Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №513/1325/26 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/1325/26

Провадження № 1-кп/513/187/26

Саратський районний суд Одеської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162240000800 від 08 липня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Серпневе, Тарутинського району Одеської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії - мінометника третьої групи мінометів першого вогневого відділення прикордонної мінометної застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, у військовому званні «старший солдат», в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії - мінометника 3 групи мінометів 1 вогневого відділення прикордонної мінометної застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, 07 липня 2026 року, не пізніш 19 год. 00 хв., більш точний час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, знаходився в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де спільно проживає разом із співмешканкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у приміщенні спальної кімнати будинку за вказаною адресою у них виник словесний конфлікт, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, через ревнощі, в ході якого ОСОБА_6 маючи намір на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді заподіяння смерті, наніс потерпілій ОСОБА_7 не менше одного удару долонею правої руки в область лівої частини грудної клітини під ребрами, тим самим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота у вигляді підкапсульного крововиливу селезінки вздовж верхнього її краю біля заднього полюсу на межі діафрагмальної та вісцеральної поверхонь, а також розриву капсули та паренхіми селезінки в ділянці її воріт з ушкодженням селезінкової вени та артерії. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 померла за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 . Смерть ОСОБА_7 перебуває у прямому причино-наслідковому зв`язку з наявною у неї закритою травмою живота, спричиненою умисними діями ОСОБА_6 . Закрита травма живота з ушкодженням селезінки, за критерієм небезпеки для життя, згідно з п. 2.1.1 «а» та п. 2.1.3 «л», «о» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року, по відношенню до «живих осіб», має ознаки тяжкого тілесного ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав себе винним в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, не оспорював фактичні обставини справи та показав, що ОСОБА_7 подзвонив її колишній хлопець і вони почали спілкуватись, він її приревнував, сказав їй: «Чому вона тоді з ним живе, якщо з ним спілкується», - і підійшов до неї, хотів вибити телефон, однак потерпіла його прибрала у сторону і він вдарив її правою долонею (показав ділянку тіла біля грудної клітини під ребрами), потім ОСОБА_7 пішла до кухні. Пізніше вони у двох випили по станаку вина та о 15:00 годині пішов спати, прокинувся о 23:00 годині, побачив, що потерпіла лежить у дверному пройомі, поряд лежала цигарка, можливо встала до туалету, доторкнувся до неї, але вона вже була холодна, одразу викликав поліцію, швидку не викликав, бо ОСОБА_7 вже була холодна. Ці події розпочались приблизно о 14:00 годині, коли він повернувся з роботи і йому подзвонила ОСОБА_7 , та пізніше приїхала до нього, потім вони випили і коли почався дощ пішли додому. Коли він лягав спати стан у ОСОБА_7 був нормальний, вона його не будила. Мети вбити не було, дуже шкодує про свій вчинок, просив призначити умовне покарання, буде проходити військову службу та відшкодовувати шкоду потерпілій. Не хотів щоб так сталось.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що обвинувачений подзвонив бабусі, та повідомив, що ОСОБА_8 немає, викликав поліцію, швидку не викликав, він сказав, що вже немає часу та сенсу її викликати, вона холодна. Вона із хлопцем пішла до райвідділу, коли приїхали на місце події, мама лежала у дверному пройомі, вона подумала, що це синці, але ій повідомили, що мама вже була покрита трупними п`ятнами. Обвинувачений спочатку вину не визнавав, зазначив, що все було добре, але вона йому не вірила. Зазначила, що обвинувачений має понести покарання.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 , повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України, та у відповідності до частини 3 статті 349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному, касаційному порядках, суд користуючись правом, наданим частиною 3 статті 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 , а також дослідженням тих доказів, які мають значення щодо встановлення обставин події, яка є предметом судового дослідження.

У судовому засіданні судом досліджені такі документи: Лікарське свідоцтво про смерть № 324 від 08 липня 2026 року, відповідно до якого, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , смерть настала по АДРЕСА_2 ; довідка про причину смерті ОСОБА_7 від 08 липня 2026 року, причина смерті - травма селезінки, напад з використанням тупого предмета з метою вбивства чи нанесення ушкодження; висновок експерта №1227 від 30 липня 2026 року з результатами визначення групової належності крові; висновок експерта № 295 від 24 липня 2026 року, за результатами в змивах на марлі з обох рук громадянина ОСОБА_6 , 22 лютого 2087 року, (об`єкти №№1,2) знайдені ядровмісні епітеліальні клітини, морфологічно подібні багатошаровому плоскому зроговілому та незроговілому епітелію, а саме: в об`єкті № 1 - вісімнадцять, а в об`єкті № 2 - тридцять дві клітини; висновок експерта № 294 від 29 липня 2026 року, за результатами якого, в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок обох рук потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в об`єктах №№ 1,2 (тут та далі нумерація відділення судово-медичної цитології) знайдені ядровмісні клітини, а саме: в об`єкті № 1 двадцять чотири, а в об`єкті № 2 вісімнадцять клітин; висновок експерта № 293 від 22 липня 2026 року, за результатами якого, в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок обох рук громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в об`єктах №№ 1,2 (нумерація віділення судово-медичної цитології) епітеліальні клітини з ядрами не знайдені; висновок експерта № 1226 від 27 липня 2026 року, за результатами якого, кров трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО; висновок експерта №324, за результатами якого, смерть ОСОБА_7 перебуває у прямому причино-наслідковому зв`язку з наявною у неї закритою травмою живота у вигляді підкапсульного крововиливу селезінки та розриву капсули і паренхіми селезінки в ділянці її воріт з ушкодженням селезінкової вени та артерії, що супроводжувалась кровотечею у черевну порожнину і призвела до гострої крововтрати, яка і стала безпосередньою причиною смерті; висновок експертного судово-імунологічного дослідження №1203 від 20 липня 2026 року, відповідно до якого, кров трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доставлена у відділення в гемолізованому стані. Групова належність крові (висушеної на марлі), буде встановлена при необхідності та наявності постанови слідчих органів, та надання речових доказів; висновок експертного судово-медичного гістологічного дослідження № 1440/20260716120000324 від 28 липня 2026 року, за результатами, на підставі даних судово-медичного дослідження гістологічних препаратів шматочків тканин від труна: ОСОБА_7 , 1986 р.н., встановлено: Крововилив у м`яких тканинах правої скроневої-ділянки, травматичний розрив судин в області воріт селезінки з крововиливом без вираженої перифокальної клітинної реакції. Нерівномірне кровонаповнення органів порушення гемодинаміки мікроциркуляторного русла. Дрібновогнищева серозна пневмонія. Набряк легенів, головного мозку. Гіпертрофія, парсихіматозна дистофія міокарда. Жировий гепатоз; висновок експертного судово - токсикологічного дослідження № 3058/20260716120000324 від 03 серпня 2026 року, за результатами, при судово-токсикологічному дослідженні крові, крові з черевної порожнини від трупа ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлений етиловий спирт в концентрації: в крові - 3,99 %, в крові з черевної порожнини - 3,98 %.

Також судом досліджені матеріали, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема: довідка №26281579200200800143 щодо вимоги перевірки, та інші долучені документи.

Показання обвинуваченого ОСОБА_6 , надані ним під час судового розгляду про обставини вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї вини у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об`єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши письмові докази в частині матеріалів, що характеризують обвинуваченого, суд «поза розумним сумнівом» переконався що вина обвинуваченого у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена та дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

У відповідності до вимог ст. 337 КПК України, розглянувши матеріали кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає, що підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті в частині зміни кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, не вбачається.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд відповідно до статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд бере до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, що слідує з положень частини 2 статті 50 КК України.

До обставин, які відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_6 , суд відносить щире каяття.

Обставин, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_6 , суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Також суд враховує характеризуючі матеріали, з яких встановлено, що ОСОБА_6 на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває, в силу ст.89 КК України раніше не судимий.

Визначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує обставини, які пом`якшують покарання, ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, те, що обвинувачений ОСОБА_6 в силу ст.89 КК України раніше не судимий, його щире каяття та усвідомлення протиправності своїх дії, та вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, покарання йому слід призначити в межах санкції ч.2 ст.121 КК України, а саме у виді позбавлення волі.

На підставі викладеного, суд не вбачає правових підстав для застосування ст.69, 75, 76 КК України.

Крім того, призначення покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_6 буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Долю речових доказів по даному провадженню слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Зі змісту ч.4 ст. 174 КПК України вбачається, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Згідно з вимогами ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Під час досудового розслідування витрати на залучення експертів складають 1925,44 гривень, які підлягають стягненню з обвинуваченого.

Приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та оцінюючи сукупність обставин, встановлених ст. 178 КПК України, враховуючи вид та міру покарання, яке призначається судом ОСОБА_6 , суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_6 залишити без змін - у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст.349, 337, 370, 371, 373-376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_6 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_6 залишити без змін - у виді тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому, ОСОБА_6 , за цим вироком обчислювати з моменту його затримання, тобто з 04 вересня 2026 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 04 вересня 2026 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 1925 (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 44 копійки.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 липня 2026 року (справа №495/6096/26, провадження 1-кс/495/1343/2026).

Речові докази: футболка чорного кольору та шорти світло-сірого кольору, гумові капці чорного кольору, мобільний телефон Techo Spark 60, з IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 з використанням сім карти НОМЕР_5 - повернути власникам; два патрона, які упаковані до поліменого пакету №INP1006285 - знищити.

Вирок відповідно до ст. ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області, протягом 30 днів з моменту проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суд роз`яснює засудженому до позбавлення волі до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, його право відповідно до ч.3 ст.376 КПК України заявляти клопотання про доставку в судове засідання судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору і засудженому.

Суддя ОСОБА_1