Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №686/24083/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 686/24083/25

провадження № 61-7674св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Воробйової І. А., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава Україна в особі Хмельницької обласної прокуратури,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2025 рокуу складі судді Чевилюк З. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 травня 2026 року ускладі колегії суддів: Грох Л.М., Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Хмельницької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилався на те, що внаслідок надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022243460000290, яке внесено доЄдиного реєструдосудових розслідувань (далі - ЄРДР) 06 червня 2022 рокуза його заявою за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України), йому завдано моральної шкоди. Незаконні рішення та бездіяльність службових осіб держави призвели до порушення його права на ефективний засіб юридичного захисту. Незважаючи на очевидність кримінального правопорушення та особу, яка його вчинила, службові особи прокуратури та поліції роблять лише видимість розслідування. Надмірна тривалість кримінального провадження призвела до моральних страждань, зумовлених невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідувати органи досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом ділової репутації.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд стягнути з Держави Україна в рахунок відшкодування моральної шкоди 45 000 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2025 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

01 червня 2026 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 травня 2026 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

06 липня 2026 року від Хмельницької обласної прокуратури до Верховного Суду надійшов відзив, у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, з посиланням на їх законність та обґрунтованість.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

26 червня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 06 червня 2022 року в ЄРДР за заявою ОСОБА_2 зареєстроване кримінальне провадження № 12022243460000290 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, згідно з фабулою якого 06 червня 2022 року близько 12 год 37 хв. невстановлена особа, перебуваючи у дворі будинку, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків спричинила тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин правої частини голови.

30 червня 2022 року постановою дізнавача СД ВнП № 1 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області, який здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022243460000290 від 06 червня 2022 року, вказане кримінальне провадження закрите у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Обґрунтовуючи прийняте рішення, дізнавач вказав, що діяння не можна кваліфікувати за статтею 125 КК України, оскільки, на його думку, дане правопорушення відноситься до дрібного хуліганства, відповідальність за яке передбачена статтею 173 КУпАП.

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 686/3517/24 скаргу ОСОБА_2 постановлено задовольнити, а постанову дізнавача СД ВнП № 1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області від 30 червня 2022 року про закриття кримінального провадження № 12022243460000290 від 06 червня 2022 року -скасувати.

У кримінальному провадженні № 12022243460000290 про підозру жодній особі не повідомлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 56 Конституції України вказано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач (див. пункт 5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17).

У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі

№ 201/7621/17 зазначено, що держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими, і сама по собі обставина незавершення досудового розслідування не є безумовною підставою для покладення на державу відповідальності з відшкодування моральної шкоди.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі

№ 550/336/21 вказано, що позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були вчинені чи були вчинені з порушенням розумних строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість, підстави та межі бездіяльності, а також її шкідливість для прав та інтересів особи (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду

від 04 вересня 2025 року у справі № 9901/374/21).

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем не доведено заподіяння йому шкоди внаслідок надмірної, на його думку, тривалості кримінального провадження.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому слід приймати до уваги, що саме по собі скасування постанови дізнавача про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій відповідного суб`єкта владних повноважень та завдання моральної шкоди позивачу, не має наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 686/3517/24.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині вимог ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 грудня2025 рокута постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев