Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №398/4913/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4913/26

провадження №: 2/398/4369/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"08" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», представник позивача Какун Анна Станіславівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 23 липня 2026 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 19 893,52 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 серпня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 188143088, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 5 600,00 грн. Відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість. Право вимоги за цим договором перейшло до позивача через ланцюг відступлень: від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за договором факторингу № МВ-ТП/62 від 28.10.2025, а від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до позивача — за договором факторингу № 27/0526-01 від 27.05.2026.

За розрахунком позивача заборгованість становить 19 893,52 грн, з яких: 5 600,00 грн — заборгованість за тілом кредиту; 11 157,52 грн — заборгованість за процентами; 336,00 грн — заборгованість за комісією; 2 800,00 грн — неустойка. Після набуття права вимоги позивач жодних нарахувань не здійснював.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання 05 жовтня 2026 року представник позивача не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином через підсистему «Електронний суд». У позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи вона повідомлялася належним чином шляхом надсилання судової повістки поштою за зареєстрованим місцем проживання. До суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з розпискою відповідачки про його особисте отримання 31 серпня 2026 року. Відзиву на позовну заяву, інших заяв чи клопотань від неї до суду не надходило, причин неявки вона не повідомила.

Оскільки відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзив не подала, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись ст. 280 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд цієї справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача коштів

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» від 28.08.2025 ОСОБА_1 того ж дня ознайомилася з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що підтвердила електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

28 серпня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор, код ЄДРПОУ 38569246) та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір кредитної лінії № 188143088. Суд дослідив електронну копію цього договору. Відповідачка підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим 28.08.2025 о 11:35:02 та введеним о 11:40:51; кредитодавець — кваліфікованим електронним підписом директора.

Договором встановлені такі основні умови кредитування:

– кредитний ліміт — 6 700,00 грн; перший транш — 5 600,00 грн, дата надання — 28.08.2025 (п.п. 2.2, 2.3), шляхом переказу на платіжну картку № 4323-34ХХ-ХХХХ-7674 (п. 5.1);

– договір діє протягом 5 років (п. 11.1), кінцева дата повернення кредиту — 27.09.2030 (п. 7.3); дисконтний період — 30 днів, до 27.09.2025 (п.п. 3.1, 7.1);

– базова процентна ставка — 0,98 % від суми залишку кредиту за кожний день користування, що становить 357,70 % річних (п. 8.3); за період з 28.08.2025 по 27.09.2025 за умови повного дострокового погашення кредиту — дисконтна ставка 0,80 % на день (п. 8.7.1); проценти протягом дисконтного періоду сплачуються не пізніше його останнього дня, а після його закінчення — щоденно (п. 7.4);

– комісія за надання кредиту — 336,00 грн, нараховується одноразово в день видачі першого траншу (п.п. 8.4, 8.5);

– сума кредиту та комісія підлягають сплаті протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору або після ініціювання кредитодавцем його дострокового припинення (п.п. 7.2, 7.5); у разі затримання сплати процентів щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі (п. 9.1.1.7);

– за порушення строку сплати процентів на 14 і більше днів — штраф у межах 25 %, а при простроченні на 21 і більше днів — 50 % суми кредиту (п. 12.3).

Згідно з п. 8.6 договору денна процентна ставка становить 0,98 %, загальні витрати за кредитом — 100 546,88 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту — 106 146,88 грн, реальна річна процентна ставка — 2 200,74 %.

Згідно з листом ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 10.06.2026 № 188143088/10062026 та платіжною інструкцією № 6eac67c5-fec1-484c-aeb4-a484067f6aee від 28.08.2025 на виконання договору 28.08.2025 о 11:40:55 ініційовано та о 11:40:59 завершено переказ 5 600,00 грн на платіжну картку відповідачки № 4323-34ХХ-ХХХХ-7674.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з розрахунками заборгованості, складеними ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», відповідачка проценти за дисконтний період у строк до 27.09.2025 не сплатила, здійснивши лише два платежі — 05.10.2025 і 27.10.2025 по 5,00 грн, які зараховано в рахунок погашення процентів. Інших платежів не надходило.

Проценти нараховувалися: первісним кредитором за дисконтний період (30 днів) — у розмірі 44,80 грн за день (0,80 %), усього 1 344,00 грн; з 28.09.2025 по 28.10.2025 — у розмірі 54,88 грн за день (0,98 % від 5 600,00 грн), усього 1 701,28 грн; ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» з 29.10.2025 по 25.03.2026 (148 днів) — у розмірі 54,88 грн за день, усього 8 122,24 грн. Після 25.03.2026 нарахування процентів припинено. З урахуванням сплачених 10,00 грн заборгованість за процентами становить 11 157,52 грн. Комісію 336,00 грн нараховано 28.08.2025. Штраф нараховано 11.10.2025 і 18.10.2025 по 1 400,00 грн, усього 2 800,00 грн.

Перехід права вимоги

28 жовтня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) укладено договір факторингу № МВ-ТП/62. Згідно з Реєстром прав вимоги від 28.10.2025 (позиція 410) фактору відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 188143088 у розмірі 11 771,28 грн (5 600,00 грн тіла, 3 035,28 грн процентів, 336,00 грн комісії, 2 800,00 грн неустойки). Реєстр підписаний сторонами кваліфікованими електронними підписами 28.10.2025. Сплату фінансування за цим реєстром у сумі 3 422 084,70 грн підтверджено листом ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» від 16.04.2026 № 15, а факт відступлення — листом первісного кредитора від 10.06.2026.

27 травня 2026 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (клієнт) та позивачем (фактор) укладено договір факторингу № 27/0526-01, за п. 4.1 якого право вимоги переходить до фактора на наступний календарний день після підписання реєстру прав вимог. Згідно з Реєстром прав вимоги № 2 від 27.05.2026 (позиція 3755) позивачу відступлено право вимоги до відповідачки у розмірі 19 893,52 грн. Оплатність відступлення підтверджується платіжною інструкцією № 118 від 02.06.2026 на суму 10 474 793,65 грн з призначенням платежу «Оплата згідно договору факторингу №27/0526-01 від 27.05.2026 року».

Позивач і ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» є фінансовими установами, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію фінансової установи та розпорядженнями Нацкомфінпослуг про видачу ліцензій на надання фінансових послуг від 23.03.2017 № 691 та від 07.11.2017 № 4234 відповідно.

Згідно зі списком згрупованих поштових відправлень і описом вкладення 21.07.2026 позивач надіслав відповідачці копію позовної заяви з додатками цінним листом № R067232702750.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. За ч. 5 ст. 8 цього Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст.ст. 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав; заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. За ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржника; предметом договору може бути як наявна, так і майбутня вимога.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Правові висновки Верховного Суду, що застосовані у справі

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів (пункти 54, 60 постанови).

Верховний Суд України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 зазначив, що неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі, а лише дає йому право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

28 серпня 2025 року між первісним кредитором та відповідачкою укладено в електронній формі договір про споживчий кредит. Відповідачка була обізнана з умовами кредитування, у тому числі з порядком нарахування процентів і комісії, та погодилася з ними, підписавши паспорт споживчого кредиту та договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України прирівнюється до власноручного підпису.

Виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією від 28.08.2025 та листом первісного кредитора від 10.06.2026 про переказ 5 600,00 грн на платіжну картку, реквізити якої відповідачка сама зазначила у заявці та в п. 5.1 договору. Переказ здійснено через чотири секунди після підписання договору. У вересні–жовтні 2025 року відповідачка здійснювала платежі на погашення заборгованості за цим договором, що свідчить про отримання нею кредиту. Відповідачка заперечень щодо неотримання коштів чи належності їй картки не заявила і доказів на спростування цих обставин не надала. За таких обставин суд вважає факт надання кредиту доведеним.

Відповідачка проценти за дисконтний період у строк до 27.09.2025 не сплатила, а після його закінчення щоденних процентів не сплачувала, тобто затримала сплату процентів більш ніж на один місяць. Тим самим вона порушила умови договору та вимоги ст.ст. 526, 1054 ЦК України.

Щодо строку повернення тіла кредиту та комісії

За п.п. 7.2, 7.5 договору сума кредиту та комісія сплачуються протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору (27.09.2030) або після ініціювання кредитодавцем дострокового припинення договору. Право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту в разі затримання сплати процентів понад один місяць передбачене п. 9.1.1.7 договору та ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування». Умови для його реалізації настали не пізніше кінця жовтня 2025 року.

Кредитор припинив нарахування процентів 25.03.2026, а відступлення права вимоги позивачу здійснено щодо всієї суми заборгованості. Пред`явлення позивачем цього позову про стягнення всієї суми кредиту є вимогою про дострокове повернення кредиту, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12. Копію позовної заяви позивач надіслав відповідачці 21.07.2026, позов подано до суду 23.07.2026, а копію позовної заяви з додатками суд направив відповідачці разом із ухвалою про відкриття провадження від 25.08.2026. З цих дат до ухвалення рішення передбачений п. 7.2 договору і ч. 4 ст. 16 Закону тридцятиденний строк сплив, заборгованість відповідачкою не погашена. Отже, строк виконання зобов`язання з повернення суми кредиту та сплати комісії на час ухвалення рішення настав, а вимога про стягнення 5 600,00 грн тіла кредиту є обґрунтованою.

Щодо процентів

Проценти у сумі 11 157,52 грн нараховані за період з 28.08.2025 по 25.03.2026, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування та до пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. За дисконтний період проценти нараховані за зниженою ставкою 0,80 %, а далі — за фіксованою базовою ставкою 0,98 % на день, погодженою при укладенні договору; зміни ставки в бік погіршення для споживача не відбувалося. Денна процентна ставка, розрахована за формулою ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», становить 0,98 % і не перевищує межі, встановленої ч. 5 ст. 8 цього Закону. Суд перевірив надані розрахунки і визнає їх арифметично правильними. За таких обставин вимога про стягнення процентів у сумі 11 157,52 грн є обґрунтованою.

Щодо комісії

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту. Спірна комісія має одноразовий характер, нараховується в день видачі кредиту за послугу з його надання (п.п. 8.4, 8.5 договору), врахована до загальних витрат за кредитом і до розрахунку денної процентної ставки та не є періодичною платою за обслуговування кредитної заборгованості. Тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, щодо нікчемності умов про періодичну комісію до спірних правовідносин не застосовуються. Строк сплати комісії настав з тих самих підстав, що й строк повернення тіла кредиту (п. 7.5 договору). Тому вимога про стягнення комісії у сумі 336,00 грн є обґрунтованою.

Щодо неустойки

Штраф у сумі 2 800,00 грн нарахований на підставі п. 12.3 договору за прострочення сплати процентів і за своєю правовою природою є неустойкою у розумінні ст. 549 ЦК України, тобто мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

П. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доданий Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX, є чинним і не змінювався. Він не містить обмежень за датою укладення договору: умовою його застосування є те, що прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором допущене в період дії воєнного стану. Воєнний стан в Україні введено з 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, він неодноразово продовжувався і діє на час ухвалення цього рішення. Прострочення сплати процентів відповідачка допустила з 28.09.2025, а штраф нарахований 11.10.2025 і 18.10.2025, тобто в період дії воєнного стану. Отже, умови застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України дотримані.

Суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, унаслідок чого передбачене цим Законом звільнення споживача від відповідальності поширюється лише на договори про споживчий кредит, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом, і на спірний договір від 28.08.2025 не поширюється. Проте п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цим Законом не змінювався і не виключався.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Кропивницького апеляційного суду. У постанові від 17 жовтня 2025 року у справі № 389/1131/25 цей суд зазначив, що положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час воєнного стану, а тому такі правовідносини регулюються ЦК України із застосуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постановах цього суду від 10 вересня 2025 року у справі № 398/1956/25, від 26 січня 2026 року у справі № 398/2172/25 та від 03 серпня 2026 року у справі № 405/590/26.

При цьому апеляційний суд виходив із того, що основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а за ч. 2 ст. 4 ЦК України суб`єкт права законодавчої ініціативи, який подає законопроєкт, що регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів підтримано Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012) та Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

За таких обставин позовна вимога про стягнення неустойки у сумі 2 800,00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо переходу права вимоги

До позивача на підставі послідовних договорів факторингу від 28.10.2025 № МВ-ТП/62 та від 27.05.2026 № 27/0526-01 перейшло право вимоги за кредитним договором; факт цього переходу підтверджений реєстрами прав вимоги та доказами оплати відступлення. Позивач набув статусу нового кредитора. Неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку погасити заборгованість.

Відповідачка не надала суду доказів на спростування правильності нарахувань, власного контррозрахунку чи доказів погашення боргу.

Враховуючи викладене, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 17 093,52 грн, яка складається з: 5 600,00 грн — заборгованості за тілом кредиту; 11 157,52 грн — заборгованості за процентами; 336,00 грн — заборгованості за комісією. У задоволенні вимоги про стягнення неустойки у сумі 2 800,00 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позив задоволено на 17 093,52 грн із заявлених 19 893,52 грн, тобто на 85,93 %. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 169853 від 21.07.2026), тому з відповідачки на його користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 287,67 грн.

Доказів понесення інших судових витрат позивач не надав.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263–265, 280–284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором кредитної лінії № 188143088 від 28 серпня 2025 року у загальному розмірі 17 093 (сімнадцять тисяч дев`яносто три) гривні 52 копійки.

В іншій частині позовних вимог — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2 287 (дві тисячі двісті вісімдесят сім) гривень 67 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014; місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; реквізити IBAN НОМЕР_1 у АТ «ТАСКОМБАНК»).

Відповідач: ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повне рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Орловський