Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №456/4730/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/4730/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/771/26 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.07.2026 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стройне, Свалявського району, Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_9 ,

потерпілого ОСОБА_10 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

встановила:

цим вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання..

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 08.07.2025 близько 14:00 год. перебував із потерпілим ОСОБА_10 на березі річки Стрий поблизу об`їзної дороги на відстані близько 300 метрів від АЗК «UPG», що по вул. Івана Багряного,4 м. Стрий Львівської області, де разом розпивали алкогольні напої, після чого потерпілий заснув, та в цей час у ОСОБА_7 виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Надалі ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, умисно, таємно, повторно, в умовах воєнного стану, скориставшись тим, що потерпілий заснув та переконавшись, що його дій ніхто не бачить зняв із шиї потерпілого золотий ланцюжок 585 проби, вагою 14 грам, вартістю 29610, 00 грн. та золотий хрестик 585 проби, вагою 5,4 грам, вартістю 11421,00 грн., загальною вартістю 41031, 00 грн., а також викрав із сумки потерпілого 2500, 00 грн. та 10 купюр по 100 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 08.07.2025 становить 41797,50 грн.

Після цього ОСОБА_7 , утримуючи при собі викрадене майно, покинув місце вчинення злочину та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 заподіяв потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 85328,50 грн.

Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.10.2024 року та остаточно призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

В мотивах апеляційної скарги зазначає. що ОСОБА_11 вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.10.2024 року визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. Вказаний злочин вчинено ОСОБА_7 08.07.2025 року, тобто до постановлення оскаржуваного вироку, а відтак суд першої інстанції повинен був призначити ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким його виправдати у зв`язку з відсутністю у його діях складу злочину.

В мотивах апеляційної скарги зазначає, що вину у вчиненому не визнає, жодного майна у потерпілого не викрадав. Звертає увагу на те, що потерпілий сам факт крадіжки не пам`ятає, оскільки був без свідомості.

Захисник ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким обвинуваченого виправдати.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обвинувачений вину у вчиненому не визнав. Потерпілий під час судового засідання не міг підтвердити, що зазначені у обвинувальному акті речі належали саме йому. Суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про повторний допит потерпілого та призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи.

Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали свої апеляційні скарги та заперечили проти апеляційної скарги прокурора, прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив проти апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали судового провадження в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника слід відмовити, а апеляційну скаргу прокурора – задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зазначених вимог дотримався та вірно встановив вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, яка підтверджується зібраними та безпосередньо дослідженими у суді першої інстанції доказами, зокрема.

В суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_10 показав, що 08 липня 2025 року він прийшов з роботи, пішов на ОСОБА_12 біля вокзалу, там зустрів обвинуваченого. Вживали горілку. Далі вони пішли в напрямку ріки, де вони також вживали горілку, після чого він втратив свідомість. Коли прокинувся, побачив, що в сумці відсутні 1000 доларів США, які він придбав раніше в той день, 2000 гривень, пенсійне посвідчення, інші документи. Крім цього, у нього на шиї не було золотого ланцюжка з хрестиком. Жодних сторонніх осіб того дня на річці не було, тільки він та обвинувачений. Наступного дня на цьому місці він знайшов пенсійне посвідчення.

Колегія суддів приходить до переконання, що потерпілий ОСОБА_10 допитаний судом першої інстанції в повному обсязі щодо всіх обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, відповідно до ст. 91 КПК України, в т. ч. щодо часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення, а тому доводи захисника щодо безпідставної відмови у задоволенні клопотання про його повторний допит судом першої інстанції є необґрунтованими.

Із протоколу огляду місця події вбачається, що місцем події є берег річки міста Стрий, Львівської області, що за координатами: 49.255840, 23.862259.

Згідно з даними протоколу протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.07.2025 року, потерпілий ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_7 , як особу, яка викрала у нього грошові кошти та речі.

Відповідно до листів директора ТОВ «Ломбард «Кредит Юкрейн» від 16.07.2025 року від 23.07.2025 року, ОСОБА_7 в ТОВ «Ломбард «Кредит Юкрейн» 17.06.2025 у м. Львів, вул. Князя Романа, 7/14, та 08.07.2025 року за адресою: м. Львів, вул. Бандери, 89, заклав ювелірні вироби: хрестик та ланцюг.

Відповідно до протоколу огляду предмету від 18.07.2025 року, оглянуто відеозаписи з камер спостереження ТОВ «Ломбард «Кредит Юкрейн», відповідно до яких 08.07.2025 о 17:08:49 у приміщення ТОВ «Ломбард» Кредит Юкрейн», що за адресою: вул. Степана Бандери, 89, м. Львів, з`являється обвинувіачений, вдягнений у футболку фіолетового кольору, в штани чорного кольору, кросівки білого кольору та на голові одягнена кепка чорного кольору із білою емблемою. Прямує до каси у вказаному приміщенні, та о 17:18:25 із грошима у руках виходить із даного приміщення. О 17:08:51 підходить до каси та із кишені футболки виймає річ, схожу на хрестик та о 17:09:11 ставить її у відділ прийому. Надалі він показує свій паспорт, де о 17:16:26 та 17:17:06 підписує документи. О 17:18:12 отримує із каси грошові кошти, де взявши їх у руки виходить із приміщення ломбарду.

Відповідно до протоколу від 05.08.2025 року, ОСОБА_7 продемонстровано вказаний відеозапис та він впізнав себе, як особу, яка здала в ломбард речі потерпілого.

Із протоколу пред`явлення речі для впізнання за фотознімками від 25.07.2025 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_10 впізнав хрестик, який у нього викрали та який був зданий в ломбард обвинуваченим.

Таким чином, враховуючи те, що обвинувачений, який вживав із потерпілим алкогольні напої, після чого, коли останній втратив свідомість, здав у ломбард, викрадені у потерпілого коштовні речі, та не заперечив проти цього, колегія суддів вважає доводи обвинуваченого про те, що він не вчиняв вказаного злочину версією, що спрямована на уникнення ним кримінальної відповідальності.

Під час досудового розслідування кримінального провадження призначено судову психіатричну експертизу обвинуваченого.

Згідно з висновком судово-психіатричного експертизи №1362 від 05.08.2025 року, ОСОБА_7 виявляє ознаки психічного розладу у формі органічного розладу особистості та поведінки внаслідок раннього органічного ураження головного мозку з нерізко вираженим психоорганічним синдромом. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період інкримінованих дій, ОСОБА_7 виявляв ознаки психічного розладу у формі органічного розладу особистості та поведінки внаслідок раннього органічного ураження головного мозку з нерізко вираженим психоорганічним синдромом. За своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 застосування примусових заходів медичного характеру не рекомендовано.

Під час судового розгляду ОСОБА_7 заявив клопотання про призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи, покликаючись на те, що він неодноразово проходив лікування у м. Берегово, м. Ужгороді та у м. Львові. А тому вважає висновки амбулаторної судово-психіатричної експертизи, яка була проведена на стадії досудового розслідування такими, що не відповідають дійсності, оскільки він потребував і потребує лікування.

На думку колегії суддів, ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.06.2026 року обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого, оскільки стороною захисту не доведено, що експерт, проводячи амбулаторну судово-психіатричну експертизу, дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, або ж, що висновок експерта є неясним.

Відтак, колегія суддів вважає, що покликаючись на безпосередньо досліджені докази, суд першої інстанції відповідно до ст. 94 КПК України всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до правильного висновку про наявність у діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 раніше судимий вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.10.2024 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_7 призначено остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.01.2023 року до призначеного покарання за цим вироком у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.10.2024 року не набрав законної сили, оскільки оскаржений у апеляційному порядку.

Злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, обвинувачений вчинив 08.07.2025 року, тобто після ухвалення вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.10.2024 року.

Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, викладеного у постанові від 01.06.2020 року у справі 766/39/17, при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.

Таким чином, враховуючи те, що суд першої інстанції зазначених обставин не досліджував, на думку колегії суддів, ним було допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що, відповідно до ст. 420 КПК України, є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції в цій частині.

При призначенні покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працює, є особою з інвалідністю ІІІ групи, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420, 615 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити, у задоволенні апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 відмовити.

Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.07.2026 року в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_7 скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.10.2024 року та остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок суду набирає законної сили з моменту проголошення та на нього може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4