Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №676/8033/26 — Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/8033/26

Номер провадження 3/676/2363/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Кам`янець-Подільський

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Черепахін В.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області справу про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №761602 від 03 вересня 2026 року, складеного поліцейським 1 взводу 2 роти 1 БПП з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП сержантом поліції Киселюком В.О., 03.09.2026 01:30:00 м.Кам`янець-Подільський, вулиця Лесі Українки, 66 громадянин ОСОБА_1 керував електричним колісним транспортним засобом електросамокатом VEVI ES 400В, без н.з. із ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки чи у найближчому медичному закладі громадянин відмовився із застосуванням відеофіксації, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оцінивши надані докази у їх сукупності, взаємозв`язку та взаємному співвідношенні, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає, зокрема, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Приписами статті 280 КУпАП на орган (посадову особу), який розглядає справу, покладено обов`язок з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови встановлення належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами всіх обов`язкових елементів складу відповідного адміністративного правопорушення.

У даному випадку ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння особою, яка, за твердженням органу поліції, керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Відтак для правильного вирішення цієї справи недостатньо встановити лише факт відмови особи від проходження огляду. Необхідним є встановлення в передбаченому законом порядку також і тієї обставини, що на момент виникнення вимоги про проходження огляду ОСОБА_1 був саме водієм транспортного засобу та здійснював його керування.

Іншими словами, факт відмови від огляду не існує самостійно поза межами передбаченого статтею 130 КУпАП складу правопорушення. Юридично значущою є відмова саме особи, яка керувала транспортним засобом, за наявності передбачених законом підстав для проведення такого огляду.

Саме факт керування транспортним засобом у час та місці, зазначених у протоколі, є у цій справі ключовою обставиною, яка підлягає доказуванню.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №761602 від 03 вересня 2026 року ОСОБА_1 ставиться у вину те, що 03 вересня 2026 року о 01 год. 30 хв. у м. Кам`янці-Подільському по вул. Лесі Українки, 66 він керував електричним колісним транспортним засобом – електросамокатом VEVI ES 400В, без номерного знака, з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Разом із тим, досліджені судом матеріали справи не підтверджують зазначену у протоколі обставину керування ОСОБА_1 електросамокатом саме 03 вересня 2026 року о 01 год. 30 хв. по вул. Лесі Українки, 66 у м. Кам`янці-Подільському.

Більше того, матеріали справи містять докази, які прямо суперечать викладеній у протоколі фабулі адміністративного правопорушення.

Так, сам ОСОБА_1 у судовому засіданні категорично заперечив факт керування електросамокатом у зазначений у протоколі час та місці та послідовно пояснив, що електросамокатом він користувався близько 21 год. 00 хв. 02 вересня 2026 року, після чого залишив його по проспекту Грушевського та пішов додому.

За поясненнями ОСОБА_1 , близько 01 год. 15 хв. 03 вересня 2026 року йому зателефонувала мати та попросила зустріти її після роботи. Близько 01 год. 30 хв. він перебував по проспекту Грушевського у м. Кам`янці-Подільському, де очікував матір. Саме там до нього підійшли працівники поліції. При цьому електросамокатом у цей час він не керував.

Важливо, що наведені пояснення не залишилися спростованими іншими доказами, а, навпаки, у своїй істотній частині знайшли підтвердження безпосередньо у відеозаписах, наданих органом поліції.

Як убачається із досліджених судом відеозаписів з портативних відеореєстраторів поліцейських, 03 вересня 2026 року близько 01 год. 30 хв. службовий автомобіль поліції зупиняється по проспекту Грушевського у м. Кам`янці-Подільському. ОСОБА_1 у цей момент перебуває на тротуарі, а не здійснює рух будь-яким транспортним засобом.

Після цього до нього підходять працівники поліції, а згодом підходить його мати, яка повідомляє працівникам поліції, що ОСОБА_1 є її сином та вона забирає його додому.

Жодного моменту керування ОСОБА_1 електросамокатом безпосередньо перед контактом із працівниками поліції на цих відеозаписах не зафіксовано. Так само з відеозаписів не вбачається, що електросамокат VEVI ES 400В перебував поруч із ОСОБА_1 у момент його спілкування з поліцейськими.

Більше того, відповідно до змісту відеозаписів працівники поліції, пояснюючи причину необхідності проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння, посилаються не на факт керування ним транспортним засобом, а на нібито порушення комендантської години.

ОСОБА_1 неодноразово з`ясовує у працівників поліції підстави, з яких йому пропонується пройти огляд, і працівники поліції пов`язують необхідність такого огляду саме з порушенням комендантської години.

Таким чином, первинне фактичне джерело виникнення вимоги про проходження огляду, зафіксоване безпосередньо на відео, не узгоджується з тією версією подій, яка пізніше була викладена у протоколі про адміністративне правопорушення.

Ця обставина має істотне значення для оцінки доказів, оскільки ставить під обґрунтований сумнів не лише місце та час нібито керування транспортним засобом, а й саму фактичну підставу, з якої щодо ОСОБА_1 було ініційовано огляд.

Особливої уваги заслуговує рапорт молодшого лейтенанта поліції Дениса Цілепи, який перебував у складі екіпажу «Сапфір 754» спільно із сержантом поліції ОСОБА_2 .

У зазначеному рапорті вказано, що 03 вересня 2026 року о 01 год. 00 хв. по проспекту Грушевського, 46 у м. Кам`янці-Подільському було зупинено електричний колісний транспортний засіб – електросамокат VEVI ES 400В, без номерного знака, під керуванням ОСОБА_1 .

Таким чином, рапорт містить інші істотні відомості порівняно з протоколом про адміністративне правопорушення.

Зокрема, у протоколі зазначено:

-03 вересня 2026 року о 01 год. 30 хв.;

-вул. Лесі Українки, 66;

-факт керування транспортним засобом саме у цей час та у цьому місці.

Натомість у рапорті зазначено:

-03 вересня 2026 року о 01 год. 00 хв.;

-проспект Грушевського, 46;

-факт зупинки електросамоката саме за цією адресою.

Отже, наявна істотна невідповідність щодо часу та місця події, яка є предметом розгляду суду.

При цьому саме працівник поліції, який перебував у складі екіпажу разом із поліцейським, що склав протокол, зазначає у рапорті обставини, які не відповідають фабулі протоколу.

Зазначена суперечність не може бути розцінена як несуттєва технічна неточність, оскільки час і місце керування транспортним засобом є конкретними фактичними обставинами, від яких безпосередньо залежить наявність чи відсутність події адміністративного правопорушення.

Суд не має правових підстав самостійно визначати, яка саме з різних версій події є правильною, оскільки обов`язок доведення обставин, покладених в основу протоколу, не може бути перекладений на суд.

Іншими словами, суд не може замість органу, який склав протокол, встановлювати нові фактичні обставини, змінювати час, місце або інші істотні ознаки інкримінованого правопорушення та таким чином фактично формувати нову фабулу обвинувачення.

Окремо суд оцінює відеозапис, на якому зафіксовано рух ОСОБА_1 на електросамокаті VEVI ES 400В.

Дійсно, цей відеозапис свідчить про те, що ОСОБА_1 у певний момент здійснював рух на зазначеному електросамокаті.

Однак для доведення вини у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, недостатньо встановити лише факт того, що особа коли-небудь керувала певним транспортним засобом.

Необхідно довести, що особа керувала транспортним засобом саме у той час та у тому місці, які зазначені у протоколі та покладені в основу обвинувачення, а також що саме у зв`язку з цим керуванням виникли передбачені законом підстави для проведення огляду.

Натомість із зазначеного відеозапису неможливо достовірно встановити час та місце його здійснення, джерело походження запису, особу, яка здійснювала відеофіксацію, технічний засіб, яким її здійснено, а також будь-які об`єктивні дані, які б дозволяли пов`язати цей відеозапис саме з подією, описаною у протоколі про адміністративне правопорушення.

Сам по собі факт існування відеозапису, на якому особа керує електросамокатом, не доводить, що таке керування мало місце 03 вересня 2026 року о 01 год. 30 хв. по вул. Лесі Українки, 66 у м. Кам`янці-Подільському.

Більше того, ОСОБА_1 пояснив суду, що на цьому відеозаписі зафіксовано його рух електросамокатом приблизно о 21 год. 00 хв. 02 вересня 2026 року по проспекту Грушевського.

Ці пояснення не спростовані органом, який склав протокол, жодним іншим належним, допустимим та достовірним доказом.

Відтак суд не може зробити висновок про те, що зазначений відеозапис стосується саме тієї події, яка викладена у протоколі.

Інше тлумачення означало б припущення щодо часу, місця та обставин отримання доказу.

Однак відповідно до конституційного принципу презумпції невинуватості висновок про винуватість особи не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 62 Конституції України вина особи має бути доведена у встановленому законом порядку, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь.

У даному випадку існує не абстрактний, а конкретний та об`єктивно підтверджений сумнів щодо того, чи стосується зазначений відеозапис події 03 вересня 2026 року о 01 год. 30 хв. по вул. Лесі Українки, 66.

Такий сумнів не усунуто під час судового розгляду.

Більше того, на відеозаписах, які безпосередньо відображають момент контакту працівників поліції з ОСОБА_1 , відсутня фіксація електросамоката поруч із ним, відсутня фіксація моменту його зупинки під час керування електросамокатом, а також відсутня фіксація того, що саме ОСОБА_1 прибув до місця спілкування з поліцейськими на цьому транспортному засобі.

Зазначене має особливе значення з огляду на те, що, як вбачається із матеріалів справи, працівники поліції мали технічну можливість здійснювати відеофіксацію спілкування з ОСОБА_1 , однак момент його нібито зупинки під час керування транспортним засобом на відеозаписах відсутній.

При цьому суд не виходить із припущення, що відсутність такої відеофіксації автоматично свідчить про відсутність керування.

Однак у сукупності з іншими встановленими обставинами – запереченням ОСОБА_1 факту керування у зазначений у протоколі час і місці, змістом відеозаписів, перебуванням його на тротуарі, відсутністю електросамоката поруч із ним, поясненнями поліцейських про підстави проведення огляду, а також істотними розбіжностями між протоколом і рапортом – ця обставина набуває доказового значення та посилює сумнів щодо доведеності самого факту керування.

Не може бути покладено в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 і той факт, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд погоджується з тим, що матеріалами справи підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду із використанням спеціального технічного засобу «Dragar Alcotest 7510 ARLM-0348» та від проходження огляду у закладі охорони здоров`я.

Разом із тим сам по собі факт відмови від огляду не є достатнім для притягнення особи до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

Для кваліфікації дій особи за цією нормою необхідно встановити передбачені законом обставини, за яких у неї виник обов`язок пройти відповідний огляд, зокрема її статус водія транспортного засобу та факт керування транспортним засобом.

У цій справі саме ця базова обставина – керування ОСОБА_1 транспортним засобом у момент, що передував вимозі про проходження огляду, – належними та достатніми доказами не встановлена.

Таким чином, органом поліції доведено лише окремий факт відмови від огляду, однак не доведено необхідного причинно-юридичного зв`язку між цією відмовою та керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом у конкретний час та конкретному місці.

За таких обставин суд позбавлений можливості зробити категоричний висновок про наявність у діях ОСОБА_1 всіх необхідних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до усталеного підходу Європейського суду з прав людини, при оцінці доказів застосовується критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою висновків або неспростовних презумпцій факту.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року наголошено на необхідності оцінки доказів за критерієм доведеності поза розумним сумнівом.

У даному випадку сукупність доказів не формує послідовного, логічного та несуперечливого ланцюга, який би дозволяв поза розумним сумнівом встановити факт керування ОСОБА_1 електросамокатом саме 03 вересня 2026 року о 01 год. 30 хв. по вул. Лесі Українки, 66 у м. Кам`янці-Подільському.

