Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №347/2122/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2122/26

Провадження № 2/347/1449/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

07 жовтня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: Кіцули Ю. С.,

за участю:

секретаря с/з Сумарука І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

24.08.2026 року представник позивача ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини.

Вимоги позову обґрунтувані тим, що позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У шлюбі в них народилася одна дитина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Фактично шлюбні відносини між сторонами припинені. ОСОБА_1 разом із сином проживають в орендованій квартирі в м. Косів. На теперішній час позивач сама утримує дитину, здійснює належний догляд та займається вихованням.

Після припинення спільного проживання з дружиною та сином ОСОБА_2 уникає виконання своїх батьківських обов`язків, а зокрема – обов`язку утримання дитини.

Позивач стверджує, що самостійне утримання сина є для неї непосильним, оскільки вона не має змоги працювати, так як здійснює догляд за дитиною до 3-х років, а також, перебуває у стані вагітності. Так, ОСОБА_1 змушена обмежувати свої потреби, оскільки коштів на проживання та утримання сина не вистачає. Єдиним джерелом доходу позивача є державна соціальна допомога при народженні дитини.

Оскільки відповідач ухиляється від свого обов`язку виховання та утримання спільної із позивачем дитини, та між сторонами відсутня домовленість щодо утримання сина, то вирішити це питання в позасудовому порядку є неможливим.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 просила стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини в розмірі 4 000 гривень щомісячно до повноліття дитини та 4 000 гривень щомісячно на утримання матері дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися. Однак у позовній заяві (а. с. 5) та додатково поданій заяві (а. с. 25) представник позивача просила проводити розгляд справи без позивача та її представника. Не заперечила щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином (а. с. 21-24), про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. На адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до Постанови КЦ ВС від 10.05.2023 № 755/179/44 (61-185св23), довідка з поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату та час розгляду справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 25.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Судом також було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/2122/26 відповідача ОСОБА_2 .

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно копії паспорта громадянина України у виді айді картки, та копії витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с.6-8).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.08.2003 року у Косівському відділі ДРАЦС у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , про, що зроблено актовий запис 113. Після реєстрації шлюбу, прізвище чоловіка/дружини « ОСОБА_6 / ОСОБА_6 » (а.с.9).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 13.02.2024 року сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10), який зареєстрований в АДРЕСА_2 (а.с.11).

Відповідно до копії акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, ОСОБА_1 разом із малолітнім сином проживає в АДРЕСА_3 (а.с.12).

Відповідно до копії довідки №113/26 ОСОБА_1 перебуває на обліку у зв`язку з вагітністю в КНП «Косівська ЦРЛ», та отримує державну допомогу (а.с.13).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем (батьком) обов`язку щодо утримання своєї дитини до досягнення нею повноліття та правом позивача на її утримання до досягнення дитиною трьох років.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Так, утримання дітей до досягнення ними повноліття є обов`язком батьків (стаття 51 Конституції України).

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього Кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Зважаючи на положення частини 2 статті 10 ЦПК України суд також враховує норми статей 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, відповідно до яких в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить – 2 817 гривень.

Так, згідно ч. 2, 4 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Вказане положення законодавця полягає у тому, що право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища. Така позиція є правильною, оскільки дружина проживає зі спільною дитиною, а тому, незважаючи на її дохід, чоловік має їй компенсувати втрату можливостей повноцінно себе реалізовувати у кар`єрному зростанні, громадському та світському житті.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач ОСОБА_1 на даний час перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Дитина проживає разом з матір`ю та перебуває на повному її утриманні. Відповідач, як батько дитини, зобов`язаний її утримувати, однак, на даний час, добровільно цей обов`язок не виконує. Крім того, відповідач, являючись батьком дитини, не надає матеріальної допомоги на утримання позивача, чим порушуються її права, передбачені ст. 84 СК України.

Суд зазначає, що обов`язок щодо утримання та виховання своєї дитини покладено на обох батьків і вони в рівній мірі зобов`язані її утримувати до досягнення нею повноліття.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Враховуючи, що обов`язок утримувати дитини є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, відсутність добровільного вирішення сторонами питання участі батька в утриманні дитини, суд дійшов до переконання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

Суд зауважує, що право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.

Суд звертає увагу, що відповідач є молодою людиною, працездатного віку. Інформації про те, що він за станом здоров`я має протипоказання до роботи немає, а відтак в силу свого батьківського обов`язку, відповідач ОСОБА_2 повинен утримувати дитину.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить: 2 817 гривень.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги необхідність створення для дитини такого рівня життя, який був би достатнім для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також зважаючи на приписи статті 13 ЦПК України, та ч. 2 ст.182 СК згідно якої мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, суд доходить переконання, що позов слід задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 2 817 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині -матері незалежно від цієї обставини.

Так, суд констатує той факт, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю (позивачем), знаходиться на її повному утриманні. Відповідач є батьком неповнолітньої дитини, а отже позивач, як матір з якою проживає дитина, має право на утримання з боку чоловіка аліментів на своє утримання до досягнення дитиною трьох років.

Таким чином, враховуючи відсутність роботи у позивача, у зв`язку з доглядом дитини, перебування дитини на повному утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебування в стані вагітності, проживання позивача в гірському населеному пункті, а також зважаючи на приписи статті 13 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти, на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 гривень щомісячно, до досягнення дитиною трьох років.

Визначений судом розмір аліментів, на переконання суду є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та утримання її матері.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Тому стягнення аліментів слід розпочати з дня коли позивач звернулась із позовом до суду – з 24.08.2026 року.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі ставки, яка була встановлена ЗУ «Про судовий збір» на час подання позову у розмірі 1 331, 20 гривень.

На підставі ст. ст., 84, 180-182, 190, 191 СК України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) аліменти в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 817 (дві тисячі вісімсот сімнадцять) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) аліменти в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень щомісячно до досягнення дитиною трьох років.

Стягнення аліментів розпочати з 24 серпня 2026 року.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в сумі платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок на користь отримувача коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя Ю. С. Кіцула