Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №145/620/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 145/620/25

провадження № 61-14276св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Копаничук С. Г., Міхасішин І. В., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватне акціонерне товариство «Гніванський завод спецзалізобетону», первинна профспілкова організація профспілки залізничників та транспортних будівельників України Приватного акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону», про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст заяви

1. В травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що наказ по Приватному акціонерному товариству «Гніванський завод спецзалізобетону» (далі - ПрАТ «ГЗСЗБ») від 18 жовтня 2017 року № 151 є наказом по підприємству про введення в дію структури та штатного розпису ПрАТ «ГЗСЗБ», а не наказом про переведення економіста ОСОБА_1 і відповідно він не є актом індивідуальної дії та в неї відсутнє право на оскарження такого наказу в суді.

2. В обґрунтування заяви вказувала, що під час розгляду справи про поновлення її на роботі судами встановлено, що за наявності нескасованого наказу від 18 жовтня 2017 року № 151 поновити її на посаді економіста юридичної служби неможливо. По суті цей наказ не є наказом про переведення її з посади економіста і не стосується її, однак судами йому надавалася оцінка як доказу у справі про поновлення на роботі та тлумачився такий наказ як наказ про її переведення. Оскаржити самостійно вона його не може. Тому з метою захисту її прав необхідно встановити юридично значимий факт і справжній зміст наказу, оскільки невстановлення такого факту призведе до неможливості реалізації її трудових прав.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Тиврівський районний суд Вінницької області рішенням від 01 липня 2025 року заяву задовольнив.

4. Встановив факт, що має юридичне значення, а саме, що наказ по ПрАТ «ГЗСЗБ» від 18 жовтня 2017 року № 151 є наказом по підприємству про введення в дію структури та штатного розпису ПрАТ «ГЗСЗБ».

5. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що встановлення вказаного факту заявниці є необхідним з метою захисту її трудових прав, а цей факт є юридичним і створить відповідні правові наслідки, а тому заява ОСОБА_1 підлягала задоволенню.

6. Вінницький апеляційний суд постановою від 01 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 01 липня 2025 року скасував та ухвалив нове судове рішення.

7. Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 закрив.

8. Апеляційний суд керувався тим, що фактичною підставою заяви є необхідність ОСОБА_1 в отриманні доказу для перегляду рішень судів у трудових спорах за нововиявленими обставинами. Тобто, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення спрямована на переоцінку доказу - наказу від 18 жовтня 2017 року № 151, який був предметом розгляду в інших справах.

9. Оскільки між ОСОБА_1 та ПрАТ «ГЗСЗБ» існує трудовий спір, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, незгода ОСОБА_1 із наказом по ПрАТ «ГЗСЗБ» від 18 жовтня 2017 року № 151 повинна бути висловлена в порядку позовного провадження, а не окремого.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

10. У листопаді 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, направити справу за встановленою підсудністю для перегляду рішення суду першої інстанції.

11. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

12. Заявниця зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц, від 29 вересня 2022 року у справі № П/857/7/22, від 10 квітня 2020 року у справі № 522/22023/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 910/23428/17. Суд не дослідив докази, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

13. Суд апеляційної інстанції проігнорував, що ОСОБА_1 не може оскаржити наказ від 18 жовтня 2017 року № 151.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходив

Рух справи в суді касаційної інстанції

14. Верховний Суд ухвалою від 08 січня 2026 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Тиврівського районного суду Вінницької області.

15. 23 січня 2026 року цивільна справа № 145/620/25 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

16. 18 жовтня 2017 року по ПрАТ «ГССЗБ» видано наказ № 151 по підприємству «Про введення в дію структури та штатного розпису ПАТ «Гніванський завод СЗБ». Цим же наказом введено з 01 листопада 2017 року організаційну структуру та штатний розпис на 2017 рік по підприємству.

17. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Верховного Суду від 31 березня 2025 року у справі № 145/89/23 (за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ГССЗБ» про визнання дій та наказу про звільнення незаконними, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року залишено без змін. У справі № 145/89/23 Верховний Суд зазначив, що із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 145/1630/17 рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 липня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року залишено без змін. У справі № 145/1630/17 суд першої інстанції вказав, а суди апеляційної та касаційної інстанцій погодились, що за наявності нескасованого наказу від 18 жовтня 2017 року № 151 поновити позивачку на посаді економіста юридичної служби є неможливим.

Позиція Верховного Суду

18. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

19. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

20. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

21. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

22. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

23. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

24. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

25. Частиною сьомою статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

26. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК).

27. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

28. Отже, окреме провадження як вид непозовного цивільного судочинства характеризується, зокрема, специфікою процесуальної форми розгляду справ окремого провадження, зумовленої спеціальною метою та особливим об`єктом судового захисту.

29. Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (див. постанову Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17).

30. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

31. Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України.

32. Юридична значимість фактів, що встановлюються в окремому провадженні, визначається нормами матеріального права (цивільного, сімейного, трудового тощо), які мають бути застосовані судом при вирішенні справи.

33. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.

34. Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

35. Коло таких інших фактів обмежено тими, що пов`язані з реалізацією особистих та майнових прав фізичної особи. Отже, до предмета судової діяльності в цьому аспекті не належить встановлення юридичних фактів, завдяки яким фізичні особи реалізують свої публічні права.

36. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого (позасудового) порядку встановлення юридичних фактів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18).

37. У судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки (див. постанову Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19-ц).

38. При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку, і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

39. З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).

40. У заяві ОСОБА_1 вказувала, що під час розгляду справи № 145/89/23 про поновлення її на роботі судами встановлено, що за наявності нескасованого наказу від 18 жовтня 2017 року № 151 поновити її на посаді економіста юридичної служби неможливо. Зазначала, що по суті цей наказ не є наказом про переведення її з посади економіста і не стосується її, однак судами йому надавалася оцінка як доказу у справі про поновлення на роботі та тлумачився такий наказ як наказ про її переведення. Оскаржити самостійно вона його не може, тому з метою захисту її прав необхідно встановити юридично значимий факт і справжній зміст наказу, оскільки не встановлення такого факту призведе до неможливості реалізації її трудових прав.

41. Апеляційний суд встановив, що фактичною підставою заяви є необхідність ОСОБА_1 в отриманні доказу для перегляду рішень судів у трудових спорах за нововиявленими обставинами.

42. Отже, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення спрямована на переоцінку доказу - наказу від 18 жовтня 2017 року № 151, який був предметом розгляду в інших справах.

43. Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

44. Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17).

45. Таким чином, правом на звернення до суду з заявою наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.

46. Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, а у разі, якщо провадження було відкрите, - закривати його на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

47. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

48. Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19).

49. Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що між ОСОБА_1 та ПрАТ «ГЗСЗБ» існує трудовий спір, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження та незгода ОСОБА_1 з наказом від 18 жовтня 2017 року № 151 повинна бути висловлена в порядку позовного провадження, а не окремого, дійшов обгрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

50. Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (позов про стягнення заборгованості за кредитним договором), у постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц (позов про визнання неправомірними дій та наказу, відшкодування моральної шкоди), від 29 вересня 2022 року у справі № П/857/7/22 (позов про заборону діяльності політичної партії), від 10 квітня 2020 року у справі № 522/22023/16-ц (позов про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою), від 29 серпня 2018 року у справі № 910/23428/17 (позов про розірвання договору поруки) колегією суддів відхиляються, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, у цих справах і у справі, що переглядається, є різними.

51. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

52. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

53. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

54. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

55. Оскільки оскаржене судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров