Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №349/636/26 — Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/636/26

Провадження № 2/349/625/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 жовтня 2026 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі судді Могили Р.Г.

за участі секретарів судового засідання Мартиновської І.П., Матасової Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники судового провадження:

представник позивача Бондаренко М.І.

( в режимі відеоконференції)

представник відповідача адвокат Романків І.М.,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача

В травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 38 610,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07 листопада 2019 року між ТОВ « Мілоан» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі шляхом підписання ним одноразовим ідентифікатором кредитний договір №1828861, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 13 000,00 грн, строком на 30 днів, з 07 листопада 2019 року по 07 грудня 2019 року, зі сплатою відсотків у розмірі 1,50 % в день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним.

Також сторонами погоджено розмір комісії за надання кредиту в розмірі 1 560,00 грн, що становить 12% від суми наданого кредиту та пеню в розмірі 2,00% від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше 50% від загального розміру одержанного кредиту.

20 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, за договором №1828861 від 07 листопада 2019 року, боржником в якому виступає ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 47-МЛ від 20 лютого 2020 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму 38 610,00 грн, з яких: 13 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17 550,00 грн - заборгованість за відсотками, 1 560,00 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту, 6 500,00 грн – заборгованість за пенею.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь вище зазначену заборгованість за кредитним договором, понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

Відповідач ОСОБА_1 не подав відзив на позов.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 05 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін. Також вказаною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» доказів, що становлять банківську таємницю.

02 червня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомило суд про неможливість подання доказів через ненадання банку ідентифікуючої інформації щодо власника карткового рахунку.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 08 червня 2026 року визнано потрібним, щоб представник позивача дав особисті пояснення.

Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2026 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 про її участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача від 30 червня 2026 року про витребування в АТ КБ «ПриватБанк» доказів, що становлять банківську таємницю.

01 вересня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надано суду витребувану інформацію.

В судовому засіданні представник позивача Бондаренко М.І. позовні вимоги підтримала повністю з підстав наведених у позовній заяві та в додаткових поясненнях від 06 жовтня 2026 року, просила позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Романків І.М. позов визнав частково, зокрема, не заперечував щодо стягнення з відповідача 13 000,00 грн тіла кредиту та 1 560,00 грн комісії за надання кредиту.

Однак не погодився з нарахованими відсотками в розмірі 17 550,00 грн, оскільки сторонами договору погоджено, що розмір відсотків за користування кредитними коштами становить 5 850,00 грн та умовами договору передбачено, що кредит надається строком на 30 днів.

Окрім того заперечував щодо задоволення позову в частині стягнення пені в розмірі 6 500,00 грн, оскільки позивачем не надано розрахунку таких нарахувань.

Також просив зменшити заявлений позивачем розмір судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, та розстрочити виконання рішення суду в межах максимального строку, який встановлений законом, оскільки у відповідача є кредитна заборгованість перед різними фінансовими установами.

Фактичні обставини справи

07 листопада 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний дговір № 1828861 ( далі - Договір ) (а.с. 6-8).

ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) Z44433 (а.с. 9 звор).

Відповідно до пунктів 6.1., 6.3. Договору він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Приймаючи пропозицію товариства про укладення кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору ( Правилами та Графіком платежів).

Сума кредиту становить 13 000,00 грн (п. 1.2. Договору).

Строк на який надається кредит – 30 днів, з 07 листопада 2019 року до 07 грудня 2019 року (п. 1.3., п. 1.4. Договору).

Проценти за користування кредитом 5 850,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.Тип процентної ставки –фіксована (п.1.5.2. Договору).

Комісія за надання кредиту 1 560,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1. Договору).

Позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту позичальник має також сплатити пеню у повному розмірі (п.2.3.1. Договору).

Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14. Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5 Договору (п.2.3.2. Договору).

У разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2.00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом (п.4.1. Договору).

Графік розрахунків за кредитним договором визначено додатком № 1 до кредитного договору, в якому передбачено дату платежу – 07 грудня 2019 року зі сплатою тіла кредиту в розмірі 13 000,00 грн, комісії за надання кредиту в розмірі 1 560,00 грн та процентів в сумі 5 850,00 грн, що разом становить 20 410,00 грн ( а.с. 9 ).

07 листопада 2019 року кредитні кошти в розмірі 13 000,00 грн перераховані на платіжну карту НОМЕР_1 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією, наданою суду АТ КБ «ПриватБанк» 01 вересня 2026 року, а також копією платіжного доручення № 3115799 від 07 листопада 2019 року (а.с. 101, 11 ).

Згідно копії відомості про щоденні нарахування та погашення, яка сформована первісним кредитором ТОВ "Мілоан", починаючи з 08 листопада 2019 року до 05 лютого 2020 року позичальнику щоденно нараховувалися лише проценти ( а.с. 12 ).

20 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ « Фінансова компанія « Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ, та акт прийому-передачі реєстру боржників від 20 лютого 2020 року до договору відступлення прав вимоги, відповідно до яких ТОВ « Фінансова компанія « Кредит-Капітал» набуло право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за договором №1828861 від 07 листопада 2019 року, боржником в якому виступає ОСОБА_1 (а.с.14-21).

Відповідно до копії Витягу із реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 47-МЛ від 20 лютого 2020 року, за боржником ОСОБА_1 рахувалася заборгованість за кредитним договором №1828861 від 07 листопада 2019 року на загальну суму 38 610,00 грн, яка складалася із: 13 000,00 грн – заборгованості за тілом кредиту, 17 550,00 грн – заборгованості за відсотками, 1 560,00 грн – заборгованості за комісією, 6 500,00 грн – заборгованості за пенею ( а.с. 22).

Між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачем заборгованості за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем надано належні та допустимі докази виникнення між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 правовідносин у зв`язку з укладенням кредитного договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, який вважається укладеним у письмовій формі, а також наявності зі сторони відповідача невиконаних зобов`язань.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором. Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Пунктом 1.1. договору відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20 лютого 2020 року встановлено, що за цим договором кредитор ( ТОВ «Мілоан» ) передає новому кредитору (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Отже відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20 лютого 2020 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №1828861 від 07 листопада 2019 року.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Оскільки взяті на себе зобов`язання за крединим договором №1828861 від 07 листопада 2019 року позичальник ОСОБА_1 не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять, тому наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13 000,00 грн.

Окрім того вказана сума заборгованості визнана представником відповідача, про що зазначено ним в письмових поясненнях від 09 вересня 2026 року.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд відхиляє посилання представника позивача на те, що кредитодавцем було правомірно нараховано проценти після 07 грудня 2019 року протягом 60 днів, оскільки позичальник продовжував користуватися кредитними коштами, тому до нього було застосовано пролонгацію на стандартних базових умовах передбачених п.2.2.3. Договору.

Так, відповідно до п. 2.3.1. Договору саме позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за продовження кредиту. У разі, якщо на дату пролонгації кредиту за Кредитним договором існує нарахована пеня, для продовження строку кредиту Позичальник має також сплатити пеню у повному розмірі.

Отже з огляду на умови договору та наявні докази в справі у кредитора були відсутні підстави здійснювати нарахування відсотків поза межами строку кредитування, оскільки позичальник не здійснив дії щодо пролонгації строку кредитування.

Окрім того в п.2.2.3. Договорі сторони, зокрема, передбачили, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною ( базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном ( датою ) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватися кредитом, окрім випадків, коли визначена в п.1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну ( базову ) ставку встановлену п.1.6 Договору ( за умовами акцій, програм лояльності, тощо). Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ( базової ) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6 Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

Відповідно до умов договору, кредит надано на строк - 30 днів (п. 1.3. Договору), а денна процентна ставка ( фіксована ) – 1,50 %. Проценти за користування кредитом 5 850,00 грн ( п.1.5.2. Договору ).

Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.7. Договору).

Згідно Графіку розрахунків (а.с.9), підписаного позичальником ОСОБА_1 та генеральним директором ТОВ «Мілоан» Вініченко О.В., проценти до сплати становлять 5 850,00 грн.

Тлумачення змісту вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків.

Тому в даному випадку підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають відсотки за користування кредитом, які нараховані в межах строку кредиту, тобто з 08 листопада 2019 року по 07 грудня 2019 року (30 днів), зафіксовані в Графіку розрахунків та становлять 5 850,00 грн .

Зазначене також узгоджується з висновками Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними в постанові від 07 вересня 2026 року в справі № 552/672/23.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту

Згідно правової позиції, яку висловила Велика Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Тобто Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Отже нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 12 % від суми кредиту, що дорівнює 1 560,00 грн ( 13 000,00 грн х 12 %) та її стягнення не суперечить вимогам закону.

Також вказана обставина визнана представником відповідача, про що зазначено ним в письмових поясненнях від 09 вересня 2026 року.

Щодо стягнення пені

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Згідно п.4.1. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4 цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2,00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим Договором.

З огляду на вимоги п.4.1 Договору щодо порядку нарахування пені, зокрема, не надання позивачем до матеріалів справи угод про продовженням строку користування/повернення кредиту, оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку з укладенням цих угод, а також через відсутність розрахунку заборгованості за пенею, який би давав змогу перевірити період та підстави нарахування, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 6 500,00 грн .

Таким чином загальний розмір заборгованості за кредитним договором №1828861 від 07 листопада 2019 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 20 410,00 грн, з яких: тіло кредиту – 13 000,00 грн, відсотки за користування кредитом - 5 850,00 грн, комісія за надання кредиту - 1 560,00 грн .

Щодо розстрочення виконання рішення

В письмових поясненнях від 09 вересня 2026 року та в судовому засіданні представник відповідача адвокат Романків І.М. просив розстрочити виконання рішення суду в межах максимального строку, який встановлений законом, оскільки у відповідача є кредитна заборгованість перед різними фінансовими установами.

Частиною 1 статті 267 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочення чи розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, не є вичерпним.

Водночас розстрочення виконання рішення на визначений судом строк не звільняє відповідача від виконання покладеного на нього обов`язку, а лише забезпечує реальну можливість виконання рішення без надмірного порушення його прав та інтересів, не позбавляючи при цьому позивача права на отримання присуджених коштів.

Керуючись засадами справедливості та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін та реального виконання судового рішення, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення щодо стягнутої суми заборгованості в розмірі 20 410,00 грн встановивши її сплату п`ятьма щомісячними платежами в розмірі по 4 082,00 грн кожний, зі строком сплати кожного платежу до 1 числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється платіж.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи встановлено, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 25996 від 23 квітня 2026 року ( а.с. 31 ).

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог на суму 20 410,00 грн, що становить 52,86 % від ціни позову (20 410,00 грн грн х 100% : 38 610,00 грн), тому розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 407,34 грн судового збору ( 2 662,40 грн х 52,86 % ).

Водночас судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша – друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, ордер на надання правничої допомоги від 20 жовтня 2025 року, акт надання послуг правової (правничої) допомоги №Д/21752 від 14 квітня 2026 року, детальний опис наданих правничих послуг від 14 квітня 2026 року, згідно яких загальна вартість наданої позивачу правничої допомоги адвоката складає 8 000,00 грн ( а.с. 25-28 ).

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, визначаючи суми судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21).

Враховуючи складність цієї справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною справою, ціну позову, обсяг виконаних адвокатом робіт, заперечення сторони відповідача щодо такого розміру витрат, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, суд зменшує витрати позивача на правничу допомогу адвоката до суми 5 000,00 грн.

Окрім того, оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 643,00 грн судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, які розраховано в такий спосіб: 5 000,00 грн х 52,86 % .

Керуючись ст. ст. 141, 263-265,267 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1828861 від 07 листопада 2019 року, в розмірі 20 410,00 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13 000,00 гривень, заборгованості за відсотками в розмірі 5 850,00 гривень та заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1 560,00 гривень.

У задоволенні позовних вимог про стягнення іншої частини відсотків та пені відмовити.

На підставі ч.1 ст.267 ЦПК України після набрання рішенням законної сили, розстрочити його виконання щодо стягнення заборгованості в сумі 20 410,00 гривень на 5 ( п`ять ) місяців рівними платежами по 4 082,00 гривень, зі строком сплати кожного платежу до 1 числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється платіж.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати в розмірі 4 050,34 гривень, які складаються із 1 407,34 гривень судового збору та 2 643,00 гривень витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. №1, корп. №28 м. Львів.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Р.Г. Могила