту не отримала весь комплекс документів щодо калібрування, технічного обслуговування, обліку та закріплення приладу на дату події, його передачі відповідному підрозділу або екіпажу, а також документів, які повинні були підтвердити належну підготовку та допуск особи, котра безпосередньо проводила огляд.

Окремо і принципово не усунуто питання нульової перевірки. Поліція повідомила про її проведення, однак первинного технічного документа з результатом «0.00», який був прямо витребуваний судом, стороні захисту не надано.

До цього додаються раніше встановлені дефекти первинних процесуальних документів, процедури огляду, альтернативного медичного огляду, роз`яснення прав, ідентифікації приладу та спеціального порядку щодо військовослужбовця. Первинні письмові пояснення сторони захисту містять ці доводи, і отримані документи їх не спростовують.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, який підлягає застосуванню і у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи повинні тлумачитися на її користь, а недоведені подія та вина мають прирівнюватися до доведеної невинуватості особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 також наголосив, що складовою презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, відповідно до якого при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості, а обов`язок доведення вини покладається на державу.

Саме цей стандарт має визначальне значення у цій справі. Суд не може виходити з презумпції правильності дій поліцейського і вимагати від ОСОБА_1 доводити неправильність кожної технологічної операції. Суд повинен виходити з протилежного: кожна істотна для обвинувачення обставина повинна бути підтверджена належною та достатньою сукупністю доказів. Якщо первинний доказ, прямо витребуваний судом, не наданий, його зміст не може замінюватися припущенням. Якщо процесуальний документ не містить необхідної ідентифікації, її не можна дописати заднім числом через інший документ. Якщо спеціальний порядок огляду військовослужбовця не дотримано, чинність повірки приладу не робить цю процедуру законною. Саме в такій сукупності отримані матеріали повинні оцінюватися судом.

Заслухавши доводи представника адвоката Ванжула Я.В., дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.2.9.а) постанови КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху» водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п.10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі – акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Відповідно до п.12.1. постанови КМУ «Про Правила дорожнього руху» від 10 жовтня 2001 р. № 1306 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно ст. 130 ч.1 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Склад правопорушення включає в себе ознаки, які об`єднуються в чотири групи (елементи), що характеризують: - об`єкт адміністративного правопорушення, - об`єктивну сторону правопорушення; - суб`єкт адміністративного правопорушення; - суб`єктивну сторону правопорушення, і являють собою нерозривну єдність, і наявність яких обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння.

Об`єктом правопорушень, передбачених статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і на річковому транспорті та маломірних судах.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп`яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, характеризується наявністю прямого умислу.

Суб`єктом правопорушень, передбачених частиною 1 статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є водії транспортних засобів.

При цьому, у випадку, коли хоча б один з елементів відсутній або ж не відповідає тим властивостям, що передбачені відповідною статтею Особливої частини КУпАП, - указане діяння адміністративним проступком (правопорушенням) не являється.

Згідно ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Провина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена наступними доказами:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №764697 від 06.09.2026 року,

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого в зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 проходив тестування за допомогою газоаналізатора «Драгер-6820», результат позитивний 2, 78 проміле;

-квитанцією Алкотесту Драгер 6820 від 06.09.2026 року, щодо ОСОБА_1 , результат 2, 78%;

-відеозаписом записаним на CD диск, з якого вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться біля свого автомобіля та перебуває з явними ознаками алкогольного сп`яніння, пройшов тестування на визначення стану алкогольного сп`яніння та не заперечував, стану свого алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів представника стосовно незаконної зупинки транспортного засобу, суд визнає необґрунтованими, оскільки згідно п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.

Згідно п.3 та п.4 ч.1ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи: поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу.

Окрім того, відповідно до Указу Президента України № 64 від 24.02.2022 року, з наступними змінами, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34,38,39,41-44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першоюстатті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Суд вважає, що в наслідок ведення на території України бойових дій та введення в Україні воєнного стану, зупинення транспортного засобу працівника поліції з метою його візуального огляду на предмет наявності заборонених предметів, є достатньою підставою для здійснення зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_3 та його подальшого огляду.

Щодо доводів представника про порушення працівниками поліції порядку проведення огляду військовослужбовця на стан сп`яніння передбаченого ст. 266-1 КУпАП, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1-3 ст. 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Згідно п.2 п.1 Загальні положення, Порядку застосування спеціальних технічних засобів і тестів при проведенні огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду та оформлення його результатів, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 16 квітня 2025 року № 241 (надалі по тексту - Порядок), огляд на стан сп`яніння підлягають військовослужбовці/військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони:

-виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд таких осіб проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Служби правопорядку або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил України (далі - уповноважена посадова особа);

-перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, в усіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях у вигляді, що ображає людську гідність та громадську мораль. Огляд таких осіб проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Служби правопорядку.

Згідно п.3 Порядку огляд на стан сп`яніння проводиться:

-уповноваженою посадовою особою - на місці вчинення (виявлення) правопорушення, а у разі неможливості провести огляд на місці вчинення (виявлення) правопорушення - безпосередньо в органі управління, у військовій частині (в установі, організації, на підприємстві, в закладі, підрозділі);

-лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з законодавством.

Згідно п.4 Порядку огляд уповноваженою посадовою особою на стан сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів (засоби вимірювальної техніки, які відповідають законодавству, що визначає вимоги до таких засобів) і тестів, які мають документ про відповідність.

Згідно п.5 Порядку наказами відповідних начальників органів управління Служби правопорядку та командирів (начальників) військових частин (установ, організацій, підприємств, закладів, підрозділів) Збройних Сил України визначаються уповноважені посадові особи на проведення огляду військовослужбовців/військовозобов`язаних на стан сп`яніння. Огляд на стан наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться уповноваженою посадовою особою, яка пройшла відповідне тематичне навчання у встановленому законодавством порядку. Не допускається проведення огляду уповноваженою посадовою особою, яка є підлеглою військовослужбовця/військовозобов`язаного, котрий підлягає огляду на стан сп`яніння, або стосовно неупередженості якої є сумніви.

З огляду на зазначені норми права, огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони:

- у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин,

-у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія присутність представника військової служби не обов`язкова.

Як було встановлено, у даному випадку військовослужбовець ОСОБА_1 після ДТП був зупинений працівниками поліції 06.09.2026 о 20:10:00 в АДРЕСА_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території військової частини. Будь-яких повідомлень про те, що він виконує бойове завдання або прямує на службу чи зі служби, працівникам поліції ОСОБА_1 не висловлював. Крім того, представником не подано належних доказів, які б підтверджували перебування ОСОБА_1 на території військової частини та/або виконання ним обов`язків військової служби в той час.

Таким чином, в даному випадку, співробітниками поліції була дотримана процедура огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 передбачена ст. 266 КУпАП.

Провина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП доведена наступними доказами:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №764704 від 06.09.2026 року,

-рапортом працівників поліції від 06.09.2026 року, зі змісту якого вбачається, що гр. ОСОБА_4 повідомив, що 06.09.2026 року о 20:51 за адресою: Роменський район, м. Ромни, на блок посту №1433 гр. ОСОБА_1 рухаючись по вул. Київська в напрямку м. Ромни, не впорався з керуванням та в`їхав в бетонні огородження на авто Нисан Кашкай НОМЕР_1 ;

-схемою наслідків ДПТ від 06.09.2026 року, згідно якої пошкоджена передня частина авто Нисан Кашкай НОМЕР_1 .

Враховуючи викладене, в діях гр. ОСОБА_1 вбачаються склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, та ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

За таких обставин, приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, дані про особу гр. ОСОБА_1 ступінь його вини, суд вважає за необхідне застосувати до останнього за вчинення правопорушень адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Доводи представників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, та не спростовують винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов`язку виконувати або дотримуватися законодавства.

Таким чином, суд вважає, що зазначені доводи сторони захисту мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, його необхідно звільнити від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 36, 124, ч.1 ст. 130, ст.ст. 251, 252, 268, 283-285 КУпАП, суд –

постановив:

В задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – адвоката Ванжули Ярослава Володимировича про закриття справи адміністративного провадження щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст.124, та ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, відмовити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 36 КУпАП, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання цієї постанови в частині стягнення штрафу за вчинення адміністративних правопорушень стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена в Сумському апеляційному суді через Роменський міськрайонний суд Сумської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Повний текст постанови складено 09.10.2026 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ І.М. Машина