Вирок від 04 жовтня 2026 р. у справі №521/14781/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/14781/26

1-кп/521/1899/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА:

Дата і місце постановлення вироку:

05 жовтня 2026 року, м. Одеса.

Назва та склад суду, секретар судового засідання:

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2

Найменування (номер) кримінального провадження:

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12026163470000586 від 27.05.2026 року.

Прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Любоіванівка, Арбузинського району, Миколаївської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, з середньою освітою, одружений.

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа:

Кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 146, ч.1 ст. 127 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

Прокурор – ОСОБА_4 , обвинувачений – ОСОБА_3 , захисник – ОСОБА_5

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:

ОСОБА_3 , 26.05.2026 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Нескучна, 1, діючи з прямим умислом, з мотивів незаконного позбавлення волі, заштовхнув ОСОБА_6 до приміщення підвалу гаражу та наніс декілька ударів руками в область обличчя та верхніх кінцівок. Подолавши волю та опір ОСОБА_6 , закував його у наручники та пристебнув до металевого кутка, закріпленого на стіні підвального приміщення, чим фактично позбавив можливості вільно пересуватись та залишити місце утримання. Крім того, ОСОБА_3 зв`язав верхні та нижні кінцівки ОСОБА_6 металевими дротами та заткнув йому рот кляпом. В подальшому, ОСОБА_3 наніс ОСОБА_6 множинні удари кулаками, гумовим шлангом, гайковим ключем та молотком в область голови, тулуба, статевого члена, сідниць, верхніх та нижніх кінцівок, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Після катування ОСОБА_3 покинув підвальне приміщення, залишивши ОСОБА_6 пристебнутим до металевого кутка, зі зв`язаними верхніми та нижніми кінцівками металевими дротами та кляпом у роті. В подальшому, 27.05.2026 року, приблизно о 06 годині 40 хвилин, ОСОБА_6 вдалося самостійно розстібнути правий браслет наручників та втекти з підвального приміщення гаража.

Крім того, ОСОБА_3 , 26.05.2026 року, в період часу з 20 годині 00 хвилин 26.05.2026 року по 06 годину 40 хвилин 27.05.2026 року, знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Нескучна, 1, діючи з прямим умислом, з мотивів катування, з метою покарати за дії, вчинені раніше потерпілим, наніс ОСОБА_6 множинні удари кулаками, гумовим шлангом, гайковим ключем та молотком в область голови, тулуба, статевого члена, сідниць, верхніх та нижніх кінцівок, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, завдаючи сильного фізичного болю та страждань. В подальшому, 27.05.2026 року, о 06 годині 40 хвилин, ОСОБА_6 вдалося самостійно розстібнути правий браслет наручників та втекти з підвального приміщення гаража.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:

Частина ч.2 ст. 146 КК України – незаконне позбавлення волі людини, що супроводжувалось заподіянням їй фізичних страждань.

Частина ч.1 ст. 127 КК України – катування, тобто діяння, спрямоване на заподіяння особі сильного фізичного болю з метою покарати її за дії, вчинені нею.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів:

Суд з`ясував обставини та перевіряв їх іншими доказами, шляхом дослідження допиту осіб, документів, наданих сторонами, відповідно до яких:

- обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні відмовився від надання показів. Щиро розкаявся;

- відомості по заяві ОСОБА_6 були внесені до ЄРДР (витяг з ЄРДР за №12026163470000586);

- мобільний телефон «Redmi», блакитного кольору, 3 молотки з дерев`яною ручкою з металевою головкою, металевий гайковий ключ, сліди РБК, 2 відрізки дроту білого кольору зі слідами РБК та фрагмент ліпкої прозорої стрічки (скотч), якою обмотаний фрагмент дактилю (шкарпетка) червоного кольору, наручники, біологічні зразки ОСОБА_3 : змиви з правої та лівої руки та зрізи з нігтьових пластин правої та лівої руки визнані речовими доказами, долучені до матеріалів кримінального провадження та на них накладено арешт (постанова про визнання тимчасово вилучених предметів речовими доказами, їх долучення та передачу на зберігання від 28.05.2026 року; ухвала слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.05.2026 року; постанова про передачу речових доказів на зберігання від 21.07.2026 року; квитанція про отримання на зберігання речових доказів від 27.05.2026 року);

- 27.05.2026 року ОСОБА_3 був затриманий та 29.05.2026 року був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (протокол затримання від 27.05.2026 року; ухвала слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.05.2026 року);

- обвинувачений раніше не судимий (вимога від 29.05.2026 року); на обліку в КУ «ООМЦПЗ» не перебуває (запит); має астеноневротичний синдром після травматичний з інсомнічними розладами (медична характеристика).

Інших доказів сторони не надавали. Клопотань щодо визнання доказів недопустимими не заявляли.

При цьому суд керується рішенням ВС (справа №521/11693/16-к провадження №51-380 км 17), в якому у мотивувальній частині вироку зазначено Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме «Відповідно до ч 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов`язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин».

Вказаний висновок був зроблений в зв`язку з тим, що на думку ВС місцевий суд при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, допустив невиправдане спрощення, усупереч ст. 374 КПК України не зазначив чіткого місця вчинення злочину (м. Одеса), а також спосіб проникнення до житла та перелік викраденого майна, тобто, не зазначив обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та які, незважаючи на розгляд кримінального провадження у порядку ч.3 ст. 349 КПК України, мають бути встановлені в рішенні суду.

В даному випадку у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним суд на підставі наданих сторонами доказів встановив всі відомості відповідно до вимог ст. 374 КПК України та в такому випадку ані законодавець, ані позиція ВС, ані загальні засади кримінального провадження не зобов`язує суд вимагати від прокурора надання додаткових доказів на підтвердження правової позиції.

Принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивності (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України), а також ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини забороняє вимагати від сторін подання доказів на підтвердження правової позиції та вимагає від суду прийняття рішення на підставі наданих доказів. Під час розгляду кримінального провадження – це рішення у разі визнання особи виправданою або визнання особи винуватою.

Суд, дослідивши обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що вони є достатніми для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_3 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.1 ст. 127 КК України.

Викладаючи рішення суду в такій редакції, суд виходить з принципу поваги до приватного життя.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання:

Відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставиною, яка пом`якшує покарання – щире каяття.

Щодо зазначення обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, то необхідно зазначити, що обвинувальним актом не встановлено обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, а суд відповідно до ст. 337 КПК України позбавлений можливості зазначати вказані обставини у вироку.

Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання:

Призначаючи покарання суд керується вимогами ч.2 ст. 65 КК, якою встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 298/95/16-к провадження N 51-2501км18).

Крім того, суд керується загальними засадами кримінального провадження: змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивність (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України).

При визначені виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення – згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого та тяжкого злочинів; особу винного, а саме те, що він раніше не судимий; його вік – 34 роки та соціальне положення – одружений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, які встановлені в ході судового розгляду справи та викладені вище, а також наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання та вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст. 127, ч.2 ст. 146 КК України у вигляді позбавлення волі та вважає можливим звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

Суд вважає за необхідне, з урахуванням призначеного покарання зі звільненням від його відбування покарання з випробуванням, змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Суд вважає за необхідне арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.05.2026 року скасувати та відповідно до ст. 100 КПК України частину речових доказів повернути, а частину речових доказів зберігати при матеріалах кримінального провадження.

При цьому, сліди РБК, 2 відрізки дроту білого кольору зі слідами РБК та фрагмент ліпкої прозорої стрічки (скотч), якою обмотаний фрагмент дактилю (шкарпетка) червоного кольору, біологічні зразки ОСОБА_3 : змиви з правої та лівої руки та зрізи з нігтьових пластин правої та лівої руки – зберігати при матеріалах кримінального провадження, а мобільний телефон «Redmi», блакитного кольору, 3 молотки з дерев`яною ручкою з металевою головкою, металевий гайковий ключ – повернути власнику.

Повертаючи власнику речі, суд виходить з позиції прокурора, висловленої у судових дебатах.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

Прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 127, ч.2 ст. 146 КК України.

Покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом:

Призначити за ч.1 ст. 127 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки.

Призначити за ч.2 ст. 146 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання ОСОБА_3 по сукупності кримінальних правопорушень за ч.1 ст. 127 КК України та ч.2 ст. 146 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

В силу ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробувальним строком на два роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, які передбачені п.1, п.2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок строку відбування покарання:

Іспитовий строк обчислювати з моменту оголошення вироку, а саме з 05.10.2026 року.

Рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації:

Речові докази – сліди РБК, 2 відрізки дроту білого кольору зі слідами РБК та фрагмент ліпкої прозорої стрічки (скотч), якою обмотаний фрагмент дактилю (шкарпетка) червоного кольору, біологічні зразки ОСОБА_3 : змиви з правої та лівої руки та зрізи з нігтьових пластин правої та лівої руки – зберігати при матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон «Redmi», блакитного кольору, 3 молотки з дерев`яною ручкою з металевою головкою, металевий гайковий ключ – повернути власнику.

Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження:

Запобіжний захід з тримання під вартою, змінити на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Негайно звільнити ОСОБА_3 з під варти.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язок повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання встановити до набрання вироком законної сили.

Арешт, накладений ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.05.2026 року – скасувати частково, а саме з мобільного телефону «Redmi», блакитного кольору, 3 молотків з дерев`яною ручкою з металевою головкою, металевого гайкового ключа, наручники.

Рішення про залік досудового тримання під вартою:

Зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а саме з 27.05.2026 року по 05.10.2026 року.

Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження:

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Порядок отримання копій вироку та інші відомості:

Копію вироку вручити обвинуваченому, прокурору, направити потерпілому.

Суддя: ОСОБА_1