Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №342/583/26 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/583/26

Провадження № 2/342/679/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

з участю секретаря судового засідання Малик Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Волосянко Роман Олексійович, до Городенківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Адвокат Волосянко Р.О. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 та просить визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги представник позивача обгрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина. 17 червня 2025 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мельничук Р.Л. заведено спадкову справу № 14/2025, номер у спадковому реєстрі 74215625. Єдиним спадкоємцем майна померлого є його син – позивач ОСОБА_1 .

До складу спадщини увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Звернувшись 09 січня 2026 року до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок, спадкоємець отримав відмову у видачі свідоцтва з тих підстав, що ним не надано документів, які посвідчують право власності спадкодавця на будинок.

Рішенням Городенківського виконкому ради депутатів трудящих № 87 від 16 серпня 1966 року батьку померлого ОСОБА_2 , а дідусю позивача, ОСОБА_3 затверджено генеральний план відводу земельної ділянки площею 600,0 кв.м під будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_3 . На підставі договору від 30 листопада 1967 року про виділення в безстрокове користування земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з числом кімнат від одної до п`яти включно, посвідченого 14 грудня 1967 року нотаріусом Городенківської державної нотаріальної контори Григорович Л.Д. за реєстровим №3106, ОСОБА_3 було виділено на праві безстрокового користування земельну ділянку в АДРЕСА_3 , загальною площею 600,0 кв.м, для будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Для здійснення забудови земельної ділянки було виготовлено проект будівництва будинку та 01 грудня 1967 року отримано дозвіл на виконання робіт.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, а житловий будинок, готовністю на той час 81%, перейшов у власність його дружини та єдиного спадкоємця за законом ОСОБА_4 , тобто бабусі позивача.

Рішенням виконавчого комітету Городенківської міської ради народних депутатів від 17 травня 1988 року №36 було дозволено ОСОБА_4 подарувати незакінчений будівництвом будинок по АДРЕСА_1 сину ОСОБА_2 , зобов`язано забудівника ОСОБА_2 закінчити будівництво будинку до 1 січня 1989 року.

21 липня 1988 року укладено договір дарування, за яким ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 незакінчений житловий будинок готовністю 81%, що знаходиться у АДРЕСА_1 , який посвідчено державним нотаріусом Городенківської державної нотаріальної контори Паньків Д.М. за реєстровим №869.

В подальшому, спадкодавець завершив будівництво будинку, провів його електрифікацію, газифікацію та підключення до мереж. При цьому, після завершення будівництва померлий ОСОБА_2 не оформив за собою право власності на житловий будинок, внаслідок чого спадкоємець не може отримати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами загальна площа будинку складає 118,8 кв.м., житлова – 56,6 кв.м. Земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд становить 0,0726 га, кадастровий номер 2621610100:01:001:0537.

Ухвалою суду від 29.05.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.07.2026 задоволено клопотання представника позивача – адвоката Волосянка Р.О. про витребування доказів. Від приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Мельничук Руслани Лук`янівни витребувано належним чином засвідчену копію спадкової справи № 14/2025, зареєстровану у Спадковому реєстрі за № 74215625, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Витребувані докази отримано судом 28.07.2026.

Ухвалою суду від 12.08.2026 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Представник позивача – адвокат Волосянко Р.О. 30.09.2026 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та зазначив, що позовні вимоги підтримує, позов просить задовольнити.

Городенківська міська рада через систему «Електронний суд» 29.06.2026 надіслала до суду заяву про розгляд справи без участі представника міської ради за наявними в матеріалах справи документами, рішення просить прийняти відповідно до вимог чинного законодавства.

Дії учасників справи не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Городенківська міська рада не скористалася правом на подання відзиву в порядку ст.178 ЦПК України, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає вимогам ч.8 ст.178 ЦПК України.

У Постанові Верховного Суду від 5 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено, що згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч.5 ст.268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст.5 Цивільного кодексу України (у редакції 2003 року) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56 (яка діяла на час побудови будинку 1966), передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції).

Рішенням Городенківського виконкому ради депутатів трудящих № 87 від 16 серпня 1966 року було затверджено генеральний план відводу земельної ділянки площею 600,0 кв.м по АДРЕСА_3 під будівництво індивідуального житлового будинку ОСОБА_3 .

На підставі договору про виділення в безстрокове користування земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з числом кімнат від одної до п`яти включно від 30 листопада 1967 року, посвідченого 14 грудня 1967 року нотаріусом Городенківської нотаріальної контори, зареєстрованим в реєстрі за № 3106, згідно рішення виконкому Городенківської міської ради № 87 від 16 серпня 1966 р., ОСОБА_3 було виділено на праві безстрокового користування земельну ділянку в АДРЕСА_3 загальною площею 600,0 кв.м для будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Для забудови земельної ділянки було виготовлено проект будівництва будинку та 01 грудня 1967 року отримано дозвіл на виконання робіт.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Городенківської міської ради № 9 від 29.01.1997 вулиця Піонерська в м. Городенка перейменована на вулицю Заводська, про що свідчить копія довідки № 1177, виданої 13.03.2026 Городенківською міською радою.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 76 років у м. Городенка Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 104 від 21 листопада 1985 р., що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 21 листопада 1985 року Городенківським відділом ЗАГС. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Оскільки ОСОБА_3 помер до 01.01.2004, застосовується Цивільний кодекс УРСР 1963 р.

Згідно ст. 524 згаданого кодексу спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом; спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Відповідно до ст.525 згаданого кодексу часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Із копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 10.05.1988 державним нотаріусом Городенківської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 615, вбачається, що згідно ст. 529 ЦК УРСР спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_4 . Спадкове майно, на яке видане дане свідоцтво, складається із жилого незакінченого будинку 81% готовності, жилою площею 32,98 кв.м, розташованого на земельній ділянці розміром 600 кв.м у АДРЕСА_1 , що належав померлому ОСОБА_3 на підставі договору про відведення земельної ділянки під будівництво, посвідченого Городенківською ДНК 14.12.1967 за реєстровим № 3106. Дане свідоцтво підлягало реєстрації в Коломийському інвентарбюро після закінчення будівництва.

Згідно копії свідоцтва про право власності, виданого 10.05.1988 державним нотаріусом Городенківської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 614, вбачається, що ОСОБА_4 , яка є дружиною померлого ОСОБА_3 , належить право власності на 1/2 частку в спільному майні, набутому за час шлюбу, яке складається із жилого незакінченого будинку жилою площею 32,98 кв.м, розташованого на земельній ділянці розміром 600 кв.м у АДРЕСА_1 , що належав померлому ОСОБА_3 на підставі договору про відведення в безстрокове користування земельної ділянки під будівництво, посвідченого Городенківською ДНК 14.12.1967 за реєстровим № 3106. Дане свідоцтво підлягало реєстрації в Коломийському інвентарбюро. Дане майно було виділено ОСОБА_4 на підставі ст. 22 КпШС (чинного, на час виникнення правовідносин), відповідно до якої майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Рішенням виконавчого комітету Городенківської міської ради Івано-Франківської області від 17.05.1988 № 36 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_4 » вирішено дозволити ОСОБА_4 подарувати незакінчений будівництвом будинок по АДРЕСА_1 сину ОСОБА_2 ; зобов`язати забудівника ОСОБА_2 закінчити будівництво будинку до 1 січня 1989 року.

Згідно копії договору дарування, посвідченого 21 липня 1988 року державним нотаріусом Городенківської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 869, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 незакінчений будівництвом жилий будинок жилою площею 32,98 кв.м., процент готовності 81%, що розташований в АДРЕСА_1 . Даний незакінчений будівництвом жилий будинок належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку, виданого Городенківською ДНК 10.05.1967 за № 614, та свідоцтва про право власності на 1/2 частку, виданого 10.05.1987 за реєстровим № 615. Даний договір підлягав реєстрації у Коломийському інвентарбюро до 01.01.1989 згідно рішення Городенківського міськвиконкому № 36 від 17.05.1988.

Рішенням виконавчого комітету Городенківської міської ради Івано-Франківської області від 20.09.1988 № 77 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2 » дозволено ОСОБА_2 підключити житловий будинок по АДРЕСА_1 до міської мережі газопроводу.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 10.11.1984 по 24.06.2024 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджується копією рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 24.05.2024 по справі № 342/638/24 (провадження № 2/342/381/2024), що набрало законної сили 24.06.2024, яким шлюб між ними розірвано.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , одержаний ОСОБА_2 під час шлюбу на підставі договору дарування, посвідченого 21.07.1988, а отже правовідносини щодо створення зазначеного нерухомого майна регулювалися нормами ЦК УРСР 1963 року та КпШС України.

Згідно ч.1 ст.24 КпШС майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є

власністю кожного з них.

Отже, вищезгадане нерухоме майно є власністю ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 68 років у м. Івано-Франківськ Івано-Франківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 2305 від 18 грудня 2024 р., що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 18 грудня 2024 року Департаментом адміністративних послуг (Центр надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська) Івано-Франківської міської ради. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.

Оскільки ОСОБА_2 помер після ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вказаних правовідносинах суд застосовує норми Цивільного кодексу України 2003 року.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно з ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, визначено ч.1 ст.1267 ЦК України.

За ст. ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Ч.1 ст.1270 згаданого кодексу визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно ч.1 ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; на день його смерті за вказаною адресою був зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що стверджується копією повідомлення відділу з питань реєстрації місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання та ведення реєстру територіальної громади міста Івано-Франківська від 23.07.2025 № 1081/64.3-1105.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є сином спадкодавця ОСОБА_2 , актовий запис № 77 від 25 квітня 1986 року, що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 25 квітня 1986 р. відділом загсу Городенківського райвиконкому Івано-Франківської області.

Спадкодавець ОСОБА_2 заповіту не вчиняв, що стверджується копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 81545489, виданою 17.06.2025 приватним нотаріусом Мельничук Р.Л.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є його син – позивач ОСОБА_1 , що стверджується копією довідки про склад спадкоємців № 54/02-14, виданої 22.09.2025 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Мельничук Р.Л.

Інших спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 судом не встановлено.

Із копії спадкової справи № 14/2025, наданої суду приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Мельничук Р.Л., вбачається, що позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та у строк, визначений ч.1 ст.1270 ЦК України, подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини (17.06.2025). Копією Витягу № 81545671 про реєстрацію в Спадковому реєстрі, виданого 17.06.2025 приватним нотаріусом Мельничук Р.Л., підтверджується, що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи № 74215625 (номер у нотаріуса 14/2025), спадкодавець – ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст.1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_2 входить житловий будинок АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Городенківського) району Івано-Франківської області.

Позивач ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом, 09.01.2026 подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищезгадане спадкове майно.

Однак, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Мельничук Р.Л. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з посиланням на те, що спадкоємець не надав документів, що посвідчують право власності спадкодавця на зазначений житловий будинок, що стверджується повідомленням приватного нотаріуса Мельничук Р.Л. від 09.01.2026 № 4/02-14.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Копією виписки з інвентаризаційних матеріалів ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» № 11589 від 20.06.2025 стверджується, що згідно архівних даних ОКП «Коломийське МБТІ» право власності на житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 не зареєстровано.

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набув чинності 03.08.2004, державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 467629218, сформованої 11.03.2026, вбачається, що відомості про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (пункт 3.2), порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється:

- оформлення свідоцтва на право власності на об`єкти, які були закінчені будівництвом після 5 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними;

- по об`єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.

З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 30.06.2025, вбачається, що житловий будинок, господарські будівлі та споруди споруджено в 1991 році.

Оціночна вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за вищевказаною адресою, станом на 09.03.2026 становить 3613475,77 грн, житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 726,00 кв.м, кадастровий номер: 2621610100:01:001:0537, що стверджується довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості.

Відомості про право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 2621610100:01:001:0537 – відсутні, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 467628087, сформована 11.03.2026.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Тобто, за вказаною нормою права вимога про визнання права власності може бути пред`явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що вищезгадане спадкове нерухоме майно набуто спадкодавцем ОСОБА_2 у законний спосіб, належало йому за життя на праві власності на підставі договору дарування від 21.07.1988, який, відповідно до ч.2 ст.227 ЦК УРСР (чинного, на час виникнення правовідносин) підлягав реєстрації у бюро технічної інвентаризації виконкому місцевої Ради, однак не був зареєстрований, що не впливає на дійсність договору, тому увійшло до складу спадщини після його смерті.

Позивач ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом, фактично став власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , однак через відсутність правовстановлюючого документу на спадковий житловий будинок не може отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінивши зібрані у справі докази, правомірність набуття позивачем права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав та в обсязі, наведеному в мотивувальній частині рішення.

На підставі ст. 24 КпШС, ст.ст. 227, 243, 244, 524-526, 529, 548, 549, 560 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 316, 317, 325, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1258, 1261, 1267-1270, 1296-1297 ЦК України, керуючись ст. ст. 76, 81, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Волосянко Роман Олексійович, до Городенківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

- представник позивача – адвокат Волосянко Роман Олексійович, адреса робочого місця адвоката: вул. Рєпіна, буд.10, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;

- відповідач Городенківська міська рада Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 77, м. Городенка, Коломийський район, Івано-Франківська область; код ЄДРПОУ 04054292.

Повний текст судового рішення складено 07.10.2026.

Суддя: Андріюк І.Г.