Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №734/2727/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/2727/26 2/729/1159/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

заочне

09 жовтня 2026 р.Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді – Булиги Н. О.

секретаря Романченко С .С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Бобровиця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 24.08.2025-100000774 від 24.08.2025 року в розмірі 37 585 грн 24 коп., а також понесені судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 24.08.2025-100000774, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 15 000 грн. строком на 184 дні, з датою повернення кредиту 23.02.2026 року. Умовами договору передбачено можливість продовження строку кредитування та строку повернення кредиту шляхом укладення додаткового договору за ініціативою позичальника.

Відповідно до умов договору процентна ставка є фіксованою та становить 1 % за один день користування кредитом протягом усього строку кредитування. Крім того, договором передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 3 000 грн.

27.09.2025 року між сторонами було укладено додатковий договір, відповідно до якого за ініціативою відповідачки збільшено загальну суму кредиту до 17 000 грн. шляхом надання другого траншу в розмірі 2 000 грн. строком на 150 днів. Додатковим договором також передбачено комісію за надання другого траншу в розмірі 20 % від його суми, що становить 400 грн.

24.10.2025 року між сторонами було укладено ще один додатковий договір, відповідно до якого за ініціативою позичальниці продовжено строк кредитування до 214 днів із дати надання кредиту та визначено нову дату його повернення — 25.03.2026 року. Інші умови кредитного договору, не змінені зазначеним додатковим договором, залишено чинними.

Кредитний договір було укладено в електронній формі. За твердженням позивача, відповідачка підписала документи, що складають кредитний договір, за допомогою одноразового ідентифікатора E592, направленого в SMS-повідомленні на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зазначений нею як фінансовий. Під час укладення кредитного договору відповідачка також пройшла ідентифікацію з використанням Системи BankID Національного банку України.

Позивач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору та квитанції про перерахування коштів 24.08.2025 року відповідачці було перераховано кредитні кошти в розмірі 15 000 грн. на картковий рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу 4028-08XX-XXXX-7935. Крім того, відповідно до додаткового договору від 27.09.2025 року відповідачці надано другий транш в розмірі 2 000 грн. на той самий картковий рахунок.

Як зазначає позивач, відповідачка частково виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, здійснивши 01.12.2025 року платіж у розмірі 9 000 грн. та 31.12.2025 року платіж у розмірі 1 200 грн. Зазначені платежі були враховані позивачем під час розрахунку заборгованості.

Разом із тим відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі не виконала, у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 37 585 грн 24 коп., яка складається з: 13 566 грн — заборгованості за тілом кредиту; 16 845 грн 24 коп. — заборгованості за процентами; 7 174 грн. — відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позивач посилається на те, що умовами кредитного договору передбачено обов`язок позичальника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України в погодженому сторонами розмірі. На думку позивача, нарахування таких процентів є правомірним, оскільки кредитний договір укладено після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», якими виключено положення про звільнення споживачів від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань у період воєнного стану.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, позивач просить стягнути з неї заборгованість у розмірі 37 585 грн. 24 коп., а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Ухвалою суду від 02.09.2026 було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено її до розгляду з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленою належним чином у порядку, визначеному ст.128 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подала, у зв`язку з чим суд, враховуючи положення статей 223, 280 ЦПК України, дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 24 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 24.08.2025-100000774. Відповідно до умов договору позичальниці надано кредит у розмірі 15 000 грн. строком на 184 дні з дати його надання, з датою повернення кредиту 23 лютого 2026 року. Заявка на отримання кредиту є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з умовами якої позичальниця ознайомилася під час укладення договору (а.с. 35-44).

Відповідно до умов кредитного договору процентна ставка є фіксованою та незмінною і становить 1 % за один день користування кредитом протягом усього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшений кредитодавцем в односторонньому порядку.

Також відповідно до умов кредитного договору комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 20 % від суми кредиту та дорівнює 3000 грн. Комісія нараховується кредитодавцем у день видачі кредиту та сплачується згідно з графіком платежів.

Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору, кредитодавець зобов`язався надати кредит позичальниці у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальниця, у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти і комісії, якщо такі встановлені договором.

Відповідно до пункту 4.1 договору кредитодавець надає позичальниці кредит на умовах строковості, платності та поворотності. Кредитні кошти надаються шляхом їх перерахування на рахунок позичальниці з використанням реквізитів електронного платіжного засобу 4028-08XX-XXXX-7935, зазначеного нею під час укладення договору.

Пунктом 6.1 договору визначено, що позичальниця зобов`язана використати кредит на визначені договором цілі та забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів і комісій у терміни та строки, зазначені у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Окремо умовами договору передбачено відповідальність позичальниці за прострочення виконання грошових зобов`язань у вигляді процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Згідно з умовами договору їх розмір становить 170 000 % річних від суми простроченої заборгованості, водночас встановлено обмеження нарахування таких процентів у розмірі не більше 195 грн. за один день прострочення.

Зазначений кредитний договір укладено в електронній формі. ОСОБА_1 під час його укладення пройшла ідентифікацію з використанням Системи BankID Національного банку України, за результатами якої було забезпечено встановлення особи позичальниці.

Документи, що складають кредитний договір, були підписані відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором E592, який було надіслано в SMS-повідомленні на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зазначений нею як фінансовий. Відповідно до пункту 10.1 договору він набрав чинності з дати отримання кредитодавцем в інформаційній системі від позичальниці відповіді про прийняття пропозиції (акцепту), підписаної таким одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 24 серпня 2025 року підписала пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку на отримання кредиту, чим підтвердила укладення кредитного договору та погодилася з його умовами.

З квитанції про перерахування коштів від 24.08.2025 року вбачається, що кредитодавцем на рахунок позичальниці було перераховано кредитні кошти в розмірі 15 000 грн. (а.с. 18).

27 вересня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір, відповідно до якого сторони за взаємною згодою та з ініціативи позичальниці домовилися збільшити загальну суму кредиту до 17 000 грн. шляхом надання другого траншу в розмірі 2 000 грн. Строк, на який надається другий транш, становить 150 днів із дати його надання. Додатковим договором передбачено комісію за надання другого траншу в розмірі 20 % від його суми, що становить 400 грн. Кредитні кошти другого траншу підлягали перерахуванню на рахунок позичальниці з використанням реквізитів електронного платіжного засобу 4028-08XX-XXXX-7935 (а.с.32-33).

24 жовтня 2025 року між сторонами укладено ще один додатковий договір, відповідно до якого за ініціативою позичальниці продовжено строк кредитування до 214 днів із дати надання кредиту та визначено нову дату його повернення — 25 березня 2026 року. Сторони також погодили, що проценти та комісія, нараховані за користування кредитом станом на момент укладення додаткового договору, підлягають сплаті позичальницею в дату його укладення, не пізніше 23 год 59 хв. Інші умови кредитного договору, не змінені зазначеним додатковим договором, залишено чинними (а.с. 29-30).

З повідомлення ТОВ «УПР» від 18.06.2026 видно, що кредитодавцем на рахунок позичальниці 27.09.2025 було перераховано кредитні кошти в розмірі 2 000 грн., призначення платежу: видача за кредитним договором № 24.08.2025-100000774 (а.с. 19).

Таким чином, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином та в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором та додатковими договорами до нього.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідачка здійснювала часткове погашення заборгованості за кредитним договором, зокрема 01.12.2025 року сплатила 9 000 грн та 31.12.2025 року — 1 200 грн. Зазначені платежі враховані позивачем під час розрахунку заборгованості.

Разом із тим, відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором у повному обсязі не виконала, у зв`язку з чим, відповідно до наданого позивачем розрахунку, утворилася заборгованість у загальному розмірі 37 585 грн 24 коп., яка складається з: 13 566 грн. — заборгованості за тілом кредиту; 16 845 грн. 24 коп. — заборгованості за процентами; 7174 грн. — неустойки. При цьому, відсотки нараховано у розмірі передбаченому умовами кредитного договору (за фіксованою ставкою 1 % за один), у межах погодженого додатковою угодою строку кредитування, з 24.08.2025 року по 25.03.2026 року (а.с. 46).

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, дослідивши надані позивачем докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13 566 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 16 845 грн 24 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом було встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 24.08.2025-100000774 від 24.08.2025 року відповідачці надано кредит у розмірі 15 000 грн. зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 1 % за один день користування кредитом. Додатковим договором від 27.09.2025 року загальну суму кредиту збільшено до 17 000 грн. шляхом надання другого траншу в розмірі 2 000 грн, а додатковим договором від 24.10.2025 року строк кредитування продовжено до 25.03.2026 року.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, під час визначення суми позовних вимог враховано часткове погашення відповідачкою заборгованості, а саме платежі від 01.12.2025 року в розмірі 9 000 грн та від 31.12.2025 року в розмірі 1 200 грн. Після врахування здійснених платежів позивачем заявлено до стягнення 13 566 грн. заборгованості за тілом кредиту та 16 845 грн. 24 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом.

Враховуючи, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів належним чином не виконала, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення зазначених сум заборгованості.

Щодо вимог позивача про стягнення 7 174 грн. неустойки, то суд зазначає таке.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Зазначеним пунктом передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що на період дії воєнного стану позичальник за кредитним договором звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 та від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23, щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до кредитних правовідносин. Верховний Суд також наголосив на спеціальному характері зазначеної норми в постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24.

Оскільки кредитний договір № 24.08.2025-100000774 укладено між сторонами 24 серпня 2025 року, тобто в період дії воєнного стану, а позивач просить стягнути із ОСОБА_1 7 174 грн. неустойки прострочення виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором, суд доходить висновку, що такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, суд враховує, що виключення пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не скасовує дії пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким установлено звільнення позичальників за кредитними договорами від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, на відповідний період.

Отже, з урахуванням наведеного, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 30 411 грн 24 коп., з яких: 13 566 грн — заборгованість за тілом кредиту та 16 845 грн. 24 коп. — заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні вимог про стягнення 7174 грн. неустойки, слід відмовити.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в сумі 30 411 грн. 24 коп., що становить 80,91 % від загального розміру заявлених позовних вимог у сумі 37 585 грн 24 коп., то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2 154 грн 22 коп. (2 662,40 грн ? 80,91%).

При цьому, витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у розмірі 130,98 грн. не підлягають стягненню з відповідача, оскільки такі не є судовими витратами у розумінні ст.133 ЦПК України.

Керуючись статтями 207, 526, 527, 530, 599, 1050, 1048, 1054, 1056 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.4, 12, 13, 76- 81,89, 95, 141, 258,259, 263-265, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 24.08.2025-100000774 від 24 серпня 2025 року в загальному розмірі 30 411 (тридцять тисяч чотириста одинадцять) гривень 24 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 154 (дві тисячі сто п`ятдесят чотири) гривні 22 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя Бобровицького районного суду Н.О. Булига