Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №345/4503/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4503/26

Провадження № 2-а/345/143/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Юрчака Л.Б., за участю секретаря Пилипів Н.П., розглянувши в приміщенні суду м. Калуш у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Карбівська Лілія Миронівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з вищевказаним адміністративним позовом, який 31 липня 2026 року подано до суду через підсистему «Електронний суд», та просить ухвалити рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову № 1296 від 11 липня 2026 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що постановою № 1296 від 11 липня 2026 року, винесеною т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності зазначено неприбуття позивача 13 червня 2026 року о 14:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних, чим, на думку відповідача, порушено вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Представник позивача вказала, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки під час провадження у справі про адміністративне правопорушення позивачу не було забезпечено можливості реалізувати передбачені КУпАП права на захист. Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення № 401 від 28 червня 2026 року складено за відсутності позивача, без його підпису, при цьому матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про складення протоколу, вручення його копії, роз`яснення прав та надання можливості надати пояснення і заперечення. Також представник зазначила, що оскаржувану постанову № 1296 від 11 липня 2026 року винесено за відсутності позивача. При цьому позивач не подавав заяви про згоду на розгляд справи про адміністративне правопорушення за його відсутності, а доказів його належного повідомлення про час і місце розгляду справи матеріали не містять. На думку представника, за таких обставин позивач був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи, надати пояснення та докази, заявити клопотання і скористатися правовою допомогою. Крім того, представник позивача посилалася на стан здоров`я ОСОБА_1 , зазначаючи, що відповідно до доданих до позовної заяви медичних документів з 25 липня 2025 року він перебуває на диспансерному обліку лікаря-психіатра та проходить лікування у зв`язку з ураженням головного мозку. Згідно з медичною документацією, у позивача наявний когнітивний розлад, спричинений тяжкою травмою та захворюванням головного мозку, який, на думку представника, істотно знижує його функціональні можливості та здатність повною мірою розуміти значення своїх дій. Представник позивача також зазначила, що 24 липня 2026 року адвокатом Карбівською Л.М. було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 адвокатський запит щодо надання інформації та документів, пов`язаних із притягненням ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, однак станом на 31 липня 2026 року відповіді на нього не отримано. У зв`язку з цим представник просила суд витребувати у відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких складено протокол № 401 від 28 червня 2026 року та винесено постанову № 1296 від 11 липня 2026 року, а також документи щодо перебування позивача у розшуку. Щодо строку звернення до суду представник позивача зазначила, що копію постанови № 1296 від 11 липня 2026 року позивач отримав поштовим відправленням лише 22 липня 2026 року, що підтверджується конвертом та даними поштового відстеження АТ «Укрпошта». У зв`язку з цим просила поновити строк звернення до суду, вважаючи причини його пропуску поважними. З огляду на викладене представник позивача просила поновити строк звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову № 1296 від 11 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення та стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вказаною ухвалою також витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином засвідчені копії всіх матеріалів справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких складено протокол № 401 від 28 червня 2026 року та винесено постанову № 1296 від 11 липня 2026 року, разом із усіма доданими до них документами, а також копії документів, на підставі яких протягом періоду дії воєнного стану приймалися рішення щодо внесення, підтвердження, зміни, продовження або виключення відомостей про перебування ОСОБА_1 у розшуку.

09 вересня 2026 року представником позивача подано заяву, в якій зазначено, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять суперечності щодо дати її розгляду. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення № 401 від 28 червня 2026 року зазначено, що розгляд справи призначено на 11 липня 2026 року, тоді як в оскаржуваній постанові № 1296 від 11 липня 2026 року зазначено, що справу розглянуто 14 липня 2026 року. Представник позивача також посилалася на медичні документи, відповідно до яких у ОСОБА_1 встановлено посттравматичні зміни головного мозку, цефалгічний та вестибуло-атактичний синдроми, а також змішаний тривожний та депресивний розлад (F41.2). На думку представника, зазначений стан здоров`я впливав на здатність позивача належним чином усвідомлювати значення своїх дій та дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з чим він не мав можливості належним чином захистити свої права та законні інтереси під час відповідних заходів у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, представник позивача повідомила суд, що відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 на адвокатський запит від 04 вересня 2026 року ОСОБА_1 31 серпня 2026 року призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 . Посилаючись на частину другу статті 77 КАС України, представник зазначила, що обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень у справах щодо його протиправності покладається на відповідача. При цьому вказала, що на виконання ухвали суду від 12 серпня 2026 року відповідач не надав витребуваних матеріалів справи про адміністративне правопорушення та документів щодо перебування позивача у розшуку, а також не подав відзиву на позовну заяву. У зв`язку з цим представник позивача просила, з урахуванням положень частини четвертої статті 159 КАС України, розцінити неподання відповідачем відзиву без поважних причин як визнання позову та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач подав до суду письмові пояснення від 19 вересня 2026 року № 1/2/14012, у яких проти задоволення позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до статті 235 КУпАП уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 210-1 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення. Відповідач вказав, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 . 28 червня 2026 року уповноваженою особою було складено щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. За твердженням відповідача, під час опрацювання матеріалів справи та перевірки відомостей в АІТС «Оберіг» встановлено, що позивач, будучи належним чином оповіщеним, не прибув за повісткою № 7700437 до ІНФОРМАЦІЯ_3 13 червня 2026 року для уточнення даних. Належне оповіщення, на думку відповідача, підтверджується даними трекінгу АТ «Укрпошта» за номером поштового відправлення R067188577196, відповідно до яких 10 червня 2026 року зазначено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач зазначив, що про наявність поважних причин неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач у встановленому законом порядку не повідомив, у зв`язку з чим, на думку відповідача, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Також відповідач стверджував, що позивачу було роз`яснено положення статті 63 Конституції України, права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, а також повідомлено про дату розгляду справи 11 липня 2026 року. За результатами розгляду матеріалів справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 11 липня 2026 року винесено постанову № 1296, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. На думку відповідача, оскаржувана постанова прийнята уповноваженою посадовою особою в межах наданих повноважень, у спосіб та з підстав, визначених законодавством, є обґрунтованою та законною, а факт належного оповіщення позивача підтверджується матеріалами поштового відправлення. З огляду на викладене відповідач просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі та розглянути справу без участі його представника.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача у судове засідання також не з`явився, при цьому у поданих до суду письмових поясненнях просив розглянути справу за його відсутності

Враховуючи належне повідомлення учасників справи, їх неявка не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, перевіривши доводи позивача та заперечення відповідача, викладені у поданих до суду письмових документах, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано; з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Таким чином, предметом судового контролю у цій справі є не лише формальна наявність у відповідача повноважень на винесення постанови, а й перевірка: наявності передбаченої законом підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності; правильності правової кваліфікації встановлених обставин; доведеності події адміністративного правопорушення; доведеності вини позивача; дотримання встановленої КУпАП процедури розгляду справи; забезпечення позивачу права на захист; обґрунтованості висновків, викладених в оскаржуваній постанові.

Згідно зі статтею 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі додержання законності.

За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити не абстрактне невиконання нею певного обов`язку, а конкретну протиправну дію чи бездіяльність, передбачену диспозицією відповідної норми КУпАП, а також вину особи у її вчиненні.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У свою чергу, частиною другою статті 77 КАС України встановлено спеціальне правило розподілу доказового тягаря: в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , була оформлена повістка № 7700437 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ) для уточнення даних. У повістці визначено місце явки: АДРЕСА_2 , а дату та час явки - 13 червня 2026 року о 14:00 год. Повістка підписана кваліфікованим електронним підписом 03 червня 2026 року. Зазначені обставини підтверджуються копією повістки № 7700437, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення форми 107П, поштове відправлення № R067188577196 містило один аркуш - повістку № 7700437 від 03 червня 2026 року. У описі зазначено адресата ОСОБА_1 , адресу: АДРЕСА_1 . Відправлення оформлено як рекомендоване поштове відправлення. Вказані обставини підтверджуються описом вкладення форми 107П до поштового відправлення № R067188577196.

