Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №735/484/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

08 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/484/26

Головуючий у першій інстанції – Грушко О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1992/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Стельмаха А. П.,

суддів: Любчика О. В., Разгуляєвої О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 01 липня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 18 листопада 2019 року.

Позов обґрунтовано тим, що 18 листопада 2019 року відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, на підставі якої йому відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт. Банк посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з повернення використаних кредитних коштів.

Станом на 03 березня 2026 року банк визначив заборгованість у розмірі 97 531 грн 56 коп., з яких 81 339 грн 68 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 16 191 грн 88 коп. – заборгованість за пенею. Також позивач просив стягнути 3 328 грн судового збору.

Заочним рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 01 липня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із недоведеності фактичного надання відповідачу кредитних коштів та заявленого розміру заборгованості. Суд зазначив, що наданий банком розрахунок заборгованості розпочинається з 01 травня 2025 року, тоді як договір укладено 18 листопада 2019 року, і не відображає операцій за рахунком за весь період правовідносин. Виписки з рахунку, меморіальні ордери чи інші бухгалтерські документи, які б підтверджували рух коштів та фактичне використання кредитного ліміту, до позову не додано. За таких обставин суд визнав заявлені вимоги недоведеними.

Не погодившись із рішенням, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, а судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував особливості дистанційного надання банківських послуг у проєкті «Monobank», механізм приєднання клієнта до Умов і правил обслуговування, тарифів та інших складових договору, а також значення підписаної анкети-заяви та подальшого користування мобільним застосунком і платіжною карткою. На думку апелянта, наявні у справі докази підтверджують укладення договору, користування кредитним лімітом і розмір заборгованості, тоді як відповідач не спростував розрахунку банку та не надав контррозрахунку.

В апеляційній скарзі банк також посилається на загальні правила укладення електронних договорів, презумпцію правомірності правочину та на правові висновки Верховного Суду щодо оцінки розрахунку заборгованості й банківських виписок.

Відзив на апеляційну скаргу не поданий.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг «Monobank». У ній міститься прохання відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт у сумі, визначеній у мобільному застосунку. Анкета-заява також містить положення про використання електронного підпису та приєднання до договору про надання банківських послуг.

З довідки банку про розмір встановленого кредитного ліміту вбачається, що 18 листопада 2019 року ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , а розмір установленого кредитного ліміту на дату складення довідки становив 70 000 грн.

Наведені документи підтверджують виникнення між сторонами договірних відносин, відкриття рахунку та надання відповідачу можливості користуватися кредитними коштами в межах установленого ліміту. Водночас самі по собі вони не відображають конкретних операцій з використання кредитних коштів, їх обсягу, дат здійснення, подальших погашень і порядку зарахування платежів.

На підтвердження розміру боргу позивач подав розрахунок заборгованості за договором від 18 листопада 2019 року станом на 03 березня 2026 року. Водночас розрахунок починається лише з 01 травня 2025 року, тобто більш ніж через п`ять років після відкриття рахунку, і вже на першу дату містить ненульовий залишок заборгованості. Відомостей, з яких можна було б установити походження цього початкового залишку та рух коштів за рахунком у період із 18 листопада 2019 року до 30 квітня 2025 року, розрахунок не містить.

Крім того, розрахунок відображає зміни внутрішніх показників заборгованості, однак не містить повної транзакційної історії рахунку, яка б давала змогу співвіднести збільшення або зменшення боргу з конкретними операціями – оплатою товарів чи послуг, переказами, зняттям коштів, внесенням власних коштів або іншими операціями клієнта. Виписка за поточним рахунком № НОМЕР_1 чи інші первинні банківські документи, які б відображали такий рух коштів, серед доказів, поданих позивачем до суду першої інстанції, відсутні.

У підсумковій частині розрахунку банк визначив 81 339 грн 68 коп. як заборгованість за тілом кредиту та 16 191 грн 88 коп. як пеню. При цьому в апеляційній скарзі, обґрунтовуючи передумови виникнення боргу, банк зазначає загальну суму 97 531 грн 56 коп. як залишок заборгованості за тілом кредиту, не наводячи пояснення зміни правової природи 16 191 грн 88 коп., які у позові та доданому до нього розрахунку заявлені саме як пеня. Така внутрішня неузгодженість доводів апеляції додатково не дає підстав вважати доведеним заявлений склад боргу.

За частинами першою та третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За статтями 76, 77, 78, 79, 80 та 89 ЦПК України суд установлює обставини справи на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, оцінюючи кожний доказ окремо та їх сукупність у взаємному зв`язку. Жодний доказ не має для суду наперед установленої сили.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Статтями 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення та підписання електронного договору.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Апеляційний суд не погоджується лише з категоричним формулюванням суду першої інстанції про відхилення розрахунку заборгованості як доказу з тієї причини, що він є одностороннім документом банку. Сам спосіб складення розрахунку кредитором не позбавляє його доказового значення. Такий документ підлягає оцінці разом з іншими доказами за правилами статті 89 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 219/7527/16-ц зазначено, що розрахунок заборгованості має бути досліджений та оцінений у сукупності й взаємозв`язку з іншими доказами. У тій справі кредитор, зокрема, надав виписку з карткового рахунку, яка разом із розрахунком відображала виникнення та розмір боргових зобов`язань.

Аналогічно у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2026 року у справі № 225/3645/20 звернуто увагу, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними доказами, які відображають рух коштів за конкретним рахунком та дають можливість перевірити операції, здійснені протягом відповідного періоду.

Отже, правове значення має не формальна назва документа, а те, чи дозволяє сукупність поданих кредитором доказів достовірно встановити факт фактичного надання та використання кредитних коштів, їх розмір, здійснені погашення та залишок неповернутого боргу.

У цій справі такої сукупності доказів банк не подав. Анкета-заява й довідка про кредитний ліміт підтверджують договірну основу та можливість користування кредитом, але не є документами про конкретний рух коштів. Розрахунок, який починається з уже сформованого залишку станом на 01 травня 2025 року, не дає змоги відтворити весь ланцюг виникнення заборгованості від моменту відкриття рахунку. За відсутності виписки з рахунку чи іншого документа, який відображає операції, апеляційний суд не має доказової основи для встановлення того, яку саме суму кредитних коштів фактично використав відповідач, які суми повернув та який розмір основного боргу залишився непогашеним.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 367/4970/13-ц не змінює цього висновку. У зазначеній справі факт надання кредиту підтверджувався, зокрема, випискою з позичкового рахунку та заявами на видачу готівки. Тобто доказова база у тій справі істотно відрізнялася від наявної у цій справі.

Необґрунтованим є й довід апеляційної скарги про те, що відсутність контррозрахунку відповідача підтверджує правильність розрахунку банку. Обов`язок позивача довести факт і розмір заборгованості виникає з частини першої статті 81 ЦПК України та не залежить від того, чи подав відповідач власний розрахунок. Неподання відзиву, заперечень або контррозрахунку саме по собі не є визнанням позову та не звільняє кредитора від первинного обов`язку доказування заявленої вимоги.

Доводи про укладення договору в електронній формі, доступність Умов і правил у мобільному застосунку та на вебсайті банку також не усувають встановленого доказового недоліку. Навіть за умови підтвердження факту укладення договору та погодження його умов для стягнення конкретної суми боргу позивач повинен довести фактичне надання (використання) кредитних коштів і розмір невиконаного грошового зобов`язання.

Окремо апеляційний суд враховує, що 16 191 грн 88 коп. у позовній заяві та розрахунку визначено як пеню, нараховану в період дії воєнного стану. З огляду на імперативне правило пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України така пеня за прострочення кредитного зобов`язання не підлягає стягненню та має бути списана кредитодавцем. Правильність цього підходу узгоджується, зокрема, з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23, у якій зроблено висновок про поширення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на кредитний договір.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що вся сума 97 531 грн 56 коп. є тілом кредиту, не узгоджується з предметом та підставами позову і з самим розрахунком, доданим до позовної заяви, де 16 191 грн 88 коп. прямо кваліфіковано як пеню. Апеляційна інстанція не має підстав змінювати правову та фактичну структуру заявленої до стягнення заборгованості всупереч матеріалам, якими позивач обґрунтовував позов у суді першої інстанції.

Таким чином, хоча окремі мотиви суду першої інстанції щодо доказового значення розрахунку потребують наведеного уточнення, це не впливає на правильність кінцевого висновку про відмову в позові. Вирішальна обставина – відсутність належної сукупності доказів, яка б дозволяла встановити факт та розмір фактично використаних кредитних коштів і непогашеного основного боргу; крім того, заявлена пеня не підлягає стягненню в силу прямої законодавчої заборони.

За змістом частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, для скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом не встановлено.

За подання апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» сплатило 4 992 грн судового збору. Ця сума відповідає 150 відсоткам ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні юридичною особою позовної заяви майнового характеру у цій справі: 3 328 грн х 150 % = 4 992 грн.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для покладення понесених апелянтом витрат зі сплати судового збору на відповідача чи для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381–384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 01 липня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати Акціонерного товариства «Універсал Банк» зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 992 грн залишити за скаржником.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: