Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №741/763/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

08 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 741/763/25

Головуючий у першій інстанції – Киреєв О. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2003/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Стельмаха А. П.,

суддів: Любчика О. В., Разгуляєвої О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 29 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 13 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем у формі електронного документа з використанням електронного підпису було укладено договір № 2110338512987, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 1900 грн. з граничним строком кредитування 1 рік зі сплатою відсотків за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором. 01 грудня 2021 року було укладено договір № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право вимоги за договором № 2110338512987 від 13 квітня 2021 року. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» право вимоги за договором № 2110338512987 від 13 квітня 2021 року.

14 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» та відповідачем у формі електронного документа з використанням електронного підпису було укладено договір позики № 3274721753-65624, відповідно до умов якого відповідач отримав позику в сумі 2000 грн. строком на 14 днів зі сплатою відсотків за користування позикою та інших платежів, передбачених договором. 07 вересня 2021 року було укладено договір № 07-09/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інкасо фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» право вимоги за договором позики № 3274721753-65624 від 14 квітня 2021 року. 10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за договором позики № 3274721753-65624 від 14 квітня 2021 року.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 2110338512987 від 13 квітня 2021 року в сумі 34202,09 грн.; заборгованість за договором позики № 3274721753-65624 від 14 квітня 2021 року в сумі 13259 грн.; судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 29 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 34 202 грн 09 коп. за договором № 2110338512987 та 2 546 грн за договором № 3274721753-65624, а також 1 875 грн 66 коп. судового збору і 12 388 грн 80 коп. витрат на професійну правничу допомогу. У решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що електронні договори укладені належним чином, кредитні кошти відповідач отримав, права вимоги за договорами перейшли до позивача. За договором № 2110338512987 суд визнав доведеними 1 900 грн основного боргу та 32 302 грн 09 коп. процентів. За договором № 3274721753-65624 суд обмежив проценти погодженим 14-денним строком кредитування та визначив заборгованість у сумі 2 546 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення в частині стягнення заборгованості за договором № 2110338512987 та ухвалити в цій частині нове рішення, визначивши суму стягнення у розмірі 2 508 грн, а також відповідно змінити розподіл судових витрат. Посилається на те, що індивідуально погоджений строк кредитування становив 16 днів, а проценти за межами цього строку нараховані безпідставно.

У відзиві ТОВ «Коллект Центр» заперечує проти апеляційної скарги та зазначає, що 16 днів є лише орієнтовним строком повернення кредиту на пільгових умовах, тоді як пунктом 1.9 договору встановлено граничний строк кредитування один рік. На думку позивача, протягом цього строку проценти могли нараховуватися за диференційованими ставками, передбаченими пунктом 1.4 договору.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення 2 546 грн за договором позики № 3274721753-65624 від 14 квітня 2021 року не оскаржується. Тому предметом апеляційного перегляду є висновки суду щодо розміру заборгованості за договором № 2110338512987 та похідний від результату спору розподіл судових витрат.

Судом установлено, що 13 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансових послуг № 2110338512987, за яким відповідачу надано 1 900 грн. Переказ цієї суми на банківську картку відповідача підтверджено документами платіжного сервісу; факт отримання кредитних коштів апелянт не заперечує.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, які є невід`ємними частинами договору. Пункт 1.3 визначає орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. Пунктом 1.4 передбачено диференційовані процентні ставки залежно від тривалості фактичного користування кредитом, у тому числі підвищення ставки після спливу орієнтовного строку повернення. Пунктом 1.9 встановлено граничний строк кредитування (строк дії договору) – один рік.

Водночас графіком платежів передбачено один розрахунковий період тривалістю 16 днів, повернення 1 900 грн основного боргу та сплату 608 грн процентів, усього – 2 508 грн. Паспорт споживчого кредиту так само містить суму кредиту 1 900 грн, строк кредитування 16 днів, один платіж та загальний розмір платежу 2 508 грн.

З розрахунку первісного кредитодавця вбачається, що після спливу 16-денного періоду проценти нараховувалися за послідовно збільшеними денними ставками. На дату відступлення права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» було передано вимогу про 1 900 грн основного боргу та 12 920 грн процентів. Надалі ТОВ «Вердикт Капітал» нарахувало ще 19 382 грн 09 коп. процентів за період до 12 квітня 2022 року. У підсумку позивач заявив до стягнення 32 302 грн 09 коп. процентів; 3 % річних та інфляційні втрати у поданому розрахунку визначені у нульовому розмірі.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. За статтею 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти на умовах договору.

Частина третя статті 213 ЦК України передбачає, що якщо буквальне значення слів і понять не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їх зміст встановлюється шляхом порівняння відповідної частини зі змістом інших частин правочину, усім його змістом та намірами сторін. Відповідно до статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється за правилами статті 213 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, зокрема у пунктах 128, 141, розмежувала проценти за правомірне користування кредитом за статтею 1048 ЦК України та проценти як міру відповідальності за прострочення за частиною другою статті 625 ЦК України. Після прострочення повернення кредиту проценти за статтею 1048 ЦК України не нараховуються; якщо договір передбачає проценти після прострочення, суд повинен витлумачити, чи погодили сторони їх саме як міру відповідальності, а у разі сумніву застосувати тлумачення проти того, хто сформулював умову.

Для спірних правовідносин особливе значення має постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23. У тій справі Верховний Суд тлумачив умови договору ТОВ «Служба миттєвого кредитування» того самого типу «Стандартний»: пункти 1.2, 1.3, 1.4 та 1.9 передбачали орієнтовний строк повернення, диференційоване збільшення процентної ставки та однорічний граничний строк, тоді як у заяві-анкеті сторони погодили конкретну суму процентів.

Об`єднана палата зазначила, що відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Суд без окремої позовної вимоги споживача вправі застосувати цей спосіб тлумачення, якщо умови договору допускають кілька варіантів щодо розміру процентів. За таких обставин стягненню підлягає саме та сума процентів, яка конкретно погоджена сторонами у заяві-анкеті.

Правовідносини у цій справі є подібними за кредитодавцем, видом і структурою договору, часом його укладення, умовами щодо орієнтовного та граничного строків кредитування і способом визначення процентів. Тому наведений висновок Об`єднаної палати підлягає врахуванню відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Умови спірного договору в їх сукупності не дають підстав однозначно вважати, що відповідач погодив обов`язок сплачувати саме регулятивні проценти у заявленому позивачем розмірі протягом усього однорічного строку. З одного боку, пункт 1.9 називає один рік граничним строком кредитування, а пункт 1.4 передбачає підвищені ставки після спливу орієнтовного строку. З іншого боку, пункт 1.2 відсилає до індивідуальних умов, а заява-анкета, графік платежів і паспорт споживчого кредиту конкретно визначають 16-денний строк, один платіж та 608 грн процентів.

За правилом частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» ця неоднозначність підлягає тлумаченню на користь ОСОБА_1 як споживача. Отже, за договором № 2110338512987 стягненню підлягають 1 900 грн основного боргу та 608 грн процентів, усього 2 508 грн. Позовні вимоги про стягнення решти 31 694 грн 09 коп. за цим договором задоволенню не підлягають.

Доводи відзиву про те, що однорічний строк автоматично є періодом правомірного користування кредитом із нарахуванням процентів за пунктом 1.4, не враховують необхідності системного тлумачення договору та спеціального правила захисту споживача, застосованого Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23.

Тому суд першої інстанції правильно встановив факт виникнення кредитного зобов`язання, отримання відповідачем 1 900 грн та наявність у позивача права вимоги, однак неправильно визначив розмір процентів, що підлягають стягненню за договором № 2110338512987.

Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. З огляду на характер встановленої помилки рішення підлягає зміні шляхом зменшення суми стягнення за договором № 2110338512987 з 34 202 грн 09 коп. до 2 508 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частина тринадцята цієї статті зобов`язує апеляційний суд відповідно змінити розподіл судових витрат, якщо він змінює рішення без передачі справи на новий розгляд.

Після апеляційного перегляду із заявлених 47 461 грн 09 коп. майнових вимог задоволеними залишаються 5 054 грн (2 508 грн за договором № 2110338512987 та 2 546 грн за договором № 3274721753-65624), що становить 10,6487 % ціни позову.

За подання позову ТОВ «Коллект Центр» сплатило 2 422 грн 40 коп. судового збору. Пропорційна задоволеним вимогам частина цього збору становить 257 грн 95 коп. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи та відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

ОСОБА_1 як особа з інвалідністю II групи звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Така пільга виключає покладення на нього обов`язку відшкодовувати іншій стороні судовий збір. Отже, 257 грн 95 коп. судового збору, сплаченого позивачем у суді першої інстанції та визначеного пропорційно до задоволеної частини позову, підлягають компенсації ТОВ «Коллект Центр» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правової допомоги № 02-09/2024-6 від 02 вересня 2024 року, заявку № 26 від 01 березня 2025 року та витяг з акта № 3 від 31 березня 2025 року. У заявці та акті зазначено: усна консультація з вивченням документів – 2 години вартістю 4 000 грн; підготовка позовної заяви – 4 години вартістю 12 000 грн; разом 16 000 грн. Суд першої інстанції визнав ці витрати витратами на професійну правничу допомогу та розподілив їх пропорційно до визначеного ним результату спору. В апеляційній скарзі відповідач просить відповідно зменшити покладені на нього витрати на адвоката.

Частина третя статті 141 ЦПК України вимагає при розподілі судових витрат ураховувати їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру до предмета спору, ціну позову і значення справи для сторін. За частиною восьмою цієї статті розмір витрат установлюється на підставі поданих доказів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 розмежувала зменшення витрат за критерієм співмірності, передбаченим частинами четвертою–шостою статті 137 ЦПК України, та вирішення питання про їх розподіл за частиною третьою статті 141 ЦПК України. Зменшення витрат через недотримання вимог співмірності за статтею 137 ЦПК України можливе за клопотанням іншої сторони. Водночас під час розподілу судових витрат суд, у тому числі з власної ініціативи, керуючись критеріями частини третьої статті 141 ЦПК України, може не покладати на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу або покласти їх лише частково, якщо заявлений розмір не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Такий висновок застосований Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 17 березня 2025 року у справі № 405/6278/22, де суд погодився з частковим відшкодуванням витрат на правничу допомогу за критеріями частини третьої статті 141 ЦПК України, хоча інша сторона заперечень щодо цих витрат не подала.

Апелянт оспорив покладений на нього розмір витрат на правничу допомогу. Оцінивши подані документи, колегія суддів враховує, що спір стосувався типових кредитних правовідносин за двома договорами з невеликою ціною позову; доказова база складалася переважно зі стандартних письмових та електронних документів; у межах підтверджених послуг адвокатом заявлено лише вивчення документів і складання позовної заяви; справа не потребувала проведення експертизи, допиту свідків чи виконання значного обсягу окремих процесуальних дій.

За цих обставин колегія суддів, застосовуючи саме критерії частини третьої статті 141 ЦПК України, а не механізм зменшення витрат за частинами четвертою–шостою статті 137 ЦПК України, вважає, що покладення на відповідача витрат, виходячи з повної договірної суми 16 000 грн, не відповідало б критеріям обґрунтованості, розумності та пропорційності до предмета спору. З урахуванням ціни позову, характеру та складності справи, обсягу досліджених документів, відсутності експертиз, допиту свідків і значного обсягу окремих процесуальних дій обґрунтованою сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка може бути взята за основу для розподілу між сторонами, є 5 000 грн.

Оскільки позовні вимоги після апеляційного перегляду задоволені на 10,6487 %, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню 532 грн 44 коп. витрат на професійну правничу допомогу (5 000 грн х 10,6487 %).

ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в ухвалі від 21 червня 2024 року у справі № 583/5882/23 виходив із того, що коефіцієнт 0,8 для електронної форми застосовується до того процесуального документа, який фактично подається в електронній формі, а розмір збору за апеляційну скаргу обчислюється без перенесення коефіцієнта, застосованого при поданні позову. На час звернення позивача до суду у 2025 році мінімальна ставка судового збору за майновим позовом юридичної особи становила один прожитковий мінімум для працездатних осіб – 3 028 грн. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав у паперовій формі, тому коефіцієнт 0,8, передбачений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір», до неї не застосовується. Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги становить 4 542 грн (3 028 грн х 150 %). Оскільки апелянт звільнений від сплати цього збору, а його апеляційні вимоги щодо оскарженої майнової частини задоволені, 4 542 грн судового збору підлягають стягненню з ТОВ «Коллект Центр» у дохід держави.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні як у частині розміру заборгованості за договором № 2110338512987, так і в частині розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 141, 263, 367, 374, 376, 381–384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 29 червня 2026 року в частині стягнення заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 2110338512987 від 13 квітня 2021 року та розподілу судових витрат змінити.

Зменшити розмір заборгованості, стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» за договором про надання фінансових послуг № 2110338512987 від 13 квітня 2021 року, з 34 202 грн 09 коп. до 2 508 грн, з яких 1 900 грн – заборгованість за основною сумою кредиту та 608 грн – проценти за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про стягнення решти заборгованості за договором № 2110338512987 від 13 квітня 2021 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 532 грн 44 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 257 грн 95 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» у дохід держави 4 542 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 29 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: