Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №689/229/26 — Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/229/26

2/689/314/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08.10.2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого-суддя Кульбаба А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Лебеденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Ярмолинці цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 20564,99 грн. за кредитними договором №1634535.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 30 травня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему (вебсайт) було укладено Договір споживчого кредиту № 1634535. За умовами Договору Відповідач отримала кредит у розмірі 3000,00 грн строком на 359 днів (із кінцевим строком повернення 25.05.2025 року). Електронний договір підписано Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Р240». Кредитні кошти перераховані на її платіжну картку № НОМЕР_1 через платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК». На підставі Договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року, укладеного між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до Позивача.

Відповідач зобов`язання за Договором належним чином не виконувала, здійснивши лише часткове погашення (тіло кредиту — 126,01 грн, відсотки — 126,00 грн). У зв`язку з цим утворилася прострочена заборгованість, яка за розрахунком позивача склала 20 564,99 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту — 2999,99 грн; заборгованість за відсотками - 16 065,00 грн (у тому числі 9225,00 грн, нараховані первісним кредитором, та 6840,00 грн, нараховані позивачем за 152 календарні ні користування кредитом); штрафні санкції (штраф) -1500,00 грн. У позовній заяві позивач також заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн та судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила суду, що особисто вказаного кредитного договору не укладала, заявок не подавала та грошима не користувалася. Зазначила, що кредит без її відома оформив її чоловік, який мав доступ до її мобільного телефону, персональних даних та банківської картки. В разі задоволення судом позову, визнає лише тіло кредиту.

Представник відповідачки в судовому засіданні позицію своєї клієнтки підтримав повністю, просив відмовити в задоволенні штрафу на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, та витрат на правничу дпомогу, так як вони є завищеними.

Суд, заслухавши відповідачку та її представника, дослідивши матеріали справи та всебічно оцінивши докази, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 30.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» (первісний кредитор) та відповідачем - ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи (через офіційний вебсайт та мобільний додаток «SlonCredit») було укладено Договір споживчого кредиту № 1634535.

Згідно з положеннями пунктів 1.3 та 1.4 вказаного Договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов`язалося надати Споживачу кредит у розмірі 3000,00 грн строком на 359 календарних днів (у період з 30.05.2024 року по 25.05.2025 року), а Споживач зобов`язалася повернути кошти, сплатити нараховані за кожен день користування проценти та виконати інші зобов`язання, передбачені правочином. Стандартна відсоткова ставка за Договором була погоджена сторонами на рівні 1,5% від суми кредиту за кожен день користування (що становить 45,00 грн на день).

Електронний договір було підписано з боку відповідача шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Р240», який є алфавітно-цифровою послідовністю та був надісланий на її верифікований номер мобільного телефону у вигляді смс-коду. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання виконало в повному обсязі: кредитні кошти у розмірі 3000,00 грн були безготівково перераховані на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 через ліцензованого платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК», що підтверджується реєстрами фінансових операцій та платіжними інструкціями.

Надалі, 24 грудня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 24122024. Відповідно до умов цього договору та статті 1077 ЦК України, до Позивача у повному обсязі preйшло право грошової вимоги до відповідача за Договором споживчого кредиту № 1634535 від 30.05.2024 року.

Суд встановив, що відповідач належним чином не виконувала умови Договору щодо своєчасного та повного повернення щомісячних платежів. За весь час дії кредиту відповідачем було внесено лише часткові оплати: 126,01 грн — в рахунок погашення тіла кредиту та 126,00 грн - в рахунок сплати договірних відсотків. Будь-яких інших платежів для закриття боргу відповідач не здійснювала.

Внаслідок тривалого невиконання зобов`язань, станом на дату звернення позивача до суду, загальна сума заборгованості за Договором склала 20 564,99 грн, яка складається з таких елементів: заборгованість за тілом кредиту - 2999,99 грн; заборгованість за нарахованими договірними відсотками за весь період прострочення - 16 065,00 грн (з яких 9225,00 грн нараховано первісним кредитором до моменту відступлення права вимоги, та 6840,00 грн - нараховано позивачем за наступні 152 календарні дні користування чужими грошовими коштами у межах погодженого строку).

Оцінюючи правомірність укладення кредитного договору в електронній формі, суд виходить із того, що згідно зі статтями 5, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статтею 639 Цивільного кодексу України, правочин, укладений в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний одноразовим ідентифікатором (смс-кодом), за своїми правовими наслідками прирівнюється до письмового договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, де зазначено, що підписання договору одноразовим паролем є належним підтвердженням укладення кредитного договору і покладає на позичальника обов`язок повернути отримані кошти. Факт отримання відповідачем суми кредиту та її часткове добровільне погашення (сплата 126,01 грн тіла та 126,00 грн відсотків) свідчать про те, що відповідач усвідомлювала умови правочину, прийняла їх та розпочала його виконання, що виключає будь-які твердження про неукладеність чи нікчемність даного договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Дослідивши наданий позивачем детальний помісячний та поденний розрахунок заборгованості, суд визнає його обґрунтованим та таким, що повністю відповідає погодженим сторонами ставкам і графіку. Нарахування відсотків у сумі 16 065,00 грн за своєю правовою природою є платою за правомірне користування капіталом Кредитора у межах строку договору, не має штрафного характеру, а тому підлягає стягненню. Таким чином, вимоги Позивача про стягнення залишку тіла кредиту в розмірі 2999,99 грн та нарахованих відсотків у розмірі 16 065,00 грн (а всього - 19 064,99 грн) є законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що вона не отримувала кредитних коштів, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, із відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 14.04.2026 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку, а також надано інформацію про зарахування на відповідний рахунок 30.05.2024 року грошових коштів у сумі 3000 грн із призначенням платежу «P2P_SL_CR, KYIV».

Отже, зазначені відомості підтверджують факт зарахування грошових коштів на рахунок, пов`язаний із відповідачем, та підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Саме по собі заперечення відповідачем факту отримання кредиту без належного спростування наданих позивачем доказів не є достатньою підставою для відхилення позовних вимог. При цьому суд оцінює подані докази в їх сукупності, з урахуванням належності, допустимості, достовірності кожного доказу та достатності їх взаємного зв`язку.

Таким чином, доводи відповідача про неотримання кредитних коштів суд оцінює критично та не бере їх до уваги в тій частині, у якій вони спростовуються дослідженими доказами у справі.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій (штрафу) у розмірі 1500,00 грн, суд доходить висновку про необхідність повної відмови у задоволенні позову в цій частині на підставі імперативних приписів чинного законодавства України, що регулює правовідносини в період дії воєнного стану.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася та є чинною на момент виникнення спірних правовідносин, розряду та ухвалення рішення у цій справі.

З метою захисту прав громадян та споживачів фінансових послуг у цей складний період, Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 року Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 18.

Відповідно до імперативних вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування:

У разі прострочення позичальником виконання зобов`язань за договором про надання кредиту, позичальник звільняється від відповідальності перед кредитором за таке прострочення.

В тому числі, позичальник звільняється від обов`язку сплачувати кредитору неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, укладення яких передбачено договором про надання кредиту за прострочення виконання (невиконання або неналежне виконання) позичальником зобов`язань за таким договором.

Нараховані кредитором неустойка (штраф, пеня) та інші платежі за прострочення виконання зобов`язань, передбачених договором, підлягають списанню кредитором.

Крім того, аналогічні за змістом захисні норми щодо споживчого кредитування закріплені у пункті 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», які також прямо забороняють нарахування штрафних санкцій за споживчими кредитами під час дії воєнного стану та у 30-денний строк після його завершення.

Оскільки спірний Кредитний договір № 1634535 було укладено 30.05.2024 року, а прострочення виконання зобов`язань відбулося під час дії воєнного стану, будь-яке нарахування Позивачем штрафних санкцій (штрафу) у розмірі 1500,00 грн є прямою протиправною дією, яка суперечить вищевказаним нормам матеріального права та суттєво порушує законні інтереси Споживача.

Імперативний характер норм пунктів Перехідних положень ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування» позбавляє суд процесуального права здійснювати стягнення таких сум або навіть частково зменшувати їх - неустойка, нарахована у період воєнного стану, не підлягає стягненню в судовому порядку взагалі.

Враховуючи вищезазначені законодавчі обмеження та заборони, суд констатує відсутність у позивача права на матеріальне стягнення неустойки, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 1500,00 грн слід відмовити повністю.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката Столітнього М.М. у розмірі 10 000,00 грн. На підтвердження цих витрат позивач надав копію Договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, замовлення, рахунок-фактуру та Акт прийому-передачі виконаних робіт.

Вирішуючи питання про розподіл цих витрат, суд керується статтею 59 Конституції України, статтями 133, 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Згідно з частиною 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат закон покладає на іншу сторону, проте Велика Палата Верховного Суду у своїх зразкових постановах (зокрема, у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 та у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21) роз`яснила важливий принцип: суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, не зобов`язаний автоматично присуджувати до стягнення всі заявлені стороною витрати, якщо їх розмір є очевидно завищеним, штучно роздутим або неспівмірним. Критерій розумності та реальності судових витрат є визначальним для суду незалежно від того, чи подавала інша сторона клопотання про їх зменшення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ця цивільна справа відноситься до категорії малоскладних спорів (справ незначної складності). Вона розглядалася судом у порядку спрощеного позовного провадження. Адвокат Столітній М.М. не брав участі у судових засіданнях, не готував складних процесуальних документів чи заперечень.

Сама позовна заява разом із додатками є абсолютно типовою, шаблонною (трафаретною) формою, яка масово використовується ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у спорах з іншими позичальниками. Підготовка такого позову полягає лише у внесенні анкетних даних нового відповідача, реквізитів договору та суми боргу в автоматизовану систему, що не потребує від особи зі статусом адвоката значних інтелектуальних зусиль, глибокого правового аналізу чи тривалого часу.

Заявлена сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є явно неспівмірною зі складністю справи, сумою стягнення та обсягом реальної роботи адвоката. Присудження такої суми суперечило б загальному принципу компенсаційності судових витрат і перетворило б відшкодування витрат на інструмент невиправданого стягнення коштів зі споживача фінансових послуг.

З огляду на вищезазначені критерії співмірності, реальності та пропорційності, враховуючи практику Верховного Суду щодо аналогічних категорій справ, суд вважає за належне, справедливе та достатнє задовольнити вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу частково - у розмірі 1000,00 грн. В іншій частині цих вимог суд відмовляє за безпідставністю та очевидною завищеністю.

При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн (що підтверджується платіжною інструкцією та відображає застосування передбаченого законом понижуючого коефіцієнта 0,8 для електронної форми подачі через підсистему «Електронний суд»).

Так, оскільки позов задоволено частково на 92,71% (19064,99 грн. * 100% : 20 564,99 грн.), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2468,31 грн. (2662,40 *92,71% / 100%) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 927,10 грн (1000*92,71% / 100%).

Керуючись ст. 526, 530, 625, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, —

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ,) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, ЄДРПОУ: 44559822) заборгованість за кредитним договором № 1634535 від 30.05.2024 року в загальному розмірі 19 064,99 грн (дев`ятнадцять тисяч шістдесят чотири гривні 99 копійок), з яких: 2999,99 грн -заборгованість за тілом кредиту; 16 065,00 грн — заборгованість за нарахованими відсотками.

В частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (штрафу) у розмірі 1500,00 грн - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ,) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, ЄДРПОУ: 44559822) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 927,10 грн. В іншій частині вимог про відшкодування правничої допомоги - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ,) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ" ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" (місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, ЄДРПОУ: 44559822) судовий збір у розмірі 2468,31 грн (дві тисячі чотириста шістдесят вісім гривень 31 копійки).

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 09.10.2026.

Суддя Андрій КУЛЬБАБА