Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №761/48660/19 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 761/48660/19

провадження № 61-5094св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи за первісним позовом:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека кредит», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінов Артем Володимирович,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітком», ОСОБА_2 ,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані», Товарна біржа «Земельна Універсальна Промислова Біржа», Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» Караченцев Артем Юрійович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент»,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Нескороженого Володимира Івановича, на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня 2025 року, постановлену в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Верланова С. М., Нежури В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» (далі - ТОВ «Файненс Компані») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Іпотека кредит» (далі - ТОВ «ФК» Іпотека кредит»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» (далі - ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А. В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітком» (далі - ТОВ «Елітком»), ОСОБА_2 , про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права вимоги та визнання права іпотекодержателя, скасування рішень державних реєстраторів.

Позов ТОВ «Файненс Компані» обґрунтовано тим, що 23 квітня 2008 року Закрите акціонерне товариство (далі - ЗАТ) «Сведбанк» (кредитор), правонаступником якого було Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Омега Банк», та позичальники - ТОВ «Елітком» і ОСОБА_2 , уклали кредитний договір № 622, відповідно до якого банк відкриває позичальнику відновлювану кредитну лінію та надає кредит у доларах США на визначених умовах, а позичальник зобов`язується отримати та повернути кредитні кошти у строки, визначені графіком встановлення та зменшення ліміту заборгованості, сплатити проценти за користування ними й виконати інші договірні зобов`язання.

Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору, загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією складає 450 000 доларів США, а відповідно до пункту 1.3 - строк дії кредитної лінії встановлено з 23 квітня 2008 року до 22 квітня 2015 року включно. Процентна ставка за користування кредитом становить 14 % річних.

Для забезпечення виконання умов кредитного договору від 23 квітня 2008 року № 622 між ЗАТ «Сведбанк», правонаступником якого був ПАТ «Омега Банк», та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір від 23 квітня 2008 року № 622/ІП-1, за умовами якого в іпотеку останньою було передано об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02 березня 2015 року № 152 у ПАТ «Омега Банк» було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) на її здійснення. На день подання позову банк перебуває в процедурі ліквідації. Під час ліквідації установи ФГВФО прийняв рішення про затвердження умов продажу активів ПАТ «Омега Банк», до пулу яких, серед іншого, входили права вимоги за кредитним та іпотечним договорами. 18 лютого 2019 року відбувся аукціон, за результатами якого сформовано протокол електронних торгів № UA-EA-2019-02-12-000004-b, а переможцем визначено ТОВ «Файненс Компані».

07 березня 2019 року між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» було укладено договір № 1 про відступлення прав вимоги. Відповідно до пункту 1 цього договору банк відступає новому кредитору належні йому права вимоги, а новий кредитор набуває прав вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодаців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1. Згідно з додатками № 1 та № 2 до вказаного договору, на користь ТОВ «Файненс Компані» відступлено права вимоги за кредитним договором від 23 квітня 2008 року № 622 та іпотечним договором від 23 квітня 2008 року № 622/ІП-1. Відтак, ТОВ «Файненс Компані» є єдиним кредитором за кредитним договором та іпотекодержателем за іпотечним договором.

У подальшому товариству стало відомо, що 31 грудня 2014 року між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого банк відступив на користь останнього права вимоги за кредитним договором від 23 квітня 2008 року № 622, а також майнові права за іпотечним договором від 23 квітня 2008 року № 622/ІП-1. Надалі, 04 липня 2015 року, ТОВ «ФК «Іпотека Кредит» уклало договір купівлі-продажу прав вимоги з ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», відповідно до якого відступило на його користь зазначені права вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04 вересня 2018 року у справі № 910/10364/16 визнано договори купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року та від 04 липня 2015 року недійсними. Рішенням суду було застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину та недійсного правочину і зобов`язано відповідачів повернути ПАТ «Омега Банк» всі документи, які засвідчували права, що передавалися, й інформацію, що була важливою для їх здійснення. Було встановлено, що договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року є нікчемним та не створює будь-яких юридичних наслідків як для його сторін, так і для інших осіб. У зв`язку із цим всі наступні договори купівлі-продажу прав вимоги, у тому числі, договір від 04 липня 2015 року, а також інші правочини, що укладені внаслідок укладення нікчемного правочину та предметом яких є передача або відчуження вказаних активів, не несуть жодних правових наслідків.

Разом з цим, незважаючи на недійсність вказаних договорів, 25 травня 2018 року ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» неправомірно укладено з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. Є., зареєстрований у реєстрі за № 1682. Крім того, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. Є. на підставі заяви ОСОБА_1 05 червня 2018 року було внесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про припинення іпотеки.

Товариство вказувало, що належним способом захисту у даному випадку буде визнання за ТОВ «Файненс Компані» права вимоги за кредитним договором від 23 квітня 2008 року № 622 та іпотечним договором від 23 квітня 2008 року № 622/ІП-1.

Ураховуючи наведене, ТОВ «Файненс Компані» просило суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2018 року, укладений між ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтковським В. С., зареєстрованим у реєстрі за № 1682;

- визнати за ТОВ «Файненс Компані» право вимоги за кредитним договором № 622, укладеним 23 квітня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ТОВ «Елітком», ОСОБА_2 у сумі 20 172 831,19 грн, з яких заборгованість по кредиту - 10 934 400,23 грн, заборгованість по відсотках - 9 084 450,64 грн, комісія - 153 980,32 грн;

- визнати за ТОВ «Файненс Компані» право вимоги та право іпотекодержателя згідно з іпотечним договором від 23 квітня 2008 року № 622/ІП-1 на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення про проведену державну реєстрацію прав іпотекодержателя, припинення іпотеки, припинення обтяжень, що вчинені з 31 грудня 2014 року, а також всі відповідні їм записи щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Файненс Компані», Товарної біржі «Земельна Універсальна Промислова Біржа», Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Омега Банк» Караченцева А. Ю., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», про визнання результатів торгів недійсними.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що на час подання первісного позову у справі зобов`язання за кредитним договором від 23 квітня 2008 року № 622 повністю виконані боржниками перед кредитором, внаслідок чого припинено 05 червня 2018 року іпотеку, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру від 20 січня 2020 року № 196931434. Порушення її прав та інтересів полягають у тому, що одержані нею за відплатним договором права вимоги не визнаються ТОВ «Файненс Компані», який вважає себе власником цих прав на підставі договору від 07 березня 2019 року № 1 про відступлення прав вимоги.

Вказувала, що з публічно-доступної у мережі інтернет інформації, зокрема, змісту рішення ФГВФО від 17 січня 2019 року № 82, вбачається, що до пулу активів право вимоги за іпотечним договором від 23 квітня 2008 року № 622/ІП не входило. Згідно з протоколом електронного аукціону, лот було реалізовано за ціною 10 921 909 грн, з яких активи ПАТ «Омега Банк» складають 4 795 793,97 грн, у той час як визначена тільки в іпотечному договорі № 622/ІП ціна предмету іпотеки становить еквівалент 676 891,97 доларів США, що станом на 17 квітня 2008 року складає еквівалент 3 418 304,47 грн. Отже, до складу лоту № F160GL40257 права вимоги за іпотечним договором № 622/ІП не входили, у протоколі від 18 лютого 2019 року електронного аукціону № UA-EA-2019-02-12-000004-b такий актив не значиться.

Оскільки до складу лоту № F160GL40257, що було виставлено 18 лютого 2019 року на електронний аукціон UA-EA-2019-02-12-000004-b, не було включено право вимоги по іпотечному договору від 23 квітня 2008 року № 622/ІП, то результати відкритих торгів (аукціону) в цій частині є недійсними.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати результати відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 18 лютого 2019 року № UA-EA-2019-02-12-000004-b з продажу лоту № F160GL40257 недійсними у частині реалізації (продажу) прав вимоги за іпотечним договором від 23 квітня 2008 рок № 622/ІП-1у, укладеним ОСОБА_1 (іпотекодавцем) та ЗАТ «Сведбанк Інвест» (іпотекодержателем), посвідченим приватним нотаріусом Івановою С. М., зареєстрованим у реєстрі за № 2540.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2021 року позов ТОВ «Файненс Компані» та зустрічний позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року, ухваленим у складі судді Фролової І. В., первісну позовну заяву ТОВ «Файненс Компані» задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2018 року, укладений між ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським B. C., зареєстрований в реєстрі за № 1682.

Визнано за ТОВ «Файненс Компані» право вимоги за кредитним договором № 622, який був укладений 23 квітня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ТОВ «Елітком», ОСОБА_2 у розмірі 20 172 831,19 грн, з яких заборгованість по кредиту - 10 934 400,23 грн, заборгованість по відсоткам - 9 084 450,64, комісія - 153 980,32 грн.

Визнано за ТОВ «Файненс Компані» право вимоги та права іпотекодержателя згідно з іпотечним договором від 23 квітня 2008 року № 622/ІП-1 на об`єкт нерухомого майна: чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Скасовано рішення про проведену державну реєстрацію прав іпотекодержателя, припинення іпотеки, припинення обтяжень, що вчинені з 31 грудня 2014 року, а також всі відповідні їм записи щодо об`єкта нерухомого майна: чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_2 :

- рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А. В. № 21595638 від 26 травня 2015 року (Іпотекодержатель: ЗАТ «Сведбанк Інвест», код ЄДРПОУ: 21658672, адреса: Україна, 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 42/4 змінено на Іпотекодержатель: ТОВ «ФК «ІПОТЕКА КРЕДИТ», код ЄДРПОУ: 35141063, адреса: Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135);

- рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А. В. від 05 липня 2015 року № 22599349 (Іпотекодержатель: ТОВ «ФК «ІПОТЕКА КРЕДИТ», код ЄДРПОУ: 35141063, адреса: Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 13/135 змінено на Іпотекодержатель: ТОВ «КУА «СКАЙ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ», яке діє від власного імені та за рахунок Закритого венчурного недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Фонд Дельта - венчурні проекти» (код за ЄДРІСІ 233689), код ЄДРПОУ: 34729245, адреса: Україна, 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 30/39, оф. 24);

- рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С. від 25 травня 2018 року № 41292217 (Іпотекодержатель: ТОВ «КУА «СКАЙ КЕПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ», яке діє від власного імені та за рахунок Закритого венчурного недиверсифікованого пайового інвестиційного фонду «Фонд Дельта - венчурні проекти» (код за ЄДРІСІ 233689), код ЄДРПОУ: 34729245, адреса: Україна, 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 30/39, оф. 24 змінено на Іпотекодержатель: ОСОБА_1 );

- рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С. від 05 травня 2018 року № 41441064 про припинення іпотеки;

- рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С. від 05 червня 2018 року № 41440819 про припинення обтяження (заборона на нерухоме майно).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на встановлений судами в інших справах преюдиційний факт недійсності договору купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» та ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», у ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» були відсутні права кредитора за кредитним договором від 23 квітня 2008 року № 622 та іпотечним договором від 23 квітня 2008 року № 622/ІП-1, право вимоги щодо яких передавалися ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 25 травня 2018 року. Тому позовні вимоги ТОВ «Файненс Компані» є законними та обґрунтованими. Суд вважав обраний товариством спосіб судового захисту ефективним і належних для захисту їх прав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що нею не надано доказів, які б підтверджували порушення порядку проведення електронних торгів щодо права вимоги та слугували б підставою для визнання їх недійсними. Відсутні в матеріалах справи і докази того, що вказані порушення вплинули на результат проведення торгів.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року,ухваленою у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А., з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року скасовано в частині задоволення вимог про визнання права вимоги за кредитним договором від 23 квітня 2008 року № 622, який був укладений 23 квітня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ТОВ «Елітком», ОСОБА_2 ;

у частині скасування записів щодо об`єкту нерухомого майна: чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_2 , про проведену державну реєстрацію прав іпотекодержателя, припинення іпотеки, припинення обтяжень, що вчинені з 31 грудня 2014 року;

у частині вирішення вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова А. В.;

у частині стягнення судового збору, прийнято в цих частинах нову постанову, якою відмовлено ТОВ «Файненс Компані» в позові.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законне та обґрунтоване рішення в частині позовних вимог ТОВ «Файненс Компані» про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання права вимоги та права іпотекодержателя, а також у відмові у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , як необґрунтованого. При цьому, суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ «Файненс компані» у визначеному законом порядку набуло право вимоги за кредитним договором 23 квітня 2008 року № 622 та договором іпотеки від 23 квітня 2008 року № 622/IП-1, тому відсутні підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним».

Разом з тим, судом першої інстанції помилково задоволено вимоги до приватних нотаріусів, оскільки це суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15 (провадження № 14-94цс19), яка у справі з подібними правовідносинами зазначила, що нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, і нотаріус не є учасником спірних правовідносин.

Крім того, задовольняючи вимоги про визнання за ТОВ «Файненс Компані» права вимоги за кредитним договором від 23 квітня 2008 року № 622, суд першої інстанції залишив поза увагою, що зазначені права вже належать ТОВ «Файненс Компані» на підставі договору від 07 березня 2019 року № 1 про відступлення прав вимоги, укладеного ним з ПАТ «Омега банк», який не визнано недійсним, не розірвано і який підлягає виконанню. Отже майнові права, належні ТОВ «Файненс Компані» на підставі цього договору, не підлягали додатковому захисту і визнанню судом.

Тому рішення суду першої інстанції в частині скасування записів про державну реєстрацію прав, вирішення вимог до приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С. та Літвінова А. В. , а також у частині визнання за позивачем права вимоги за кредитним договором ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування в цій частині, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Постановою Верховного Суду від 16 липня 2025 року (провадження № 61-13886св24) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року, у нескасованій після апеляційного перегляду частині, та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року у частині задоволених позовних вимог позову ТОВ «Файненс Компані» залишено без змін. Поновлено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2018 року, укладений між ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» та ОСОБА_1 , слід визнати недійсним відповідно до частини п`ятої статті 216 та статті 658 ЦК України. Вказаний правочин був укладений у процесі виконання нікчемного договору від 31 грудня 2014 року та недійсного договору від 04 липня 2015 року особою, яка не була власником цих активів і не мала права на їх продаж.

У постанові Верховного Суду зазначено, що інститут добросовісного набувача стосується інших правовідносин, а саме речових прав (статті 330 і 388 Книги третьої ЦК України «Право власності та інші речові права»). Натомість відносини щодо передачі прав вимоги регулюються зобов`язальним правом (стаття 512 Книги п`ятої ЦК України «Зобов`язальне право»). З огляду на це, у спірних правовідносинах ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем як права вимоги за кредитним договором, так і квартири, що була передана в іпотеку.

Твердження про те, що банк не міг передати права позивачу, оскільки зобов`язання вже нібито виконала ОСОБА_1 , безпідставні. Вона сплатила кошти особі, яка не мала права відчужувати борг. Натомість договір між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» укладено за результатами аукціону, які є чинними, не скасованими та не оскаржувалися ОСОБА_1 у касаційному порядку.

Крім того, Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд порушив права ОСОБА_3 , яка на час розгляду справи стала власницею квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 24 серпня 2023 року, та вирішив питання про права й обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі. Колегія суддів зазначила, що, по-перше, ОСОБА_1 не уповноважена діяти в суді в інтересах вказаної особи. По-друге, перехід права власності до ОСОБА_3 відбувся вже під час апеляційного перегляду, тоді як суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості залучати нових учасників і перевіряє законність судового рішення на момент його ухвалення судом першої інстанції.

Не погодившись з рішеннямШевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року, ОСОБА_3 , яка не брала участі у розгляді справи, 02 вересня 2025 року звернулась до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року залишено без руху.

Заявниці надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням інших підстав для його поновлення та сплати судового збору.

Ухвалу суду мотивовано тим, що на обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку ОСОБА_3 посилалася на те, що дізналася про судове рішення 01 вересня 2025 року через свого представника. Проте ці доводи не підтвердилися, оскільки за наявними в матеріалах справи доказами їй стало відомо про оскаржуване рішення 15 квітня 2025 року, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення процесуального строку.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, які підтверджують підстави для звільнення від його сплати відповідно до закону.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року відмовлено.

Апеляційний суд мотивував ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження тим, що ОСОБА_3 було достовірно відомо про наявність оскаржуваного рішення ще 15 квітня 2025 року. Цей факт підтверджується тим, що ОСОБА_3 оскаржувала дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень від 17 лютого 2025 року (індексний номер рішення № 77303827), яка була здійснена на виконання судових рішень у справі № 761/48660/19, зокрема й оскаржуваного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року. Під час оскарження дій приватного нотаріуса ОСОБА_3. долучила до своєї скарги інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 квітня 2025 року щодо квартири АДРЕСА_1 . У зазначеній довідці підставою державної реєстрації було прямо вказано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року та зазначено єдиний унікальний номер цієї справи.

Стосовно доводів про те, що під час подання скарги на дії нотаріуса до Міністерства юстиції України ОСОБА_3. не була обізнана зі змістом рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року, апеляційний суд вказав, що вона або її представник не були позбавлені можливості самостійно ознайомитися з цим судовим рішенням у Єдиному державному реєстрі судових рішень, загальний доступ до якого було забезпечено 22 січня 2024 року.

Суд апеляційної інстанції також врахував, що право власності на спірну квартиру заявниця набула вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, а апеляційну скаргу подала лише після розгляду справи Верховним Судом. Така поведінка, за умови достовірної обізнаності про судове рішення ще з квітня 2025 року, свідчить про недобросовісне виконання процесуальних обов`язків.

Ініціювання ОСОБА_3 повторного перегляду судового рішення, яке набуло статусу остаточного, колегія суддів розцінила як порушення принципу верховенства права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16 квітня 2026 року представник ОСОБА_3 - адвокат Нескорожений В. І., звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня 2025 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2026 року поновлено представникові ОСОБА_3 - адвокату Нескороженому В. І., строк на касаційне оскарження судового рішення. Касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали Верховного Суду від 05 травня 2026 року виконано.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 761/48660/19.

10 вересня 2026року матеріали цивільної справи № 761/48660/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від29 вересня 2026року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Нескорожений В. І., просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня 2025 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 26 грудня 2025 року заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання щодо відмови у відкритті апеляційного провадження.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що заявниця не була взагалі учасником судової справи 761/48660/19, в межах якої було винесено оскаржуване судове рішення.

З матеріалами судової справи та рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 ознайомилася через свого представника Нескороженого В. І. 01 вересня 2025 року, що підтверджується відповідною розпискою, яка міститься в матеріалах справи. Лише після цього ознайомлення у заявниці з`явилася об`єктивна можливість подати апеляційну скаргу.

Факт подання ОСОБА_3 у квітні 2025 року скарги до Міністерства юстиції України не доводить її обізнаності із судовим рішенням, оскільки до вказаної скарги оскаржуване рішення не долучалося. Відтак, не можна стверджувати, що вона була ознайомлена зі змістом і мотивами цього рішення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 17 червня 2026 року, ТОВ «Файненс Компані» заперечує проти доводів представника ОСОБА_3 - адвоката Нескороженого В. І., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня 2025 року - без змін.

Обґрунтовуючи заперечення проти поновлення строку на апеляційне оскарження, ТОВ «Файненс Компані» зазначає, що під час вирішення питання щодо дотримання процесуальних строків слід виходити з дати, коли особа фактично дізналася або за всіма обставинами повинна була дізнатися про ухвалення відповідного судового рішення.

Звертає увагу, що ОСОБА_3 було відомо про наявність рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року у справі № 761/48660/19, а також те, що дане рішення суду стосується квартири АДРЕСА_1 , яка на даний час перебуває у її власності, щонайменше з 15 квітня 2025 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Нескороженого В. І., не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується тим, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» (Case of de Geouffre de la Pradelle v. France)).

Зокрема, ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії»).

Питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata» (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Крім того, у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» ЄСПЛ встановив, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, серед іншого, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

У статті 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судовим рішенням вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною третьою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.

Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц (провадження № 61-27658св18) та від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007 (провадження № 61-10856св20).

Звертаючись до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року, ОСОБА_3 зазначала, що вона не була залучена до участі у розгляді цієї справи, проте вказаним рішенням суду порушуються її права, а про наявність оскаржуваного судового рішення вона дізналася через свого представника, який ознайомився з матеріалами справи 01 вересня 2025 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_3 було достовірно відомо про наявність оскаржуваного рішення ще 15 квітня 2025 року. Цей факт підтверджується тим, що ОСОБА_3 оскаржувала дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С. щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень від 17 лютого 2025 року (індексний номер рішення № 77303827), яка була здійснена на виконання судових рішень у справі № 761/48660/19, зокрема й оскаржуваного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року. Під час оскарження дій приватного нотаріуса ОСОБА_3. долучила до своєї скарги інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 квітня 2025 року щодо квартири АДРЕСА_1 . У зазначеній довідці підставою державної реєстрації було прямо вказано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року та зазначено єдиний унікальний номер цієї справи.

Стосовно доводів про те, що під час подання скарги на дії нотаріуса до Міністерства юстиції України ОСОБА_3. не була обізнана зі змістом рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року, апеляційний суд вказав, що вона або її представник не були позбавлені можливості самостійно ознайомитися з цим судовим рішенням у Єдиному державному реєстрі судових рішень, загальний доступ до якого було забезпечено 22 січня 2024 року.

Суд апеляційної інстанції також врахував, що право власності на спірну квартиру заявниця набула вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, а апеляційну скаргу подала лише після розгляду справи Верховним Судом. Така поведінка, за умови достовірної обізнаності про судове рішення ще з квітня 2025 року, свідчить про недобросовісне виконання процесуальних обов`язків.

Ініціювання ОСОБА_3 повторного перегляду судового рішення, яке набуло статусу остаточного, апеляційний суд оцінив як порушення принципу верховенства права.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

У постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16 сформульовано правовий висновок про те, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статті 356 ЦПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Частина друга статті 358 ЦПК України не встановлює безумовного обов`язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строку оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ЦПК України.

У цій справі матеріалами спростовуються твердження ОСОБА_3 про те, що про існування оскаржуваного рішення вона дізналася лише 01 вересня 2025 року. Апеляційним судом обґрунтовано встановлено, що заявниця була обізнана про судове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року щонайменше з 15 квітня 2025 року, коли самостійно долучила інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав до своєї скарги на дії приватного нотаріуса Войтовського В. С. У цій довідці було прямо відображено як дату ухвалення рішення, так і єдиний унікальний номер судової справи № 761/48660/19.

Верховний Суд наголошує, що з моменту відкриття загального доступу до судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 січня 2024 року, ОСОБА_3 або її представник мали реальну та об`єктивну можливість безперешкодно ознайомитися з його повним змістом. Посилання заявниці на те, що її представник ознайомився з матеріалами справи безпосередньо у суді лише 01 вересня 2025 року, не може вважатися поважною причиною для пропуску строку. Сторони судового процесу та зацікавлені особи зобов`язані діяти добросовісно та в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного та законного висновку, що поновлення строку за відсутності об`єктивних перешкод порушило б принцип остаточності судового рішення (res judicata) та правової визначеності.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права не знайшли підтвердження.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята з додержанням норм процесуального права, зокрема і статті 358 ЦПК України, попри аргументи касаційної скарги про її порушення.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (Рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain»), § 35).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», § 47).

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Норми, які визначають процес подання скарги, служать меті належного здійснення правосуддя. Сторони, яких це стосується, повинні обґрунтовано очікувати, що ці правила будуть застосовуватися.

Отже, відмовляючи заявниці у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд саму сутність права доступу до суду не порушив, а відповідні обмеження мали легітимну мету та були пропорційними між використаними засобами і досягнутими цілями.

Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувану ухвалу апеляційного суду постановлено з додержанням норм процесуального права, тому її, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Нескороженого Володимира Івановича, залишити без задоволення.

УхвалуКиївського апеляційного суду від 26 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк