Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №210/4319/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 210/4319/25

провадження № 61-5907св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого – Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачка – ОСОБА_1 ,

відповідачі: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Губар Антон Леонідович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, ухвалену в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту перебування на утриманні загиблого батька.

Позов обґрунтовано тим, що вона є донькою ОСОБА_2 , який загинув під час участі в бойових діях по забезпеченню заходів з національної безпеки та оборони, відсічі збройної агресії російської федерації, в населеному пункті Красна Гора Донецької області.

Вказувала, що сім`ю ОСОБА_3 складали: вона, її дочка — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , інші члени сім`ї відсутні.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною з інвалідністю. За характеристикою Криворізької гімназії № 65 Криворізької міської ради вона перебуває на обліку дітей пільгових категорій як дитина з особливими потребами.

Стверджувала, що вона та її малолітня донька проживали однією родиною з ОСОБА_2 та перебували на його утриманні.

До початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну ОСОБА_2 піклувався про дочку та онуку, дбав про сімейний побут і надавав кошти для забезпечення родини всіма необхідними речами.

З моменту призову на військову службу за мобілізацією в особливий період він надавав ОСОБА_1 постійну грошову допомогу шляхом надання доступу до своєї банківської картки та переказів грошових коштів на її банківську картку.

У період з 01 березня 2022 року до 30 грудня 2022 року сума перерахувань склала 250 879,41 грн, а саме: з 01 березня 2022 року до 31 березня 2022 року — 1 317,21 грн; з 01 квітня 2022 року до 30 квітня 2022 року — 7 697,83 грн; з 01 травня 2022 року до 31 травня 2022 року — 10 000,00 грн; з 01 червня 2022 року до 30 червня 2022 року — 29 984,99 грн; з 01 липня 2022 року до 30 липня 2022 року — 8 000,00 грн; з 01 серпня 2022 року до 31 серпня 2022 року — 18 000,00 грн; з 01 вересня 2022 року до 30 вересня 2022 року — 62 451,69 грн; з 01 жовтня 2022 року до 31 жовтня 2022 року — 19 500,00 грн; з 01 листопада 2022 року до 30 листопада 2022 року — 80 262,06 грн; з 01 грудня 2022 року до 31 грудня 2022 року — 13 665,63 грн.

Таким чином, фінансова допомога мала постійний характер, вона не була одноразовою, а надавалася систематично.

Її доходи за місцем роботи в ПАТ «Барвінок» у 2018 році складали 18 800,48 грн, у 2019 році — 51 678,71 грн, у 2020 році — 58 230,68 грн, у 2021 році — 73 674,55 грн, у 2022 році — 65 683,16 грн.

Вона є матір`ю-одиначкою, має на утриманні дитину з інвалідністю, а тому, хоча й отримувала певний дохід, основним джерелом існування були кошти, що постійно надавалися її батьком — ОСОБА_2 .

Вона подала до військової частини НОМЕР_1 (далі — ВЧ НОМЕР_1 ) заяву про отримання грошового забезпечення за загиблого військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який є її батьком та загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 41.

За результатом розгляду поданих ОСОБА_1 документів юридичною групою ВЧ НОМЕР_1 у рапорті від 29 березня 2023 року зазначено, що враховуючи, що в наданих документах є розбіжність інформації щодо місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вона має право, відповідно до пункту 1 розділу ХХХ Наказу МО № 260, на отримання належного, але не отриманого ОСОБА_2 до дня загибелі, грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув), лише після підтвердження факту проживання разом з ОСОБА_2 , або отримання право на спадщину за законом. Враховуючи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано оригінал Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання № 00038844668 від 14 березня 2023 року, вона має право на компенсування матеріальних витрат на ритуальні послуги та спорудження надгробків у розмірі п`яти прожиткових мінімумів у розрахунку на місяць на одну особу, установлених законом на дату загибелі ОСОБА_2 , відповідно до Постанови КМУ № 829. У наданих копіях документів відсутні відомості щодо наявності інших осіб, які б мали право, відповідно до пункту 1 розділу ХХХ Наказу МО № 260, на отримання грошового забезпечення ОСОБА_2 .

Зазначала, що окрім права на отримання грошового забезпечення за загиблого військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 як член сім`ї загиблого, вона має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28 лютого 2022 року, але для цього їй необхідно встановити факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статті 3 Сімейного кодексу України (далі — СК України), статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України), Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» просила суд встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні батька — ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 05 серпня 2025 року замінено відповідача у справі № 210/4319/25 з ІНФОРМАЦІЯ_1 на ВЧ НОМЕР_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2025 року,ухваленим у складі судді Скотаря Р. Є.,позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні загиблого батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на дату його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд першої інстанції виходив із того, що досліджені письмові докази, з урахуванням показань свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які підтвердили факт перебування позивачки на утриманні батька, в їх сукупності надають підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого загиблого батька ОСОБА_2 . Допомога, яка надавалася позивачці, була для неї основним джерелом засобів до існування, оскільки вона має на утриманні дитину з інвалідністю, якій необхідне постійне лікування, та мінімальний дохід. Позивачка заміжня, але її чоловік не отримував постійного доходу, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого батька.

Районний суд при ухваленні рішення застосував норми ЦПК України, постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» та судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено. Рішення Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2025 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 має власний самостійний заробіток, працюючи в ПАТ «Барвінок», та перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , з яким спільно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Апеляційний суд зазначив, що показання свідків у сукупності з поданими доказами не доводять факт перебування позивачки на утриманні батька після досягнення нею повноліття. Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 та загиблого ОСОБА_2 у родинних стосунках, періодичне проживання за однією адресою, а також надання матеріальної допомоги протягом певного періоду не можуть беззаперечно свідчити про те, що повнолітня дочка перебувала на його утриманні або одержувала допомогу, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування. На цій підставі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Суд апеляційної інстанції застосував норми ЦПК України, Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і відповідну судову практику Верховного Суду у подібних справах.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28 квітня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Губар А. Л., через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Судуз касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали Верховного Суду від 20 травня 2026 року виконано.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 210/4319/25.

19 червня 2026 року матеріали цивільної справи № 210/4319/25 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Губар А. Л., просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року та залишити в силі рішення Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2025 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 640/10329/16, від 20 серпня 2018 року у справі № 550/974/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 255/4188/17, від 07 листопада 2018 року у справі №336/709/18-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 24 липня 2019 року у справі № 640/13514/16, від 25 вересня 2019 року у справі №280/1535/16-ц, від 15 квітня 2020 року у справі №302/991/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 201/1935/20, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 27 січня 2021 року у справі № 584/1166/15-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19, 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19, від 23 грудня 2021 року у справі №442/1904/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю, вела з ним спільне господарство, мала спільний побут, взаємні права та обов`язки, що є підставою для встановлення факту перебування дочки на утриманні батька. Хоча на момент загибелі батька вона була повнолітньою та працездатною особою, на її утриманні знаходиться малолітня донька з інвалідністю. При цьому з виписки за банківським рахунком вбачається, що ОСОБА_2 здійснював постійні, регулярні та систематичні грошові перекази на рахунок дочки, які складали основне джерело засобів для її існування.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 10 червня 2026 року Міністерство оборони Українизаперечує проти доводівОСОБА_1 ,просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року – без змін.

Вказує, що станом на дату смерті ОСОБА_2 законодавець передбачив, що дочка загиблого військовослужбовця має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, якщо вона була утриманцем загиблого, тобто мала право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Водночас право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до цього ж закону повнолітня дочка має у випадку, якщо, в розумінні вказаного акта, вона була непрацездатним членом сім`ї загиблого військовослужбовця та перебувала на його утриманні.

ОСОБА_1 є повнолітньою, працездатною особою, яка на момент смерті батька та до сьогодні перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 , який зобов`язаний матеріально підтримувати її.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками зазначено: мати — ОСОБА_9 , а в графі «батько» вказано: «відомостей немає» (т. 1, а. с. 14).

Згідно з повним витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00054556259 від 04 листопада 2025 року, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 (т. 1, а. с. 129–130).

ІНФОРМАЦІЯ_9 народилася ОСОБА_1 , про що Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Дзержинської районної Ради народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області складено відповідний актовий запис № 696. Батьками ОСОБА_1 зазначені: батько — ОСОБА_2 , мати — ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18 жовтня 1995 року (т. 1, а. с. 8 зворот).

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 розірвано 16 травня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 16 травня 2005 року (т. 1, а. с. 48).

ІНФОРМАЦІЯ_10 народилась ОСОБА_4 , про що Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області 13 березня 2012 року складено відповідний актовий запис № 139. Батьками ОСОБА_4 зазначені: батько — ОСОБА_11 , мати — ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 13 березня 2012 року (т. 1, а. с. 16 зворот).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00039463737 від 28 квітня 2023 року, відомості про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (т. 1, а. с. 15 зворот – 16).

03 травня 2019 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 03 травня 2019 року (т. 1, а. с. 133 зворот).

За відомостями витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 27 серпня 2018 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 10).

Згідно з актом від 28 січня 2023 року, складеним за підписами сусідів ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та затвердженим Квартальним комітетом Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Вінниченка, буд. 283, фактично мешкають та мають спільний побут ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_14 (т. 1, а. с. 9).

Відповідно до медичного висновку № 48, складеного КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» КМР, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має захворювання: нижній спастичний парапарез та патологічний стан розділу 1 пункту 2 підпункту 2.1 Переліку медичних показань, які дають право на отримання соціальної пенсії інвалідам віком до 18 років (т. 1, а. с. 18).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_5 , ОСОБА_1 має дитину з інвалідністю — ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 17 зворот).

Зі змісту довідки № 1591 від 13 квітня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 у період з 10 березня 2022 року до 19 листопада 2022 року, з 27 листопада 2022 року до 05 грудня 2022 року, з 05 грудня 2022 року до 30 грудня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н. п. Красна Гора Донецької області (т. 1, а. с. 34 зворот).

Витягом з протоколу № 110 засідання 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 08 травня 2023 року встановлено, що поранення ОСОБА_2 , 1973 року народження, послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , поранення пов`язане із захистом Батьківщини (т. 1, а. с. 34).

ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло сповіщення № 216/23 від 08 березня 2023 року, яким її повідомлено про те, що її батько, молодший сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_11 , командир стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_1 , був вірний присязі у бою за нашу Батьківщину та, згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 41 від 06 березня 2023 року, загинув під час участі в бойових діях по забезпеченню здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі збройної агресії російської федерації в н. п. Красна Гора Донецької області (т. 1, а. с. 15).

Згідно з випискою АТ КБ «ПриватБанк» з банківського рахунку НОМЕР_6 , відкритим на ім`я ОСОБА_2 , у період з 26 червня 2022 року до 16 грудня 2022 року він здійснював періодичні перекази на картковий рахунок ОСОБА_1 , а саме: 26 червня 2022 року — 3 000,00 грн; 03 липня 2022 року — 3 000,00 грн; 14 липня 2022 року — 2 000,00 грн; 23 липня 2022 року — 3 000,00 грн; 10 серпня 2022 року — 4 000,00 грн; 12 серпня 2022 року — 1 000,00 грн; 24 серпня 2022 року — 3 000,00 грн; 29 серпня 2022 року — 10 000,00 грн; 01 вересня 2022 року — 1 500,00 грн; 03 вересня 2022 року — 10 000,00 грн; 11 вересня 2022 року — 2 000,00 грн; 26 вересня 2022 року — 20 000,00 грн; 27 вересня 2022 року — 10 000,00 грн; 02 жовтня 2022 року — 3 500,00 грн; 25 жовтня 2022 року — 7 000,00 грн та 10 000,00 грн; 02 листопада 2022 року — 5 000,00 грн; 19 листопада 2022 року — 5 025,13 грн; 21 листопада 2022 року — 10 000,00 грн; 23 листопада 2022 року — 10 000,00 грн та 10 050,00 грн; 25 листопада 2022 року — 10 100,00 грн; 11 грудня 2022 року — 5 000,00 грн; 16 грудня 2022 року — 5 025,13 грн (т. 1, а. с. 32).

Довідкою, сформованою засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, № 1353-4736-7539-2390 від 25 жовтня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та за період з 2018 року по 2022 рік отримала дохід: у 2018 році — 18 800,48 грн; у 2019 році — 51 678,71 грн; у 2020 році — 58 230,68 грн; у 2021 році — 73 674,55 грн; у 2022 році — 65 683,16 грн (т. 1, а. с. 10 зворот – 13).

Згідно з відомостями довідки, сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України, № 2826-3404-3688-4824 від 16 листопада 2025 року, ОСОБА_8 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та за період з 2020 року по 2023 рік включно не отримував доходу (т. 1, а. с. 134).

Металургійний районний суд м. Кривого Рогу допитав ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 як свідків у цій справі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Губар А. Л., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23)).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

– факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

– встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

– заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

– чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічними критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

Предметом спору у цій справі є вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні загиблого батька з метою отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) визначено, що:

– встановлення судом факту перебування фізичної особи на утриманні прямо передбачено у пункті 2 частини першої статті 315 ЦПК України;

– для отримання одноразової грошової допомоги згідно з Порядками № № 975, 3-1 додаються рішення суду, що підтверджують факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).

Отже, гарантією реалізації права на соціальний захист утриманців загиблих військовослужбовців є судовий порядок встановлення юридичного факту перебування фізичної особи на утриманні з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця.

Відносини, пов`язані з наданням утримання і перебуванням фізичної особи на утриманні, є за своєю сутністю цивільно-правовими. Перебування на утриманні як триваючий юридичний факт може бути також підставою для реалізації прав у сфері соціального забезпечення (виплата допомоги (стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), призначення пенсії (стаття 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») тощо). Норми цивільного процесуального законодавства (глава 6 ЦПК України) визначають, що суд розглядає справи про перебування фізичної особи на утриманні, причому безвідносно до того, задля виникнення яких правовідносин необхідним є встановлення цього факту. Також норми цивільного процесуального права допускають встановлення інших фактів, що мають юридичне значення, для реалізації прав у сфері соціального забезпечення (наприклад, згідно з пунктом 3 частини першої статті 315 ЦПК України суд встановлює факт каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню). Отже, визнання судом фізичної особи такою, що перебувала на утриманні померлого, може мати правове значення як у приватних, так і в публічних правовідносинах, однак зазначене не змінює цивільного характеру правовідносин на публічний.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, серед яких є встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, а зміст судового рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, має містити відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив ці докази (частина перша статті 319 ЦПК України).

Аналізуючи у сукупності предмет та характер відносин щодо встановлення факту, що має юридичне значення для реалізації прав заявника, їх суб`єктний склад, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) дійшла висновку, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, окрім як в порядку цивільного судочинства.

Отже, в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, є суд цивільної юрисдикції відповідно до статті 19 ЦПК України та пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначив, що вона має власний самостійний заробіток, працюючи в ПАТ «Барвінок», та перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , з яким спільно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому колегія суддів зауважила, що показання свідків у сукупності з поданими доказами не доводять факт перебування позивачки на утриманні батька після досягнення нею повноліття. Сам по собі факт перебування ОСОБА_1 та загиблого ОСОБА_2 у родинних стосунках, періодичне проживання за однією адресою, а також надання матеріальної допомоги протягом певного періоду не можуть беззаперечно свідчити про те, що повнолітня дочка перебувала на його утриманні або одержувала допомогу, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Однак колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Враховуючи офіційне тлумачення терміна «член сім`ї військовослужбовця», викладене у Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї»), членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До кола сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Членами сім`ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з військовослужбовцем і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках.

У постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) Велика Палата Верховного Суду застосувала вищевказане Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 та виснувала, що обов`язковими умовами для визнання інших осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що сім`ю Рачинських складали: вона, її дочка — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , інші члени сім`ї відсутні. Щодо ОСОБА_4 зазначала, що дівчинка є дитиною з інвалідністю та за характеристикою Криворізької гімназії № 65 Криворізької міської ради перебуває на обліку дітей пільгових категорій як дитина з особливими потребами. Позивачка стверджувала, що вона та її малолітня донька проживали однією родиною з ОСОБА_2 та перебували на його утриманні.

Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). У цій же нормі права зазначено, що утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків. Дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює (пункти «а», «д» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Аналіз вказаних нормативних актів дає підстави для висновку, що станом на 30 грудня 2022 року (дата смерті військовослужбовця) законодавець передбачив, що повнолітня дочка загиблого військовослужбовця має право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, якщо вона була утриманцем загиблого, тобто мала право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Водночас право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повнолітня дочка мала у випадку, якщо, в розумінні цього закону, була непрацездатним членом сім`ї загиблого військовослужбовця та перебувала на його утриманні.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 березня 2026 року у справі № 339/471/24 (провадження № 61-11951св25), від 01 липня 2026 року у справі № 345/3886/24 (провадження № 61-10770св25).

Підпунктом «д» пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» розтлумачено, що членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать у тому числі працездатні члени сім`ї військовослужбовця, що зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену сім`ї військовослужбовця право на трудову пенсію.

Положення підпункту «д» пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 містить дві самостійні правові підстави для віднесення працездатних членів сім`ї військовослужбовця до категорії осіб, які для цілей пенсійного забезпечення визнаються непрацездатними – догляд за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, та догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років.

Такі висновки узгоджуються із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 29 липня 2026 року у справі № 143/684/24 (провадження № 61-1690св25).

Отже, якщо дочка загиблого військовослужбовця є працездатною особою, але при цьому здійснює догляд за дитиною з інвалідністю віком до 16 років, яка є онукою загиблого військовослужбовця, то, керуючись підпунктом «д» пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, вона може бути віднесена до членів сім`ї військовослужбовця, які визнаються непрацездатними для цілей пенсійного забезпечення (отримання права на пенсію у разі втрати годувальника).

Аналіз положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у взаємозв`язку з Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, дає підстави для висновку, що повнолітня дочка загиблого військовослужбовця не виключається із кола осіб, які можуть набути право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з його недоведеністю, оскільки не з`ясував на основі оцінки належних та допустимих доказів, чи перебувала на момент смерті військовослужбовця ОСОБА_2 його повнолітня дочка ОСОБА_1 на його утриманні (як особа, що здійснює догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років) у розумінні Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням офіційного тлумачення терміна «член сім`ї», викладеного у Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, і чи отримувала вона від нього допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПКУкраїни підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПКУкраїни справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог норм матеріального і процесуального права, проаналізувати всі доводи, заперечення сторін, ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.

Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Губар Антон Леонідович, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк