Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №947/30522/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/30522/26

Провадження № 2/947/6962/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м.Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі: головуючого судді Мальованого В.О., за участю секретаря судового засідання Кушнір Є.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, ВСТАНОВИВ :

24.07.2026 до суду надійшла позовна заява ТДВ «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отриману страхову виплату у розмірі 8003,00 грн., інфляційні витрати, пеню та три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов`язання за період з дати подання позову до суду включно до дати ухвалення судового рішення , розрахунок яких необхідно здійснити судом, стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн., та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8022,50 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 05.01.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю ОСОБА_2 водія Ford Galaxy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та ОСОБА_1 водія Hyundai SONATA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу Ford Galaxy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-213683093. Позивач, на виконання полісу страхування №EP-213683093, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу Hyundai SONATA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 8.003,00 грн. Постановою Київського районного суду міста Одеси від 18.03.2024 року по справі № 521/912/24 водія транспортного засобу Ford Galaxy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, провадження у справі закрито. Враховуючи відсутність вини водія транспортного засобу Ford Galaxy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 в настанні вищевказаної Події, після здійснення виплати страхового відшкодування, у ТДВ «СГ «Оберіг» відпали правові підстави для здійснення виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи, тому ТДВ «СГ «Оберіг» отримало право звернутися до Відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування в розмірі 8.003,00 грн. Ухвалою судді від 03.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін . Визначено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази , що підтверджують заперечення проти позову. 10.09.2026 від представника відповідача надійшов відзив , за яким відповідач позов не визнає з тих підстав , що ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування шкоди третій особі за полісом страхування №EP-213683093 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу Hyundai SONATA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 8.003,00 грн. Отже, позивач, прийнявши самостійне добровільне, виважене рішення сплатив відповідачу у якості страхового відшкодування 8003,00 грн., тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача як потерпілої на момент виплати особи на користь позивача в порядку ст.1212 ЦК України коштів у розмірі 8003,00 грн., оскільки вони сплачені не безпідставно, а внаслідок спричиненої в ДТП шкоди і відповідачем не доведено в чому полягає безпідставність їх отримання. Заперечують також проти нарахування штрафних санкцій , три відсотки річних та інфляційних витрат за прострочення виконання зобов`язання, оскільки відповідач ОСОБА_1 не мав будь-якого грошового зобов`язання з повернення коштів і відповідно не міг його прострочити. Також вважають необгрунтованими вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу оскільки до матеріалів справи не додано довіреність, ордер, договір про правничу допомогу укладений з порушеннями законодавства, а тому є нікчемним. З викладених підстав прохають відмовити в задоволенні позову, просили розглядати справу за відсутності відповідача та його представника . При цьому у відзиві заявлено про витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. за написання відзиву. Представником позивача подано 15.09.2026 відповідь на відзив, за яким позивач, заперечує доводи відповідача викладені у відзиві, наполягає на задоволенні позовних вимог по тих підставах, що викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив, просив позов задовольнити , розглядати справу за відсутності представника позивача. 16.09.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, за якими відповідач заперечив проти аргументів викладених позивачем у позові та відповіді на відзив, просили відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві та у запереченні на відповідь на відзив. Надали докази витрат на професійну правничу допомогу зі складання заперечення на відповідь на відзив в сумі 2000,00 грн. Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному розгляді обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, дійшов таких висновків. Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено , що 05.01.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_2 водія Ford Galaxy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та ОСОБА_1 водія Hyundai SONATA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу Ford Galaxy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-213683093. Позивач, на виконання полісу страхування №EP-213683093, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу Hyundai SONATA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 8.003,00 грн. Постановою Київського районного суду міста Одеси від 18.03.2024 року по справі № 521/912/24 водія транспортного засобу Ford Galaxy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, 122-4 КпАП України, провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Вказані обставини підтверджуються доказами долученими до матеріалів справи та не оспорюються сторонами. Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно з ст. 990 ЦК України та ст. 25 Закону України «Про страхування» страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова (регламентна) виплата не здійснюється також у разі настання під час використання транспортного засобу дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої в особи, яка використовувала транспортний засіб, не виникла цивільно-правова відповідальність. Згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави і безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються, зокрема, також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні (п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодуванню визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Окрім того, зазначена позиція підтверджується постановою Верховного Суду віл 28.03.2018 року по справі № 910/21313/16: «…Суд виходить з того, що відповідно до положень статей 509, 979, 980 Цивільного кодексу України та статей 3, 6, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» предметом договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по суті є майнові інтереси, пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Обов`язок страховика щодо здійснення страхової виплати особі, якій заподіяна шкода, виникає у разі настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника. Тобто, за відсутності підстав для притягнення страхувальника до відповідальності, у страховика також не виникає зазначений обов`язок. Суд враховує, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди. Зокрема, згідно з ст. 1166, 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки покладається на особу, винну в заподіянні відповідної шкоди. Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. У постанові від 05.09.2019 у справі №234/16272/15-ц Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок згідно з яким, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, вирішуючи цивільний позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається. Ураховуючи встановлені обставини, відсутність вини страхувальника за Полісом, суд дійшов висновку про те, що цивільно-правова відповідальність страхувальника в результаті ДТП не настала, а тому в позивача відсутній обов`язок зі сплати страхового відшкодування відповідачу. Відтак, у зв`язку з отриманням відповідачем страхового відшкодування за відсутністю у позивача обов`язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, відбулось безпідставне збагачення відповідача за рахунок відповідача, правові наслідки якого врегульовані ст. 1212 ЦК України. Оскільки зазначена правова норма зобов`язує особу, яка набула майно іншої особи без достатньої правової підстави, повернути його потерпілому, зокрема й тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, суд вважає, що у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення позивачу грошових коштів, отриманих ним в якості страхового відшкодування за Полісом внаслідок ДТП. Підсумовуючи викладене, оскільки постановою Київського районного суду міста Одеси від 18.03.2024 року по справі № 521/912/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення під час ДТП, яке відбулося 05.01.2024 за участю ОСОБА_2 водія Ford Galaxy, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та ОСОБА_1 водія Hyundai SONATA, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , тобто, цивільно-правова відповідальність страхувальника в результаті ДТП не настала, відтак у позивача, як страховика цивільно-правової відповідальності власника автомобіля Ford Galaxy, державний номер НОМЕР_1 , відсутній обов`язок зі сплати страхового відшкодування ОСОБА_1 , а тому за рахунок отриманих останнім коштів у вигляді страхового відшкодування від позивача відбулось безпідставне збагачення відповідача за рахунок позивача. З огляду на викладене, суд дійшов переконання про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриману страхову виплату в розмірі 8003,00 коп. Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат, пені та три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов`язання за період з дати подання позову до суду включно до дати ухвалення судового рішення, розрахунок яких необхідно здійснити судом, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З аналізу вище вказаних норм слідує, що для застосування ч.2 ст.625 ЦК України, необхідна наявність у боржник зобов`язання передбаченого договором або законом, яке він не виконав взагалі або виконав його з порушенням умов. Зважаючи на той факт, що позивач не звертався в досудовому порядку до відповідача з вимогою повернути виплачені йому грошові кошти, звернувся до суду з позовом про повернення грошових коштів в порядку ст.1212 ЦК України, за яким законом прямо не передбачено нарахування пені, штрафів чи інфляційних витрат, суд вважає недоведеними факт порушення з боку ОСОБА_1 зобов`язання, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З огляду на вище викладене позовні вимоги ТДВ СГ «Оберіг» підлягають частковому задоволенню. Відповідно ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8022,50 грн. суд ураховує наступне. Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правничої допомоги №04/26 від 09.02.2026 укладеного між фізична-особа підприємець ОСОБА_3 , що діє на підставі Виписки з ЄДР юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» та Акт прийому-передачі наданих послуг №47677/1 від 15.06.2026 , надано послуги на суму 8022,50 грн. З огляду на Рішення № ІIІ-009/2023 від 31 березня 2023 року Вищої кваліфікаційної дисциплінарної комісії адвокатури про те, що укладення фізичною особою підприємцем договору для надання правничої допомоги як адвокатом не відповідає вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд вважає надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу такими що не є належними та допустимими доказами. Інших належних та допустимих доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу суду не надано. Таким чином у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8022,50 грн. слід відмовити. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Оскільки позов задоволено частково, позивачем самостійно не визначено суму штрафних санкцій, інфляційних витрат та три відсотки річних, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 50% сплаченого ним судового збору в сумі 1331.20 грн. Відповідачем в заявах по суті заявлено про судові витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 7000,00 грн., на підтвердження яких надано ордер на надання правничої допомоги адвокатом Говоров А.В. від 09.09.2026, договір про надання правничої допомоги та Додаткова угода до договору від 09.09.2026, акт прийому передачі виконаних робіт від 09.09.2026 і платіжна інструкція №1015794649 на суму 5000,00 грн. та акт від 15.09.2026 і платіжна інструкція №1919633247 на суму 2000.00 грн. Зважаючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено частково, з позивача на користь відповідача слід стягнути 50% витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн.. Відповідно до ст.141 ЦПК України ст.601 ЦК України , суд вважає необхідним здійснити зарахування однорідних зобов`язань, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8003,00 грн., страхового відшкодування та 1331.20 грн . судового бору та стягнення з позивача на користь відповідача 3500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, і остаточно стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ СГ «Оберіг» заборгованість в сумі 5834,2 грн. (8003,00 +1331.20 – 3500,00) .

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 задовольнити частково . Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_5 адреса АДРЕСА_1 ) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (ЄДРПОУ 39433769, адреса 03040 м.Київ вул..Васильківська 14) заборгованість в сумі 5834 ( п`ять тисяч вісімсот тридцять чотири) гривень 20 копійок .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 06.10.2026.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» ЄДРПОУ 39433769, адреса 03040 м.Київ вул..Васильківська 14. Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_5 адреса АДРЕСА_1 .

Суддя В. О. Мальований