Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №347/2190/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2190/26

Провадження № 2/347/1484/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі судді Драч Д.С., розглянувши у письмовому, спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Саксаганський відділ державної Виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів,

в с т а н о в и в :

02.09.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Саксаганський відділ державної Виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у січні 2019 року між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб.

Позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_3 , батьком якої було записано позивача.

Разом з тим, 09.03.2021 року рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області у справі №347/1576/20 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Також, 09.02.2021 року рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області у справі №347/2402/20 з позивача на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання їхньої спільної дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 1200 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Позивач зазначає, що відповідно до АСВП 65336367, яке перебуває у державного виконавця Саксаганського відділу ДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, з нього стягуються аліментні платежі.

Відповідно до довідки № 1 Криворізької об`єднаної міської довідково-інформаційної служби, станом на 31.07.2026 року позивач з дочкою ОСОБА_3 мешкає разом за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач з ними не мешкає, дитину не утримує, в житті дитини також участі не приймає.

Враховуючи наведені обставини позивач просить припинити стягнення аліментів з нього на користь відповідача по справі на утримання дитини та звільнити його від сплати аліментів в подальшому.

За змістом ч.2, п.4 ч.6 ст.19, п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України суд розглядає за правилами спрощеного провадження без виклику сторін малозначні справи, в тому числі – справи про стягнення аліментів.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст.279 ЦПК України).

Відповідно ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Вказана вимога ЦПК України роз`яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У зв`язку з наведеним вище, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання (ч.13 ст.7 ЦПК України).

Ухвалою судді від 07.09.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін. На підставі даної ухвали відповідачу було надано термін для подачі відзиву або інших клопотань пов`язаних із розглядом даної позовної заяви. Відповідач не надсилала до суду будь-яких клопотань. Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

За вказаних обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює, що відповідає ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши усі наявні докази, які мають значення для розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позов підставним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно з копією рішення від 09.03.2021 року у справі № 347/1576/20 між сторонами – розірвано (а.с.5-6).

Відповідно до копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася дочка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої зазначено ОСОБА_1 , а її матір`ю ОСОБА_2 (а.с.7).

На підставі копії рішення від 09.02.2021 року у справі № 347/2402/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1200 (одній тисячі двісті) гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.8-9).

Факт проживання неповнолітньої дочки із батьком підтверджується копією довідки № 1 Криворізької об`єднаної міської довідково-інформаційної служби від 31.07.2026, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Згідно з копією паспорта, копією довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Вербовецькою сільською радою 28.01.2019 р. №43, та відповіді на запит суду №3272188 від 04.09.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11,16).

05.10.2026 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому він просить долучити до матеріалів справи копію відповіді виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, за змістом якої зазначається, що у ході розгляду звернення з`ясовано, що гр. ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (витяг з Реєстру територіальної громади від 21.08.2023 № 006551486, знаходиться в матеріалах цивільної справи № 214/10380/25 Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської обл). Станом на 04.09.2026 встановити місце фактичного перебування гр. ОСОБА_2 не вдалося.

Встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_1 .

Відповідно до наданих документів, розмір аліментів, що сплачуються на дитину, не перевищує одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Проте комісією проведено оцінку рівня забезпечення потреб дитини, згідно з яким у квартирі в наявності облаштоване відповідними меблями та речами місце для сну та відпочинку дитини, її розвитку, приміщення для прийняття їжі та санітарно-гігієнічних потреб. Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , забезпечена харчуванням, одягом та взуттям відповідно до віку та сезону, іншими речами та засобами, необхідними для її належного догляду та розвитку, організовано лікування дитини.

3 малолітньою ОСОБА_3 проведено індивідуальну бесіду, в ході якої дитина повідомила, що забезпечена харчуванням, необхідним одягом, іншими речами для особистого користування.

Керуючись ст. 19, ч. 1 ст. 179, ч. 1 ст. 186 Сімейного кодексу України, Порядком здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.11.2018 № 1713, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2019 за № 102/33073, рішенням Криворізької міської ради від 31.03.2016 № 381 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів», зі змінами, враховуючи акт обстеження умов проживання, складений службою у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради від 22.08.2024, від 26.08.2026., акт про фактичне проживання від 30.09.2025, від 03.09.2026, та інші документи, долучені до заяви, за результатами інспекційного відвідування витрачання аліментів гр. ОСОБА_2 визнано не цільовим.

04.09.2026 року при особистій зустрічі були надані роз`яснення з порушеного у зверненні питання (а.с.29-30).

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин полягає у припиненні стягнення аліментів на утримання дитини сторін.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Зважаючи на викладене розмір аліментів суд визначає з урахуванням, що батьки спільно зобов`язанні утримувати дітей до їх повноліття та інших обставин, що мають істотне значення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

При цьому, відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

З аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матір дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті можливість скасування їх присудження.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення у справі, зокрема, з одержувачем аліментів чи з їх платником.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Окрім того, як зазначено в Постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №596/826/21-ц щодо звільнення від сплати аліментів, з урахуванням предмета цієї категорії спорів (припинення стягнення аліментів на утримання дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 Сімейного кодексу України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

Висновки щодо застосування указаних норм матеріального права викладені у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 477/1165/20, від 03 лютого 2021 року у справі № 125/2525/18, від 26 грудня 2019 року у справі № 219/6287/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 760/32225/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 307/1186/17.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення спору в частині припинення стягнення аліментів, дійшов наступних висновків.

При дослідженні матеріалів справи у їх сукупності судом об`єктивно встановлено, що неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не проживає з матір`ю на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, а проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 .

Згідно з ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відтак, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, судову практику, що склалася при вирішенні аналогічних справ, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , які стягуються на підставі рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2021 року по справі №347/2402/20.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про припинення стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо моменту припинення стягнення аліментів з батька на користь матері на утримання дитини суд зазначає наступне.

Позивачем при поданні позову до суду заявлено вимогу про припинення стягнення аліментів з нього на користь відповідача на утримання їхньої спільної дитини, починаючи з 09.02.2021 року. Вказану вимогу аргументовано моментом початку проживання ОСОБА_3 разом із позивачем.

При вирішенні питання про момент припинення стягнення аліментів у справі, що розглядається, суд зауважує, що таке припинення здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою запобігання необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли дитина з нею не проживала і знаходилася у платника аліментів, тому стягнення аліментів має бути припинено з дати подання позову до суду, тобто з 02.09.2026 року, адже матеріали справи не містять доказів про те, з якого часу дитина сторін проживає із позивачем.

Що стосується вимоги позивача, в якій він просить звільнити його від платежів на аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , стягнутих за рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2021 року, суд зазначає, що вимоги про припинення стягнення аліментів та звільнення від платежів на стягнення аліментів, є тотожними і судом вже задоволена позовна вимога про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 за рішенням суду.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Саксаганський відділ державної Виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів задовольнити частково.

Припинити з 02.09.2026 року стягнення аліментів, що стягуються із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . в розмірі 1200 (однієї тисячі двісті) гривень щомісячно за рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 09.02.2021 року, ВП № 65336367.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Суддя: Д.С. Драч