Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №728/964/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 728/964/26Головуючий у 1 інстанції Сороколіт Є. М.

Провадження № 33/4823/810/26

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі:

головуючого судді – Киричка С.А.,

за участю прокурора – Лазоренка Є.Ю.,

захисника – адвоката Панасенка А.М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника – адвоката Панасенка А.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 27 серпня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючий АДРЕСА_2 , непрацюючий,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 75 (сімдесяти п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 275 грн 00 коп. (одну тисячу двісті сімдесят п`ять гривень 00 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн 60 коп (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Як встановив суд, ОСОБА_1 (далі також – Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) 07.11.2015 прийняв присягу на вірність Українському народу, з 07.11.2015 проходив службу в Національній поліції України, з 11.01.2021 перебуваючи на посаді старшого інспектора-чергового відділу поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, маючи спеціальне звання – капітан поліції і спеціальний жетон з індивідуальним номером – 0096810, звільнений з лав Національної поліції України 25.05.2023 відповідно до наказу № 237 о/с, тобто у відповідності до підпункту “з” пункту 1 частини першої статті 3 Закону України “Про запобігання корупції” від 14.10.2014 № 1700-VII будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення пов`язані з корупцією, у порушення вимог частини першої статті 45 та пунктів 2-7 Розділу XIII “Прикінцеві положення” Закону України “Про запобігання корупції”, несвоєчасно, без поважних причин, подав 12.05.2025, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування після звільнення за 2023 рік, за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції, хоча зобов`язаний був подати її до 31.03.2024.

Не погодившись із рішенням суду, захисник – адвокат Панасенко А.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи. Звертає увагу, що на відеозапису поліцейський ДВБ повідомляє, що відносно ОСОБА_1 буде складений протокол відповідно до ч. 1 ст.172-6 КУпАП, а через хвилину пропонує отримати протокол про адміністративне порушення, тобто протокол був завчасно складений, не отримуючи пояснення ОСОБА_1 , не з`ясовуючи всі обставини по справі. Зазначає, що ОСОБА_1 не було роз`яснено ст. 268 КУпАП, ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та не було надано можливості викликати захисника та надати пояснення із захисником, таким чином було порушено права ОСОБА_1 на захист. Відповідно до відеозапису від 07.04.2026 року працівники ДВБ не збирались взагалі відбирати пояснення у ОСОБА_1 , а пропонували йому підписати тільки протокол про адміністративне порушення, що свідчить про те, що всі докази вини останнього вже зібрані, проте у матеріалах справи мається повідомлення від Національного агентства з питань запобігання корупції до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 26.02.2026 року про осіб, які несвоєчасно подали декларації особи, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, серед яких і ОСОБА_1 , тобто день виявлення вказаного правопорушення 26.02.2026 року.

Заслухавши пояснення захисника-адвоката Панасенка А.М., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Частиною 7 ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та її вирішення у точній відповідності із законом.

За змістом статей 251, 252 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі докази підлягають оцінці судом за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні у сукупності.

Згідно зі статтею 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна у його вчиненні особа, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дотримався наведених вимог закону та належним чином з`ясував обставини, що свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП. Перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд встановив, що висновки постанови суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на належних і допустимих доказах, яким надано належну оцінку в їх сукупності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закон) правопорушення, пов`язане з корупцією, – це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині 1 статті 3 Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Частина 1 статті 172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» з 12 жовтня 2023 року здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону, відновлено у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»–«ґ» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до абзацу другого частини 2 статті 45 Закону особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію за минулий рік.

ОСОБА_1 звільнившись з лав Національної поліції України 25.05.2023, тим самим припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, був зобов`язаний подати декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, не пізніше 31 березня 2024 року, однак фактично подав таку декларацію лише 12 травня 2025 року.

Відтак, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у його діях складу зазначеного правопорушення, оскільки цей висновок ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин справи, що стосуються часу, суті правопорушення та вини особи в його вчиненні. Наведені в апеляційній скарзі доводи цього висновку не спростовують, з огляду на таке.

Так, що стосується посилання захисника в своїй апеляційній скарзі на те, що працівниками поліції порушено право ОСОБА_1 на захист, а саме не було роз`яснено його конституційні права та не надана можливість викликати захисника для дачі пояснень та отримання протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне.

Стаття 268 КУпАП гарантує право особи користуватися юридичною допомогою адвоката під час розгляду справи судом та при складанні матеріалів. Проте, стадія складання протоколу не є тотожною стадії розгляду справи по суті. Чинний КУпАП не зобов`язує посадову особу зупиняти процедуру вручення протоколу та чекати прибуття адвоката, якщо особа була заздалегідь викликана на визначений час для надання пояснень.

Так, 19.03.2026 року о 09:13 годині за допомогою телефонного дзвінка ОСОБА_1 було запрошено до Чернігівського управління ДВБ НП України для надання пояснень з приводу несвоєчасного подання декларації після звільнення за 2023 рік, проте останній, згідно рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС Чернігівського управління ДВБ НП України від 23.03.2026 року відмовився від надання будь-яких пояснень згідно ст. 63 Конституції України. Крім того, згідно рапорту старшого оперуповноваженого в ОВС Чернігівського управління ДВБ НП України від 09.04.2026 року ОСОБА_1 також відмовився від ознайомлення з адміністративними матеріалами та копією протоколу, даний факт було зафіксовано на службову боді-камеру.

Таким чином, уповноважена особа діяла виключно в межах закону, а відсутність підпису, пояснень та ознайомлення з протоколом і матеріалами справи є результатом свідомого вибору та стратегії захисту самого порушника, спрямованої на уникнення відповідальності. Оформити протокол в інший спосіб за умови категоричної відмови особи було неможливо.

Відеозапис, на якому особа відмовляється підписувати протокол та висуває умови про обов`язкову участь адвоката у сукупності з рапортами працівників поліції є прямим і самостійним доказом виконання процедури посадовою особою. Сама особа, що притягається до адміністративної відповідальності своєю поведінкою умисно позбавила себе можливості підписати графу про роз`яснення прав.

Інакше кажучи, працівниками поліції були вжиті всі заходи для реалізації права на захист особою, що притягається до адміністративної відповідальності. Орган, який уповноважений складати протокол забезпечив особі реальну та завчасну можливість з`явитися, надати пояснення та скористатися послугами захисника у визначений час. Неявка особи без поважних причин або відмова від явки і дачі пояснень, є її власним волевиявленням, спрямованим на уникнення відповідальності.

Якщо особа користується своїм правом на мовчання або демонструє явну відмову від співпраці, що підтверджується рапортами та відеозаписом, уповноважена особа фізично позбавлена можливості зачитати або детально роз`яснити права у зв`язку з поведінкою самого порушника.

А відмова від отримання протоколу та ознайомлення з матеріалами справи, без фактичної присутності захисника, вже на момент процедури вручення протоколу є зловживанням процесуальними правами з метою затягування строків притягнення до відповідальності, які за ст. 38 КУпАП є обмеженими.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що право на захист не є абсолютним і не може використовуватися для перешкоджання законним діям державних органів. Особа не була обмежена у праві залучити захисника на стадії судового розгляду справи в першій інстанції та апеляції, де її права реалізуються в повному обсязі.

Також апеляційний суд вважає за потрібне зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП не є єдиним та безальтернативним джерелом доказів у справі. Він є процесуальним документом, який фіксує факт виявлення правопорушення та складає основу для судового розгляду, однак винуватість особи встановлюється на підставі всього комплексу зібраних доказів.

Навіть за умови наявності певних недоліків у самому протоколі, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП повністю, чітко та безсумнівно підтверджується іншими наявними у матеріалах справи доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, які були належним чином досліджені судом першої інстанції, а саме:

- копією декларації, поданої ОСОБА_1 12.05.2025;

- листом Департаменту Внутрішньої безпеки від 03.03.2026 № 8307-2026 про розгляд матеріалів НАЗК № 47-05/11865-26 від 26.02.2026;

- витягом з наказу № 237 о/с від 25.05.2023 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 ЗУ “Про національну поліцію ”;

- листом інформування від 26.02.2026 № 47-05/11865-26 Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції, щодо встановлення несвоєчасності подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 ;

- повідомленням Національного агентства з питань запобігання корупції від 03.04.2024 № 461/124/27/01-2024 про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 з додатком;

- повідомленням про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування від 03.04.2024 № 461/124/27/01-2024 з доказами його відправки:

- розпискою ОСОБА_1 щодо попередження про відповідальність за статтею 172-6 КУпАП і 366-2 КК України.

Що ж стосується посилання захисника на те, що між повідомленням ОСОБА_1 про те, що щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення і пропозицією отримати цей самий протокол, пройшов незначний проміжок часу з чого слідує, що його було складено заздалегідь, то апеляційний суд звертає увагу, що чинне законодавство не регламентує, скільки саме часу у хвилинах має витратити уповноважена особа на заповнення бланку протоколу у присутності особи. Те, що на відеофіксації особі майже одразу пропонують ознайомитися чи отримати протокол, свідчить лише про те, що основна частина тексту могла бути підготовлена заздалегідь на основі наявних матеріалів: відповіді НАЗК, витягів з реєстрів декларантів тощо, що є звичайною практикою оптимізації процесу.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги сторони захисту про сплив шестимісячного строку накладення адміністративного стягнення, обчисленого з дня виявлення правопорушення, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до частини 4 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 172-6 КУпАП адміністративна відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. За своєю юридичною конструкцією об`єктивна сторона цього правопорушення охоплює саме факт несвоєчасного, тобто здійсненого з порушенням строку, але фактично вчиненого подання декларації, а не факт її неподання як такого. До моменту фактичного подання декларації дії особи не можуть бути юридично кваліфіковані як несвоєчасне подання декларації, оскільки об`єктивно має місце її неподання, яке за наявності відповідних ознак може бути кваліфіковане за статтею 366-3 Кримінального кодексу України, що передбачає кримінальну відповідальність за неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є 12 травня 2025 року – дата фактичного подання ним декларації. Відповідно, передбачений частиною 4 статті 38 КУпАП дворічний строк накладення адміністративного стягнення, обчислений з дня вчинення правопорушення, на момент постановлення оскаржуваної постанови не сплив.

Щодо порушення шестимісячного строку суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про його дотримання, оскільки під виявленням правопорушення слід розуміти не просто встановлення факту події, а встановлення повного складу правопорушення, що включає перевірку статусу суб`єкта, наявності у нього обов`язку подати декларацію, а головне - відсутності поважних причин несвоєчасного подання. До моменту отримання пояснень від особи та завершення збору доказів, уповноважена особа не має достатніх підстав для висновку про наявність вини, оскільки складовою ознакою адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є несвоєчасне подання відповідної декларації без поважних причин, наявність чи відсутність яких можливо встановити лише після відібрання пояснень від особи – суб`єкта декларування, які слід оцінювати у сукупності із усіма іншими доказами несвоєчасності подання такої декларації.

Як вбачається з матеріалів справи від надання пояснень ОСОБА_1 відмовився, згідно ст. 63 Конституції України, а протокол щодо нього було складено 07.04.2026 року.

Апелянт вважає, що моментом виявлення правопорушення є 26.02.2026 – дата встановлення НАЗК факту несвоєчасного подання декларації (лист НАЗК а.с.43-44).

Насамперед, слід зазначити, що у вказаному листі НАЗК повідомило Департамент внутрішньої безпеки НП України лише про встановлення саме факту несвоєчасного подання, зокрема ОСОБА_1 , відповідної декларації.

У законодавстві чітко не визначено, що є моментом виявлення правопорушення, тоді як судова практика послідовно пов`язує цей момент з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому, крім факту встановлення несвоєчасності подання декларації для наявності складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, необхідно також встановити відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації та чи є відповідна особа суб`єктом декларування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» тощо.

Датою виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є дата складання протоколу про адміністративні правопорушення, так як на час складання протоколу зібрані необхідні докази, що в сукупності й свідчать про ознаки правопорушення, про що зазначено у листі НАЗК №47-09/52442-25 від 17 червня 2025 року, згідно якого Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у листі від 21 вересня 2021 року № 701/0/158-21 висловив свою позицію стосовно дати виявлення правопорушення, а саме щодо питання застосування судами положень ст. 38 КУпАП у частині визначення дня, з якого починається перебіг строку накладення адміністративного стягнення. Верховний Суд, зокрема, зазначив, що висновок про виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а саме сукупності його об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, яка уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Позиція Верховного Суду про те, що моментом виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, слід вважати день складання протоколу про таке правопорушення уповноваженою посадовою особою, також висловлена в листі від 09 квітня 2021 року № 1089/0/2-21 за результатами розгляду звернення Голови Національного агентства з питань запобігання корупції.

Відповідно до роз`яснень Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2021 за №1089/0/2-21 виявлення адміністративного правопорушення - це установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень, тощо). Висновок про те, що виявлене правопорушення, пов`язане з корупцією, як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Також відповідні роз`яснення надані 26.04.2021 НАЗК, за якими початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу. Дії уповноваженої особи, що має право складати протоколи, до моменту його складання можуть свідчити лише про виявлені окремі ознаки правопорушення, проте факт, що виявлене діяння містить склад адміністративного правопорушення, зазначається при складенні протоколу.

Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України в листі від 11.09.2018 за №04-18/10-1584 зазначено, що визначений ст.254 КУпАП строк для складання протоколу починає свій відлік лише після того як в посадової особи, уповноваженої складати протокол, буде достатньо фактичних даних для висновку про наявність в діях чи бездіяльності особи вини у вчиненні правопорушення, наявності всіх достатніх даних для заповнення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто після виконання всіх необхідних процесуальних дій. Моментом виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, слід вважати момент, коли особа, уповноважена на складання протоколу, здобула можливість за участі особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (притягається до адміністративної відповідальності) здійснити дії, визначені частинами 2-4 ст.256 КУпАП.

Отже, певна інформація про обставини та факти адміністративного правопорушення можуть бути відомі будь-кому (безпосередньому керівнику, викривачу, правоохоронному орган тощо). Встановлення і навіть документування ними такої інформації не може вважатися встановленням факту адміністративного правопорушення, оскільки такі особи не наділені правом робити висновок про наявність або відсутність правопорушення, вони лише інформують про певні факти компетентні органи, надають документи тощо, що підтверджує помилковість доводів апелянта, що днем виявлення правопорушення - є 26.02.2026 (дата листа НАЗК). Виявити правопорушення означає встановити наявність усіх передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак конкретного правопорушення. Право встановлення цього факту і його документування має особа, уповноважена на складання протоколу.

Відповідно до положень статті 1 Закону № 1700-VII правопорушення, пов`язане з корупцією – це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.255 КУпАП органом, уповноваженим на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, у випадках, передбачених ст.172-4 - 172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище), є уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.

Натомість, за положеннями п.1 ч.1 ст.255 КУпАП Національне агентство з питань запобігання корупції складає протоколи у випадках, передбачених статтями 172-4 - 172-9, у частині правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Посада ОСОБА_1 не віднесена до посад, визначених у примітці до ст.56 Закону України «Про запобігання корупції», які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища. Тому НАЗК в даному випадку не є органом, уповноваженим на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

Особою уповноваженою на складання відповідного протоколу у даному випадку є посадові особи органів Нацполіції.

З часу повідомлення, уповноважена на складення протоколу особа з вчиняла ряд процесуальних дій для перевірки наявності/відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, тобто проводилась всебічна перевірка щодо можливого правопорушення і збір доказів для встановлення події та складу правопорушення.

07.04.2026 закінчено збирання доказів, проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією.

Відтак, датою виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є момент з`ясування всіх необхідних даних, який в даному випадку збігається з моментом складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення (07.04.2026), оскільки лише після отримання таких даних можливо встановити всі необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення. На момент складання протоколу були зібрані усі необхідні докази, що в сукупності свідчать про наявність ознак складу правопорушення та існувала можливість вручити вказаний протокол особі, виконавши дії, визначені ч.ч. 2-4 ст.256 КУпАП, а отже шестимісячний строк, встановлений ч.4 ст.38 КУпАП не закінчився, до чого обґрунтовано дійшов місцевий суд.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, надано їм належну юридичну оцінку та обґрунтовано визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про наявність підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Істотних порушень вимог матеріального або процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Панасенка А.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 27 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяС. А. Киричок