Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №947/19997/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1576/26

Справа № 947/19997/24

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач – Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», третя особа: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року, постановлену Київським районним судом м. Одеси, у складі: судді Калініченко Л.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності відповідача протиправною,

в с т а н о в и в :

25.06.2024 позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтував тим, що він є споживачем-пільговиком, оскільки йому на пенсійний рахунок, відкритий ним у АТ «Ощадбанк», щомісячно зараховуються Пенсійним Фондом України гроші (пенсія), якими він має право розпоряджатися на власний розсуд.

25.04.2024 позивач ОСОБА_1 намагався розрахуватися в магазині за купівлю продуктів своєю пенсійною банківською карткою, проте картка виявилася заблокованою.

У відділенні Ощадбанку, де відкритий пенсійний по інвалідності розрахунковий рахунок, проінформували усно ОСОБА_1 , що на його пенсійну картку накладено арешт нібито державною виконавчою службою з 24.04.2024 та лише відповідний відділ державної виконавчої служби може зняти арешт з відповідного рахунку.

Позивач вказує, що 26.04.2024 він в усному порядку звернувся до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса), де заступник начальника відділу Фішер В.В. пояснила, що ДВС не накладала арешт на пенсійний рахунок ОСОБА_1 , а відповідні дій здійснені банком.

29.04.2024 позивач звернувся письмово зі скаргою до начальника вищезазначеного відділу ДВС, на який він отримав відповідь лише 02.06.2024 року, однак пенсійний рахунок не було розблоковано.

Також позивач 15.04.2024 року звернувся письмово з електронною скаргою до Національного банку України, на яку ним 27.05.2024 року отримано лист-відповідь за № 14-0004/40816 у електронної формі, згідно з яким повідомлено, що відповідний арешт накладено на підставі постанови державної виконавчої служби про накладення арешту, а відтак позивачу необхідно звертатися до відповідного органу ДВС для зняття арешту з пенсії.

За наслідком чого, пенсійна картка ОСОБА_1 продовжує бути, на думку позивача, під незаконним арештом з боку АТ «Ощадбанк».

Тому на підставі викладеного та із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ст. ч. 10 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», абз. 6, 19, 20 Закону України від 11.04.2023 № 4048-1Х «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організаціїх примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» щодо внесення змін у п. 10-2 розділу ХШ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», ст. 19,60, 68 Конституції України позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» щодо арешту з 24.04.2024 поточного рахунку № НОМЕР_1 для зарахування пенсійних виплат та іншої соціальної допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зняти арешт з поточного рахунку № НОМЕР_1 для зарахування пенсійних виплат та іншої соціальної допомоги ОСОБА_1 .

24.04.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю спору, з посиланням на те, що підставами позову є спір за наслідком накладення арешту на поточний рахунок позивача з підстав винесення державним виконавцем постанов: про арешт коштів боржника від 07.08.2023 за ВП № 72434359; про арешт коштів боржника від 28.09.2023 за ВП № 68320782; про арешт коштів боржника від 21.05.2024 за ВП № 68317248.

Представник відповідача вказував, що постановою начальника відділу Київського ВДВС у м. Одеса Південного міжрегіонального управління МЮ про результати перевірки законності виконавчого провадження від 21.06.2024 № 75128703 та на підставі постанови про скасування процесуального документу від 11.07.2024 за ВП № 72434359, від 24.06.2024 за ВП № 68320782, від 24.06.2024 за ВП № 68317248 скасовано: постанову про арешт коштів боржника від 07.08.2023 за ВП № 72434359; постанову про арешт коштів боржника від 28.09.2023 за ВП № 68320782; постанову про арешт коштів боржника від 21.05.2024 за ВП № 68317248. За наслідком чого, арешти, накладені на грошові кошти позивача державним виконавцем Київського ВДВС у м. Одеса Південного міжрегіонального управління МЮ, - скасовано, виконавчі провадження, в межах яких накладався арешт на кошти позивача, - закриті.

Приймаючи дані обставини, як вказує представник відповідача, з 12.07.2024 по теперішній час позивач має доступ до грошових коштів, що знаходяться на його рахунку № НОМЕР_1 , та користується ними.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що викладені у позовній заяві ОСОБА_1 обставини на час розгляду справи відпали, постанови державного виконавця Київського ВДВС у м. Одеса Південного міжрегіонального управління МЮ про накладення арешту на рахунок скасовано, арешт з рахунку позивача № НОМЕР_1 знятий, представник вважає, що відсутній предмет спору, у зв`язку з чим провадження в справі № 947/19997/24 підлягає закриттю.

Позивач проти закриття провадження по справі заперечував з посиланням на те, що відповідне скасування постанов державного виконавця не впливає на підстави встановлення обставин з наявності протиправної бездіяльності Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» щодо арешту, починаючи з 24.04.2024, поточного рахунку № НОМЕР_1 для зарахування пенсійних виплат та іншої соціальної допомоги ОСОБА_1 .

В частині закриття провадження по справі за вимогами про зобов`язання Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» зняти арешт з поточного рахунку № НОМЕР_1 для зарахування пенсійних виплат та іншої соціальної допомоги ОСОБА_1 , позивач залишив питання на розсуд суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року провадження по цивільній справі № 947/19997/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в частині вимоги про зобов`язання вчинити певні дії шляхом зняття арешту з поточного рахунку – закрито.

В іншій частині розгляд цивільної справи № 947/19997/24 продовжено.

В апеляційній скарзі, з урахування заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, позивач ОСОБА_1 просить внести зміни в ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21.08.2025, виклавши її основну резолютивну частину щодо предмету позову у наступній редакції:

«Провадження по цивільній справі № 947/19997/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закрити у зв`язку із відсутністю предмета спору і відсутності в позові неврегульованих питань».

Доводами апеляційної скарги є те, що оскаржувана ухвала не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконною та необґрунтованою, оскільки логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку із добровільним врегулюванням спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування. Що судом першої інстанції, як зазначає скаржник, до уваги не взято.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» в особі свого представника Земляного Дмитра Васильовича просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін, зазначаючи, що з урахуванням уточненої прохальної частини апеляційної скарги щодо оскарження ухвали скаржник фактично зробив заяву про закриття провадження у справі взагалі у зв`язку із відсутністю предмета спору і відсутності в позові неврегульованих питань. Однак, процесуальним законодавством наведений вичерпний перелік повноважень суду, який переглядає справу і до яких не входить внесення змін до резолютивної частини судового рішення без його скасування у редакції запропонованій скаржником і не відповідає положенням ст. 374 ЦПК України. Тому відповідач вважає апеляційну скаргу надуманою та необґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 19.05.2026 та 06.10.2026 представник відповідача апеляційну скаргу не визнав.

У судове засідання 06.10.2026 інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися, зокрема, позивач ОСОБА_1 – у відповідності до вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося з відміткою Укрпошти 01.09.2026 про відсутність адресата за повідомленою ним суду адресою, третя особа: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), повідомлені як користувачі підсистеми «Електронний суд» та судові повістки-повідомлення на 06.10.2026 отримали в електронних кабінетах, що підтверджується довідками про доставку електронного документа від 12.08.2026 (т. 2, а.с. 113зв.).

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між сторонами в даній справі виник спір з 24.04.2024 за наслідком накладення у АТ «Державний ощадний банк України» арешту на поточний рахунок № НОМЕР_1 для зарахування пенсійних виплат та іншої соціальної допомоги ОСОБА_1 .

Як вказував відповідач АТ «Державний ощадний банк України», арешт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , банком було накладено на виконання постанов державного виконавця.

З поданих відповідачем до суду документів вбачається, що: постановою про скасування процесуального документу від 24.06.2024 року, винесеної начальником відділу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеси) в межах виконавчого провадження ВП № 68317248, скасовано документ – постанову про арешт коштів боржника від 21.05.2024 відносно боржника – ОСОБА_1 ; постановою про скасування процесуального документу від 24.06.2024, винесеної начальником відділу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеси) в межах виконавчого провадження ВП № 68320782, скасовано документ – постанову про арешт коштів боржника від 28.09.2023 відносно боржника – ОСОБА_1 ; постановою про скасування процесуального документу від 11.07.2024, винесеної начальником відділу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеси) в межах виконавчого провадження ВП № 72434359, скасовано документ – постанову про арешт коштів боржника від 07.08.2023 відносно боржника – ОСОБА_1 .

Відповідач зазначав, що на підставі вказаних постанов начальника відділу Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеси) знято арешт з поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 , з боку банку відсутні будь-які перешкоди для користування ним, що в свою чергу особисто визнано позивачем у судовому засіданні.

Приймаючи вищевикладене, судом встановлено, що під час розгляду даної справи арешт з поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 у АТ «Державний ощадний банк України», знято, що виключає відповідний спір з даного питання за однією з вимог позивача в даній справі, у зв`язку з чим суд вважав наявними підстави для закриття провадження в цій справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в частині вимоги про зобов`язання вчинити певні дії зі зняття арешту з поточного рахунку, на підставі п. 2 частини 1 ст. 255 ЦПК України.

Щодо доводів відповідача про підстави для закриття провадження по справі в частині вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності відповідача протиправною у зв`язку з відсутністю предмету спору, на підставі вищевикладених підстав, суд вважає безпідставними, оскільки відновлене право позивача шляхом скасування арешту з поточних рахунків та доступу до них, не виключає підстави для встановлення факту наявності чи відсутності відповідної бездіяльності, про що заявлено позивачем у позові, за період визначений ОСОБА_1 починаючи з 24.04.2024 року по день відновленого права позивача і є окремим предметом дослідження.

Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги наступне.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Підстави закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами в зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), постановах Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 754/11753/21 (провадження № 61-6265св23), від 22 травня 2024 року у справі № 204/1150/23 (провадження № 61-4982св24).

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19) суд закриває провадження в справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, спір між сторонами існував за наслідком накладення у АТ «Державний ощадний банк України» арешту на виконання постанов державного виконавця на поточний рахунок № НОМЕР_1 для зарахування пенсійних виплат та іншої соціальної допомоги позивачу, який був знятий станом на час вирішення питання про закриття провадження у справі.

Тому оскаржувана ухвала про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України постановлена в частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії шляхом зняття арешту з поточного рахунку.

Виходячи із встановлених ч. 1 ст. 367 ЦПК України меж розгляду справи судом апеляційної інстанції та такої засади цивільного судочинства як диспозитивність (ст. 13 ЦПК України), колегія суддів звертає увагу, що вимогою апеляційної скарги позивача є виключно внесення змін до оскаржуваної ували Київського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року, а не її скасування через незаконність та необґрунтованість.

Тому, діючи саме в наведених межах апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що по справі судом достовірно встановлено як припинення існування предмета спору, так і відсутність між сторонами неврегульованих питань в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача зняти арешт з поточного рахунку позивача.

Про відсутність неврегульованих між сторонами питань як підґрунтя закриття провадження у справі зазначено і в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Вимоги до змісту ухвали суду, зокрема, її резолютивної частини внормовано п. 4 ч. 1 ст. 260 ЦПК України, яким визначено, що в резолютивній часині має бути вказано: висновки суду (п.п. а); строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження (п.п. б).

Закон не містить іншої вимоги до резолютивної частини ухвали.

Тому довід апеляційної скарги в наведеній частині та вимога апеляційної скарги про зазначення саме в резолютивній частині ухвали про відсутність між сторонами неврегульованих питань в позові не ґрунтується на вимогах закону.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність в мотивувальній частині ухвали думки суду про спір, предмет і підстави позову та щодо позовних вимог позивача, то таке також не може бути взято до уваги, оскільки зміст ухвали цілком відповідає вимогам статті 260 ЦПК України «Зміст ухвали суду».

Судом в оскаржуваній ухвалі зазначені в описовій частині суть заявленого стороною відповідача клопотання про закриття провадження у справі, в мотивувальній частині зазначені мотиви, з яких суд – з урахуванням думки позивача, який в частині позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії шляхом зняття арешту з поточного рахунку покладався на розсуд суду - дійшов висновків, - зняття відповідачем арештів з рахунку позивача, відкритого в АТ «Державний ощадний банк України», через що суд, застосувавши відповідні норми процесуального права – п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України – закрив провадження у справі, зазначивши про відсутність предмету спору в наведеній частині.

Провадження у теперішні справі відкрито судом ухвалою від 03.04.2025, за матеріалами справи доступ до грошових коштів позивач має з 12.07.2024 (через скасування накладених державним виконавцем арештів), і предмет спору в частині зняття позивачем арешту був відсутній станом на час відкриття провадження, то слід вважати правильним наведене застосування судом норм процесуального права.

Довід апеляційної скарги про необхідність зазначення судом апеляційної інстанції на усунення недоліків ухвали щодо суті предмета спору, то вказане судом виконано в межах, визначених процесуальним законом, оскільки закриття провадження у справі виключає подальше провадження у справі. За таких обставин суд не може робити висновки про обґрунтованість/необґрунтованість позовних вимог, їх доведеність, тощо, оскільки таке виходить за межі дій суду у разі закриття провадження у справі.

Вказане могло досліджуватися судом з наданням відповідної оцінки у разі заперечень позивача проти закриття провадження у справі, натомість, таке не є предметом апеляційного перегляду.

Крім того, підставою для скасування судового рішення повністю або часткового та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є виключно порушення норм процесуального права, вказані у ч. 3 ст. 376 ЦПК України, до яких зазначене заявником не відноситься.

Суд першої інстанції вірно визначився із характером правовідносин сторін, дав їм належну правову оцінку та застосував відповідні норми права, вірно витлумачивши їх у світлі виниклих спірних правовідносин сторін та ухвалив законне та обґрунтоване рішення, вірно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, а помилкові доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 07 жовтня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький