Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №523/22313/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/22313/25

Провадження №1-кп/523/985/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

08.10.2026 м. Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси в складі головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025163490000663 від 20 жовтня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

У невстановлений досудовим розслідуванням день та час ОСОБА_3 , діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, з метою мати в особистому володінні, в невстановленому на досудовому розслідуванні місці незаконно придбав шляхом знахідки невстановлену досудовим розслідуванням кількість, але не менше 16 патронів калібру 7,62 мм, які в подальшому став зберігати за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , до 09 год 40 хв 16 вересня 2025 року.

У подальшому, 16 вересня 2025 року в період часу з 09 год 40 хв по 12 год 21 хв співробітниками поліції під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено 16 патронів, які є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, калібру 7,62 мм, виготовлені промисловим способом, які ОСОБА_3 придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений визнав себе винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України та пояснив, що близько 5-6 років тому у вільний від роботи час ходив з металошукачем, місце наразі не пам`ятає, та знайшов патрони, які взяв до себе додому та зберігав. У подальшому, 16 вересня 2025 року під час обшуку працівниками поліції їх було виявлено та вилучено. Обвинувачений розумів, що діяв незаконно. У вчиненому розкаювався, просив призначити мінімальне покарання та не позбавляти його волі.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Прокурор у судовому засіданні вказала на доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Просила призначити обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк 2 роки.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, потерпілої та дослідженням письмових доказів щодо характеристики особи обвинуваченої.

При цьому суд встановив, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст викладених в обвинувальному акті обставин, їх позиція є добровільною, а також роз`яснив учасникам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже, допитавши в судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши надані прокурором докази, що характеризують його особу, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у зберіганні, придбанні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав повністю, розкаявся), особу обвинуваченого, який офіційно не працює, раніше не судимий, на обліках у спеціалізованих медичних установах не перебуває.

Згідно зі ст. 66, КК України обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, наслідків, що настали, враховуючи позицію сторін кримінального провадження, висловлену в дебатах, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 75, 76 КК України.

У порядку ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого на досудовому розслідуванні не обирався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374, 376, 625 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 1782,80 грн за проведення експертизи № СЕ-19/116-25/23076-БЛ від 23.09.2025 та в сумі 2674,20 грн за проведення експертизи № СЕ-19/116-25/23101-ВТХ від 08.10.2025.

Речові докази:

16 патронів, що є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, виготовлені промисловим способом, без внесених конструктивних змін, калібром 7,62 мм, поміщені в полімерний сейф-пакет № 100586305, що зберігаються в камері збереження речових доказів відділення поліції № 2 (м. Одеса) Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області, - примусово безоплатно вилучити у власність держави на підставі ч. 1 ст. 96-1 КК України та в подальшому передати уповноваженим органам МВС України для наступної передачі на потреби Збройних Сил України;

ручну димову гранату РДГ-55Ч, яка є піротехнічним засобом, поміщену в полімерний пакет експертної служби № 2215814, що зберігається в камері збереження речових доказів відділення поліції № 2 (м. Одеса) Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області, - знищити.

Апеляційна скарга на вирок суду, окрім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, може бути подана до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1