Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №335/598/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 09.10.2026 Справа № 335/598/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/598/26 Головуючий у 1-й інстанції: Рибалко Н.І.

Провадження № 22-ц/807/1968/26 Суддя-доповідач: Сакоян Д.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Сакояна Д.І.

суддів: Полякова О.З., Салтан Л.Г.

розглянувши без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Котькорлом Олександром Анатолійовичем, на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулось до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просило стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 962103434 від 14.02.2022 у розмірі 21448,20 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.02.2022 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 962103434 на суму 6000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора MNV46QT2. Перед укладенням кредитного договору відповідачка з метою отримання кредиту самостійно, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт кредитора: www.moneyveo.ua, зареєструвалась на даному сайті, створивши Особистий кабінет позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи заповнила та подала заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Вона пройшла належну перевірку (верифікацію), ознайомилась та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Відповідачка отримала на номер телефону, вказаний у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використала для підписання кредитного договору, надала згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) кредитора щодо укладання кредитного договору, підписала кредитний договір одноразовим ідентифікатором. Отже, саме відповідачка ініціювала укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачкою та первісним кредитором не був би укладений.

При укладенні кредитного договору відповідачка діяла відповідно до Алгоритму (порядку) дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора. Порядок дій відповідачки підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора. Первісний кредитор діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій первісного кредитора. Первісний кредитор перед тим як погоджувати заявку, не лише перевірив особисті дані відповідачки, а й здійснив перевірку дійсності та аутентифікацію платіжної картки відповідачки згідно зі стандартами відповідних платіжних систем, тобто перевірив, чи дійсно платіжна картка належить відповідачці. Одночасно з підписанням кредитного договору первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачкою у заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного кредитного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Отже, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці в якій надано кредит, строку та умов користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачці грошові кошти у сумі 6000,00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер. У подальшому відповідачка збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 13600,00 грн. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням.

Двадцять восьмого листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

П`ятого серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Розділом 2 договору факторингу визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

Десятого липня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 10.07.2025 за договором факторингу від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 21448,20 грн.

Укладання договорів факторингу між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» до виникнення кредитних правовідносин з позичальниками не можуть ставити під сумнів відступлення прав вимоги за такими договорами факторингу новому кредитору, оскільки станом на момент укладення подібних кредитних договорів договори факторингу були чинними. При цьому, право вимоги по кредитному договору відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення кредитного договору.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідачки не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідачки за кредитним договором.

Згідно з умовами кредитного договору відповідачка зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Незважаючи на це, відповідачка не виконала свого обов`язку та не повертала наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем на момент подання позовної заяви становить 21448,20 грн, яка складається з: 13600,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 7848,20 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Ухвалою суду першої інстанції від 22.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позов від 04.05.2026 представник відповідачки, адвокат Котькорло О.А., просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відзив вмотивований тим, що обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» зазначає, що між відповідачкою та первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ДОПОМОГА» 14.02.2022 був укладений кредитний договір № 962103434 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, що був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. Позивач стверджує, що підписуючи договір відповідачка нібито підтвердила, що вона ознайомилась з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Відповідачка заперечує факт підписання кредитного договору № 962103434 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. До спірного кредитного договору не додано доказів використання електронного цифрового підпису або кваліфікованого електронного підпису, які б могли беззаперечно ідентифікувати особу відповідачки та провадити процес електронної ідентифікації, тобто процесу використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи в розумінні термінів Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Реквізити договору не містять ані ознак фізичного підпису відповідачки, ані ознак його електронного підписання у відповідності до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Позивач зазначає, що спірний договір був підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Як електронний підпис у розділі спірного договору у стовпчику «Позичальник» останнім рядком вказано випадкові набори символів. При цьому, жодного доказу, який може підтвердити, що вказаний набір символів може вважатися електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», позивачем не надано. Також не надано доказів, яким чином зазначені набори символів можуть ідентифікувати особу відповідачки та підтверджувати факт укладення спірної угоди зі сторони відповідачки.

Разом із тим, матеріали справи не містять відомостей стосовно того, що примірники спірних угод були вручені відповідачці як споживачу у спосіб, який дозволяє встановити особу, яка отримала відповідний примірник договору та додатків до нього.

З огляду на викладені обставини позивач не надав до суду належних доказів, які підтверджують факт укладення спірної угоди зі сторони відповідача у справі.

Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За наданими матеріалами встановлено відсутність будь-яких платіжних документів, що свідчать про перерахування сум на рахунок відповідачки.

Документи, які засвідчують права, що передаються, до позовної заяви не додано. Натомість додано витяги з реєстрів, які не підписані сторонами договору факторингу та не можуть бути доказом переходу прав вимог за спірними угодами.

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за договорами не є належним доказом надання відповідачці кредитних коштів, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Відповідачка вважає недоведеними позивачем факти укладення угод з відповідачкою та перерахування коштів з метою доведення виконання умов вищенаведених договорів, а також фактичного користування відповідачкою кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі відсутні.

У відповіді на відзив від 04.05.2026 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» не погодилось із доводами відзиву, наполягало на задоволенні позову у повному обсязі з наступних підстав.

При заповненні заявки на кредит відповідачка особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Доказами накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QR-код - матричний код (двовимірний штрихкод), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрихкоду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації договору позичальника. Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV46QT2 направлено відповідачці 14.02.2022 о 02:00:11 на номер мобільного телефону, вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачкою у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 14.02.2022 о 02:00:51. Відповідачка підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримала свій примірник електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мала змогу у будь-який час самостійно ознайомитись з договором на сайті товариства в особистому кабінеті. Враховуючи вищевикладене представник вважає, що сторона позивача надала беззаперечні докази того, що відповідачка підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність відповідачки, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам представника відповідачки, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою.

Крім того, надані позивачем витяги з реєстру прав вимоги до договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020 та № 10/07/25-Е від 10.07.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Таким чином, право вимоги за кредитним договором № 962103434 від 14.02.2022 передано ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та у подальшому позивачу на підставі реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином.

У запереченнях на відповідь на відзив від 11.05.2026 представник ОСОБА_1 , адвокат Котькорло О.А., зазначив, що факти, викладені у відповіді на відзив не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджуються жодними доказами з огляду на наступне.

Договір, укладений сторонами в електронній формі має містити дані, які б могли ідентифікувати особу, яка наклала електронний цифровий підпис на відповідний договір. Однак докази, які б свідчили про факт укладення кредитного договору з боку відповідачки в матеріалах справи відсутні. Посилання позивача на QR-код як на цифровий доказ укладення угоди є хибним. Такий код не містить даних, які б могли ідентифікувати особу, оскільки він не є кваліфікованим електронним підписом або електронним цифровим підписом.

Додані до позову витяги з реєстрів, які не підписані сторонами договору факторингу, не можуть бути доказом переходу прав вимог за спірними угодами.

У додаткових поясненнях від 12.05.2026 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» зазначено, що QR-код є невід`ємним елементом електронного підпису одноразовим ідентифікатором і забезпечує юридичну достовірність та незмінність даних, внесених у договір. Додатковим доказом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі. У цій довідці зафіксовано персональні дані позичальниці, надані нею самостійно під час заповнення заявки на отримання грошових коштів. Таким чином, комбінація QR-коду та юридичної довідки товариства є надійним доказом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що підтверджує дійсність електронного договору, особу підписанта та його добровільне волевиявлення щодо укладення договору. Укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора повністю відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», позичальник через сайт/мобільний додаток або програмне забезпечення партнерів первинного кредитора отримує доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи та самостійно обирає суму кредиту і строк його надання за допомогою вбудованого калькулятора, здійснюючи волевиявлення для укладення електронного договору.

Згідно з встановленим алгоритмом, за яким можливе оформлення кредиту, відповідачка послідовно виконала усі дії, що ним передбачені: пройшла увесь процес укладення електронного договору та вчинила конклюдентні дії, що свідчить про свідоме бажання укласти кредитний договір.

Зокрема, слід звернути увагу, що при укладенні кредитного договору первинний кредитор здійснює комплекс заходів, спрямованих на повну ідентифікацію та верифікацію особи позичальника. Крім того, обов`язковим елементом процедури є перевірка дійсності платіжної картки та верифікація її власника.

Стосовно строку дії договорів факторингу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» зазначає наступне.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, строком дії до 28.11.2019. У подальшому ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали ряд додаткових угод, якими продовжено строк дії договору до 31.12.2024.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, 05.05.2022 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідачки. Таким чином, право вимоги перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог 05.05.2022, тобто після укладання кредитного договору № 962103434 від 14.02.2022. Відповідачка не врахувала всі матеріали справи та помилково визначила, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу.

П`ятого серпня 2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строком дії до 04.08.2021. У подальшому ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклали ряд додаткових угод, якими продовжено строк дії договору до 30.12.2024 включно.

Договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 є рамковою угодою, оскільки підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу. З урахуванням визначених строків дії цього договору його виконання здійснювалось не одноразово, а протягом всього часу його дії.

