Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №386/1765/26 — Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/1765/26

Провадження № 2-а/386/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року селище Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гарбуз О. С.

з участю: секретаря судового засідання Хромей А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі,

встановив:

ОСОБА_1 22.09.2026 звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.09.2026 Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Дорошенко Ольгою Володимирівною винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АВ №00012766, згідно з якою позивача, як особу, за якою зареєстровано транспортний засіб DAF XF105.460 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. У разі несплати штрафу в установлений строк постановою передбачено стягнення штрафу у подвійному розмірі - 17000 грн. Як зазначає позивач, єдиною підставою постанови є відомості інформаційного файлу, створеного технічним засобом WIM 3.3 (комплекс зважування транспортних засобів у русі), відповідно до яких 21.07.2026 о 18:04 на автомобільній дорозі М-03, км 81+000 (Київська область) загальна маса зазначеного транспортного засобу становила 46750 кг. Від показу приладу посадова особа віднімає похибку (46750 - 4675 = 42075 кг, тобто 10% від виміряного значення) і, дійшовши висновку про перевищення дозволеної максимальної фактичної маси 40т на 2075 кг (5,188 %), вважає, що порушено п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР). Копію постанови надіслано позивачу рекомендованим листом Укрпошти з повідомленням про вручення (відправлення №К067276181782) і вручено 16.09.2026 о 14 год. 44 хв., що підтверджується накладною та даними трекінгу відправлення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі (ч. 3 ст. 291 КУпАП), а скаргу на таку постанову може бути подано протягом десяти днів з дня набрання нею законної сили (ст. 289 КупАП). Як зазначається позивачем, постанову йому вручено 16.09.2026, тому встановлений десятиденний строк оскарження, ним не пропущений.

Позивач вважає, що постанова ґрунтується на недостовірному показі вимірювального комплексу, який спростовується належними доказами фактичної маси транспортного засобу, а тому є необґрунтованою та підлягає скасуванню з таких підстав. Позивач є власником сідлового тягача DAF XF105.460 (д.н.з. « НОМЕР_1 ») і здійснює на ньому автомобільні перевезення вантажів як фізична особа-підприємець. 21.07.2026 позивач перевозив насипом насіння ріпаку озимого (ріпак неочищений озимий, урожай 2026 року) за товарно-транспортною накладною (форма № 1-ТН) №260721-0401-6988 від 21.07.2026 у складі автопоїзда: сідловий тягач DAF XF105.460 (д.н.з. « НОМЕР_1 ») з напівпричепом WZM 35-35АL (д.н.з. « НОМЕР_2 »). Вантажовідправником і замовником було ТОВ «МХП-Агро-С» (ЄДРПОУ 31522243), пунктом навантаження - с. Артемівка Бориспільського району Київської області, пунктом розвантаження - Яготинський елеватор відділення ТОВ «МХП-Агро-С» (м. Яготин Київської області). У ТТН зазначено номери пломб D19982954, D19982955, D19982956. Відповідно до ТТН навантаження здійснювалося 21.07.2026 з 17:16 до 17:36. О 18:04 цього ж дня, тобто через 28 хвилин після завершення навантаження, автопоїзд було зафіксовано комплексом WІМ на автомобільній дорозі М-03. Близько 19:20 (перепустку №ЦБ400005997 зареєстровано 21.07.2026 о 19:21:10) автопоїзд прибув на Яготинський елеватор, де було проведено зважування на автомобільних електронних вагах. Протягом рейсу вантаж не довантажувався і не розвантажувався (ТТН містить одну операцію навантаження та одну операцію розвантаження), а витрата палива за такий час вимірюється десятками, а не тисячами кілограмів.

Як вказує позивач, за результатами зважування на Яготинському елеваторі (перепустка №ЦБ400005997 від 21.07.2026) зафіксовано масу брутто автомобіля з вантажем - 40280 кг, тари - 15400 кг, нетто вантажу - 24880 кг, що збігається з масою нетто за документами («нетто док.» - 24880 кг). Ці ж дані внесено вантажоодержувачем до ТТН: у розділі «Операція розвантаження», де зазначено масу вантажу 24,880 т та тару 15,400 т, а на зворотному боці ТТН проставлено штамп Яготинського елеватора відділення ТОВ «МХП-Агро-С» із відомостями «брутто 40280, тара 15400, нетто 24880» та підписом уповноваженої особи вантажоодержувача. Така відмітка вантажоодержувача зроблена при розвантаженні на підставі зважування прирівнюється до акта приймання-передачі вантажу і підтверджує, як масу отриманого вантажу, так і фактичну масу автопоїзда з вантажем. Оригінали ТТН та перепустки позивач взмозі надати суду для огляду. Зважування здійснено на вагах електронних автомобільних ТВА-80-20-18(8) (заводський №32675, виробник ТзОВ «НВП Техноваги»), які є законодавчо регульованим засобом вимірювальної техніки і на момент зважування мали чинне свідоцтво про повірку №35-02/6349 від 15.08.2025 (чинне до 14.08.2026), видане ДП «Укрметртестстандарт». Згідно зі свідоцтвом ваги відповідають вимогам ДСТУ ЕN 45501:2017 та належать до середнього класу точності (ІII); найбільша границя зважування - 80000 кг, ціна повірочного поділу - 20 кг. Наступну повірку цих самих ваг проведено 24.08.2026 (свідоцтво №35- 02/1431, чинне до 20.08.2027). Допустима похибка ваг такого класу з ціною поділу 20 кг вимірюється десятками кілограмів. Достовірність зважування підтверджується й тим, що встановлена тара автопоїзда (15400 кг) практично збігається з масою транспортних засобів без навантаження, зазначеною у свідоцтвах про реєстрацію: тягач DAF XF 105.460 - 7310 кг, напівпричіп WZM 35-35AL - 8400 кг, разом 15710 кг (розбіжність 310 кг, або близько 2%). Як видно з розрахунку у самій постанові (46750 - 4675 = 42075 кг), відповідач виходить із того, що допустима похибка пристрою становить 10%. Проте показ WIM перевищує фактичну масу на 6470 кг, що становить 16,06% від фактичної маси, тобто значно більше за допустиму похибку.

Позивач стверджує, що навіть якщо припустити, що автопоїзд мав максимально дозволену масу 40000 кг, то за допустимої похибки 10% показ приладу не міг би перевищити 44000 кг; з урахуванням дійсної маси 40280 кг ця межа становить 44308 кг. Показ 46750 кг перевищує обидві межі, а отже, виходить за межі допустимої похибки і не може вважатися достовірним результатом вимірювання. За методикою відповідача маса автопоїзда мала б становити не менше 42075 кг, тоді як фактично вона становила 40280 кг, тобто на 1795 кг менше. Така розбіжність свідчить, що під час вимірювання 21.07.2026 WIM працював поза межами своїх метрологічних характеристик - чи то через несправність або порушення умов вимірювання, чи з іншої причини, яку має пояснити відповідач, - а отже, результат вимірювання є недостовірним і не може бути покладений в основу притягнення до відповідальності. По-перше, сама наявність повірки не означає, що конкретне вимірювання 21.07.2026 виконано правильно: розбіжність із контрольним зважуванням свідчить про протилежне. По-друге, у постанові не вказано ні коду, ні типу, ні серійного номера технічного засобу (у відповідній графі зазначено лише «WIM 3.3»), а три різні свідоцтва про повірку (№23-21/000088, №UA/232/260415/000170 та №35-02/0638) наведено без зазначення, до яких складових вимірювального комплексу вони належать. Це унеможливлює перевірку того, що вимірювання здійснено саме повіреним засобом і в межах його метрологічних характеристик, і ставить під сумнів обґрунтованість постанови (ст. 283 КУпАП).

Також позивач стверджує, що навіть за найбільш несприятливого для нього підходу склад правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП відсутній. Відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП настає у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, починаючи з 5% (штраф 8500 грн застосовується за перевищення від 5 % до 10% включно). Для норми 40000 кг поріг відповідальності становить 42000 кг. Фактична маса автопоїзда за результатами зважування на повірених вагах становила 40280 кг, тобто перевищення норми - 280 кг, або 0,7%, що значно нижче порогу 5%. Навіть якщо виходити з максимально несприятливого для позивача підходу і визначити масу як суму маси автопоїзда без навантаження за свідоцтвами про реєстрацію (15710 кг) та маси нетто вантажу (24880 кг), результат становитиме 40590 кг (перевищення 1,475%) - так само нижче порогу 5%. Більше того, навіть маса, визначена відповідачем (42075 кг), перевищує поріг 42000 кг лише на 75 кг (0,19% від норми). За такого мізерного запасу будь-яка додаткова похибка вимірювання виключає склад правопорушення, тоді як у даному випадку розбіжність із реальною масою становить 1795 кг (щодо маси, визначеної відповідачем) і 6470 кг (щодо показу приладу). Отже, перевищення габаритно-вагових норм на 5% і більше не доведено, тобто відсутні як подія, так і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є обставиною, яка виключає провадження у справі.

У зв`язку з наведеним позивач просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АВ № 00012766 від 10.09.2026, винесену Дорошенко Ольгою Володимирівною, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП зі штрафом 8500 грн; закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

22.09.2026 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті; частково задоволено клопотання позивача та в Державної служби України з безпеки на транспорті витребувано докази.

28.09.2026 від представника відповідача Чернової Валерії Володимирівни до суду надійшов відзив на позов, направлений до суду 28.09.2026 через підсистему "Електронний суд" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, який прийнятий до розгляду. На виконання вимог ухвали суду, разом з відзивом представником відповідача надано витребувані судом докази.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві представник відповідача вказала, що розглянувши відомості з матеріалів інформаційного файлу, створених системою за допомогою технічних засобів WІМ 3.3, головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Дорошенко О. В., встановлено, що 21.07.2026 о 18 год. 04 хв. за адресою М-03, км 81+000, Київська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF FX 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,188% (2,075 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП. За вказаних обставин постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Представник відповідача зауважує, що фіксація здійснюється в автоматичному порядку шляхом проїзду через відповідний WІМ-комплекс на визначеній ділянці дороги. Автоматичні пункти здійснюють фіксацію порушення вагових норм на підставі Порядку №1174, дані товарно-транспортних накладних не можуть спростовувати дані автоматичних вагових комплексів. Адже, цілком можливо, що після зважування могло відбутись відвантаження товарно-матеріальних цінностей, як наслідок транспортний засіб рухався уже з іншою вагою та міг не фіксуватися іншою зважувальною системою. Так само могло відбутися і довантаження товарно-матеріальних цінностей на певній ділянці дороги, оскільки жодними належними та допустимими доказами не спростовано той факт, що позивач не зупинявся на довантаження у дорозі. Відповідно до абзацу двадцять сьомого глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно- матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Товарно-транспортна накладна не може беззаперечно свідчити про достовірність важення транспортного засобу та вантажу з боку позивача, тому посилання позивача на те, що перевезення позивачем товару відповідно до товарно-транспортних накладних, з урахуванням ваги автомобіля та причепу, виключає перевантаження транспортних засобів, вважає необґрунтованими.

У постанові зазначено виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Факт невідповідності маси транспортного засобу нормативним параметрам, що визначені в пункті 22.5 ПДР, не може спростовуватися товарно-транспортними накладними, договорами перевезення та іншими документами господарської діяльності перевізника.

Відповідно до підпункту «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху, максимальне значення фактичної маси автомобіля для автомобільних доріг державного значення для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом складає 40 тон, а трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тони. Якщо перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів не здійснюється - беруться показники 40 тон, оскільки максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 тони передбачене саме для перевезення контейнерів та змінних кузовів. Беручи до уваги п. 1.10 ПДР законодавець виділяє спеціально визначення контейнерне перевезення - перевезення контейнеровозом вантажів з використанням контейнерів чи знімних кузовів, що здійснюється без проміжних перевантажень та з дотриманням встановлених правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, а також контейнеровоз - колісний транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів з використанням певних категорій контейнерів чи знімних кузовів, експлуатація якого повинна відповідати як його конструкції, так і його призначенню. Разом з тим, контейнер — це транспортна тара, призначена для перевезення вантажів різними видами транспорту, яка має уніфіковану конструкцію та спеціальні елементи кріплення (фітинги). Відповідно, перевезення контейнера є окремим видом перевезення вантажу, який має специфічний правовий режим та може передбачати застосування спеціальних габаритно-вагових параметрів. Напівпричіп-контейнеровоз - це лише різновид напівпричепа, конструктивно призначений для перевезення контейнерів, однак сам по собі не свідчить про те, що у конкретному випадку фактично здійснюється перевезення контейнера. В законодавстві описано цілий ряд ознак, які є невід`ємною частиною безпечних контейнерів і встановлення яких не потребує наявності спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, якими інспектор керується під час розгляду справи. Однак, будь-яких доказів, щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером, або сертифікатів на такий контейнер, які б могли свідчити про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача, матеріали справи не містять. При визначенні максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів, як умову встановлено не просто здійснення такого перевезення контейнеровозом, а здійснення перевезення контейнеровозом саме контейнерів.

Представник відповідача зауважує, що позивач неправильно визначає сам механізм застосування похибки. Він фактично порівнює величину різниці між показником "WIM та іншою «фактичною» масою і називає отримані 16,06% похибкою приладу, але це не є похибкою WIM: «Як видно з розрахунку у самій постанові (46750 - 4675 = 42075 кг), відповідач виходить з того, що допустима похибка пристрою становить 10%. Проте показ WIM перевищує фактичну масу на 6470 кг, що становить 16,06 % від фактичної маси, тобто значно більше за допустиму похибку. Навіть якщо припустити, що автопоїзд мав максимально дозволену масу 40000 кг, то за допустимої похибки 10% показ приладу не міг би перевищити 44000 кг; з урахуванням дійсної маси 40280 кг ця межа становить 44308 кг. Показ 46750 кг перевищує обидві межі, а отже, виходить за межі допустимої похибки і не може вважатись достовірним результатом вимірювання». Посилання позивача на те, що показ WIM-комплексу нібито перевищує «фактичну масу» на 6470 кг, що, на його думку, становить 16,06%, та що таким чином відповідач фактично застосував похибку у розмірі 16%, є помилковим та ґрунтується на неправильному розумінні порядку врахування похибки засобу вимірювальної техніки. Так, у спірній постанові за результатами автоматичної фіксації було зафіксовано загальну масу транспортного засобу 46750 кг. При цьому під час розрахунку відповідачем була врахована гранично допустима похибка WIM-комплексу у розмірі 10%, а не 16%, як помилково зазначає позивач. Натомість позивач визначає 16,06% шляхом порівняння показника WIM- комплексу 46750 кг із величиною 40280 кг, яку він називає фактичною масою, та розраховує різницю у 6470 кг. Однак отриманий таким способом показник не є похибкою WIM-комплексу. Це лише арифметична різниця між двома різними значеннями маси, отриманими у справі, і вона не може свідчити про те, що прилад мав або застосував похибку у 16,06%. Більше того, наведені позивачем розрахунки 44000 кг та 44308 кг також не спростовують правильності врахування 10-відсоткової похибки. Позивач фактично намагається застосувати 10% до заявленої ним маси транспортного засобу, тоді як у постанові похибка була врахована безпосередньо щодо показника маси, зафіксованого WIM-комплексом, тобто 46750 кг. Сам по собі факт отримання іншого числового значення маси під час подальшого зважування не свідчить про недостовірність показників WIM-комплексу та не підтверджує наявність у нього похибки понад установлену нормативну величину. Для встановлення факту порушення у цій справі юридично значущим є показник, зафіксований автоматичним пунктом габаритно-вагового контролю під час руху транспортного засобу, а не будь-яке подальше зважування транспортного засобу в інших умовах.

Окремо представник відповідача звертає увагу, що наведений позивачем альтернативний розрахунок 40590 кг також не спростовує даних автоматичної фіксації. Такий показник отриманий ним шляхом арифметичного складання маси транспортного засобу за реєстраційними документами та маси нетто вантажу. Проте розрахункова маса, отримана шляхом складання окремих документальних показників, не може автоматично підміняти фактичний результат зважування транспортного засобу в момент проходження WIM-комплексу. Таким чином, позивач фактично пропонує суду надати перевагу масі, визначеній ним за результатами іншого зважування або арифметичного розрахунку, над результатом автоматичної фіксації, не надаючи при цьому належних доказів технічної несправності WIM-комплексу, перевищення ним допустимої похибки чи недостовірності зафіксованих ним показників.

Порядком 1174 встановлено механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному, однак відповідно до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МІУ від 27.09.2021 №512 затверджено форму до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові, в залежності від обставин вчинення порушення. Обставина фотофіксації причепу не має суттєвого значення, оскільки факт перевищення вагової норми зафіксовано автоматично. Доводи про неможливість встановлення марки, виду та номерного знаку транспортного засобу, який зафіксовано автоматично, спростовані наданими відповідачем до суду матеріалами адміністративної справи, з яким можна ознайомитись на сайті "Сервіс перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі" за ідентифікатором доступу, зазначеному безпосередньо у спірній постанові. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові, в залежності від обставин вчинення порушення. Постанови, винесені відносно ОСОБА_1 , в повній мірі відповідають формі, затвердженій Додатком 1 Інструкції № 512.

Представник відповідача зазначає, що згідно п. 3 Інструкції №512, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичому режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції. Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з врахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка складає до 10% щодо визначення загальної маси транспортного засобу та 16% щодо навантаження на осі. Так, згідно інформаційної карти габаритно-вагового контролю за постановою АВ №00012766 від 10.09.2026, навантаження загальної маси транспортного засобу скала 46750 кг, тобто з перевищенням нормативних параметрів навантаження (з урахуванням похибки пристрою) на 5,188% (2,075 тон). Отже, розрахунок відсоткового перевищення загальної маси виглядає так: (46750 - 40000 - 10%* 46750)/40000)*100% = 5,188%

Інформація, яка формує об`єктивну сторону порушення, не лише міститься в постанові, але й підтверджуються інформаційними файлами та даними фото фіксації, що додаються представником відповідача до відзиву. Оскаржувана постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 відсутні. Представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у відповідності до ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується довідкою про доставку 23.09.2026 судової повістки-повідомлення в електронному вигляді та повідомленням про вручення позивачу 01.10.2026 рекомендованого листа з судовою повісткою-повідомленням; 30.09.2026 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином у відповідності до ст. 126 КАС України, що підтверджується довідкою про доставку 24.09.2026 судової повістки-повідомлення в електронному вигляді, про причини неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або розгляд справи у її відсутність суду не подавала.

В порядку ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи, які не з`явились до суду і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлення про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи зі слідуючого.

Судом встановлено, що 10.09.2026 Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Дорошенко Ольгою Володимирівною винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АВ №00012766, згідно з якою позивача, як особу, за якою зареєстровано транспортний засіб DAF XF105.460 д.н.з. « НОМЕР_1 », притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн (а.с. 8).

Як зазначено в постанові позивач несе відповідальність як власник транспортного засобу за те, що 21.07.2026 о 18 год. 04 хв. на автомобільній дорозі М-03, 81+000 (Київська область) за допомогою автоматичного пункту фіксації (WIM 3.3) було зафіксовано рух транспортного засобу "DAF XF 105.460", державний номерний знак " НОМЕР_1 " із перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Загальна маса транспортного засобу становила 46750 кг. З урахуванням гранично допустимої похибки пристрою у розмірі 10% (4675 кг), скоригована маса становила 42075 кг, що перевищує дозволену максимальну фактичну масу 40 т на 2075 кг (5,188%), чим порушено вимоги п. 22.5 ПДР.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 22.08.2023 та копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , позивач є власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача DAF XF 105.460 д.н.з. « НОМЕР_1 » та спеціалізованого напівпричепу н/пр.-самоскид WZM 35-35AL д.н.з. « НОМЕР_5 » (а.с. 16-17).

Згідно копії товарно-транспортної накладної №260721-0401-6988 від 21.07.2026 позивач здійснював перевезення вантажу у складі автопоїзда: сідловий тягач DAF XF105.460 (д.н.з. « НОМЕР_1 ») з напівпричепом WZM 35-35АL (д.н.з. « НОМЕР_2 »). Пунктом навантаження зазначається с. Артемівка Бориспільського району Київської області, пунктом розвантаження - Яготинський елеватор відділення ТОВ «МХП-Агро-С» (м. Яготин Київської області) (а.с. 11-13).

Відповідно до копії перепустки №ЦБ400005997 від 21.07.2026 за результатами зважування о 21:10 год. на Яготинському елеваторі зафіксовано: маса брутто автомобіля з вантажем - 40280 кг, тара - 15400 кг, нетто вантажу - 24880 кг, що відповідає зазначеній в товарно-транспортній накладній вазі (а.с. 14).

Згідно копії свідоцтва про перевірку №35-02/6349 від 15.08.2025 (чинне до 14.08.2026) виданого ДП «Укрметртестстандарт», електронні автомобільні ваги ТВА-80-20-18(8) (заводський №32675, виробник ТзОВ «НВП Техноваги») відповідають вимогам ДСТУ EN 45501:2017 та належать до середнього класу точності (ІII); найбільша границя зважування - 80000 кг, ціна повірочного поділу - 20 кг (а.с. 15).

Позивач в позовній заяві не заперечував факт перевезення транспортним засобом DAF XF 105.460 д.н.з. « НОМЕР_1 » у складі із напівпричепом WZM 35-35AL д.н.з. « НОМЕР_5 » у вказаний у постанові час та дату, що згідно ст. 78 КАС України не підлягає доказуванню, так як визнається учасниками справи; суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно наданих представником відповідача копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 30.04.2026, Підсистема габаритного контролю транспортних засобів (WIM3), яка знаходиться на 81 км+000 на автомобільній дорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський, пройшла повірку у ДП «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ, СЕРТИФІКАЦІЇ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ», засіб відповідає вимогам технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМУ від 24.02.2016 №163, максимальна допустима похибка вимірювання: довжини – 0,4 м; ширини – 0,1 м; висоти – 0,05 м (а.с. 39).

Згідно копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 14.04.2026, Підсистема вагового контролю транспортних засобів (WIM3), яка знаходиться на 81 км+000 на автомобільній дорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський, пройшла повірку у ДП «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ, СЕРТИФІКАЦІЇ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ», засіб відповідає вимогам ДСТУ OIML R134-1:2010, клас точності під час визначення маси транспортного засобу у русі «10» (а.с. 49).

Згідно копії сертифікату калібрування від 15.04.2026, Підсистема вагового контролю транспортних засобів (WIM3), яка знаходиться на 81 км+000 на автомобільній дорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський, пройшла калібрування у ДП «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ, СЕРТИФІКАЦІЇ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ», засіб показники засобу не перевищують від еталонного значення 10% (а.с. 50).

Відповідно до частини п`ятої ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України "Про дорожній рух").

Відповідно до пунктів 2.3.(а) та 2.3.(б) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 22.5 ПДР України встановлено нормативи щодо допустимої маси транспортних засобів. Зокрема, для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом максимальна фактична маса на автомобільних дорогах державного значення становить до 40 тонн. Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до встановлених вимог та правил.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Конституція України в статті 68 встановлює, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу. Питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.

Відповідно частини 2 статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 229 КУпАП, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням габаритно-вагових норм на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі (ст. 132-1 КУпАП).

Згідно ст.ст. 245, 246 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).

Зміст та вимоги до постанови по справі про адміністративне правопорушення, визначені ст. 283 КУпАП, відповідно якої постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, також, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Дослідивши надані сторонами докази по справі, судом встановлено, що позивач, як власник транспортного засобу, порушив вимоги п. 22.5 ПДР про що посадовою особою Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті правомірно було винесено постанову.

Головним спеціалістом Дорошенко О.В., в межах наданих повноважень розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно позивача з дотриманням вимог ст.ст. 14-3, 229, 279-5-279-8, 283-284 КУпАП.

Головний спеціаліст в межах санкції частини другої ст. 132-1 КУпАП наклав на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

При розгляді справи, головний спеціаліст правомірно врахував результати Підсистеми вагового контролю транспортних засобів (WIM3), яка знаходиться на 81 км+000 на автомобільній дорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський, яка належним чином пройшла сертифікацію та повірку, що підтверджено наданими представником відповідача письмовими доказами, які спростовують твердження позивача про неправильність результатів вимірювання та спростовують сумніви у законності притягнення до адміністративної відповідальності.

Надані позивачем письмові докази про зважування транспортного засобу не спростовують відомостей, зазначених в оскаржуваній постанові щодо маси транспортного засобу з вантажем, оскільки зважування Підсистемою вагового контролю транспортних засобів (WIM3) відбулося 21.07.2026 о 18 год. 04 хв., а зважування транспортного засобу з вантажем в Яготинському елеваторі – 21.07.2026 о 21 год. 10 хв., тобто зважування відбулося в різний час з різницею в більш ніж 3 години.

Сама по собі ТТН про вагу отриманого вантажу, не може спростовувати загальну масу транспортного засобу з вантажем, зафіксовану Підсистемою вагового контролю транспортних засобів (WIM3), оскільки маса загальна маса може змінюватись, що слушно зауважено представником відповідача, з чим погоджується суд.

Як встановлено з показів Підсистеми вагового контролю транспортних засобів (WIM3), фактична маса транспортного засобу склала 46750 кг, загальна маса транспортного засобу з урахуванням похибки в 10% склала 42075 кг (46750 кг – 10%), тобто перевищення максимально допустимої маси автомобіля склало 2075 кг, що складає 5,1875% від максимально допустимої маси (2075*100/40000).

Отже головний спеціаліст на підставі належних доказів встановив наявність вчинення адміністративного правопорушення позивачем, його винну у вчиненні порушення та в межах визначених ч. 2 ст. 132-1 КУпАП позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, таким чином при прийняті оспорюваного рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Враховуючи викладене, оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог та оцінивши заперечення відповідача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі від 10.09.2026; доказів, які б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено.

Докази надані відповідачем спростовують доводи позивача про неправомірність оскаржуваної постановию

А тому, оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а позовна заява підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи відмову в позові, так як позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 241-246, 286 КАС України, суд -

ухвалив:

Залишити без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.

Залишити без змін постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АВ №00012766 від 10.09.2026, винесену Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Дорошенко Ольгою Володимирівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Судові витрати компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Місцезнаходження відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті: м. Київ, вул. Антоновича, б. №51, поштовий індекс 03150, код ЄДРПОУ 39816845.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Гарбуз О. С.