Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №369/13953/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 369/13953/24

провадження № 61-6018св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» (далі - ТОВ «Кван Кепітал») про захист прав споживачів.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року заяву ТОВ «Кван Кепітал» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кван Кепітал» витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Остапенка Є. С., залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2025 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року залишено без змін.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року заяву ТОВ «Кван Кепітал» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кван Кепітал 70 000 грн, як компенсацію витрат, понесених з оплати правничої допомоги.

04 травня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Остапенко Є. С., подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року, в якій просив вказані судові рішення скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд.

Постановою Верховного Суду від 16 вересня 2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Остапенка Є. С., залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року залишено без змін.

21 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Кван Кепітал» надіслало до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 80 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У підпункті «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України зазначено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження

№ 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у травні 2026 року, ТОВ «Кван Кепітал», серед іншого, просило стягнути з позивачки на свою користь судові витрати на правничу допомогу, понесені при касаційному перегляді справи.

Також у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Кван Кепітал» навело попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, понесених за надання професійної правничої (правової) допомоги адвокатом Сучковою Т. Є., у розмірі 80 000 грн. Стороною відповідача в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України зроблено письмову заяву про те, що докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має намір сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

16 вересня 2026 року на адресу Верховного Суду від ТОВ «Кван Кепітал» надійшло клопотання про долучення доказів понесення витрат на правову допомогу, до якої долучено копії ордеру про надання правничої допомоги ТОВ «Кван Кепітал» у Верховному Суді від 30 грудня 2025 року №2087975; договору про надання правничої допомоги від 02 січня 2024 року № 02/01, укладеного між адвокатським бюро «Сучкова та партнери» та ТОВ «Кван Кепітал»; додаткової угоди від 26 травня 2026 року № 26/05 до договору про надання правничої допомоги від 02 січня 2024 року № 02/01; акта виконаних робіт від 15 вересня 2026 року до договору про надання правничої допомоги від 02 січня 2024 року № 02/01 на загальну суму 80 000 грн.

17 березня 2026 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - адвоката Остапенка Є. С., надійшла заява щодо необгрунтованості та неспівмірності розміру витрат на правову допомогу.

21 вересня 2026 року на адресу Верховного Суду від ТОВ «Кван Кепітал» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій відповідач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 80 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінивши надані ТОВ «Кван Кепітал» докази щодо розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи заперечення представника ОСОБА_1 - адвоката Остапенка Є. С., щодо вимог ТОВ «Кван Кепітал», Верховний Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Кван Кепітал» в суді касаційної інстанції.

При ухваленні додаткового рішення Верховним Судом враховані положення частини другої статті 141 ЦПК України, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру.

Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» задовольнити частково.

Ухвалити у справі додаткове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кван Кепітал» 10 000,00 (десять тисяч) грн навідшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк