Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №947/14533/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6442/26

Справа № 947/14533/25

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

представник позивача – Ростомов Грант Артурович

відповідач – Споживче товариство «Альтаїр 3»

представник відповідача – Новак Лілія Анатоліївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Споживчого товариства «Альтаїр 3» на рішення Київського районного суду міста Одеси від 19 березня 2026 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Альтаїр 3» про розірвання договору та стягнення коштів,-

установив:

Короткий зміст обставин справи

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому просить розірвати Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/52 від 12.04.2019, укладений між ОСОБА_1 та Споживчим товариством «Альтаїр 3», стягнути з Споживчого товариства «Альтаїр 3» на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 1 172 855,10 гривень, що еквівалентно 28 295,66 доларів США, що складається з 1 033 039,28 гривень, що еквівалентно 24 922,54 доларів США сплачених у якості паю та суму штрафу у розмірі 139 815,82 гривень, що еквівалентно 3373,12 доларів США. При цьому позивач посилається на те, що між нею та Споживчим товариством «Альтаїр 3» (далі - СТ «Альтаїр 3» ) було укладено Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/52 від 12.04.2019 року за умовами якого відповідно до Статуту Товариства та Договору, Товариство приймає Пайовика в асоційовані члени Товариства. Пайовик зобов`язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань Товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї Частки в Товариство, а Товариство зобов`язується забезпечити будівництво Будинку, і після здачі Будинку в експлуатацію, передати Пайовикові закріплений за ним Об`єкт, за умови виконання Пайовиком зобов`язань за цим договором.

Пунктом 2.1. передбачено, що Пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести Частку в розмірі еквівалентному 33 214,00 (Тридцять три тисячі двісті чотирнадцять доларів 00 центів) доларів США, що на момент укладення Договору становить 891 170,00 (Вісімсот дев`яносто одна тисяча сто сімдесят гривень 00 копійок) гривень за курсом Національного банку України. В силу приписів п. 3.1.5. Пайовик має право вимагати від Товариства розірвання даного Договору у разі невиконання Товариством своїх зобов`язань, згідно п. 4.2.1. цього Договору і повернення фактично внесеної Частки на момент розірвання даного Договору протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання цього Договору. Пунктом 4.2.1. приписано, що Товариство зобов`язано забезпечити будівництво будинку в строк – IV квартал 2021 року. Однак, СТ «Альтаїр 3» порушило умови Договору № 6/52 щодо забезпечення будівництва об`єкта в строк, що призвело до невиконання умов договору, тобто, порушення його суттєвих положень, а тому позивачка вимушена звернутись до суду з даним позовом.

ОСОБА_1 та її представник – адвокат Ростомов Г.А. у судове засідання призначене на 09 березня 2026 року не з`явились, позивачка подала заяву про проведення судового засідання за її відсутністю, позов підтримала у повному обсязі.

Представник СТ «Альтаїр 3» - адвокат Тимчук О.О. у судове засідання призначене на 09 березня 2026 року не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності позов визнав частково, просив розірвати Договір асоційованого членства в споживчому товаристві 6/52 від 12.04.2019, укладений між ОСОБА_1 та СТ «Альтаїр 3», стягнути зі СТ «Альтаїр 3» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені нею за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 6/52 від 12.04.2019 року, у розмірі 670 606,00 (шістсот сімдесят тисяч шістсот шість гривень 00 копійок) гривень, в решті позовних вимог просив відмовити. Також відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому СТ «Альтаїр 3» зазначило, що ОСОБА_1 було сплачено суму у гривні, а тому поверненню підлягає сума, внесена у гривні і сума частки, яка підлягає поверненню не індексується. В договорі не встановлений грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті щодо повернення коштів, у разі розірвання договору, а тому, відсутні жодні підстави для стягнення з відповідача суми, визначеної виходячи з еквіваленту до долара США. В частині стягнення штрафу відповідач зазначив, що термін для стягнення з відповідача штрафних санкцій настає після здачі будинку в експлуатацію. Станом на дату подачі відзиву будинок введений в експлуатацію не був.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 19 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. Розірвано Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/52 від 12.04.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Споживчим товариством «Альтаїр 3». Стягнуто зі Споживчого товариства «Альтаїр 3» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді сплаченої частки пайового внеску в розмірі, еквівалентному 24 922,00 долари США, що дорівнює за курсом НБУ в національній валюті 1092979,23 гривень 23 копійки. Стягнуто зі Споживчого товариства «Альтаїр» на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі грошові кошти у вигляді штрафу в розмірі, еквівалентному 3373,12 долари США 12 центів, що дорівнює за курсом НБУ в національній валюті 147931,55 гривня 55 копійок.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, відповідач не виконав свій обов`язок у встановлений Договором строк, станом на час звернення позивача з даним позовом об`єкт будівництва залишається недобудованим та не введеним в експлуатацію, що стороною відповідача не оспорюється, що є істотним порушенням умов договору. Як випливає з умов Договору, а саме пункту 4.2.1. відповідач не забезпечив будівництво будинку в строк IV квартал 2021 року, у відзиві зазначив, що станом на дату його подачі 23.05.2025 будинок в експлуатацію не введений, запит сторони позивача з цього приводу проігнорований. У цьому вбачається порушення умов договору та унеможливлення цілей, які переслідував позивач під час його укладання.

З урахуванням сталої позиції Верховного Суду щодо необхідності повернення грошових коштів із прив`язкою до іноземної валюти у разі, якщо договором обумовлено таку прив`язку суд прийшов до висновку, що поверненню позивачу підлягає сума із прив`язкою до іноземної валюти, передбаченої Договором, а саме до долару США, оскільки, саме відповідністю обсягу коштів сумі визначеній у доларах США визначалося у якому обсязі позивач виконала зобов`язання за Договором, що також узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 12.02.2026 у справі № 521/9518/24, у тотожних правовідносинах. Суд вважає доведеною зараховану СТ «Альтаїр 3» суму коштів еквівалентну 24922,00 доларів США, а доказ у вигляді оборотно - сальдовій відомості належним та допустимим. З огляду на це, за переконанням суду надана СТ «Альтаїр 3» оборотно - сальдова відомість, яка у незначній мірі відрізняється від розрахунку, зазначеному позивачем у позові є більш переконливою та достовірною.

Позивачем у позові зазначено розрахунок штрафу, згідно якого 0,01% від розміру невиконаного зобов`язання на суму 33 214,00 доларів США становить 3,32 доларів США та вказано, що між датою початку нарахування штрафу та датою подачі позову минуло 1016 днів. 1016 днів з штрафною санкцією у розмірі 0,01 % становить 3373,12 доларів США, що еквівалентно 139 815,82 гривень (курс станом на 11.04.2025 року 41,45 грн за 1 долар США). До позовної заяви додано вимогу ОСОБА_1 від 10.04.2025 на адресу СТ «Альтаїр 3» щодо сплати штрафу у розмірі 3373,12 доларів США, з доказом направлення відповідачу. Відповідь на дану вимогу у матеріалах справи відсутня. Доводи відповідача про те, що штраф за прострочення виконання забудовником зобов`язань настає лише після здачі будинку в експлуатацію і що не допускається стягнення договірних штрафних санкцій з коштів, які спрямовуються на будівництво суд першої інстанції вважав неспроможними, оскільки будь - яких доказів з приводу стану будівництва відповідачем не надано.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представник СТ «Альтаїр 3» звернулася з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного суду, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду Одеської області від 19 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що сторонами у Договорі асоційованого членства в споживчому товаристві №6/52 від 12.04.2019 року чітко погоджено валюту пайового внеску, а саме гривня, та умови повернення такого внеску, сума Частки якої підлягає поверненню не індексується і на неї не нараховуються відсотки .

Зазначали, що суд першої інстанції встановив, що на момент пред`явлення позивачем вимоги про стягнення штрафу будинок не введено в експлуатацію, відповідно строк для стягнення штрафних санкцій за умовами Договору не настав. Таким чином рішення суду має бути скасоване і в частині стягнення зі Споживчого товариства «Альтаїр 3» штрафу.

Посилаючись на правову позицію висловлену в постановах Одеського апеляційного суду у справах № 522/22124/23 та № 521/10175/24 вважали, що апеляційний суд підтверджує позицію апелянта, що у випадку розірвання Договору асоційованого членства у споживчому товаристві поверненню підлягають виключно фактично сплачені грошові кошти у національній валюті.

Вважали, що суд першої інстанції у рішенні повністю проігнорував позицію відповідача, що при виході зі Споживчого товариства асоційований член не має права вимагати розрахунків понад суму внесену ним у Споживче товариство не передбачених в договорі асоційованого членства у Споживчому товаристві та повернення Пайовику більшої суми, ніж було фактично внесено за Договором, призведе до порушення прав інших членів Товариства що порушує вимоги п.4 ст.265 ЦПК України .

Позиція інших учасників справи

Не погоджуючись з вимогами та доводами апеляційної скарги адвокат Ростомов Г.А. звернувся з відзивом на апеляційну скаргу та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу зазначав, що ототожнення Товариства із установою яка зберігає у себе кошти у тій кількості, у якій їх було внесено пайовиком є невірною оцінкою діяльності Товариства. Не заслуговують на увагу посилання апелянта на постанови Одеського апеляційного суду в контексті даного питання, адже, Верховний Суд у перелічених судом першої інстанції справах вже висловив протилежну думку в значно пізніших за часом своїх постановах. Щодо застосування римської максими сontra proferentem міркування апелянта, також, не можуть бути прийняті до уваги, адже, з цього приводу у тотожних відносинах на підставі ідентичного договору товариств системи юридичних осіб, пов`язаних з Колективним підприємством «Будова» вже висловився Верховний Суд у наведених вище постановах.

Щодо стягнення штрафу зазначали, що положення п. 5.8. Договору слід застосовувати разом із пунктом, яким такий штраф передбачено - 5.2. Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у разі прострочення у виконанні зобов`язання по п. 4.2.1. цього Договору з боку Товариства більш ніж на 180 днів, з урахуванням п. 3.2.7 Договору, Товариство на письмову вимогу Пайовика, виплачує Пайовикові штраф в розмірі 0,01% від розміру невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання, починаючи з 181 дня прострочення виконання. Слід відмітити, що п. 5.2. та 5.8. Договору, наданого ОСОБА_1 СТ «АЛЬТАЇР 3» є неузгодженим, оскільки, одночасно передбачає виплату штрафу за кожен день прострочення (п 5.2.), що розуміється як дія яка підлягає негайному виконанню (а не "нарахування", наприклад), і відстрочення терміну стягнення (п.5.8.). За сенсом, який вкладає апелянт пункт 5.2. мав би передбачати не виплату штрафу в розмірі 0,01 % від розміру невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, а нарахування штрафу за кожен день прострочення, де п. 5.8. визначає момент можливості його стягнення за проведеним у відповідності до п. 5.2. нарахуванням.

Щодо явки сторін.

Сторони були повідомлені належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання зявилась сторона позивача та надала свої пояснення. Інші учасники справи до суду не зявились, заяв про відкладення не подавали, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та Споживчим товариством «Альтаїр 3» було укладено Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/52 (далі - «Договір»).

Згідно розділу 1 Договору відповідно до Статуту Товариства та цього Договору Товариство приймає Пайовика в асоційовані члени Товариства. Пайовик при підписанні даного Договору ознайомився з положеннями Статуту та згоден їх реалізовувати.

Відповідно до пункту 1.2. Договору пайовик зобов`язався прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї частки в Товариство з метою забезпечення товариством будівництва будинку за рахунок внесеного пайовиком паю, а товариство зобов`язується забезпечити фінансування будівництва будинку і після здачі будинку в експлуатацію передати пайовикові закріплений за номером об`єкт.

Специфікацією об`єкта, що є Додатком № 1 до Договору зафіксовано, що місцезнаходженням об`єкту є АДРЕСА_1 , житловий будинок 6, поверх 7, будівельний номер квартири АДРЕСА_2 , загальна площа 43,9 кв. м, кількість кімнат одна.

Пунктом 2.1. передбачено, що Пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести Частку в розмірі еквівалентному 33 214,00 (Тридцять три тисячі двісті чотирнадцять доларів 00 центів) доларів США, що на момент укладення Договору становить 891 170,00 (Вісімсот дев`яносто одна тисяча сто сімдесят гривень 00 копійок) гривень за курсом Національного банку України.

Зазначений в даному пункті розмір частки, закріплений в гривні, в частині не оплаченої Пайовиком буде проіндексований (збільшений) Товариством в односторонньому порядку, під час дії цього Договору, в разі збільшення вартості долара США по відношенню до гривні виходячи з курсу встановленого Національним банком України, Індексація проводиться щодо сум внесених після укладення цього Договору, в разі збільшення вартості долара США шляхом множення на курсову різницю, в порядку, передбаченому Додатком № 2.

Додатком № 2 до Договору визначено порядок розрахунків, яким закріплено зобов`язання Пайовика у доларах США при обов`язковому виконанні таких зобов`язань у гривневому еквіваленті.

Згідно пункту 7.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до пункту 3.1.5 пайовик має право вимагати від товариства розірвання даного Договору в разі невиконання товариством своїх зобов`язань згідно п. 4.2.1 цього Договору і повернення фактично внесеної частки на момент розірваного Договору, протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання цього Договору.

Пунктом 4.2.1. приписано, що Товариство зобов`язано забезпечити будівництво будинку в строк – IV квартал 2021 року.

Відповідно до пункту 5.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, а у випадках, не передбачених договором, відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 3.2.7 Договору передбачено, що в ході будівництва будинку у зв`язку з технологічною необхідністю та іншими обставинами, що обумовлюють затримку будівництва будинку, товариство має право переносити строк закінчення будівництва будинку, але не більше ніж на 6 (шість) місяців.

Пунктом 5.2. закріплено, що у разі прострочення у виконанні зобов`язання по п. 4.2.1. цього Договору з боку Товариства більш ніж на 180 днів, з урахуванням п. 3.2.7 Договору, Товариство на письмову вимогу Пайовика, виплачує Пайовикові штраф в розмірі 0,01% від розміру невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання, починаючи з 181 дня прострочення виконання.

У випадку розірвання Договору за ініціативою Пайовика, якщо Товариство прострочило виконання п. 4.2.1. цього Договору, Товариство зобов`язано повернути Пайовику всю суму частки яка фактично була ним внесена на момент розірвання цього Договору на протязі 20-ти банківських днів з моменту розірвання Договору на рахунок Пайовика вказаний в даному Договорі або іншим узгодженим Сторонами способом або на депозитний рахунок нотаріуса.

Дзюбою О. М. до позовної заяви надано прибутково касові ордери на суму 665 116,00 гривень, які за посиланнями позивачки становлять 24 922,54 долари США.

26.01.2026 СТ «Альтаїр 3» на виконання протокольної ухвали подано клопотання про долучення доказів, яким відповідач просив долучити оборотно - сальдову відомість за Договором.

У доданій відомості закріплено, що за Договором № 6/52 від 12.04.2019 зараховано кошти у розмірі 670 606,00 гривень, що становить 24 922,00 доларів США.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін, а вразі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на то вона розраховувала при укладенні договору.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.12.2020 у справі № 199/3846/19 навів критерії, які необхідно враховувати при оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання.

Істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

З приводу надання інформації про стан будівництва та заплановане введення будинку в експлуатацію сторона позивача зверталася із запитом від 03.01.2025, про що надано докази направлення та конверт із відомостями про повернення за закінченням терміну зберігання.

Верховний Суд у постанові від 07.08.2025 у справі № 914/3349/22(914/1858/24) вказав що юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" і Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 та має обов`язок отримувати поштову кореспонденцію за своїм місцезнаходженням, а направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Наведене спростовує твердження відповідача в касаційній скарзі про невиправдане покладення на нього ризиків затримки поштового відправлення.»

Відповідач не виконав свій обов`язок у встановлений Договором строк, станом на час звернення позивача з даним позовом об`єкт будівництва залишається недобудованим та не введеним в експлуатацію, що стороною відповідача не оспорюється, що є істотним порушенням умов договору.

Як випливає з умов Договору, а саме пункту 4.2.1. відповідач не забезпечив будівництво будинку в строк IV квартал 2021 року, у відзиві зазначив, що станом на дату його подачі 23.05.2025 будинок в експлуатацію не введений, запит сторони позивача з цього приводу проігнорований. У цьому вбачається порушення умов договору та унеможливлення цілей, які переслідував позивач під час його укладання.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж його належне виконання.

Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов`язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.09.2019 року в справі № 755/9348/15-ц (провадження № 61-30272св18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) зазначено, що: «формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. Посилання відповідача на те, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається на день подання позову, не ґрунтується на нормах матеріального права. Натомість стягнення судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі, еквівалентній 65 000 дол. США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, повною мірою відповідає приписам частини другої статті 533 ЦК України. На користь цього висновку свідчить і те, що Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов`язку боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 761/12665/14). Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення».

Розглядаючи справу № 521/9518/24 у постанові 12.02.2026 під час оцінки тотожних умов договору у аналогічних відносинах, що склалися у Споживчого товариства «Будова-Фінанс» із стороною договору про асоційоване членство Верховний Суд застосував римську максиму сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party);

сontra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.12.2025 у справі № 521/16935/24 (провадження № 61-14094св25) зазначено:

«63. Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

64. Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

65. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

66. Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов`язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17, від 11.09.2024 у справі № 500/5194/16-ц).

67. Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

68. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16-ц констатувала що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

69. Встановивши, що у спірних правовідносинах сторони погодили, що сума коштів, яка підлягає сплаті пайовиком, визначається у гривні на дату проведення платежу за курсом долара США (пункти 2.1, 2.2 договору, додаток № 2 до договору), суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку, що належним виконанням зобов`язання з повернення відповідачем позивачці грошових коштів є сплата коштів у національній валюті у розмірі, еквівалентному 31 315,17 дол. США (які були фактично сплачені позивачкою на користь відповідача на підставі розірваного договору), у межах заявлених позовних вимог».

З урахуванням сталої позиції Верховного Суду щодо необхідності повернення грошових коштів із прив`язкою до іноземної валюти у разі, якщо договором обумовлено таку прив`язку суд першої інстанції вірно приходив до висновку, що поверненню позивачу підлягає сума із прив`язкою до іноземної валюти, передбаченої Договором, а саме до долару США, оскільки, саме відповідністю обсягу коштів сумі визначеній у доларах США визначалося у якому обсязі позивач виконала зобов`язання за Договором, що також узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 12.02.2026 у справі № 521/9518/24, у тотожних правовідносинах.

Суд першої інстанції вірно вважав доведеною зараховану СТ «Альтаїр 3» суму коштів еквівалентну 24922,00 доларів США, а доказ у вигляді оборотно - сальдовій відомості належним та допустимим.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

З огляду на це, за переконанням суду надана СТ «Альтаїр 3» оборотно - сальдова відомість, яка у незначній мірі відрізняється від розрахунку, зазначеному позивачем у позові є більш переконливою та достовірною.

Щодо стягнення штрафу.

В силу ч. 1,2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 5.2. закріплено, що у разі прострочення у виконанні зобов`язання по п. 4.2.1. цього Договору з боку Товариства більш ніж на 180 днів, з урахуванням п. 3.2.7 Договору, Товариство на письмову вимогу Пайовика, виплачує Пайовикові штраф в розмірі 0,01% від розміру невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання, починаючи з 181 дня прострочення виконання.

Тобто, у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 6/52 від 12.04.2019 сторони крім іншого погодили і розмір штрафу, що підлягає виплаті пайовику у випадку невиконання товариством своїх зобов`язань.

Пунктом 4.2.1. приписано, що Товариство зобов`язано забезпечити будівництво будинку в строк – IV квартал 2021 року.

Відтак, СТ «Альтаїр 3» прострочило виконання зобов`язання за Договором починаючи з 01 січня 2022 року. Таким чином, відповідно до вказаних положень Договору штраф починає нараховуватися з 181 дня прострочення, тобто з 30.06.2022.

Позивачем у позові зазначено розрахунок штрафу, згідно якого 0,01% від розміру невиконаного зобов`язання на суму 33 214,00 доларів США становить 3,32 доларів США та вказано, що між датою початку нарахування штрафу та датою подачі позову минуло 1016 днів. 1016 днів з штрафною санкцією у розмірі 0,01 % становить 3373,12 доларів США, що еквівалентно 139 815,82 гривень (курс станом на 11.04.2025 року 41,45 грн за 1 долар США).

До позовної заяви додано вимогу ОСОБА_1 від 10.04.2025 на адресу СТ «Альтаїр 3» щодо сплати штрафу у розмірі 3373,12 доларів США, з доказом направлення відповідачу. Відповідь на дану вимогу у матеріалах справи відсутня.

Доводи відповідача про те, що штраф за прострочення виконання забудовником зобов`язань настає лише після здачі будинку в експлуатацію і що не допускається стягнення договірних штрафних санкцій з коштів, які спрямовуються на будівництво є неспроможними, оскільки будь - яких доказів з приводу стану будівництва відповідачем не надано, судом першої інстанції оцінено вірно.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія дійшла висновку, що СТ «АЛЬТАЇР 3» не доведено тих обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги, що сторонами у Договорі асоційованого членства в споживчому товаристві №6/52 від 12.04.2019 року чітко погоджено валюту пайового внеску, а саме гривня, та умови повернення такого внеску, сума Частки якої підлягає поверненню не індексується і на неї не нараховуються відсотки, апеляційний суд вважає не слушними з огляду на наступне.

Договором, який складався та пропонувався ОСОБА_1 зобов`язання Товариства визначені виключно в гривні. Тобто, Товариство склало положення договору таким чином, щоб ОСОБА_1 в разі коливання валютної вартості мала можливість виключно втратити кошти, а не отримати їх більшу ліквідну масу. З огляду на це міркування скаржника щодо сплати на користь позивачки більшої суми коштів, аніж вона внесла не заслуговують на увагу, адже, кошти є лише формою цінності, яка вноситься в Товариство і яку воно набуває за Договором. Товариство в результаті спрямування коштів на будівництво отримує блага від своєї господарської діяльності, пов`язаної з реалізацією об`єктів нерухомого майна на всіх стадіях їх будівництва. В даному випадку будівництво та продаж об`єктів нерухомого майна, як і численні переуступки, за які Товариство отримує комісію (що передбачено п. 2.4. Договору) передбачають прибуток. У той же час, прив`язка до курсу іноземної валюти чи індексація суми коштів відображає індекс цін, в тому числі на будівельні матеріали та на оплату праці будівельників. Знецінення ж гривні призводить до повернення коштів меншої вартості, тобто, до отримання блага винною стороною у вигляді повернення менших за своєю цінністю коштів. Отже, ототожнення скаржника із установою яка зберігає у себе кошти у тій кількості, у якій їх було внесено пайовиком є невірною оцінкою діяльності Товариства.

Крім того, як вірно було зроблено посилання судом першої інстанції на усталену правову позицію висловлену Верховним Судом, що поверненню позивачу підлягає сума із прив`язкою до іноземної валюти, передбаченої Договором, а саме до долару США, оскільки, саме відповідністю обсягу коштів сумі визначеній у доларах США визначалося у якому обсязі позивач виконала зобов`язання за Договором, що також узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 12.02.2026 у справі № 521/9518/24, у тотожних правовідносинах.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції встановив, що на момент пред`явлення позивачем вимоги про стягнення штрафу будинок не введено в експлуатацію, відповідно строк для стягнення штрафних санкцій за умовами Договору не настав, у зв`язку з чим вважали, що рішення суду має бути скасоване і в частині стягнення зі Споживчого товариства «Альтаїр 3» штрафу, судова колегія вважає безпідставними з огляду на наступне.

Пунктом 5.2. Договору закріплено, що у разі прострочення у виконанні зобов`язання по п. 4.2.1. цього Договору з боку Товариства більш ніж на 180 днів, з урахуванням п. 3.2.7 Договору, Товариство на письмову вимогу Пайовика, виплачує Пайовикові штраф в розмірі 0,01% від розміру невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання, починаючи з 181 дня прострочення виконання.

Тобто, у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 6/52 від 12.04.2019 сторони крім іншого погодили і розмір штрафу, що підлягає виплаті пайовику у випадку невиконання товариством своїх зобов`язань.

Пунктом 4.2.1. приписано, що Товариство зобов`язано забезпечити будівництво будинку в строк – IV квартал 2021 року. Відтак, СТ «АЛЬТАЇР 3» прострочило виконання зобов`язання за Договором починаючи з 01 січня 2022 року.

Таким чином, відповідно до вказаних положень Договору штраф починає нараховуватися з 181 дня прострочення, тобто з 30.06.2022.

Судова колегія вважає вірними твердження суду першої інстанції, що до позовної заяви додано вимогу ОСОБА_1 від 10.04.2025 на адресу СТ «АЛЬТАЇР 3» щодо сплати штрафу у розмірі 3373,12 доларів США, з доказом направлення відповідачу. Відповідь на дану вимогу у матеріалах справи відсутня. Доводи відповідача про те, що штраф за прострочення виконання забудовником зобов`язань настає лише після здачі будинку в експлуатацію і що не допускається стягнення договірних штрафних санкцій з коштів, які спрямовуються на будівництво є неспроможними, оскільки будь - яких доказів з приводу стану будівництва відповідачем не надано.

Відповідач, дійсно, не надав суду першої інстанції взагалі ніяких доказів, обмежився складанням відзиву та наданням картки інвестора на вимогу суду, відомостей про введення будинку в експлуатацію не надав. У відзиві відповідач, також, не надав ніяких відомостей про стан будівництва, лише не заперечував проти часткового задоволення позову з приводу розірвання договору та стягнення коштів у гривні. Отже, посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції суперечив сам собі встановивши, що відповідач не заперечує проти факту недобудови та не введення в експлуатацію і застосовуючи штраф за прострочення виконання зобов`язання за несвоєчасну здачу в експлуатацію є необґрунтованими.

Судова колегія доходить висновку, що заява сторони про не введення будинку в експлуатацію не є доказом в розумінні ст. 76 ЦПК України, наявність чи відсутність факту введення будинку в експлуатацію перебувала у площині доведення відповідачем, адже, в частині стягнення штрафу позов обґрунтовувався саме не виконанням пункту 4.2.1 Договору щодо забезпечення будівництва будинку в строк – IV квартал 2021 року.

Крім того судова колегія зазначає, що проти нарахувань скаржник заперечень не висував, а лише вказував на передчасність стягнення штрафу.

Посилання на правову позицію висловлену в постановах Одеського апеляційного суду у справах № 522/22124/23 та № 521/10175/24 вважали, що апеляційний суд підтверджує позицію апелянта, що у випадку розірвання Договору асоційованого членства у споживчому товаристві поверненню підлягають виключно фактично сплачені грошові кошти у національній валюті, судова колегія вважає такими, що не заслуговують на увагу, так як Верховний Суд у перелічених судом першої інстанції справах вже висловив протилежну думку в значно пізніших за часом своїх постановах. Щодо застосування римської максими сontra proferentem міркування скаржника, також, не можуть бути прийняті до уваги, адже, з цього приводу у тотожних відносинах на підставі ідентичного договору товариств системи юридичних осіб, пов`язаних з Колективним підприємством «Будова» вже висловився Верховний Суд у наведених вище постановах.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції у рішенні повністю проігнорував позицію відповідача, що при виході зі Споживчого товариства асоційований член не має права вимагати розрахунків понад суму внесену ним у Споживче товариство не передбачених в договорі асоційованого членства у Споживчому товаристві та повернення Пайовику більшої суми, ніж було фактично внесено за Договором, апеляційний суд вважає необґрунтованими належним чином, так як судом першої інстанції надано належної правової оцінки, а такі доводи скаржника є лише його суб`єктивною позицією яка за своїм характером є припущенням.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. 263 ЦПК України вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника Споживчого товариства «Альтаїр 3» – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 19 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко