Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №570/3731/17 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 570/3731/17

Провадження № 22-ц/820/2068/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року (суддя Зеленська В. І., повне судове рішення складено 25 червня 2026 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», яке є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного 01 березня 2007 року договору ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 24% річних. Відповідачка власноручно підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і погодилась із запропонованими банком умовами. У заяві підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання відповідачка не виконала, у зв`язку з чим станом 31 липня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 86387,85 грн, з яких: 7739,31 грн - заборгованість за кредитом, 70755,14 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3303,50 грн - пеня та комісія, 500 грн - штраф (фіксована частина), 4089,90 грн - штраф (процентна складова).

Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з позичальника.

Заочним рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 81797,95 грн заборгованість за правочином №б/н від 01 березня 2007 року. Вирішено питання про судовий збір.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 27 жовтня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення скасовано заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2017 року.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 18 листопада 2025 року справу передано на розгляд до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області за підсудністю.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 січня 2026 року справу передано на розгляд за підсудністю до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року до участі у справі залучено правонаступника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» ТОВ «Капіталресурс».

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Капіталресурс» заборгованість за кредитним договором № б/н (SAMDNSOOTC000759013) від 01 березня 2007 року (дата відкриття рахунку 17 червня 2008 року), укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», у сумі 21152,39 грн, з яких: 7739,31 грн - заборгованість за кредитом, 13413,08 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Вирішено питання про судовий збір.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, в апеляційній скарзі просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи. Суд двічі постановляв ухвалу про витребування доказів, які первісний кредитор не надав у повному обсязі. Рішення у справі ухвалено без витребуваних доказів. Суд самостійно, без клопотання сторін прийняв рішення про залучення до участі у справі правонаступника АТ КБ «ПриватБанк» ТОВ «Капіталресурс». Вважає, що підстави для такого правонаступництва відсутні. Не враховано її доводи щодо відсутності заборгованості за кредитним договором. Суд залишив поза увагою те, що кредитний ліміт, який встановлювався позичальнику в 2007 році, був визначений в розмірі 1100 грн, тому за відсутності долучених до позовної заяви документів не зрозуміло, яким чином та коли відбулася зміна кредитного ліміту на 8000 грн. Аналогічним чином базова процента ставка за умовами кредитного договору за користування кредитом визначена 24% річних, а згідно з розрахунком заборгованості проценти нараховувались за ставками 36% в період з 17.06.2008 по 31.12.2012, 30% в період з 01.01.2013 по 30.08.2014, 34,80% в період з 01.09.2014 по 31.03.2015; 43,20% в період з 01.04.2015 по 31.07.2017. Суд не застосував позовну давність.

Рішення в частині відмови у позові не оскаржується, тому не переглядається апеляційним судом.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Установлено, що між ПАТ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 01 березня 2007 року був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Укладення договору відбулося шляхом власноручного підписання відповідачкою 01 березня 2007 року заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Сторони погодили, що тип кредитного ліміту є фіксованим, розмір кредитного ліміту 1100 грн, базова процентна ставка 2% в місяць, комісія 1,5% від суми витрат, строк дії кредиту відповідає строку дії карти, порядок погашення заборгованості - щомісячними платежами в розмірі 7% від суми витрат.

За розрахунком Банку заборгованість ОСОБА_1 за договором від 01 березня 2007 року станом на 31 липня 2017 року складає 86387,85 грн, з яких: 7739,31 грн - заборгованість за кредитом; 70755,14 грн - заборгованість за процентами, 3303,50 грн – комісія, пеня, 4589,90 грн - штраф.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 № 0000005381762997 від 27 березня 2026 року, відповідачці встановлено кредитний ліміт в сумі 1000 грн, 28.05.2009 кредитний ліміт зменшено до 880 грн, 22.07.2009 кредитний ліміт зменшено до 780 грн, 04.08.2009 кредитний ліміт збільшено до 798,94 грн, 06.10.2009 кредитний ліміт зменшено до 780 грн, 02.04.2010 кредитний ліміт зменшено до 640 грн, 13.01.2013 кредитний ліміт збільшено до 2000 грн, 12.03.2013 кредитний ліміт збільшено до 5400 грн, 04.02.2014 кредитний ліміт збільшено до 8000 грн, 18.08.2015 кредитний ліміт зменшено до 7740 грн, 14.01.2020 кредитний ліміт зменшено до 0 грн.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 02 березня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 були відкриті рахунки:

- № НОМЕР_1 (IBAN: НОМЕР_2 ) відкритий за Угодою № SAMDNSOOTC000759013 від 17.06.2008, тип картки - Універсальна 2022, кредитний ліміт - 0,00 грн, стан рахунку - закритий;

- № НОМЕР_3 (IBAN: НОМЕР_2 ) відкритий за Угодою № SAMDNSOOTC000759013 від 17.06.2008, тип картки - Універсальна 2022, кредитний ліміт - 0,00 грн, стан рахунку - закритий;

- № НОМЕР_4 (IBAN: НОМЕР_2 ) відкритий за Угодою № SAMDNSOOTC000759013 від 17.06.2008, тип картки - Універсальна 2022, кредитний ліміт - 0,00 грн, стан рахунку - закритий;

- № НОМЕР_5 (IBAN: НОМЕР_2 ) відкритий за Угодою № SAMDNSOOTC000759013 від 17.06.2008, тип картки - Універсальна 2022, кредитний ліміт - 0,00 грн, стан рахунку – закритий.

На виконання заочного рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2017 року був виданий виконавчий лист №570/3731/17.

10 травня 2018 року постановою державного виконавця Рівненського районного відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області відкрито виконавче провадження № 56332994 з виконання виконавчого листа № 570/3731/17.

За змістом повідомлення Рівненського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області № 85032 від 16 грудня 2025 року в ході виконання виконавчого провадження № 56332994 державним виконавцем було стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 11651 грн, з яких: 7064,85 грн - борг на користь стягувача, 4266,42 грн - виконавчий збір та 320 грн - витрати виконавчого провадження.

12 грудня 2025 року постановою головного державного виконавця Рівненського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавче провадження № 56332994 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 83397,95 грн закінчено у зв?язку із скасуванням рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий лист.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» був укладений договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» передало (відступило) за плату ТОВ «Капіталресурс» права вимоги, а ТОВ «Капіталресурс» прийняло належні АТ КБ «ПриватБанк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № б/н (SAMDNSOOTC000759013) від 01 березня 2007 року (дата відкриття рахунку 17 червня 2008 року) до ОСОБА_1 .

Моментом (днем) переходу до фактора прав вимоги є день підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі відповідного реєстру боргових зобов`язань (пункт 4 договору).

Згідно з витягом з реєстру боргових зобов?язань № 7 від 11 вересня 2025 року до договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року до ТОВ «Капіталресурс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н (SAMDNSOOTC000759013) (дата відкриття рахунку 17 червня 2008 року) в сумі 21152,39 грн, з яких: 7739,31 грн - заборгованість за кредитом; 13413,08 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Зі змісту виписки по рахунку АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01 січня 1999 по 26 березня 2026 року вбачається, що станом на 11 вересня 2025 року право вимоги ОСОБА_1 передано новому кредитору ТОВ «Капіталресурс» на суму 21152,39 грн. 09 жовтня 2020 року за рішенням Банку відмінено штрафи за минулий період.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для заміни позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» правонаступником ТОВ «Капіталресурс».

Частиною першою статті 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами першою і третьою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Перехід права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 01 березня 2007 року від ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Капіталресурс» підтверджено належними та допустимими доказами.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «Капіталресурс» укладений договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» передало (відступило) за плату ТОВ «Капіталресурс» права вимоги, а ТОВ «Капіталресурс» прийняло належні АТ КБ «ПриватБанк» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № б/н (SAMDNSOOTC000759013) від 01 березня 2007 року до відповідачки.

Вимогами чинного законодавства не передбачено обов`язкове заявлення клопотання сторони про залучення правонаступника, оскільки суд зобов`язаний залучити правонаступника з власної ініціативи, якщо отримує відомості про вибуття учасника справи.

Отримавши докази на підтвердження укладення між АТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «Капіталресурс» договору факторингу № 8-22-08/2025, суд правомірно з власної ініціативи здійснив залучення правонаступника у справі.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з факту невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором і наявності заборгованості в сумі 21152,39 грн.

Колегія суддів з висновком суду не погоджується.

Доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до матеріалів справи у заяві ОСОБА_1 про приєднання до умов та правил надання послуг від 01 березня 2007 року, яка нею підписана, сторони узгодили умови щодо сплати процентів за користування кредитом у розмірі 24% річних.

Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, у тому числі за процентами за користування кредитом. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, як невід`ємну частину укладеного договору.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правил надання банківських послуг розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказаний документ на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати процентів саме у зазначених у цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 умови та правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів у розмірі більшому ніж 24% річних, надані Банком Умови та правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів у розмірі 30%, 34,80%, 36%, 43,20% річних.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права апеляційний суд відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки судові рішення у справах ухвалені у подібних правовідносинах.

За змістом розрахунку заборгованості, наданого позивачем, проценти нараховувалися за такими ставками: 36% річних у період з 17.06.2008 по 31.12.2012, 30% річних у період з 01.01.2013 по 30.08.2014, 34,80% річних у період з 01.09.2014 по 31.03.2015; 43,20% річних у період з 01.04.2015 по 31.07.2017.

На підставі частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів того, що за умови нарахування процентів згідно з укладеним договором (24% річних) у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором.

Відповідно помилковим є висновок суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

На підставі частин першої і тринадцятої статті 141 ЦПК України документально підтверджені витрати відповідачки по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 496,51 грн (квитанція № Z445-EQZU-QBRE від 23 липня 2026 року) потрібно стягнути на її користь з ТОВ «Капіталресурс».

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 червня 2026 року в частині задоволення позовних вимог і стягнення з відповідачки судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в позові.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (місцезнаходження вулиця Степана Бандери, 28А, м. Київ, ІК ЄДРПОУ 43513923) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_6 ) судовий збір у сумі 496,51 грн (чотириста дев`яносто шість грн 51 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта