Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №398/2994/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2994/26

провадження №: 2/398/3296/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"07" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Молонової Ю.В.,

при секретарі Борозні Л.М.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Шевченко С.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник Тупало Максим Петрович, до ОСОБА_2 , третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , про стягнення грошових коштів отриманих в якості грошового забезпечення військовослужбовця під час перебування у полоні, -

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2026 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , про стягнення грошових коштів отриманих в якості грошового забезпечення військовослужбовця під час перебування у полоні.

Позов обґрунтовує тим, що позивач з 11.04.2023 був мобілізований до лав Збройних Сил України та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час виконання військового обов`язку позивач потрапив у полон, де перебував з 02.07.2023 по 06.03.2026. Відповідно до листа Олександрійскього РТЦК №6/5616 від 05.05.2025 виплата грошового забезпечення військовослужбовця здійснювалась його матері ОСОБА_2 на підставі її заяви. Згідно інформації картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , військова частина НОМЕР_1 виплатила за період з листопада 2023 по лютий 2026 року 3 469 557,48 грн., які відповідач отримала, коли позивач перебував у полоні. Зазначає, що підстав для подальшого утримання після звільнення позивача з полону грошового забезпечення позивача, або підстав розпоряджатися отриманими коштами у відповідача відсутні, тому позивач звернувся до матері, щоб остання повернула його грошові кошти. Відповідач добровільно повернула лише 761 000 грн., решту 2 588 452,15 грн. повернути відмовилась. У зв`язку з чим звернулись до суду та просять стягнути з відповідача грошові кошти та витрати на правову допомогу.

Ухвалою судді від 15.05.2026 по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання. Копія ухвали була направлена сторонам та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

08.06.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнає частково, в частині 2 077 027 грн. Зазначає, що відповідач не погоджується з сумою, яку позивач просить стягнути з неї в якості коштів отриманих від ВЧ НОМЕР_1 в якості грошового забезпечення ОСОБА_1 під час його перебування у полоні. Зазначає, що проаналізувавши довідку з рахунку АТ КБ «ПриватБанк» (рахунок НОМЕР_2 ), що належить відповідачу, від 02.06.2026, вбачається, що суми зазначені у позовній заяві, які отримані відповідачем, не відповідають всім сумам зазначеним у довідці банку. Так, у березні 2025 року відповідач взагалі не отримувала виплат від військової частини, хоча в позові зазначено що відповідач в зазначеному місяці отримала 120 017,83 грн.. За квітень, травень, червень, липень 2025 року відповідач отримала від військової частини по 30 026,33 грн., а не 90 079,00 грн. як зазначено у позові. У серпні та вересні 2025 року відповідач отримала 30 059 грн., а не 90 177,43 грн, як зазначено у позові. У жовтні 2025 року відповідач отримала 30 004,46 та 25 049,29 грн. від військової частини, а не 75 147,86 грн. як зазначено у позові. У січні 2026 року відповідач отримала 49 250 грн., а не 60 118,57 як зазначено у позові. Отже, відповідачем за період перебування позивача в полоні з 02.07.2023 по 06.03.2026 було отримано від військової частини грошові кошти у загальній сумі 2 838 027 грн. З них 761 000 грн. відповідач повернула позивачеві, а тому розмір суми, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 2 077 027 грн..

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з наведених у позові підставах та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні просила позові вимоги задовольнити частково, з наведених у відзиві підставах.

Від представника третьої особи військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 21.04.2016, ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а.с. 7).

З копії довідки №34К-367 від 18.03.2026, виданої довідкою Служби безпеки України, вбачається, що солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно в період з 02.07.2023 по 06.03.2026 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України (а.а. 8).

Відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 №6/5616 від 05.05.2026 ОСОБА_1 на його запит було повідомлено, що із заявою щодо отримання грошового забезпечення за період його перебування у полоні зверталась його мати – громадянка ОСОБА_4 (а.а. 9).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 24.10.1981 Червонокам`янською сільською радою Олександрійського району Кіровоградської області вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його батьками зазначені: батько ОСОБА_5 та мати ОСОБА_6 (а.а. 10).

З копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 11.09.1989, вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвали шлюб, про що зроблений актовий запис №76. Після розірвання шлюбу присвоєно прізвище: чоловіка ОСОБА_7 , дружини ОСОБА_8 (а.а. 12).

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , виданого 11.09.2007 відділом реєстрації актів цивільного стану по району Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області, вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб, про що зроблений відповідний актовий запис 60. Після реєстрації шлюбу присвоєно прізвища: чоловіка ОСОБА_11 , дружини ОСОБА_12 (а.а. 13).

Відповідно до відомостей із картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , військовою частиною НОМЕР_1 в період з листопада 2023 по лютого 2026 року нараховану солдату ОСОБА_13 до виплати 2 848 748,14 грн. (а.а. 14-18).

Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» по картковому рахунку ОСОБА_2 , вбачається, що у період з 01 січня 2023 року по 10 квітня 2026 року вона отримувала зарахування на банківський рахунок № НОМЕР_7 зарплату від військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 2 838 032,81 грн. (а.а. 34-35).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Отже, грошове забезпечення військовослужбовця є формою його заробітної плати, яка належить особисто військовослужбовцю як результат виконання ним свого військового обов`язку.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 цього Закону за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені).

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти затверджений постановою КМУ від 30 листопада 2016 р. № 884.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно з п. 3 Порядку виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації). Грошове забезпечення виплачується визначеним особам шляхом перерахування коштів уповноваженими органами на рахунки в банківських установах, зазначених у заявах про виплату (пункт 5 Порядку).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У розумінні глави 13 Цивільного кодексу України грошові кошти також є майном (постанова ВС від 06.08.2025 р. у справі № 759/22148/24).

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право особи на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Аналіз Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку, затвердженого постановою КМУ від 30 листопада 2016 р. № 884 свідчать, що грошове забезпечення залишається власністю військовослужбовця, який потрапив у полон, інтернований або зник безвісти. Батьки або інші особи лише отримують його за розпорядженням військовослужбовця або у визначених законом випадках в якості визначених осіб, але не стають його власниками.

Позивач просить стягнути з відповідачки отримане нею його грошове забезпечення, як військовослужбовця, захопленого у полон, на підставі статті 1212 ЦК України.

Як зазначено у постанові ВС від 24.12.2025 у справі № 131/191/25 «…Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Слід врахувати, що грошове забезпечення, за загальним правилом, виплачується за рахунок асигнувань військової частини саме військовослужбовцю, який проходить військову службу.

Відповідно до статті 3 ЦК України одними із засад цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це стандарт поведінки, що означає чесність, відкритість та повагу до прав й інтересів іншої сторони, сумлінне виконання обов`язків та недопустимість зловживання правами.

Відповідачка ОСОБА_2 отримала спірні грошові кошти у якості грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 .. Підстав для подальшого утримання після звільнення позивача з полону його грошового забезпечення або підстав розпорядження отриманими грошовими коштами відповідачка не довела.

Виходячи з наведеного, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів, отриманих від військової частини НОМЕР_1 в якості грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 під час його перебування у полоні.

При розгляді справи було встановлено, що спосіб захисту порушеного права представником позивача відповідає змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечує поновлення порушеного права позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 2 588 452,15 грн., разом з тим згідно з випискою по банківському рахунку ОСОБА_2 , наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.08.2023 по 01.04.2026, відповідач отримала грошове забезпечення позивача на загальну суму 2 848 900,81 грн.. Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2 087 900,81 грн. (2 848 900,81 грн. – 761 000 грн.).

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правнича допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правової допомоги від 04.05.2026 № 14. Разом з тим, представником позивача не надано суду акту приймання-передачі наданих послуг на суму 40000 грн., яка зазначена у п.3.2 договору про надання правничої допомоги, а також не надано документів, що свідчать про оплату гонорару.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу.

Відповідно до пункту 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Оскільки справа, яка подана на розгляд суду, пов`язана з виконанням позивачем військового обов`язку, він звільняється від сплати судового збору.

Відповідач не надала доказів того, що вона звільнена від сплати судових витрат згідно Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, судовий збір має бути стягнутий з відповідачки на користь держави пропорційно задоволених вимог.

Згідно положень Закону України «Про судовий збір», з урахуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16640 грн.).

Позов був заявлений на суму 2 588 452,15 грн., суд дійшов висновку про задоволення позову на суму 2 087 900, 81 грн., що складає 80,67%.

Отже, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 13 423,49 грн. (80,67 % від 16 640,00 грн.).

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позову заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , третя особа: Військова частина НОМЕР_1 , про стягнення грошових коштів, отриманих в якості грошового забезпечення військовослужбовця під час перебування у полоні – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 ) грошові кошти, отримані від військової частини НОМЕР_1 в якості грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 під час його перебування у полоні, в сумі 2 087 900 (два мільйона вісімдесят сім тисяч дев`ятсот) грн. 81 коп..

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 13 423 (тринадцять тисяч чотириста двадцять три) грн. 49 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.В. Молонова