Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №760/19032/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 760/19032/23

провадження № 61-3219св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чухрій Ольга Степанівна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Дуднік Людмили Олександрівни, на постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року, ухвалену у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Євграфової Є. П., Саліхова В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чухрій О. С., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії протиправною та такою, яка підлягає скасуванню.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що він є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15 жовтня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чухрій О. С. на підставі його заяви про прийняття спадщини заведено спадкову справу № 30/2022 до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_1 .

12 липня 2023 року він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначену квартиру.

Проте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чухрій О. С. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що 20 квітня 2023 року нотаріус отримала заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , подану громадянином російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За таких обставин, станом на 12 липня 2023 року, крім ОСОБА_1 , спадкоємцем після померлого ОСОБА_3 є також громадянин російської федерації ОСОБА_2 , що виключає можливість видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про нотаріат» просив суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чухрій О. С. від 12 липня 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року,ухваленим у складі судді Усатової І. А.,позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чухрій О. С. від 12 липня 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , належної померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Районний суд зазначив, що при винесенні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 липня 2023 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чухрій О. С. порушила вимоги ЦК України і Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Приватний нотаріус Чухрій О. С. прийняла 20 квітня 2023 року заяву про прийняття спадщини від громадянина російської федерації ОСОБА_2 безпідставно, оскільки цю заяву було подано поза межами шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, який закінчився 15 лютого 2023 року. При цьому ОСОБА_1 , як спадкоємець, який прийняв спадщину, письмову згоду в порядку частини другої статті 1272 ЦК України не надавав.

Застосований приватним нотаріусом пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» щодо зупинення перебігу строку суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому, відповідно до частини четвертої статті 4 ЦК України не підлягав застосуванню.

Оцінюючи в сукупності надані до суду докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чухрій О. С. про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 є протиправною та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи такий висновок, суд застосував до спірних правовідносин судову практику Верховного Суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що на момент відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 діяло суперечливе законодавство щодо строків її прийняття. Оскільки ОСОБА_2 постійно проживає за кордоном і звернувся до нотаріуса 10 лютого 2023 року та 20 квітня 2023 року, тобто в період дії пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 164 (зі змінами від 24 червня 2022 року № 719) про зупинення та продовження строків спадкування, він мав легітимні очікування. За таких обставин у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чухрій О. С. не було підстав для відмови в прийнятті заяви ОСОБА_2 як спадкоємця першої черги в межах строку, визначеного цим нормативно-правовим актом, тому її дії та постанова від 12 липня 2023 року є правомірними.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушень статей 1270, 1272 ЦК України з боку приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чухрій О. С. та зазначила, що у ОСОБА_1 відсутній спір про право цивільне з нотаріусом. Відтак, ОСОБА_1 не позбавлений права звертатися за захистом свого права на спадщину з позовом до іншого спадкоємця - ОСОБА_2 , який також заявив про прийняття спадщини.

Апеляційний суд застосував у тому числі правові висновки, викладені у відповідних постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дуднік Л. О., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали Верховного Суду від 31 березня 2026 року виконано.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 760/19032/23. Дію постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року зупинено до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

14травня 2026 рокуматеріали цивільної справи № 760/19032/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від15 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзіпредставник ОСОБА_1 - адвокат Дуднік Л. О., просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року та залишити в силі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23; постановах Верховного Суду від: 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, 13 червня 2025 року у справі № 692/852/24, 22 вересня 2025 року у справі № 683/2853/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд дійшов висновку про правомірність дій нотаріуса щодо прийняття заяви іншого спадкоємця після спливу шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, виходячи з формальної чинності пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164. Однак суд не врахував, що строк для прийняття спадщини є присічним та регулюється виключно нормами ЦК України, які не передбачають можливості його зупинення чи продовження підзаконним нормативно-правовим актом. Визнаючи правомірним застосування постанови Кабінету Міністрів України № 164, апеляційний суд надав перевагу підзаконному акту над імперативними нормами закону, чим порушив принцип верховенства права та ієрархії нормативно-правових актів. Такий підхід призвів до фактичної зміни порядку обчислення преклюзивного строку прийняття спадщини, що виходить за межі повноважень уряду та суду.

Крім того, апеляційний суд неправильно визначив юридично значущий момент прийняття спадщини. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який не проживав постійно зі спадкодавцем, зобов`язаний особисто подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем її відкриття. Юридичне значення має саме момент отримання заяви нотаріусом, а не дата її посвідчення за кордоном чи відправлення. У даній справі заява іншого спадкоємця громадянина російської федерації ОСОБА_2 була фактично отримана нотаріусом 20 квітня 2023 року, тобто після спливу шестимісячного строку, який закінчився 15 лютого 2023 року. Таким чином, нотаріус прийняв заяву поза межами встановленого законом строку, а апеляційний суд, визнавши такі дії правомірними, неправильно застосував норми матеріального права.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а. с. 13).

15 жовтня 2022 року на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чухрій О. С. заведено спадкову справу № 30/2022 (а. с. 30-109).

10 лютого 2023 року ОСОБА_2 за місцем проживання (у м. москва, російська федерація) звернувся до нотаріуса з нотаріально посвідченою заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , яку адресував приватному нотаріусу Чухрій О. С. (а. с. 91)

20 квітня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чухрій О. С. отримано заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , подану громадянином російської федерації ОСОБА_2 (а. с. 91-108).

До складу спадкового майна після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , увійшла квартира АДРЕСА_1 (а. с. 30-109).

12 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чухрій О. С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 108).

12 липня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чухрій О. С. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з тих підстав, що, крім ОСОБА_1 , спадкоємцем після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянин російської федерації ОСОБА_2 , що виключає можливість видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а. с. 109).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дуднік Л. О., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Разом із тим, статтею 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1298 ЦК України).

Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину регулюється Законом України «Про нотаріат» та Главою 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Відповідно до статті 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить у порядку спадкування до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, видається свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається за місцем відкриття спадщини, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Положеннями частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» визначено такі підстави для відмови у вчинення нотаріусом нотаріальної дії: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чухрій О. С. від 12 липня 2023 рокупро відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Метою захисту порушеного права позивача є отримання ним свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 .

Окрім ОСОБА_1 , із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , звернувся ще один його син - ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права.

За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Як вбачається зі змісту статей 51, 175 ЦПК України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Винятки становлять справи, вирішення яких є неможливим без участі усіх співвідповідачів у зв`язку із характером спірних правовідносин.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для зміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51-16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75)).

Відповідачем у справі, яка є предметом касаційного розгляду, позивач визначив приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чухрій Ольгу Степанівну.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - сторін нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Таким чином, нотаріус не є відповідачем у справах, що виникають із цивільних відносин, пов`язаних з нотаріальною дією.

Закріплене у статті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19)).

У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише у разі відсутності спору про право між учасниками цивільних правовідносин. Якщо право позивача оспорюється іншими учасниками конкретних цивільних правовідносин, які вважають, що вчинення чи не вчинення певної нотаріальної дії вплине на їх права та обов`язки, такий спір підлягає розгляду саме між особою, яка безпосередньо брала участь у нотаріальному процесі та особою, яка оспорює права, які виникають на підставі вчинення нотаріальної дії.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 28 квітня 2021 року у справі № 325/1141/18 (провадження № 61-5045св19), від 28 лютого 2024 року у справі № 373/791/23 (провадження № 61-12890св23), від 30 липня 2024 року у справі № 703/3396/22 (провадження № 61-18235св23), від 27 серпня 2024 року у справі № 210/2025/22 (провадження № 61-4340cв24).

Ураховуючи зміст і характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у цій справі фактично існує спір між спадкоємцями померлого ОСОБА_1 - його синами ОСОБА_1 (позивачем) та ОСОБА_2 (який не був залучений до участі у справі в якості відповідача), і приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чухрій О. С. не є стороною цього спору. Спадкові права позивача можуть бути захищені у справі за участю усіх спадкоємців ОСОБА_1 , за інших обставин суд позбавлений можливості встановити дійсні обставини справи щодо кола спадкоємців та/або прийняття ними спадщини у визначеному законом порядку. Потрібно також враховувати, що предметом нотаріальної діяльності є безспірні справи щодо реалізації цивільних прав, а судової - спори про право.

Оскільки у цій справі позов було пред`явлено позивачем до неналежного відповідача (приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чухрій О. С.), то зазначена обставина є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , проте помилився щодо мотивів такої відмови.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, зміну постанови суду апеляційної інстанції шляхом викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Зважаючи на те, що Верховний Суд змінює постанову суду апеляційної інстанції виключно в частині її мотивувальної частини, новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанціїу постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2026 рокудію постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року зупинено до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та зміну постанови суду апеляційної інстанції в частині її мотивів, дію оскаржуваної постанови суду в незміненій частині необхідно поновити .

Керуючись статтями 402, 409, 412, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дуднік Людмили Олександрівни, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а у решті - залишити без змін.

Поновити дію постанови Київського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року в незміненій частині.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк