Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №385/1422/26 — Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1422/26

Провадження № 2/385/743/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін

позивач ТОВ «Діджи Фінанс» просить стягнути з відповідачкиОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 211437 від 30.10.2021 в розмірі 10200,00 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 30.10.2021між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ: 42146903)та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 211437. За умовами такого первісний кредитор надає Клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності , а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Відповідачка уклала Кредитний договір № 211437 від 30.10.2021 із ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ: 42146903) та Відповідачці перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3000 грн.

Згідно Договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ: 42146903) та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС"(ЄДРПОУ: 42649746) відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 211437 від 30.10.2021.

Згідно Договору факторингу сума боргу відповідачки ОСОБА_1 перед Новим кредитором (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") становить 10200,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 1800,00 грн; заборгованість за комісіями становить 450,00 грн; заборгованість за пенею становить 4950,00 грн. Дану заборгованість позивач просить стягнути в судовому порядку.

ВідповідачкаОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ«Діджи Фінанс» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором не подала, хоча отримала 03.09.2026 копію ухвали судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 28.08.2026 , що підтверджено рекомендованим повідомленням. Відповідно відповідачка свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навела.

Інших передбаченихЦПК Українизаяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою від 28.08.2026 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів, що подане з позовною заявою.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке

Як закріплено у ч. 4ст. 10 ЦПК Українитаст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентованістаттями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підс таві повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК Українипередбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цьогоКодексусудове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цьогоКодексуобмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положеньКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «Діджи Фінанс» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідачкиОСОБА_1 , встановив наступне.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення

Згідно з положеннямист. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2ст. 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно дост. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей524-526,533-535 ЦК Українидає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно дост. 623 ЦК Україниборжник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За правилом частинистатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно достатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1ст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положеньст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК Українипередбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Ч. 1ст. 1049 ЦК Українивстановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 1050 ЦК Українивизначає наслідки порушення договору позичальником. Так, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Уст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченомуЦК УкраїнитаГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним уст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому уст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому уст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів

Судом встановлено, що 30.10.2021між ТОВ «Займер» (ЄДРПОУ: 42146903)та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 211437 (а.с. 42-45) За умовами такого товариство надає клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1). Кредит надається строком на 20 днів, тобто до 18.11.2021 (пункт 1.2 договору). За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1110,00 % річних від суми кредиту в розрахунку 3 % на добу (п. 1.3). Відповідно до пункту 1.4, кредит надається клієнту в безготівковій формі в національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. За п. 1.5 за використання системи дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити товариству комісію в розмірі п`ятнадцяти відсотків від суми фінансового кредиту.

Кредитний договір підписаний сторонами, в тому числі позичальником ОСОБА_1 електронним ідентифікатором (одноразовим паролем) СL2572.

З довідки про ідентифікацію клієнта від 01.07.2026 (а.с. 28), що видана ТОВ «Клай Інвест», вбачається, що акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом, одноразовим ідентифікатором) для укладення договору № 211437СL2572, номер картки НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_2 , дата відправки ідентифікатора: 30.10.2021 о 11:22.

Відповідно до довідки (а.с. 39), що видана ТОВ "ПРОФІГІД" ТОВ «Клай Інвест» підтверджує, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № 1 ПГ-1 від 30.09.2020 та на підставі платіжної інструкції відправника ТОВ «ПрофіГід» було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача, платник: ТОВ «Клай Інвест», дата переказу: 30.10.2021, 11:22, сума переказу: 3000,00 грн, номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_1 , код авторизації: 353250, призначення платежу: видача кредиту № 211437.

З листа АТ КБ «Приватбанк» від 14.09.2026 вбачається, що банківська картка № НОМЕР_3 дійсно належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

З долученої до згаданого листа АТ «Укргазбанк» розширеної виписки за рахунком ОСОБА_1 вбачається, що 30.10.2021 на рахунок надійшов переказ коштів у сумі 3000,00 гривень.

14.09.2023 приватний кредитор змінив найменування з ТОВ «Займер» на ТОВ «Клай Інвест», о підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с. 14 - 15) та протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Займер» від 14.09.2023 (а.с. 16).

Згідно з Договором факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024 (а.с.29-31), що укладений між ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" (ЄДРПОУ: 42146903) та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС"(ЄДРПОУ: 42649746) клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

З витягу з додатка № 1 до договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024 (а.с. 17), вбачається, що за таким відступлено право вимоги за кредитним договором № 211437 від 30.10.2021 з ОСОБА_1 , сума заборгованості 10200,00 гривень.

Акту приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 23122024/1, (а.с. 11) вбачається, що ТОВ «Клай Інвест» передав, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняв реєстр прав вимоги за договором факторингу № 568/ФК-24.

З платіжної інструкції (а.с. 47) вбачається, що ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ТОВ «Клай Інвест» кошти в рахунок оплати за договором факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 211437 (а.с. 18-25) вбачається, що ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 3000,00 грн 31.10.2021, кошти на погашення заборгованості за тілом кредиту, комісією чи процентами не вносила, проценти нараховувалися по 18.11.2021 включно.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи

Судом на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» таОСОБА_1 30.10.2021 укладено кредитний договір № 211437. При цьому суд врахував, що згідно ч. 1ст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

З досліджених доказів, які суд вважає належними, допустимими, достовірними та достатніми вбачається, факт укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів на виконання його умов кредитодавцем. Суд звертає увагу, що наведене відповідач не спростував.

При цьому суд виходить з того, що підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає Закону України «Про електронну комерцію», в договорі викладені істотні умови такого. Також звертає увагу, що в графі "реквізити сторін" вказана інформація - прізвище, ім`я по батькові ОСОБА_1 , його РНОКПП НОМЕР_5 , реквізити паспорта, адреса проживання, адреса електронної пошти, номер кредитної картки НОМЕР_6 . Суд вважає, що зазначені дані могли бути повідомлені лише особисто позичальником при укладенні кредитного договору.

Слід зазначити що Договір про надання фінансового кредиту № 211437підписаний сторонами, містить узгоджені ними положення щодо встановлення розміру, порядку нарахування процентів, комісії, строку кредитування.

Таким чином суд доходить висновку, що між сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотнихумов кредитного договору № 211437 від 30.10.2021, такий правочин, згідно з вимогамист. 204 ЦК України, створює презумпцію його правомірності,у зв`язку з чим кредитний договір № 211437 від 30.10.2021, згідно зіст. 629 ЦК України, є обов`язковими для виконання сторонами, а зобов`язання за ними, відповідно до приписівст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору, натомість відповідачка ОСОБА_1 не виконувала зобов`язань за договором, допущену заборгованість у встановленому порядку та сумі не погашала.

Отже, на переконання суду, позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, виконання умов таких позивачем та неналежного виконання відповідачкою.

З досліджених доказів - довідки ТОВ "ПрофіГід", листа та виписки, що надані АТ КБ "Приватбанк" вбачається факт надання позивачем відповідачці кредитув сумі 3000,00 грн, а з розрахунку заборгованості, який не спростований відповідачкою - неповернення його відповідачкою, всупереч умовам договору.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами, які не спростовані відповідачем - договором факторингу від 19.04.2024 та витягом із додатку № 1 до нього, довів факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором№ 211437 від 30.10.2021 від ТОВ "Клай Інвест" (що змінило назву з ТОВ "Займер") до ТОВ "Діджи Фінанс". Суд звертає увагу, що договір факторингу відповідачка не оспорює, а отже такий, з врахуванням презумпції правомірності правочину, що встановлений ст. 204 ЦК України є правомірним, недійсним судом не визнався.

Суд бере до уваги, що згідно положення п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі, наведеній у додатку № 1 до цього договору, а отже право вимоги до відповідача за договором № 211437 від 30.10.2021 перейшло до позивача.

Судом досліджено розрахунок заборгованості за договором та суд з таким погоджується частково.

Так кредитний договір між первісним кредитором та відповідачкою укладено 30.10.2021. За його умовами сума кредиту - 3000,00 грн, строк кредитування - 20 днів , до 18.11.2021, процентна ставка - 3 % на добу, комісія -15 % від суми кредиту.

Судом також встановлено, а відповідачкою не спростовано, що вона платежів за кредитом не вносила.

Таким чином суд погоджується з розрахунком заборгованості за тілом кредиту, процентами, які нараховані в межах строку кредитування та комісією.

Щодо комісії суд додатково зазначає, що 10 червня 2017 року набув чинностіЗакон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим уЗаконі України «Про захист прав споживачів»текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»з набуттям чинностіЗакону України «Про споживче кредитування»залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України «Про споживче кредитування»передбачає право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст.1, ч. 2 ст.8, ч. 1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосуванняст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної лінії існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідачки (в т.ч. і в судовому порядку).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між сторонами договором передбачено нарахування такої та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

Однак щодо пені суд вказує на таке.

Так, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Обставина того, що в період з часу укладення кредитного договору між сторонами та по даний час в України діє воєнний стан є загальновідомою та доказуванню не підлягає.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

24 грудня 2023 року вступив в силу Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесені зміни до Закону «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Разом із тим, виник конфлікт між нормами пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з частинами 1, 2 стаття 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Таким чином, усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Відтак хоч Закон № 3498-IX від 22.11.2023 прийнятий пізніше, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Таким чином, ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, а тому відповідач звільняється від відповідальності у виді пені.

Посилання позивача на обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 4950,00 грн не відповідають Закону та в стягненні такої слід відмовити.

При цьому суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, враховуючи, що відповідачка коштів на погашення заборгованості за кредитом не вносила, строк кредитування закінчився, суд вважає за можливе задоволити позов частково, стягнувши з відповідачки на користь позивача 3000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 1800,00 грн процентів та 450,00 грн комісії, всього 5250,00 грн. В решті позову слід відмовити.

При цьому слід вказати, що суд позбавлений можливості надати оцінку аргументам відповідачки, яка відзиву не надала.

розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями частини 1статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір позивачем сплачено з урахуванням коефіцієнту 0,8 у зв`язку поданням позову в електронній формі в розмірі 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на оплату судового збору пропорційно до задоволених вимог - в сумі 1370,35 грн (5250,00/10200,00х2662,40).

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У ч. 2ст. 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

При цьому суд бере до уваги, що додатковою угодою від 21.07.2026 доповнено розділ 4. Порядок здійснення розрахунків пунктом 4.10 Договору про надання правничої допомоги, згідно якого за здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору клієнт здійснює виконавцю оплату юридичних послуг у порядку та строки за погодженням сторін. Оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про надання послуг або на умовах попередньої оплати. .

Надання позивачу оплатної правничої допомоги підтверджується укладеними між позивачем і адвокатом Білецьким Богданом Миколайовичем договором про надання правничої допомоги № 42649746/2 від 01.06.2026 (а.с. 35-37), додатковою угоди до цього договору № 211437 від 21.07.2026 (а.с. 38); детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Богданом Миколайовичем на суму 6000,00 грн від 21.07.2026 (а.с. 26), актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026 на суму 6000,00 грн (а.с. 12), свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 48-49).

Відповідачка клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавав.

Розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, пропорційності.

Тому, оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - в сумі 3088,24 грн (5250,00/10200,00х6000,00).

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари вул. Симона Петлюри, 21/1) до ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 5250,00 грн заборгованості за кредитним договором № 211437 від 30.10.2021, 1370,35 грн судового збору та 3088,24 грн витрат на правничу допомогу, а всього 9708 (дев`ять тисяч сімсот вісім) грн 59 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 08.10.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 08.10.2026