Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №750/8188/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8188/26

Провадження № 2/750/3959/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Крапивного Б.В.,

за участю: секретаря Буглака А.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У липні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 102024483 від 28.02.2025 в розмірі 33885,05 грн та понесених судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 28.02.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102024483 від 28.02.2025. Вказаний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до умов цього договору відповідач отримав кредит у сумі 12400 грн і мав сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію на умовах, визначених договором. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 33885,05 грн, із яких: 12400 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 8341,05 грн - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 6944 грн - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 6200 грн - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). 28.07.2025 між первісним кредитором та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 28072025, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 102024483 від 28.02.2025, укладеним з відповідачем. Окрім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача понесених витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 06.10.2026.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав частково - в частині стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту, визнавши укладення вказаного кредитного договору та існування кредитної заборгованості; у задоволенні решти позовних вимог просив відмовити, з огляду на проходження ним військової служби та його безпосередню участь у бойових діях у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася; у позовній заяві просила розгляд справи проводити без її участі.

Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

28.02.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102024483 від 28.02.2025 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, в кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

За змістом п.п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору сума кредиту становить 12000 грн; строк кредитування - 360 днів (з 28.02.2025 по 23.02.2026).

Відповідно до п. 1.5 Договору денна процентна ставка за кредитом становить 0,87%.

Пунктом 1.5.2 Договору передбачено комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у розмірі 7% від суми кредиту, яка нараховується в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з п. 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 3,65% річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220% річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів (п. 1.5.4 Договору).

Договір про споживчий кредит № 102024483 від 28.02.2025 підписано відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора «364985». Аналогічним чином ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, використавши одноразовий ідентифікатор «228852».

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже, кредитний договір № 102024483 від 28.02.2025 укладено ТОВ «МІЛОАН» з ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. При цьому в укладеному договорі сторонами визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування; факт укладення кредитного договору відповідач не заперечував. Таким чином, сторонами дотримано вимоги щодо форми такого договору, досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування.

З огляду на викладене, 28.02.2025 внаслідок укладення вказаного кредитного договору між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надати кредит ОСОБА_1 , а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти на визначених у договорі умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідач у судовому засіданні визнав факт отримання кредитних коштів у сумі 12400 грн.

Таким чином, ТОВ «МІЛОАН», здійснивши переказ на зазначений картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 12400 грн, виконало своє зобов`язання за кредитним договором.

Згідно з позовною заявою та за результатами дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором № 102024483 від 28.02.2025 судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів своєчасно й у повному обсязі не виконав, допустивши прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Так, за змістом п. 2.4.3 Договору у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

З розрахунку заборгованості по кредитному договору № 102024483 від 28.02.2025 вбачається, що ОСОБА_1 30.03.2025 здійснив єдиний платіж по кредиту на суму 37,20 грн, який зараховано позивачем як сплату нарахованих відсотків, проте у подальшому відповідач жодних платежів не проводив, у зв`язку з чим у даному випадку застосовуються положення п. 2.4.3 Договору щодо права позичальника вимагати повне погашення кредиту до спливу терміну його погашення, встановленого п. 1.3 Договору.

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором № 102024483 від 28.02.2025 на користь позивача суд звертає увагу на таке.

28.07.2025 між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 28072025.

29.07.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до вказаного вище договору факторингу, за змістом якої сторони погодили викласти в новій редакції реєстр боржників № 3 від 28.07.2025, акт прийому-передачі цього реєстру, акт прийому-передачі інформації відповідно до реєстру боржників № 3 та внести зміни до договору факторингу в частині сум прав вимоги.

На підтвердження відступлення прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102024483 від 28.02.2025 позивачем надано копію акта прийому-передачі реєстру боржників № 3 за договором факторингу № 28072025, копію витягу з реєстру боржників № в новій редакції відповідно до додаткової угоди № 1 від 29.07.2025 до договору факторингу № 28072025, в якому зазначено цей кредитний договір, анкетні відомості відповідача та розмір його заборгованості, а також копію платіжної інструкції від 31.07.2025 № 745, за змістом якої на виконання умов договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025 позивач здійснив оплату на користь ТОВ «МІЛОАН».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Таким чином, заміна осіб в окремих зобов`язаннях, у тому числі в таких, які виникли внаслідок укладення кредитного договору, через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

Таким чином, на підставі зазначеного вище договору факторингу позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102024483 від 28.02.2025.

Щодо вимоги про відшкодування заборгованості за кредитним договором, суд звертає увагу на такі правові норми й фактичні обставини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором, на підставі п. 2.4.3 Договору останньому нараховано заборгованість у сумі 33885,05 грн, із яких: 12400 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 8341,05 грн - сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 6 944,00 грн - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 6200 грн - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Вказана заборгованість є предметом позову.

У судовому засіданні відповідач визнав наявність у нього заборгованості за тілом кредиту, проте просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині нарахування заборгованостей по процентам за користування кредитом, по комісії за обслуговування кредиту та за неустойкою (штрафами/пенею), застосувавши положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На підтвердження факту проходження відповідачем військової служби останнім надано копію довідки форми 5 від 03.10.2026 № 145, згідно з якою ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України та проходить службу за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 , копію довідки військово-лікарської комісії № 2026-0102-1108-0337-3 від 12.01.2026, за змістом якої ОСОБА_1 був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 за контрактом, копію військового квитка серії НОМЕР_4 та копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 , виданого 30.09.2019.

Надаючи оцінку доводам відповідача, суд зважає на таке.

За змістом ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Аналіз наведеної норми дозволяє констатувати, що дія положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється, у тому числі, на військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, у разі якщо вони брали (або беруть) участь у бойових діях, обороні України (відсічі та стримування агресії Російської Федерації).

Згідно з наданими відповідачем документами встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем за призовом під час мобілізації та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 ; останній має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, з огляду на наявність у нього посвідчення серії НОМЕР_5 .

Отже, ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За змістом п. 1.1 Договору кредит надано відповідачу з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Зважаючи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, призваним на військову службу під час мобілізації; він брав та бере безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України; кредитні кошти за кредитним договором № 102024483 від 28.02.2025 надані відповідачу з метою задоволення його потреб не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника, штрафні санкції, пеня за невиконання ним зобов`язань, а також проценти за користування кредитом у даному випадку не нараховуються, а тому не підлягають стягненню з відповідача.

Щодо нарахування відповідачу заборгованості за комісією, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, у тому числі, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Пунктом 1.5.2 Договору передбачено комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у розмірі 7% від суми кредиту, яка нараховується в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 Верховний Суд зазначив наступне: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що відповідачу нараховувалась заборгованість за комісією за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у розмірі 7% від суми кредиту. Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надавались відповідачу, та за які кредитодавцем встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Зважаючи на це, положення Договору про стягнення комісії за надання кредиту щомісячно слід визнати нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а відповідні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Таким чином, слід стягнути з відповідача заборгованість, що утворилась внаслідок невиконання ним умов кредитного договору № 102024483 від 28.02.2025 у розмірі 12400 грн, тобто заборгованість за тілом кредиту.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Розподіл судових витрат між сторонами судом здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову на суму 12400 грн, що становить 36,59% ((12400 : 33885,05) ? 100%), з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 974,17 грн (2662,40 ? 36,59%).

Керуючись ст.ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит № 102024483 від 28.02.2025 в сумі 12400 грн (дванадцять тисяч чотириста гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 974,17 грн (дев`ятсот сімдесят чотири гривні 17 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари Київської області); код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя Б.В. Крапивний