Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №386/1589/26 — Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/1589/26

Провадження № 2/386/884/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року селище Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого судді Гут Ю. О.

з участю секретаря судового засідання Корніцької Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Голованівськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «ФК «ЕЙС» через систему «Електронний суд» 28.08.2026 надіслав до суду позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 499683414 від 06.02.2020 у розмірі 11 815,00 грн. стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн.

Разом з позовною заявою представник позивача подав суду клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати в Банка-емітента АТ КБ "ПРИВАТБАНК" інформацію: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки): маска Карти: НОМЕР_2 та про факт зарахування коштів: зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_2 ; за період від 06.02.2020 до 11.02.2020 в сумі 5000,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

Ухвалою суду від 02.09.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у АТ «КБ "ПРИВАТБАНК». На виконання ухвали суду про витребування доказу АТ КБ АТ «КБ "ПРИВАТБАНК» надав суду 25.09.2026 витребувану інформацію.

Відповідачу надіслана копія ухвали суду про відкриття провадження, відповідно до ст. 128-130 ЦПК України, однак рекомендований лист повернувся без вручення із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто відповідач повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи у її відсутність або відкладення розгляду справи чи відзив на позов не подавав.

За відсутності заперечень позивача про ухвалення заочного рішення, враховуючи належне повідомлення відповідачки про дату, час і місце судового засідання, яка не з`явилась в судове засідання не повідомивши про причини неявки та не подала до суду відзив на позов, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтями 1048 та 1049 ЦК України визначено що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Судом встановлено, що 06.02.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА " та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 499683414 на суму 5 000,00 грн, у формі електронного документа з використанням електронного підпису .

Згідно умов кредитного договору, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА " виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу ОСОБА_1 , шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у загальному розмірі 5 000, 00 грн. за період від 06.02.2020 по 11.02.2020 на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_3 ; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК", яку вказав у заявці при укладенні кредитного договору.

Зазначене підтверджується наданими на вимогу суду про витребування доказів інформацією та виписками з АТ «ПРИВАТ-БАНК».

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА " та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 .У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу . Відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА " на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 79 від 19.05.2020, за яким відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 499683414 від 06.02.2020.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених договором.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 3 від 29.01.2021 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 05/06/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором .

Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до реєстру боржників № б/н від 05.06.2025 за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 11 815,00 грн.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників № б/н від 05.06.2025 до позивача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу 3.

Укладання договорів факторингу між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до виникнення кредитних правовідносин з позичальниками не можуть ставити під сумнів відступлення прав вимоги за такими договорами факторингу новому кредитору, оскільки станом на момент укладення подібних кредитних договорів договори факторингу були чинними.

При цьому, право вимоги по кредитному договору відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому позивачу на підставі реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення кредитного договору.

Розрахунки заборгованості, підготовлені первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитним договором за відповідні періоди перебування прав вимог у первісного кредитора та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відповідно наведено у додатках до позовної заяви ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.

У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви за кредитним договором, становить – 11 815,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; – 6 815,00 грн. заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 . позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Крім того, згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинна подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинен подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

У своїх рішення Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, вказує, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно вказаних норм закону, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення суми позики, і це є істотним порушенням кредитного договору № 499683414 від 06.02.2020, та заміна первісного кредитора ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА"» на ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та в подальшому на та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та на нового кредитора ТОВ «ФК «ЕЙС», це не може трактуватися на користь відповідача, як обґрунтовані причини невиконання зобов`язання і тому, суд законно стверджує, на підставі досліджених доказів, що в результаті дій позивача, відповідач не був позбавлений можливості сплатити належну суму боргу, сплатити тіло кредиту і відсотки у погоджений строк, і тому, слід з нього, як відповідача стягнути на користь позивача відповідно до кредитного договору № 499683414 від 06.02.2020 заборгованість, що утворилась, оскільки протилежного відповідач до суду не спростував.

Враховуючи, що факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором № 499683414 від 06.02.2020 щодо повернення кредиту та відсотків за його користування знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду і не був оспорений відповідачем, суд знаходить позовні вимоги підставними і обґрунтованими, а тому позов задовольняє у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи..

Згідно частин 1, 2, 4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Як вбачається з наданої позивачем платіжної інструкції №55670 від 25.08.2026 та виписки про зарахування судового збору, останній за подання даного позову до суду сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн, виходячи з розміру, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, що підлягає відшкодуванню відповідачем.

Підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору судом не встановлено.

Також на відповідача слід покласти понесені позивачем витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, що підтверджується: копією договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026, укладеного між позивачем та АБ «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ»; копією додатку №1 до договору - протоколу погодження вартості послуг від 21.01.2026 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026; копією додаткової угоди № 25771094228 від 19.06.2026 до договору про надання правничої допомоги, укладеної між позивачем та АБ «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ»; копією акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026, складеного позивачем та АБ «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ»; копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Тимошенко О.О.; копією адвокатського запиту АБ «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» до АТ «ПРИВАТ БАНК» від 15.06.2026 вих.№15/06/26-04.

Отже, позивачем надані належні докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн, які, у зв`язку з відсутністю клопотань про їх зменшення, слід стягнути в повному обсязі з відповідачки.

При стягненні витрат на правову допомогу суд враховує правовий висновок Верховного Суду в постанові від 13.03.2025 по справі №275/150/22 про те, що саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Таким чином, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 76-89, 137, 141-142, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позовну заяву за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС заборгованість за Кредитним договором № 499683414 від 06.02.2020 у розмірі 11 815 (одинадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять ),00 грн.

-судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

- витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн.

Місцезнаходження позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС » (02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956).

Зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку, встановленого ЦПК України, не подані заяви про його перегляд або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Гут Ю. О.