Навпаки, матеріали справи містять істотні та неусунуті суперечності:

-протокол містить одну дату, час та місце нібито керування;

-рапорт працівника поліції містить інші час та місце;

-відеозаписи безпосереднього контакту поліцейських із ОСОБА_1 не фіксують його керування транспортним засобом;

-на цих відеозаписах ОСОБА_1 перебуває на тротуарі;

-електросамокат поруч із ним не зафіксований;

-працівники поліції пов`язують необхідність проходження огляду із порушенням комендантської години, а не з фактом керування транспортним засобом;

-відеозапис, на якому ОСОБА_1 керує електросамокатом, не має достатніх ідентифікуючих ознак, які б дозволяли достовірно встановити його час, місце та зв`язок із подією, викладеною у протоколі;

- ОСОБА_1 послідовно заперечує керування транспортним засобом у зазначений у протоколі час та місці;

-наведена ним версія подій у значній частині узгоджується з об`єктивно зафіксованими на відео обставинами.

Кожна із зазначених обставин окремо може не мати вирішального значення, однак у своїй сукупності вони виключають можливість зробити категоричний висновок про доведеність факту керування транспортним засобом саме за обставин, зазначених у протоколі.

При цьому суд не вправі усувати зазначені суперечності шляхом припущень або обирати на користь обвинувачення ту чи іншу версію фактичних обставин, якщо така версія не підтверджена належною сукупністю доказів.

Суд також бере до уваги правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені, зокрема, у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia», відповідно до яких суд не може перебирати на себе функцію сторони обвинувачення, самостійно виправляти недоліки сформульованого обвинувачення або відшукувати докази на його підтвердження, оскільки це може порушити принцип змагальності та рівності сторін і право особи на захист.

Застосування такого підходу є особливо важливим у цій справі, оскільки для підтвердження вини суд мав би фактично самостійно встановити, що:

1. ОСОБА_1 керував електросамокатом саме 03 вересня 2026 року;

2.керування відбувалося саме близько 01 год. 30 хв.;

3.керування відбувалося саме по вул. Лесі Українки, 66;

4.саме це керування передувало вимозі поліцейських про проходження огляду;

5.саме у зв`язку з цим керуванням ОСОБА_1 набув статусу особи, яка зобов`язана пройти огляд.

Однак жодна із цих обставин не може бути встановлена судом шляхом припущення.

Водночас акт огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціального технічного засобу та направлення на огляд до закладу охорони здоров`я підтверджують лише факт пропозиції ОСОБА_1 пройти відповідний огляд та його відмову від такого огляду. Вони не усувають доказових суперечностей щодо факту та обставин керування транспортним засобом.

Отже, ці документи не можуть замінити відсутні докази основної обставини, яка підлягає доказуванню, – факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у час та місці, зазначених у протоколі.

Суд наголошує, що провадження у справах про адміністративні правопорушення, попри спрощений характер відповідної процедури, не звільняє орган, який складає протокол, від обов`язку довести всі істотні обставини правопорушення та не допускає притягнення особи до відповідальності на підставі неперевірених припущень.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що доказами у справі не встановлено поза розумним сумнівом факту керування ОСОБА_1 03 вересня 2026 року о 01 год. 30 хв. по вул. Лесі Українки, 66 у м. Кам`янці-Подільському електричним колісним транспортним засобом – електросамокатом VEVI ES 400В.

За відсутності доведеного факту керування транспортним засобом не може бути зроблений і висновок про наявність у ОСОБА_1 обов`язку пройти огляд як у водія транспортного засобу та, відповідно, про наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Таким чином, сукупність досліджених доказів є недостатньою для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , а наявні у справі суперечності та сумніви не усунуті під час судового розгляду.

Відповідно до статті 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Цей конституційний принцип поширюється не лише на кримінальне провадження, а й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, коли наслідком такого провадження є застосування до особи заходів адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд приходить до переконання, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 7, 9, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, статтею 62 Конституції України, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ст. 247, п.3 ч.1 ст. 284 КУпАП, –

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду Хмельницької області через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Черепахін В.О.