Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №686/27164/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/27164/26

Провадження № 33/820/806/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С., за участю секретаря судового засідання Дюг А.М., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Шевчука А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому та в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Шевчука А.Л. на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами на строк три місяці.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп судового збору.

За постановою судді, ОСОБА_1 28 серпня 2026 року о 21 год 38 хв, рухаючись а/д М30 сполученням Стрий-Ізварене 277 км + 500 м, керуючи транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення п.2.4. Правил дорожнього руху не зупинився на вимогу працівників поліції, що подавалась за допомогою проблискових спеціальних сигналів синього та червоного кольорів та звукових спеціальних сигналів, а також гучномовця, продовжив рух по а/д М30 сполученням Стрий-Ізварене 261 км та був затриманий патрульним автомобілем шляхом створення штучного затору.

Такими діями ОСОБА_1 вчинив дії, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.122-2 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Шевчук А.Л. просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Хмельницького міськрайонного суду від 14 вересня 2026 року, вказану постанову скасувати та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Уважав, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та передчасним.

Окрім цього, звертав увагу на те, що не заперечуючи факт тимчасового невиконання ОСОБА_1 вимог працівників поліції про зупинку транспортного засобу, наголошував на потребі врахування контексту подій, що передували зупинці транспортного засобу та мають юридичне значення для встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП.

На його думку, ОСОБА_1 , усвідомлюючи безвихідь, відсутність допомоги та загрозу того, що до нього невідомі йому особи можуть застосувати силу та безпідставно обмежити свободу пересування, поїхав з місця його зупинки. Ураховуючи, що невідомі особи так і не надали документи для ознайомлення, а ОСОБА_1 зупиняли на дорозі не працівники поліції, ОСОБА_1 не був зобов`язаний залишатися на місці зупинки й надавати невідомим особам будь-які документи на їх вимогу.

Окрім того, ОСОБА_1 після того, як почув вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, свідомо проїхав до автозаправочної станції і добровільно виконав вимогу про зупинку, а не «шляхом утворення штучного затору», як це вказано в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 757685.

Про відсутність працівників поліції на місці розмови з невідомими особами у військовій формі на дорозі свідчить той факт, що відеозапис із бодікамер поліцейських, який вони надали до суду як доказ вини ОСОБА_1 , починається лише з моменту другої зупинки його транспортного засобу, тобто саме поліцейськими, а не невідомими особами без відповідних повноважень.

Також у контексті оцінки обставин справи захисник звертав увагу на те, що ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» містить вичерпний перелік підстав для зупинення поліцейськими транспортного засобу.

Тобто, працівники поліції, які здійснили другу зупинку транспортного зсобу ОСОБА_1 , не мали жодної на те підстави з перелічених у ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».

Отже, фактично ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності для усунення небезпеки, яка загрожувала його конституційним правам на свободу та особисту недоторканість, на свободу пересування. Небезпека за даних обставин для ОСОБА_1 не могла бути усунута іншими засобами, ніж залишення місця незаконної зупинки транспортного засобу.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника Шевчука А.Л. на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів, приходжу до висновку про таке.

Уважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду був пропущений з поважних причин за зазначених у апеляційній скарзі обставин та підлягає поновленню.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та інше.

Зі змісту ст.252 КУпАП убачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, ґрунтується на досліджених доказах.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 757685 від 28 серпня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 28 серпня 2026 року о 21 год 38 хв, рухаючись а/д М30 сполученням Стрий-Ізварене 277 км + 500 м, керуючи транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення п.2.4. Правил дорожнього руху не зупинився на вимогу працівників поліції.

Відповідно до протоколу АЗ № 148661 про адміністративне затримання за ч.2 ст.262 КУпАП, ОСОБА_1 28 серпня 2026 року було затримано у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП, для складання протоколу про адміністративне правопорушення та доставлено до службового приміщення Хмельницького РУП ГУНП у Хмельницькій області.

Із долучених до справи відеозаписів убачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , невиконання ним вимоги працівників поліції про зупинку після виїзду з блокпосту, спілкування його з працівниками поліції.

Положеннями ч.1 ст.122-2 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Згідно з вимогами п.2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Ураховуючи наведені норми права та наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП.

ОСОБА_1 у суді першої інстанції вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що його дії були зумовлені поведінкою працівників ТЦК та СП. Зокрема, його було зупинено на блокпосту та запропоновано проїхати для проходження ВЛК. Однак, він не мав бажання проїжджати для проходження ВЛК, у зв`язку з чим вирішив продовжити рух, уважаючи, що вимогу про зупинку він виконав. У подальшому, зрозумівши, що його автомобіль переслідують працівники поліції, вирішив проїхати до найближчої АЗС, де були наявні камери відеоспостереження та перебували інші люди, оскільки бажав, щоб дії працівників поліції відбувалися у присутності свідків та фіксувалися на відео.

Ураховуючи наведене, доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність вини ОСОБА_1 спростовані наявними у справі доказами.

Будь-яких об`єктивних даних, які би підтверджували версію сторони захисту про те, що ОСОБА_1 Правил дорожнього руху не порушував, не встановлено.

Апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, однак не містять переконливих тверджень, які би спростовували встановлені обставини.

За таких обставин апеляційний суд уважає, що доказів, які би спростовували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, стороною захисту не надано, а матеріали справи таких доказів не містять.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з чим апеляційний суд погоджується.

Переконливих доводів у судовому засіданні апеляційного суду, які би спростовували висновки суду першої інстанції, не виявлено.

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Адміністративне стягнення накладено відповідно до вимог ст.33 КУпАП та є справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Обставин, які би виключали провадження у справі, на що є посилання у апеляційній скарзі відповідно до ст.247 КУпАП, немає.

Підстави скасування чи зміни постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122-2 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Шевчука А.Л. – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Матущак М.С.