Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №2н-562/2009 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 2н-562/2009

провадження № 61-5511св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Воробйової І. А., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Уварова Наталія Олександрівна,

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», яка є правонаступником Публічного акціонерного товариства «УніверсалБанк»,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від

04 серпня 2021 року у складі судді Титова А. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2026 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Красвітної Т. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У травні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на рішення головного державного виконавця Уварової Н. О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ТОВ «Універсал Банк») боргу в розмірі 420 360,55 грн .

Скарга мотивована тим, що неправомірною постановою головного державного виконавця Артемівського відділу державної виконавчої служби м.Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області Уварової Н. О. від 28 лютого 2018 року у виконавчому провадженні НОМЕР_4 скасовано як помилкову постанову державного виконавця Вельковського С. В. від 25 грудня 2011 року про закінчення вказаного виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

В оскаржуваній постанові головного державного виконавця Уварової Н. О. від 28 лютого 2018 року не зазначено, в чому полягає незаконність постанови державного виконавця Артемівського відділу державної виконавчої служби м.Луганська Вельковського С. В. від 25 грудня 2011 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3 або безпідставність її винесення.

В той же час, на підставі наказу Міністерства юстиції України № 3503/5 від 29 листопада 2016 року утворено Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, шляхом злиття Артемівського, Ленінського, Жовтневого та Кам'янобродського відділів, тобто станом на 28 лютого 2018 року Артемівський відділ державної виконавчої служби м. Луганська Головного територіального управління у Луганській області не існував як установа (підрозділ) органу державної влади.

Крім того, головний державний виконавець Уварова Н. О. не мала повноважень на скасування постанови державного виконавця Вельковського С. В. від 25 грудня 2011 року про закінчення виконавчого провадження, оскільки станом на 28 лютого 2018 року згідно із Законом України «Про виконавче провадження» такі повноваження були надані начальнику відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а не головному державному виконавцю.

Таким чином, на думку заявниці, оскаржувана постанова від 28 лютого 2018 року винесена головним державним виконавцем Уваровою Н. О. з очевидним перевищенням її службових повноважень.

Вважаючи незаконною постанову головного державного виконавця Уварової Н. О. від 28 лютого 2018 року, зазначала про незаконність всіх наступних постанов цього державного виконавця у вищевказаному виконавчому провадженні.

З урахуванням викладених обставин ОСОБА_2 просила суд:

визнати неправомірними наступні рішення головного державного виконавця Уварової Н. О.: від 28 лютого 2018 року про скасування процесуального документа, від 28 лютого 2018 року про передачу матеріалів виконавчого провадження, від 05 листопада 2019 року про прийняття виконавчого провадження до виконання, від 05 листопада 2019 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних, від 05 листопада 2019 року про арешт майна боржника, від 22 січня 2020 року про передачу матеріалів виконавчого провадження, від 22 січня 2020 року про прийняття виконавчого провадження до виконання, від 18 грудня 2020 року про арешт майна боржника, від 18 грудня 2020 року про розшук майна боржника, від 18 грудня 2020 року про арешт коштів боржника;

зобов`язати начальника Луганського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) усунути порушення прав заявника, шляхом скасування зазначених вище постанов головного державного виконавця Уварової Н. О.;

зобов`язати старшого державного виконавця Луганського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Орлову Є. В., яка здійснює примусове виконання виконавчого провадження № НОМЕР_3, поновити порушене право заявника, шляхом зняття арешту з усього рухомого та нерухомого майна боржника, зняття арешту з автомобіля Seat (номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ) та з розрахункових рахунків боржника.

Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від

04 серпня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що головний державний виконавець Уварова Н. О. в період часу з 22січня 2018 року до 20 квітня 2021 року виконувала обов`язки начальника Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, що підтверджується наявним в матеріалах справи наказом Головного територіального управління юстиції у Луганській області № 92/К від 22 січня 2018 року. При таких обставинах Уварова Н. О. , виконуючіобов`язки начальника відділу державної виконавчої служби, мала передбачені Законом України «Про виконавче провадження» повноваження на перевірку виконавчих проваджень та скасування постанов державних виконавців цього відділу, зокрема, і постанови старшого державного виконавця Вельковського С.В. від 25грудня 2011 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3.

Факт того, що у постанові від 28 лютого 2018 року про скасування процесуального документу Уварова Н. О. зазначена як головний державний виконавець, а не як виконуючий обов`язки начальника відділу державної виконавчої служби, не може саме по собі бути підставою для скасування цієї постанови, оскільки, як було встановлено вище, на момент винесення такої постанови - 28 лютого 2018 року, Уварова Н. О. виконувала обов`язки начальника відділу державної виконавчої служби згідно з наказом № 92/К від 22 січня 2018 року та, відповідно до положень частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень, мала право своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем у разі, якщо вони суперечать вимогам закону.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що постанова державного виконавця Вельковського С. В. від 25 грудня 2011 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3 була винесена помилкового, за наявності непогашеного боргу, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду скарги доводи заявника скарги про неправомірність та наявність підстав для скасування постанови головного державного виконавця Уварової Н. О. від 28 лютого 2018 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 про скасування процесуального документу.

Так само, не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду і доводи заявника скарги про неправомірність інших, наступних після постанови від 28 лютого 2018 року постанов головного державного виконавця Уварової Н. О. у цьому виконавчому провадженні, оскільки такі доводи заявника скарги ґрунтувались виключно на відсутності у головного державного виконавця Уварової Н. О. відповідних повноважень та не чинності постанови від 28 лютого 2018 року.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2023 року залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») в якості правонаступника ПАТ «Універсал Банк».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 04 серпня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 не надала належних і допустимих доказів на підтвердження обставин щодо погашення нею заборгованості за виконавчим документом, а тому ухвала суду першої інстанції ґрунтується на вимогах законодавства.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_5 подала касаційну скаргу.

Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 липня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції підстави скарги про не зазначення у постанові головного державного виконавця Уварової Н. О. від 28 лютого 2018 року, які дії державного виконавця Артемівського відділу державної виконавчої служби м.Луганська Вельковського С. В. під час винесення постанови від 25 грудня 2011 року суперечать вимогам закону, не надав достатньої оцінки змісту оскаржуваної постанови від 28 лютого 2018 року та не перевірив належним чином, чи існували підстави для скасування постанови від 25 грудня 2011 року у розумінні частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від

04 серпня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24 квітня 2026 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, сформовану в системі «Електронний суд», у якій просить скасувати ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 04 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня

2026 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

21 травня 2026 року на адресу Верховного Суду через систему «Електронний суд» від ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому стягувач просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

25 травня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що 18 серпня 2009 року Артемівський районний суд м.Луганська видав судовий наказ № 2н-562/2009 за заявою ПАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ЄАПБ», про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором від 21 серпня 2008 року №117-2008-2647 у розмірі 419495,55 грн, судового збору у розмірі 850,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів у розмірі 15,00 грн.

Старший державний виконавець Артемівського відділу державної виконавчої служби м. Луганська Вельковський С. В. постановою від 12 березня 2010 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_3 з виконання вказаного судового наказу.

25 грудня 2011 року державний виконавець Артемівського відділу державної виконавчої служби м. Луганська Вельковський С. В. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання судового рішення).

Наказом Міністерства юстиції України від 29 листопада 2016 року № 3503/5 утворено Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, шляхом реорганізації та злиття Артемівського відділу державної виконавчої служби м. Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Жовтневого відділу державної виконавчої служби м. Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Ленінського відділу державної виконавчої служби м. Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Кам`янобрідського відділу державної виконавчої служби м. Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 22 січня 2018 року № 92/К виконання обов`язків начальника Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з 22 січня 2018 року покладено на головного державного виконавця цього відділу державної виконавчої служби Уварову Н. О.

Обов`язки начальника Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Уварова Н. О.виконувала до 20 квітня 2021 року.

28 лютого 2018 року постановою головного державного виконавця Уварової Н. О., яка виконувала обов`язки начальника Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області,скасовано постанову державного виконавця Вельковського С. В. про закінчення виконавчого провадження як помилково ухвалену.

В подальшому головним державним виконавцем Артемівського відділу державної виконавчої служби м. Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області Уваровою Н. О. були винесені постанови від 28 лютого 2018 року, від 05 листопада 2019 року, від 22 січня 2020 року, від 18 грудня 2020 року про передачу матеріалів виконавчого провадження, про прийняття виконавчого провадження до виконання, про зміну (доповнення) реєстраційних даних, про розшук майна боржника, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника.

Докази виконання у повному обсязі судового наказу № 2н-562/2009, виданого 18 серпня 2009 року Артемівським районним судом м.Луганська, в матеріалах справи відсутні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У частині першій статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 447 ЦПК України).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (статті 447-1 ЦПК України).

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (тут і надалі в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VІІІ).

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частини перша, друга статті 451 ЦПК України).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, визначених абзацами другим і третім цієї частини.

Ураховуючи, що докази виконання у повному обсязі судовогонаказу № 2н-562/2009, виданого 18 серпня 2009 року Артемівськимрайонним судом м.Луганська, відсутні, приймаючи до уваги, що головний державний виконавець Уварова Н. О. в період часу з 22 січня 2018 року до 20 квітня 2021 року виконувала обов`язки начальника Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, що підтверджується наявним в матеріалах справи наказом Головного територіального управління юстиції у Луганській області № 92/К від 22 січня 2018 року, а відтак мала передбачені частиною третьою статті 74 Закону № 1404-VIII повноваження на здійснення контролю за рішеннями, діями безпосередньо підпорядкованого державного виконавця під час виконання рішень та скасування своєю постановою постанов такого державного виконавця, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги.

При цьому Верховний Суд погоджується з тим, що безпідставнимиє посилання заявниці на неіснування як установи Артемівського відділу державної виконавчої служби м. Луганська Головного територіального управління у Луганській області, оскільки 29 листопада 2016 року відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29 листопада 2016 року № 3503/5 утворено Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, шляхом реорганізації та злиття Артемівського відділудержавної виконавчої служби м. Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Жовтневоговідділу державної виконавчої служби м. Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Ленінського відділу державної виконавчої служби м. Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Кам`янобрідського відділу державної виконавчої служби м. Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

При таких обставинах Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області є повноправним правонаступником Артемівського відділу державної виконавчої служби м. Луганська Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій без додержання норм матеріального та процесуального права.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від

04 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев