Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №353/794/26 — Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/794/26

Провадження № 2/353/719/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н. І.,

з участю секретаря судового засідання – Круховської С.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання за ним права власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Крім того, просив визнати за ним право на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки загальною площею 0,45 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства, яка була передана ОСОБА_2 у приватну власність безаплатно, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_2 , як члену колгоспного двору, належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 не оформила права власності на наведене будинковалодіння. Також, ОСОБА_2 належала земельна ділянка загальною площею 0,45 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства в с. Гринівці Івано Франківського (до перейменування Тлумацького) району Івано-Франківської області, передана їй у приватну власність безоплатно, на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року, згідно рішения 9 сесії 3 демократичного скликання Гринівецької сільської Ради народних депутатів с. Гринівці Тлумацького району від 22.12.1999 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 померла. Ще за життя вона склала заповіт, яким на випадок смерті заповіла йому все належне їй майно. Після її смерті відкрилась спадщина за заповітом. Після смерті ОСОБА_2 він прийняв спадщину за заповітом, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Інших спадкоємців не має. ОСОБА_2 одруженою не була, дітей не мала. Була одинокою особою.

Однак в нотаріальному порядку йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з тим, що у нього відсутні необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщну документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно, що позбавляє його можливості оформити спадщину.

А тому йому необхідно в судовому порядку визнати за ним позивачем право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , а також право на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки загальною площею 0,45 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства, яка була передана ОСОБА_2 у приватну власність безаплатно, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак в позовній заяві у випадку його неяки в судове засідання, просив розгляд справи провести без його участі.

Представник відповідача Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в підготовче судове засідання не з`явився, однак 27.07.2026 року через канцелярію суду подав заяву (а.с. 27), в якій позов визнав в повному обсязі, не заперечив проти його задоволення та просив розглянути справу без участі представника відповідача.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав:

Судом встановлено, що згідно виписки із погосподарської книги с. Гринівці Тлумацького району Івано-Франківської області станом на 01.07.1990 року, виданої Гринівецьким старостинським округом № 4 Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 44 від 05.06.2026 року (а.с. 10), в житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який збудований до 05.08.1992 року, і числився як колгоспний двір, була зареєстрована та проживала голова двору ОСОБА_2 , 1946 р.н. Згідно копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 20.05.2026 року житловий будинок, господарські будівлі та споруди за вказаною адресою побудовані в період з 1950 року по 2000 рік (а.с. 4-8).

Згідно виписки з архівних інвентаризаційних та реєстраційних матеріалів обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» № 89668 від 18.05.2026 року (а.с. 9) та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 481710452 від 15.06.2026 року (а.с. 11) встановлено, що відомості щодо реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в реєстрі відсутні.

Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року, при вирішенні питань щодо визнання права власності на житлові будинки у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності із іншими доказами.

У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 із змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Отже, ОСОБА_2 належало майно колгоспного двору, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Архівного витягу з рішення 9 сесії 3 демократичного скликання Гринівецької сільської Ради народних депутатів с. Гринівці Тлумацького району від 22 грудня 1999 року «Про передачу безоплатно земельних ділянок громадянам у приватну власність», виданого архівним відділом № 4 Івано-Франківської районної державної адміністрації № 713/01-20 від 17.04.2026 року (а.с. 12) ОСОБА_2 передано у приватну власність безоплатно дві земельні ділянки загальною площею 0,45 га, а саме для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства площею 0,20 га.

Згідно абз. 2 п.1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документаціїі з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

В силу ст. 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є зокрема, громадяни на землі приватної власності.

Згідност. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: (а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; (б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; (в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; (г) прийняття спадщини; (ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: (а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; (б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; (в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином дві земельні ділянки в цілому, загальною площею 0,45 га, з якої для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства площею 0,20 га, які були передані у приватну власність безоплатно ОСОБА_2 , входять у спадкову масу після смерті останньої.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть (а.с. 3). Ще за життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє належне їй майно заповіла ОСОБА_1 (позивач), а також присадибну земельну ділянку розміром 0,45 га, земельну частку (пай) розміром 0,94 га, що пітверджується копією заповіту від 29.09.2000 року, зареєстрованому в реєсті за № 16 (а.с. 13) та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 7151785 від 03.11.2006 року (а.с. 34 зворот).

В силу ст. 1268 ЦК України (в редакції 2003 р.), спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти. Відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2003 р.), діями, які свідчать про прийняття спадщини після смерті спадкодавця вважається: постійне проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подача спадкоємцем у шестимісячний термін заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , оскільки у шестимісячний термін подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом (а.с. 30).

Дані обставини також підтверджуються копією спадкової справи № 141/2021 від 11.05.2021 року, заведеної приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославською Н.В. після смерті ОСОБА_2 (а.с. 29-109), з якої вбачається, що ОСОБА_1 (позивач) є єдиним спадкоємцем в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який прийняі і частково оформив спадщину (а.с. 97), інших спадкоємців в порядку спадкування за законом чи за заповітом, які б бажали прийняти спадщину немає.

Отже, на момент звернення до суду позивач правомірно претендує на житловий будинок та приналежні до нього господарські будівлі та споруди, а також на право на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

В нотаріальному порядку позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в цілому, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що відсутнє право власності та реєстрація права власності на вказаний житловий будинок, який належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Водославською Н.В. № 277/02-31 від 10.06.2026 року (а.с. 14).

Зазначені обставини перешкоджають позивачу належним чином оформити право власності на належні їм частки спадкового майна в порядку спадкування за законом.

Нормами статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачем в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.

У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За встановлених судом обставин, позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з відсутністю на час складання рішення клопотання позивача, питання про повернення судового збору не вирішується.

На підставі ст.ст. 316-319, 391, 392, 1216 - 1223, 1268 ЦК України (в редакції 2003 р.), ст. 80, 81, 116 ЗК України, керуючись ст. ст. 13, 82, 142, 200, 206, 247, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованим по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 :

- право власності на житловий будинок, господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 ;

- право на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,45 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та для ведення особистого підсобного господарства, яка рішенням 9 сесії 3 демократичного скликання Гринівецької сільської Ради народних депутатів с. Гринівці Тлумацького району від 22.12.1999 року, прийнятого на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року, була передана ОСОБА_2 , у приватну власність безоплатно, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , та проведення державної реєстрації цієї земельної ділянки, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийН. І. ЛУЩАК

Повне судове рішення складено «07» жовтня 2026 року.