Десятого липня 2025 року ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач уклали договір факторингу № 10/07/25-Е. Згідно з витягом з реєстру боржників від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідачки на загальну суму 21448,20 грн. На підтвердження переходу права вимоги до позивача позивачем долучено акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025.

Витяги з реєстрів прав вимог належним чином підписані уповноваженими особами та містять печатки товариств. Твердження представника відповідача про ненадання позивачем доказів переходу права вимоги є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2026 позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 962103434 від 14.02.2022 у розмірі 21448,20 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13600,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 7848,20 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Котькорла О.А., подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2026 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідачки судові витрати.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що в обґрунтування підстав задоволення позову суд першої інстанції не посилається на конкретні докази виникнення цивільно-правових відносин між відповідачкою у справі та позивачем, не проводить дослідження цих доказів, а електронні докази взагалі відсутні в матеріалах судової справи.

Оскаржуване судове рішення ґрунтується на припущеннях, а не фактичних доказах у справі. Відсутня доказова база, на якій ґрунтується рішення суду першої інстанції та електронні докази, які повинні були бути досліджені судом першої інстанції з метою встановлення фактичних обставин справи. Позивачем у справі не надано доказів, у тому числі належних та допустимих електронних доказів, які повинні були бути досліджені судом першої інстанції на підтвердження акцептування договору публічної оферти та укладення відповідачкою у справі кредитного договору. Оскаржуваним судовим рішенням не доведено факт акцептування договору публічної оферти з боку відповідачки у справі та факт укладення кредитного договору, в тому числі його підписання за допомогою електронного цифрового підпису зі сторони відповідачки у справі.

З огляду на викладене, відповідачка вважає рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/598/26 від 23.06.2026 незаконним та таким, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

В обґрунтування підстав та обставин укладення між сторонами кредитного договору позивач у справі наводить низку посилань на нормативно-правові акти, які регулюють загальні засади укладення цивільних договорів. Однак до матеріалів справи не надано жодного доказу, який би міг однозначно підтвердити факт укладання відповідачкою кредитного договору, в тому числі за допомогою будь-якої інформаційно-телекомунікаційної системи. Договір укладений сторонами в електронній формі має містити дані, які б могли ідентифікувати особу яка наклала електронний цифровий підпис на відповідний договір. Посилання позивача у справі на QR-код, як на цифровий доказ укладення угоди є хибним, з метою введення суду в оману, оскільки QR-код це лише двовимірний штрихкод (матричний код) у вигляді чорно-білого квадрата, що містить зашифровану інформацію. Він розроблений для швидкого зчитування камерою смартфона або сканером і може зберігати посилання на сайти, текст, контакти, Wi-Fi паролі або платіжні реквізити. Такий код не містить будь-яких даних, які б могли ідентифікувати особу, оскільки він не є кваліфікованим електронним підписом, або електронним цифровим підписом.

Оскільки в матеріалах справи відсутні прямі докази щодо укладення кредитного договору зі сторони відповідачки та використання нею електронного цифрового підпису, висновки суду першої інстанції щодо зазначених обставин ґрунтуються лише на припущеннях і не підтверджуються жодними фактичними доказами у справі, які можливо було б достовірно дослідити. Суд першої інстанції зазначає в рішенні, що встановив факт укладення кредитного договору між позивачем та відповідачкою у справі виходячи з аналізу норм матеріального права, а не доказів у справі, не врахував релевантну практику Верховного Суду у подібних відносинах і нівелював норми матеріального права щодо обов`язку дослідження та аналізу поданих доказів.

Таким чином, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права призвело до неправильного вирішення спору у справі та ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вимога апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі обґрунтована запереченнями щодо укладення відповідачкою кредитного договору, використання нею електронного підпису одноразовим ідентифікатором та належності, допустимості й достовірності доказів цих обставин. Самостійних доводів щодо переходу права вимоги до позивача, арифметичної правильності розрахунку заборгованості або розміру присуджених витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга не містить. Відтак колегія суддів перевіряє оскаржуване рішення в межах наведених доводів та заявлених вимог, ураховуючи передбачені ч. 4 ст. 367 ЦПК України підстави для виходу за такі межі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 375 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції повною мірою відповідає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що зібрані докази вказують на те, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 14.02.2022 уклали в електронній формі договір кредитної лінії № 962103434, який підписаний сторонами електронним підписом. Сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку нарахування та сплати процентів, кінцевої дати повернення кредитних коштів тощо.

Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з приписами ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Положеннями ст. 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Матеріалами справи підтверджено, що 14.02.2022 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 962103434 (а.с. 28-32). За цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 13600,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила) (п. 2.1 договору).

Сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 6000,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 28.02.2022.

Пунктами 2.4, 2.5 договору встановлено, що другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим договором. Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії договору.

Відповідно до п. 3.6 договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 14 (чотирнадцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2 договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Згідно з п. 4.1 договору з метою укладення цього договору позичальник, ознайомившись з Правилами, заповнив заявку, вказавши всі дані, визначені в заявці як обов`язкові. При подачі заявки позичальник вказав суму грошових коштів, яку він бажає отримати одразу після укладення договору (перший транш). Максимально доступна сума кредиту, яка доступна позичальнику і яку позичальник може отримати другим та наступними траншами, вказана в п. 2.1 договору як сума кредитного ліміту, та визначається кредитодавцем в залежності від кредитного рейтингу позичальника.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що позичальник підтверджує, що вказав в заявці повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні кредитодавцю для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту, а також бажаний спосіб отримання кредиту. Позичальник зобов`язується оновлювати ці дані в особистому кабінеті не пізніше ніж протягом 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних.

За результатами заповнення заявки здійснено одночасну перевірку дійсності та аутентифікацію платіжної карти позичальника відповідно до стандартів відповідних платіжних систем (п. 4.5 договору).

Пунктом 4.6 договору визначено, що на підставі даних, зазначених у первинній заявці, інформаційно-телекомунікаційна система кредитодавця здійснила ідентифікацію позичальника та сформувала його особистий кабінет.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що за вибором позичальника, кожен окремий транш за цим договором може надаватися позичальнику в наступний спосіб:

- шляхом ініціювання кредитодавцем безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника, за реквізитами платіжної картки 5168-74ХХ-ХХХХ-6637, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором;

- шляхом видачі готівкових коштів у відділенні фінансової установи, з якою у кредитодавця укладені відповідні договори на переказ грошових коштів без відкриття рахунку.

Позичальником через телекомунікаційний ресурс кредитодавця подано заявку на отримання кредиту в ІТС кредитодавця (п. 4.10.1 договору).

Після обробки інформації вказаної в заявці, збору та аналізу інформації про позичальника з інших джерел в тому числі з бюро кредитних історій, проведення оцінки кредитоспроможності, проведення заходів спрямованих на виконання вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та після проведення інших обов`язкових процедур ІТС кредитодавця прийнято рішення про надання позичальнику суми кредиту за першим траншем та про встановлення йому кредитного ліміту (п. 4.10.2 договору).

ІТС кредитодавця, шляхом підстановки всієї необхідної інформації про кредитодавця в типову форму кредитного договору, згенеровано оферту, що містила усі істотні умови.

Позичальник був проінформований про позитивне рішення по заявці в особистому кабінеті, а також шляхом надсилання відповідного повідомлення на номер телефону позичальника та/або електронним листом на електронну пошту, вказану в заявці (п. 4.10.3 договору).

Позичальник перейшов з використанням телекомунікаційного ресурсу кредитодавця до ознайомлення з офертою в особистому кабінеті. Одночасно ІТС кредитодавця згенеровано одноразовий ідентифікатор та направлено позичальнику в СМС-повідомленні та/або в повідомленні в месенджер та/або в електронному листі на електронну пошту та/або в особистому кабінеті (п. 4.10.4 договору).

Позичальник, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду (акцепт) шляхом направлення повідомлення кредитодавцю, яке підписано відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатора та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора. Після підпису електронного повідомлення позичальником, зазначене повідомлення надійшло в інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця, відповідно з цього моменту кредитодавець повідомлений про те, що позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (оферту) кредитодавця щодо укладання договору. Моментом підписання цього договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням договору зі сторони кредитодавця є формування та надання на ознайомлення позичальнику оферти, а також генерація та направлення позичальнику одноразового ідентифікатора. Підписанням договору зі сторони позичальника є направлення кредитодавцю повідомлення, що містить одноразовий ідентифікатор (п. 4.10.5 договору).

Після створення сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором, текст оферти, реквізити електронного підпису одноразовим ідентифікатором, які дають змогу встановити дату та час вчинення кожною зі сторін дій, спрямованих на підписання цього договору, та реквізити сертифіката кваліфікованої електронної печатки кредитодавця, зберігаються в файлі формату, що унеможливлює зміну чи видалення інформації (п. 4.10.6 договору).

Після формування фінального файлу з цим договором, ІТС створює з цим файлом кваліфіковану електронну печатку кредитодавця. Файл договору та файл з даними електронної печатки, що містить кваліфіковану мітку часу, одразу відправлено на електронну пошту позичальника та стали доступними для скачування в особистому кабінеті позичальника (п. 4.10.7 договору).

Після виконання всього переліченого в п. 4.10 договору кредитодавець ініціює надання кредиту, способом вказаним позичальником в цьому договорі (п. 4.11 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту у вигляді кредитної лінії, що визначається з врахуванням факту настання чи ненастання обставин, передбачених цим договором або до моменту дострокового розірвання договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Пунктом 14.1 договору визначено, що невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Відповідно до п. 14.2 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником і кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Згідно з п. 14.12 договору цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

У розділі 15 договору «Реквізити сторін» у графі «Позичальник» містяться особисті дані ОСОБА_1 , зокрема: РНОКПП, адреса проживання, адреса електронної пошти, номер телефону. Договір підписано електронним одноразовим ідентифікатором MNV46QT2, який було відправлено 14.02.2022 о 02:00:11, введено 14.02.2022 о 02:00:51.

Заявка на отримання грошових коштів в кредит від 14.02.2022 також містить персональні дані ОСОБА_1 та номер банківської картки: НОМЕР_2 (а.с. 19).

Відповідно до паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 962103434 від 14.02.2022 ОСОБА_1 була ознайомлена з основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацією щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядком повернення кредиту та додатковою інформацією (а.с. 28-29).

До матеріалів справи долучено Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (редакція діє з 04.02.2022), якими визначено перелік та опис видів фінансових послуг кредитодавця; порядок надання фінансових послуг; строки та порядок зберігання інформації про надання фінансових послуг; захист персональних даних; відповідальність сторін; звільнення від відповідальності (форс-мажор); порядок вирішення спорів; внесення змін та доповнень у Правила та Електронний договір, доступ до них тощо (а.с. 20-23).

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні прямі докази щодо укладення кредитного договору зі сторони відповідачки та використання нею електронного цифрового підпису спростовуються наявними у справі доказами.

Згідно з довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с. 14), відповідачка під час укладення кредитного договору використовувала електронний підпис у формі одноразового ідентифікатора MNV46QT2, сформованого 14.02.2022 о 02:00:11 і який було відправлено їй на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , що відповідає номеру, вказаному ОСОБА_1 у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 14.02.2022 (а.с. 19).

Відповідно до Алгоритму дій Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с. 12-13), перед тим як погоджувати заявку, первісний кредитор не лише перевірив особисті дані відповідачки, а й здійснив перевірку дійсності та аутентифікацію платіжної картки відповідачки згідно із стандартами відповідних платіжних систем, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить відповідачці.

Згідно з Порядком дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «MONEYVEO» (а.с. 15-18), з метою укладення електронного договору, споживач (позичальник) через сайт/мобільний додаток або програмне забезпечення партнерів первинного кредитора отримує доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи та самостійно обирає суму кредиту і строк його надання за допомогою вбудованого калькулятора, здійснюючи волевиявлення для укладення електронного договору.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним з моменту його підписання, тобто введення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11.09.2024 у справі № 752/17604/15-ц.

Платіжним дорученням № 66d0c763-ab42-4710-f991-9da59afd6c86 від 14.02.2022 підтверджено, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало на рахунок відповідачки ОСОБА_1 , до якого емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 6000,00 грн відповідно до договору № 962103434 від 14.02.2022 (зворот а.с. 10).

Платіжним дорученням № 554a2fea-47e5-4c2f-9eeb-032452df9a55 від 15.02.2022 підтверджено, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало на рахунок відповідачки ОСОБА_1 , до якого емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 4000,00 грн відповідно до договору № 962103434 від 14.02.2022 (а.с. 10).

Платіжним дорученням № 7308755f-cd46-42a6-a9e9-58562d57de0d від 15.02.2022 підтверджено, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало на рахунок відповідачки ОСОБА_1 , до якого емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 3600,00 грн відповідно до договору № 962103434 від 14.02.2022 (а.с. 11).

Аналогічні відомості містяться в інформаційних довідках ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (а.с. 26-27).

Листом № 20.1.0.0.0/7-260518/89996-БТ від 26.05.2026 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтвердило те, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , була емітована картка № НОМЕР_5 , на яку були здійснені зарахування кредитних грошових коштів: 14.02.2022 на суму 6000,00 грн; 15.02.2022 на суму 4000,00 грн; 15.02.2022 на суму 3600 грн (а.с. 161).

Відповідні перекази відображені й у виписці по рахунку ОСОБА_1 за період з 14.02.2022 по 20.02.2022 (а.с. 162).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Відповідачкою не доведено належними та допустимими доказами, що їй не належав і не належить номер телефону, зазначений у кредитному договорі. Доказів того, що персональні дані відповідачки (дані паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку здійснювалося перерахування кредитних грошових коштів, номер телефону, адреса реєстрації місця проживання, адреса електронної пошти) були використані товариством чи іншими особами для укладення кредитних договорів від її імені, відповідачкою до суду першої та апеляційної інстанції не надано, як і не надано доказів того, що вона зверталася до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення відносно неї шахрайських дій чи оскаржувала правомірність укладеного договору у суді.

Ураховуючи той факт, що на рахунок відповідачки надходили обумовлені сторонами у договорі кредитної лінії № 962103434 від 14.02.2022 суми кредитних коштів, картковий рахунок належить відповідачці, вона знала і не могла не знати про отримання кредитних коштів. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка зверталася до банку із заявою про помилкові перекази коштів на її картковий рахунок.

Приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 73 ГПК України). Аналогічні процесуальні положення закріплені у п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України та ч. 3 ст. 100 ЦПК України. Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21).

У постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 (провадження № 61-4523св25) зазначено, що питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може цей договір уважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово.

Судом в результаті повного та всебічного дослідження наявних в матеріалах справи доказів встановлено факт наявності між сторонами договірних (кредитних) правовідносин, а саме укладення кредитного договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором та отримання позичальником кредитних коштів безготівковим переказом шляхом здійснення ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» доручення банку-провайдеру здійснити перекази кредитних коштів на відповідний банківський рахунок позичальника, вказаний у договорі.

Доводи апеляційної скарги про обов`язковість підписання кредитного договору відповідачкою кваліфікованим електронним підписом є необґрунтованими, оскільки ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

QR-код сам по собі не є електронним підписом позичальниці та не може самостійно підтверджувати її волевиявлення щодо укладення договору. Тому висновок про підписання договору має ґрунтуватися на оцінці даних про використання одноразового ідентифікатора, змісту договору та інших доказів у їх сукупності. Наявні у кредитному договорі QR-коди ведуть до відомостей про використання позичальником одноразового ідентифікатора та використання кваліфікованої електронної печатки ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», які узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Відповідачкою не спростовано ні належність їй номера телефону, на який був відправлений одноразовий ідентифікатор, ні факту його отримання, як логічної передумови його використання.

Не може апеляційний суд не урахувати й те, що відповідно до п. 4.10.6, 4.10.7 договору після створення сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором, текст оферти, реквізити електронного підпису одноразовим ідентифікатором, які дають змогу встановити дату та час вчинення кожною зі сторін дій, спрямованих на підписання цього договору, та реквізити сертифіката кваліфікованої електронної печатки кредитодавця, зберігаються в файлі формату, що унеможливлює зміну чи видалення інформації. Після формування фінального файлу з цим договором, ІТС створює з цим файлом кваліфіковану електронну печатку кредитодавця. Файл договору та файл з даними електронної печатки, що містить кваліфіковану мітку часу, одразу відправлено на електронну пошту позичальника та стали доступними для скачування в особистому кабінеті позичальника.

Отже, без вчинення позичальником усіх необхідних дій, у тому числі підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, доступний до скачування кредитний договір з відомостями про його підписання не з`явився б. Доказів зворотного суду не надано.

Посилання апелянтки на відсутність прямих доказів підписання договору підлягає оцінці з урахуванням того, що встановлення обставин справи здійснюється за результатами дослідження всієї сукупності належних, допустимих і достовірних доказів. Відсутність окремого доказу, який самостійно підтверджував би всі етапи оформлення кредиту, не означає автоматичної недоведеності відповідних обставин.

Приписами ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 69-72).

Згідно з умовами цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Таким чином, Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).

Пунктом 1.2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до цього Договору, а саме Реєстрах прав вимог.

Реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку № 1 до Договору (п. 1.5).

У п. 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 28.11.2019, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

У подальшому сторони вносили зміни до п. 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 шляхом укладення додаткових угод, змінюючи строк його дії:

- 28.11.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та продовжено строк дії договору до 31.12.2020, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (зворот а.с. 74);

- 31.12.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та продовжено строк дії договору до 31.12.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (а.с. 75-78);

- 31.12.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та продовжено строк дії договору до 31.12.2022, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (а.с. 80);

- 31.12.2022 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 31 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та продовжено строк дії договору до 31.12.2023 включно (зворот а.с. 80);

- 31.12.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 32 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та продовжено строк дії договору до 31.12.2024 (а.с. 81).

П`ятого травня 2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було складено та підписано Реєстр прав вимоги № 175, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором № 962103434 від 14.02.2022, загальна сума заборгованості 16994,20 грн (а.с. 67-68).

Тридцять першого грудня 2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 175 від 05.05.2022 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, яким сторони підтверджують, що станом на 31.12.2022 фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за реєстром прав вимоги № 175 від 05.05.2022 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 66).

Надалі, 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (а.с. 60-62).

Згідно з умовами цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Таким чином, Договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).

Пунктом 1.2 Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме реєстрах прав вимог.

Реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору (п. 1.5).

У п. 8.2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 визначено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 04.08.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

У подальшому сторони вносили зміни до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 шляхом укладення додаткових угод, змінюючи строк його дії:

- 03.08.2021 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Додаткову угоду № 2 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та продовжено строк дії договору до 31.12.2022 включно (зворот а.с. 64);

- 30.12.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Додаткову угоду № 3 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та продовжено строк дії договору до 30.12.2024 включно (а.с. 65).

Тридцять першого липня 2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» було складено та підписано Реєстр прав вимоги № 10, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором № 962103434 від 14.02.2022, загальна сума заборгованості 21448,20 грн (а.с. 58-59).

За змістом платіжної інструкції в національній валюті № 4484 від 01.08.2023, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» сплатило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» суму в розмірі 2586694,30 грн в рахунок оплати за відступлення права вимоги згідно з Реєстром прав вимоги № 10 від 31.07.2023 та Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 (а.с. 57).

Десятого липня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 10/07/25-Е (а.с. 51-56).

Відповідно до п. 1.1 Договору факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Платіжними інструкціями в національній валюті № 346 від 15.09.2025 (а.с. 45), № 359 від 24.09.2025 (зворот а.с. 45) підтверджується сплата фінансування за відступлення права вимоги відповідно до договору факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025.

Десятого липня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» було складено та підписано Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025, яким сторони підтверджують, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 18136, після чого, з урахуванням п. 1.2 договору факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 48).

Відповідно до Реєстру боржників б/н від 10.07.2025 до Договору факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025, ТОВ «ФК «ЕЙС» було передано право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 (запис № 17779) за договором № 962103434 від 14.02.2022 в сумі 21448,20 грн, з яких: 13600,00 грн - прострочене тіло, 7848,20 грн - прострочені проценти (а.с. 49-50).

Отже, в ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за договором № 962103434 від 14.02.2022 перейшло до позивача.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

У розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 05.05.2022 складає: 13600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3394,20 грн - заборгованість за процентами (а.с. 44).

У розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 31.07.2023 вже складає: 13600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7848,20 грн - заборгованість за процентами (а.с. 43).

У розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 становить 21448,20 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13600,00 грн; заборгованості за процентами - 7848,20 грн (а.с. 42).

Отже, дійшовши висновку про укладення договору кредитної лінії № 962103434 від 14.02.2022, перевіривши наявність у позивача права вимоги за кредитним договором та розмір заборгованості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідачки заборгованості у розмірі 21448,20 грн.

Апеляційна скарга не містить окремих доводів щодо арифметичної правильності розрахунку заборгованості та безперервності переходу права вимоги до позивача. Водночас заперечення факту укладення кредитного договору потребувало оцінки доказів виникнення зобов`язання та погодження умов, на підставі яких заявлено вимогу про стягнення процентів. Доказам у цій частині суд першої інстанції надав належну оцінку, встановивши, що за умовами кредитного договору позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти.

Згідно укладеного договору, за умови, якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах пункту 8.5 договору, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за весь строк дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку кредиту що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (п. 8.3 договору).

Згідно з п. 8.4 договору, зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Контррозрахунку заборгованості відповідачка не подавала, не посилалась на невідповідність розрахунку заборгованості умовам договору.

Оцінюючи посилання апелянтки на постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, від 05.05.2025 у справі № 199/9897/22 та від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, колегія суддів ураховує, що викладені в них висновки підлягають застосуванню з огляду на конкретне питання, щодо якого вони сформульовані.

У постанові від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 Верховний Суд зазначив, що подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить його недопустимим. Неподання оригіналу має оцінюватися у взаємозв`язку з наявністю сумнівів щодо відповідності поданої копії оригіналу. Отже, зазначений висновок не підтверджує доводу апелянтки про відсутність електронних доказів лише з тієї причини, що вони подані у вигляді паперових копій.

Аналогічний підхід до паперових копій електронних доказів застосовано Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21. Водночас у цій справі досліджувалося направлення електронною поштою сканованих письмових заявок на поставку товару. Тому висновки щодо відсутності необхідності засвідчення таких повідомлень електронним підписом не вирішують питання дотримання письмової форми електронного кредитного договору та його підписання позичальником.

У постанові від 05.05.2025 у справі № 199/9897/22 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду розглядала, зокрема, питання юридичної сили наказу про передання земельної ділянки у власність, внесеного до системи електронного документообігу. Загальний висновок про юридичну силу належно створеного електронного документа та його оцінку відповідно до ст. 89 ЦПК України враховується колегією суддів. Водночас висновок щодо пріоритету відомостей на паперових носіях у разі виявлення розбіжностей не встановлює презумпції недостовірності електронних документів і сам собою не свідчить про невідповідність поданої у цій справі копії договору його електронному оригіналу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 розмежувала поняття електронного доказу та електронного документа, наголосивши на можливості подання електронних доказів у паперових копіях та необхідності їх оцінки у сукупності з іншими матеріалами справи. При цьому можливість використання електронного листування як доказу залежить від установлення його авторів і змісту. Відповідні загальні процесуальні підходи враховуються у цій справі, оскільки аналогічні правила подання електронних доказів передбачені ст. 100 ЦПК України.

Таким чином, наведені постанови Верховного Суду не встановлюють загальної заборони використання паперових копій електронних доказів і не зумовлюють автоматичного відхилення поданих позивачем матеріалів.

Оцінюючи посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23, колегія суддів ураховує, що викладені в ній висновки стосуються як допустимості використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, так і необхідності перевірки доказів фіксації змісту електронного договору. Зазначена постанова не встановлює недопустимості всіх паперових копій електронних договорів або обов`язковості їх підписання позичальником виключно кваліфікованим електронним підписом.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 100 ЦПК України подання електронного доказу в паперовій копії є дозволеною процесуальним законом формою його подання. Водночас заперечення факту укладення договору та заперечення відповідності поданої копії його електронному оригіналу є різними питаннями, кожне з яких потребує оцінки з урахуванням змісту доводів учасника справи та наявних доказів.

У цій справі апелянтка заперечує підписання договору, надсилання та використання одноразового ідентифікатора, а також доказове значення QR-коду. Проте її твердження про повну відсутність доказів зазначених обставин спростовується наявністю заявки на отримання кредиту, копії договору з реквізитами електронного підпису та довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. У договорі та довідці зазначено однаковий одноразовий ідентифікатор MNV46QT2 і час його надсилання та введення. Ці документи підлягають оцінці у взаємозв`язку з незалежними від кредитодавця доказами - листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та випискою за рахунком відповідачки, які підтверджують належність їй зазначеної в заявці та договорі платіжної картки й зарахування кредитних коштів трьома платежами на загальну суму 13600,00 грн. Колегія суддів не ототожнює QR-код з електронним підписом відповідачки та не надає довідці кредитодавця наперед установленої доказової сили. Відомості цих документів оцінюються в сукупності з іншими матеріалами справи. При цьому загальний опис порядку укладення договорів в інформаційно-телекомунікаційній системі сам собою не є доказом виконання відповідачкою відповідних дій, а має допоміжне значення для оцінки індивідуальних відомостей про оформлення спірного кредиту.

Апеляційний суд зауважує, що позивачем до суду подана паперова копія електронного договору. Ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі відповідачка та її представник не просили витребувати оригінал цього договору, здійснити його перевірку на можливість порушення його цілісності. Вирішуючи питання про доказове значення цієї копії, колегія суддів оцінює зміст заперечень відповідачки, зокрема, чи стосуються вони відповідності копії електронному оригіналу (у даному випадку відповідачка на це не посилається), а також зіставляє її відомості з іншими дослідженими доказами відповідно до ст. 89 і 100 ЦПК України.

Таким чином, саме посилання на постанову Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 не є самостійною підставою для висновку про відсутність кредитних правовідносин або недопустимість усіх поданих позивачем доказів. Їх доказове значення визначено за результатами оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

За вказаних обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване у цій справі рішення судом першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для скасування рішення суду з наведених у скарзі мотивів не встановлено.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Котькорлом Олександром Анатолійовичем, на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23.06.2026 у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Д.І. Сакоян

Судді О.З. Поляков

Л.Г. Салтан