Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №335/9039/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 07.10.2026 Справа № 335/9039/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/9039/25 Головуючий у 1 інстанції: Алексєєнко А.Б.

Провадження № 22-ц/807/1747/26 Суддя-доповідач: Мінгазов Р.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Мінгазова Р.В.,

суддів: Бредуна Д.С.,

Кочеткової І.В.,

при секретарі: Камалової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Балкового Руслана Леонідовича на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2026 року у справі за позовом Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до ОСОБА_1 про виселення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Запорізький державний медико-фармацевтичний університет звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у 2023 році ОСОБА_1 вступив на навчання для здобуття освітнього рівня магістр за спеціальністю «Медицина» на перший курс денної форми здобуття освіти 2 міжнародного факультету Запорізького державного медико-фармацевтичного університету.

11.10.2023 між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців у Запорізькому державному медико-фармацевтичному університеті іноземним громадянам № 23 014/1.

Відповідно до наказу № 1323-с від 31.12.2024 відповідачу було надано ліжко місце у гуртожитку №5 ЗДМФУ.

28.03.2025 у зв`язку з наявністю академічної та фінансової заборгованості, ОСОБА_3 був відрахований з університету та повідомлений про це на електронну пошту.

У зв`язку із відрахуванням з навчального закладу наказом ректора № 946-с від 31.03.2025 ОСОБА_4 було наказано звільнити ліжко-місце у гуртожитку № НОМЕР_1 .

Відповідач не звільнив кімнату гуртожитку № НОМЕР_1 ЗДМФУ, у зв`язку з чим йому була надіслана повторна вимога про звільнення до 31.08.2025.

Разом з цим, станом на день звернення до суду відповідач продовжує мешкати у гуртожитку № НОМЕР_1 ЗДМФУ та відмовляється його звільняти.

Враховуючи те, що внаслідок відрахування з ЗДМФУ з 28.03.2025 відповідач втратив право користування кімнатою 133 гуртожитку № НОМЕР_1 ЗДМФУ який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проте самостійно звільнити кімнату відмовляється позивач змушений був звернутися до суду з вказаним позовом в якому просив суд ухвалити рішення щодо виселення відповідача із житлового приміщення.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2026 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кімнати НОМЕР_2 гуртожитку №5 Запорізького державного медико-фармацевтичного університету, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бул. Марії Примаченко, буд.24 А, без надання іншого житлового приміщення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі адвоката Балкового Р.Л. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, у зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задовольнити позову відмовити.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що під час розгляду справи суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у зупиненні провадження до розгляду іншої справи № 335/7172/25, яка також перебувала в провадженні Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя, у якій ставилось питання про скасування наказів про відрахування відповідача з навчального закладу. Крім цього, судом першої інстанції, на переконання апелянта, незаконно відмовлено у поновленні строку на подання відзиву на позову. Судом не встановлено, чи були належним чином доведені до відома відповідача відповідні накази про його відрахування та виселення з гуртожитку. Також, судом не було враховано, що кімната у гуртожитку була єдиним зареєстрованим місцем проживання відповідача на території України. Суд не забезпечив доведення до відома відповідача змісту процесуальних документів, з огляду на те, що відповідач є громадянином іншої держави та не розуміє Українську мову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомили, жодних клопотань або заяв до суду не надсилали.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає в повній мірі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно зі ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Відповідно до ч. 2 ст.128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

За правилом ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Як визначено у ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 132 ЖК України передбачено, що сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням.

Виселення осіб допускається, зокрема, у разі безпідставного користування житловим приміщенням. Виселення має відбуватись у добровільному порядку, а в разі, якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 1 р. ІІ Положення про особливості користування гуртожитками закладів фахової передвищої та вищої освіти, затвердженого наказом МОН України від 21.11.2019 № 1452 гуртожитки закладів освіти використовуються для проживання здобувачів вищої та фахової передвищої освіти під час навчання у закладі освіти за очною (денною), заочною формою здобуття освіти, які не мають постійного місця проживання за місцем розташування закладу освіти.

Пунктами 3, 4, 5, 6 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 498 передбачено, що Жила площа в гуртожитках надається: у вигляді окремого жилого приміщення для відособленого користування однієї особи чи сім`ї; у вигляді ліжко-місця для проживання одиноких осіб, які не перебувають між собою в сімейних відносинах.

Розмір жилої площі, що надається в гуртожитку, не може бути менше ніж 6 кв. метрів на одну особу.

Для одержання в користування жилої площі в гуртожитку особа подає заяву на ім`я керівника підприємства, установи, організації, органу місцевого самоврядування.

Повнолітні члени сім`ї особи, які бажають вселитися в жиле приміщення разом з нею, дають письмову згоду на проживання в зазначеному приміщенні.

Адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання особі жилої площі в гуртожитку.

У рішенні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові особи, якій надається жила площа в гуртожитку, склад сім`ї та адреса гуртожитку, в якому надається жила площа.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Під час одержання ордера пред`являються документи, що посвідчують особу наймача та всіх членів сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, - свідоцтва про народження), включених до ордера.

Ордер зберігається у особи, яка вселяється на жилу площу в гуртожитку, протягом усього строку її проживання у гуртожитку.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.10.2023 між Запорізьким державним медико-фармацевтичним університетом в особі ректора Юрія Колесника та ОСОБА_1 укладено Договір №23-014 про навчання у закладах вищої освіти іноземних громадян згідно якого ОСОБА_5 вступив на навчання для здобуття освітнього рівня магістр за спеціальністю «Медицина» на перший курс за денною формою навчання.

Також 11.10.2023 між Запорізьким державним медико-фармацевтичним університетом в особі ректора Юрія Колесника та Горн Гарі укладено Договір №23-014/1 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців у Запорізькому державного медико-фармацевтичному університеті іноземним громадянам англійської мови навчання спеціальності «Медицина».

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав №336130489 від 19.06.2023 за Запорізьким державним медико-фармацевтичним університетом закріплено на праві оперативного управління будівля гуртожитку №5 літ.А-9 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наказу ЗДМФУ від 31.12.2024 №1323-с відповідачу ОСОБА_1 було надано ліжко-місце у гуртожитку № НОМЕР_1 Запорізького державного медико-фармацевтичного університету за адресою: АДРЕСА_2 .

Наказом Запорізького державного медико-фармацевтичного університету від 28.03.2025 №340-С «Про відрахування іноземних студентів» з 28 березня 2025 року студент ОСОБА_1 відрахований з ЗДМФУ за порушення умов договору про навчання (невиконання навчального плану, академічна заборгованість, фінансова заборгованість). Також припинено дію договору про навчання з 28 березня 2025 року.

Наказом Запорізького державного медико-фармацевтичного університету від 31.03.2025 №946-с «Про поселення, переселення та виселення студентів у гуртожитку № НОМЕР_1 » наказано звільнити ОСОБА_6 ліжко-місце у гуртожитку № НОМЕР_1 .

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади №2023/010136889 від 11.12.2023 місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 з 11.12.2023.

На час звернення до суду з вказаним позовом відповідачем ліжко-місце у гуртожитку № НОМЕР_1 не звільнено.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» особи, які навчаються у закладах вищої освіти, мають право на забезпечення гуртожитком та цілодобовим доступом до нього на строк навчання у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі статтею 127 ЖК України (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Відповідно до вимог статті 128 ЖК України, порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Статтею 132 ЖК України встановлено, що сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням.

За приписами ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно вимагає виселення відповідача ОСОБА_1 з кімнати гуртожитку призначеному для проживання студентів Запорізького державного медико-фармацевтичного університету враховуючи те, що відповідач відрахований з навчання, а інших законних підстав для проживання останнього у гуртожитку судом не встановлено, оскільки саме у такий спосіб можуть бути усунуті перешкоди законному власнику у користуванні майном, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово висловлювався щодо можливості виселення особи з житлового приміщення. Так, у рішенні від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine», заява № 19009/04, § 41).

З моменту, коли перестали існувати правові підстави для користування житлом особою, яка володіє таким приміщенням незаконно, власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом виселення.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року № 14-181 цс18 (справа № 653/1096/16-ц).

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та виселення відповідача з гуртожитку.

Посилання апелянта на те, що ним було оскаржено в судовому порядку Наказ ЗДМФУ від 28.03.2025 №340-с, яким його було відраховано з навчального закладу, суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 11.02.2026, яке було залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 30.06.2026, відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 поданої через представника адвоката Пономаренка Олександра Олександровича до Запорізького державного медико-фармацевтичного університету про визнання протиправним та скасування наказу про відрахування, зобов`язання поновити на навчанні, внесення змін до договору, стягнення моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи відзиву на позовну заяву, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 141, 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі адвоката Балкового Руслана Леонідовича залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Головуючий суддя: Р.В. Мінгазов

Судді: Д.С. Бредун

І.В. Кочеткова