З матеріалів електронного відстеження АТ «Укрпошта» встановлено, що для поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором RO 6718 8577 196 (у системі відстеження також зазначений номер НОМЕР_2 ) 02 червня 2026 року було створено електронний запис про відправлення. 05 червня 2026 року о 16:11 відправлення отримало статус «Прийнято» у м. Києві, а 05 червня 2026 року о 23:39 - статус «Виїхало з Логістичного центру (Київ-Правий)».

08 червня 2026 року о 15:10 поштове відправлення прибуло до відділення в м. Болехів, 77202. Таким чином, до визначеної у повістці дати явки 13 червня 2026 року поштове відправлення вже перебувало у відділенні за місцем адресування.

Водночас 10 червня 2026 року о 16:46 у системі відстеження АТ «Укрпошта» за відправленням № RO 6718 8577 196 зафіксовано статус: «Повернення Відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою)». Отже, поштове відправлення перебувало у відділенні м. Болехова з 08 червня 2026 року, а 10 червня 2026 року було оформлено його повернення відправнику з причиною «Одержувач відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, згідно з даними поштового відстеження, відправлення № RO 6718 8577 196 було доставлено до відділення АТ «Укрпошта» у м. Болехові 08 червня 2026 року, однак 10 червня 2026 року повернуто відправнику з позначкою «Одержувач відсутній за вказаною адресою». При цьому повернення відправнику завершено 15 червня 2026 року.

Судом також встановлено, що протоколом № 401 про адміністративне правопорушення від 28 червня 2026 року зафіксовано обставини, пов`язані з неприбуттям ОСОБА_1 за повісткою № 7700437 на 13 червня 2026 року. У протоколі зазначено, що повістку було направлено поштовим зв`язком та що особа у визначений день до ІНФОРМАЦІЯ_7 не прибула. До протоколу долучено, зокрема, витяг з АІТС «Оберіг», паспортні дані та копію повістки. Зазначені обставини підтверджуються протоколом № 401 від 28 червня 2026 року та доданими до нього матеріалами.

Актом про відмову від підпису протоколу від 28 червня 2026 року зафіксовано, що ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_7 у супроводі працівників Національної поліції України, однак від підписання протоколу та надання пояснень відмовився. У цьому ж акті зазначено, що особі було роз`яснено положення статті 63 Конституції України та права, передбачені статтею 268 КУпАП, а також повідомлено про розгляд справи 11 липня 2026 року о 11:00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказані обставини підтверджуються актом про відмову від підпису протоколу від 28 червня 2026 року.

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1296 від 11 липня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою № 7700437 до ІНФОРМАЦІЯ_3 13 червня 2026 року о 14:00 год. для уточнення даних.

У постанові № 1296 також зафіксовано, що за поштовим відправленням № R067188577196 у системі відстеження АТ «Укрпошта» містилася відмітка «адресат відсутній за вказаною адресою» від 10 червня 2026 року. На цій підставі в постанові зроблено висновок про належне направлення повістки № 7700437 та про неприбуття за викликом.

Постановою № 1296 від 11 липня 2026 року дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Постановою визначено, що вона набирає законної сили 21 липня 2026 року.

Отже, сукупністю наявних у матеріалах справи документів підтверджується така послідовність подій: повістку № 7700437 від 03 червня 2026 року було вкладено до рекомендованого поштового відправлення № R067188577196; 08 червня 2026 року це відправлення прибуло до відділення АТ «Укрпошта» у м. Болехові; 10 червня 2026 року його повернуто відправнику з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою»; 13 червня 2026 року настала визначена у повістці дата явки; 28 червня 2026 року складено протокол № 401 про адміністративне правопорушення та акт про відмову від його підписання; 11 липня 2026 року винесено постанову № 1296 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Разом із тим із наведених документів безпосередньо вбачається, що поштове відправлення не було вручено адресату: у поштовій системі зафіксовано саме статус «Повернення Відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою)». Факт фізичного вручення повістки ОСОБА_1 матеріалами поштового відстеження не підтверджується.

Водночас суд вважає за необхідне розмежувати питання належного оповіщення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та питання доведеності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Щодо належності оповіщення суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 30-2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть друкуватися та надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Пунктом 30-3 цього Порядку передбачено, що у разі надсилання повістки поштовим відправленням на ньому повинні зазначатися, зокрема, штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові адресата, а також його адреса. В описі вкладення зазначаються відомості про найменування поштового відправлення, адресата, адресу, найменування вкладення та кількість його аркушів.

Відповідно до пункту 34 зазначеного Порядку повістка про виклик військовозобов`язаного може бути надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання або задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Пунктом 41 Порядку № 560 прямо визначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою нею територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних, а також день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання у встановленому законом порядку, якщо особа не повідомила територіальний центр комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. ЗЗаконодавство України

Отже, чинне нормативне регулювання не ставить факт належного оповіщення виключно у залежність від фактичного отримання адресатом поштового відправлення. За наявності передбаченої пунктом 41 Порядку № 560 відмітки поштового оператора про відсутність особи за відповідною адресою така відмітка є самостійною юридично значущою підставою для підтвердження факту оповіщення.

У цій справі встановлено, що повістка № 7700437 від 03 червня 2026 року була оформлена на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Опис вкладення форми 107П підтверджує, що до рекомендованого поштового відправлення № R067188577196 було вкладено саме один аркуш повістки № 7700437 від 03 червня 2026 року.

Згідно з даними електронного відстеження АТ «Укрпошта», поштове відправлення № RO 6718 8577 196 (у системі також зазначено номер R067188577196) 08 червня 2026 року о 15:10 прибуло до відділення поштового зв`язку у м. Болехові, індекс 77202.

10 червня 2026 року о 16:46 у системі відстеження за цим самим поштовим відправленням зафіксовано статус «Повернення Відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою)».

Таким чином, хоча матеріали справи не підтверджують фактичного отримання позивачем поштового відправлення, вони підтверджують наявність передбаченої пунктом 41 Порядку № 560 відмітки про відсутність адресата за адресою.

За таких обставин суд доходить висновку, що повістка № 7700437 була направлена позивачу належним способом, за адресою, зазначеною у повістці та описі вкладення, а відмітка поштового оператора від 10 червня 2026 року є належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик у розумінні пункту 41 Порядку № 560. Той факт, що поштове відправлення фактично не було вручено позивачу та було повернуто відправнику у зв`язку з його відсутністю за адресою, сам по собі не спростовує належності оповіщення та не свідчить про незаконність направлення повістки.

Відтак доводи про те, що саме невручення поштового відправлення виключає факт належного оповіщення, суд вважає необґрунтованими.

Разом з тим належне оповіщення про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки саме по собі не означає автоматичної наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна дія чи бездіяльність.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. ЗЗаконодавство України

Отже, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності підлягає встановленню не лише факт її неприбуття за викликом, але й усі обставини, які можуть мати значення для встановлення вини особи, наявності поважних причин неприбуття, можливості виконання особою покладеного на неї обов`язку, а також обставини, що впливають на можливість реалізації нею процесуальних прав.

У цій справі такі обставини належним чином не досліджені.

З матеріалів справи вбачається, що 28 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 складено протокол № 401 про адміністративне правопорушення.

Водночас протокол та акт про відмову від його підписання містять відомості про те, що позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_7 у супроводі працівників Національної поліції України, після чого відмовився від підписання протоколу та надання пояснень.

Сам по собі факт відмови особи від підписання протоколу не є доказом визнання нею факту вчинення адміністративного правопорушення та не звільняє орган, який розглядає справу, від обов`язку повно і всебічно дослідити обставини справи.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця в галузі права, а також користуватися іншими правами, передбаченими законом.

Зазначене право на захист має не формальний, а реальний характер і має бути забезпечене на стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Матеріали справи містять акт про відмову від підпису протоколу, у якому зазначено про роз`яснення позивачу статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП. Разом з тим із матеріалів справи не вбачається, що перед прийняттям рішення про притягнення до адміністративної відповідальності було забезпечено реальну можливість позивача скористатися правовою допомогою, подати письмові пояснення, докази, заявити клопотання або повідомити про обставини, які він вважав поважними причинами неприбуття за повісткою.

При цьому суд враховує, що відповідно до наданих медичних документів ОСОБА_1 тривалий час перебуває під медичним наглядом та проходить лікування у зв`язку із захворюванням та посттравматичними змінами головного мозку. У матеріалах справи наявні медичні документи, в яких зазначено, зокрема, про когнітивний розлад, посттравматичні зміни головного мозку, цефалгічний та вестибуло-атактичний синдроми, а також змішаний тривожний та депресивний розлад.

Суд не встановлює цим рішенням наявність у позивача стану, який автоматично виключає його адміністративну відповідальність, оскільки встановлення такого факту потребує належної оцінки медичних документів та, за необхідності, отримання додаткових доказів.

Водночас наведені обставини не могли бути залишені поза увагою органу, який розглядав справу про адміністративне правопорушення.

Зокрема, при вирішенні питання про наявність вини позивача підлягало з`ясуванню, чи мав він фактичну можливість своєчасно виконати вимогу повістки, чи існували на момент визначеної дати явки обставини, які об`єктивно перешкоджали його прибуттю, чи повідомляв він про такі обставини, а також чи можуть надані ним медичні документи підтверджувати наявність поважних причин неприбуття.

Наведені питання в оскаржуваній постанові належної оцінки не отримали.

У постанові фактично зроблено висновок про відсутність поважних причин неприбуття з огляду на те, що такі причини не були повідомлені позивачем. Однак сам по собі факт відсутності повідомлення не звільняє орган від обов`язку встановити всі інші обставини, що мають значення для визначення вини особи, особливо якщо під час подальшого розгляду справи особа посилається на об`єктивні обставини, пов`язані зі станом її здоров`я.

При цьому відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважними причинами неприбуття є, зокрема, хвороба громадянина та інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк.

Отже, питання про те, чи була у позивача поважна причина неприбуття 13 червня 2026 року о 14:00 год., є обставиною, яка безпосередньо має значення для встановлення складу адміністративного правопорушення, однак належного дослідження цього питання під час винесення постанови судом не встановлено.

Суд також бере до уваги, що протокол № 401 складено 28 червня 2026 року, тобто через 15 днів після визначеної у повістці дати явки.

Сам по собі такий часовий проміжок не свідчить про незаконність складання протоколу, однак за наявності обставин щодо стану здоров`я позивача саме під час складання протоколу та подальшого розгляду справи орган мав з`ясувати, чи може особа повною мірою реалізувати свої процесуальні права, чи потребує вона участі захисника та чи здатна належним чином надати пояснення щодо обставин, які ставляться їй у вину.

Відсутність підпису позивача на протоколі сама по собі також не свідчить про незаконність протоколу, якщо особа дійсно відмовилася від його підписання. Разом із тим така відмова не може тлумачитися як відмова від усіх інших процесуальних прав, гарантованих статтею 268 КУпАП, та не звільняє посадову особу від обов`язку забезпечити можливість їх реалізації.

Суд також звертає увагу на невідповідність дат, що містяться у матеріалах адміністративної справи.

Так, у протоколі № 401 від 28 червня 2026 року зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 11 липня 2026 року о 11:00 год.

Водночас у тексті постанови № 1296 наявна вказівка на розгляд справи 14 липня 2026 року, тоді як сама постанова датована 11 липня 2026 року, а в її резолютивній частині зазначено, що вона набирає законної сили 21 липня 2026 року.

Зазначена розбіжність щодо дати розгляду справи сама по собі не є достатньою підставою для висновку про незаконність постанови, оскільки з інших матеріалів справи вбачається, що особу було повідомлено про розгляд справи на 11 липня 2026 року, а постанова № 1296 оформлена датою 11 липня 2026 року.

Водночас така невідповідність має бути усунена під час нового розгляду справи, оскільки орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, повинен чітко встановити та зафіксувати дату і час розгляду справи, а також дотримання права особи на участь у такому розгляді.

Таким чином, суд не вважає зазначену розбіжність самостійну істотною підставою для закриття справи або визнання недоведеним самого факту адміністративного правопорушення, однак вона у сукупності з іншими обставинами підтверджує необхідність належного повторного дослідження процедури розгляду справи.

Окремо суд звертає увагу на те, що актом від 28 червня 2026 року зафіксовано відмову позивача від підписання протоколу та надання пояснень. Водночас у цьому акті не наведено конкретних відомостей щодо того, які саме матеріали справи були надані особі для ознайомлення, чи мала вона можливість ознайомитися з усіма матеріалами, чи заявляла клопотання про участь захисника, чи мала можливість подати медичні документи або інші докази на підтвердження причин неприбуття.

За таких обставин суд вважає передчасним висновок про те, що органом адміністративної юрисдикції було забезпечено позивачу повну можливість реалізації прав, передбачених статтею 268 КУпАП.

Відповідно до статті 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний, зокрема, перевірити, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, а також чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи. ЗЗаконодавство України

Зі змісту статті 280 КУпАП випливає, що при розгляді справи необхідно встановити не лише факт вчинення правопорушення, але й вину особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. ЗЗаконодавство України

У свою чергу, відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а згідно зі статтею 252 КУпАП такі докази підлягають оцінці на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що матеріали справи підтверджують належність направлення та оповіщення позивача про виклик за повісткою № 7700437, однак не дають достатніх підстав для висновку про те, що під час розгляду справи органом адміністративної юрисдикції було всебічно, повно та об`єктивно встановлено всі обставини, необхідні для вирішення питання про наявність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

Зокрема, не отримали належної оцінки обставини, пов`язані зі станом здоров`я позивача, можливістю існування поважних причин неприбуття, фактичним забезпеченням права на захист під час складання протоколу та розгляду справи, а також не усунута розбіжність щодо дати розгляду справи, яка міститься у різних документах.

При цьому суд наголошує, що встановлені недоліки не дають підстав для висновку про відсутність події адміністративного правопорушення або автоматичне звільнення позивача від адміністративної відповідальності.

Так само суд не встановлює, що наявні медичні документи безумовно підтверджують поважність причин неприбуття. Таке питання потребує оцінки органом, який відповідно до закону розглядає справу про адміністративне правопорушення, із забезпеченням особі можливості надати пояснення, докази та скористатися правовою допомогою.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності прийнятого ним рішення.

З огляду на характер встановлених судом недоліків суд не вбачає правових підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення потребує додаткового з`ясування та оцінки доказів.

Водночас зазначені порушення процедури розгляду справи є істотними настільки, що перешкодили повному та об`єктивному встановленню обставин справи та реалізації особою процесуальних прав, у зв`язку з чим оскаржувана постанова не може бути залишена без змін.

Суд вважає належним способом захисту порушеного права у даному випадку скасування постанови № 1296 від 11 липня 2026 року та направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд до уповноваженого органу.

Такий спосіб відповідає характеру встановлених порушень, оскільки суд не повинен підміняти орган, уповноважений законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, та вперше замість такого органу встановлювати всі обставини, що мають значення для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При новому розгляді справи уповноваженій посадовій особі необхідно забезпечити дотримання вимог статей 245, 251, 252, 268, 278, 280 КУпАП, надати належну оцінку всім наявним у матеріалах доказам, встановити обставини неприбуття ОСОБА_1 за повісткою № 7700437, з`ясувати наявність або відсутність поважних причин неприбуття, дослідити надані медичні документи та інші докази, які можуть мати значення для справи, забезпечити позивачу можливість реалізації передбачених статтею 268 КУпАП прав, у тому числі права на юридичну допомогу, надання пояснень, доказів та заявлення клопотань, а також належним чином встановити дату та час розгляду справи.

При цьому під час нового розгляду має бути враховано, що відповідно до пункту 41 Порядку № 560 відмітка поштового оператора від 10 червня 2026 року про відсутність адресата за відповідною адресою є належним підтвердженням його оповіщення про виклик. Сам факт повернення поштового відправлення відправнику не спростовує юридичного факту оповіщення, якщо наявна передбачена нормативним актом відмітка поштового оператора. ЗЗаконодавство України

Разом з тим факт належного оповіщення не звільняє уповноважену посадову особу від обов`язку встановити наявність або відсутність поважних причин неприбуття та вини особи, оскільки адміністративна відповідальність відповідно до статті 9 КУпАП має винний характер.

Отже, суд приходить до висновку, що постанова № 1296 від 11 липня 2026 року підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - направленню на новий розгляд.

При цьому вимога про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає, оскільки судом не встановлено обставин, які б безумовно свідчили про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, а встановлені порушення процедури та неповнота дослідження обставин можуть бути усунені під час нового розгляду справи.

Суд також враховує, що відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04 вересня 2026 року ОСОБА_1 31 серпня 2026 року було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 . Вказана обставина не має самостійного визначального значення для вирішення питання про законність постанови № 1296, оскільки стосується подій, що відбулися після вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення та після винесення оскаржуваної постанови. Водночас вона може бути врахована лише в межах тих правових наслідків, які прямо передбачені законом.

Таким чином, оцінюючи оскаржувану постанову за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, суд встановив, що хоча відповідач мав повноваження на розгляд справи про адміністративне правопорушення, а направлення повістки та належність оповіщення позивача підтверджені матеріалами справи, постанова не відповідає вимогам обґрунтованості та прийнята без повного встановлення всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо вини особи, можливості існування поважних причин неприбуття та реалізації права на захист.

За таких обставин суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є скасування постанови № 1296 від 11 липня 2026 року та направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд.

Відповідно до статті 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та за результатами такого розгляду, зокрема, може скасувати постанову і надіслати справу на новий розгляд.

Водночас відповідно до статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справ щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності суд, зокрема, має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і направити справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи). Застосування такого способу захисту є належним у випадку, коли встановлені судом порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення та неповне з`ясування обставин справи перешкоджають суду остаточно встановити наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, а усунення таких недоліків належить до компетенції органу, уповноваженого законом розглядати відповідну справу.

За змістом наведеного положення направлення справи на новий розгляд є самостійним способом реагування на встановлені порушення, коли для остаточного вирішення питання про наявність адміністративного правопорушення необхідне додаткове дослідження обставин справи.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку про наявність підстав для скасування постанови № 1296 від 11 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та направлення справи на новий розгляд до уповноваженої посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Водночас суд не встановлює наперед результатів такого нового розгляду та не надає оцінки винуватості чи невинуватості позивача по суті остаточно, оскільки це належить до компетенції органу, який повторно розглядатиме справу, з дотриманням вимог закону та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Судом встановлено, що за подання цього адміністративного позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 665,60 грн, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору № 1052-4723-9127-7825 від 31 липня 2026 року.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови № 1296 від 11 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд, позовна вимога про скасування оскаржуваної постанови підлягає задоволенню.

При цьому відмова у задоволенні похідної вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не змінює висновку про необхідність відшкодування позивачу понесених витрат зі сплати судового збору, оскільки визначальним наслідком розгляду справи є скасування оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн, сплачений ним при зверненні до суду.

Керуючись статтями 2, 72–77, 90, 132, 139, 241–246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 7, 9, 245, 251, 252, 268, 278, 280, 283, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Карбівська Лілія Миронівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Постанову № 1296 від 11 липня 2026 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - направити на новий розгляд до уповноваженої посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні решти позовних вимог, зокрема щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: