Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №509/3195/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 509/3195/24

провадження № 61-7235св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлишин Юрій Миколайович, на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 березня 2025 року у складі судді Козирського Є. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року у складі колегії суддів Таварткіладзе О. М., Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна.

Позов мотивовано тим, що 27 березня 2019 року Біляївський районний суд Одеської області видав дублікат виконавчого листа № 2-633/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 29 березня 2007 року № 014/0077/74/72405 на загальну суму 884 721,55 грн.

15 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 (далі - ВП) з примусового виконання вказаного дубліката виконавчого листа, в межах якого 15 лютого 2021 року належне позивачці майно, що складається з житлового будинку, загальною площею 100,2 кв. м, та земельної ділянки, площею 0,10 га, з кадастровим номером 5123755300:02:005:0199, за адресою: АДРЕСА_1 , було продано на електронних торгах ОСОБА_2 за ціною 188 892,80 грн та оформлено протоколом № 526057.

05 березня 2021 року на підтвердження виникнення у переможця торгів права власності на придбане майно приватний виконавець склав акт про проведені електронні торги. Надалі, 11 березня 2021 року, приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Могила М. М. (далі - приватний нотаріус Одеського РНО) видала свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів № 195, на підставі якого було прийнято рішення про державну реєстрацію прав № 57037881, про що до Державного реєстру прав на нерухоме майно був внесений відповідний запис.

Дізнавшись про проведення електронних торгів, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2019 року у справі № 2-633/11.

Одеський апеляційний суд постановою від 19 жовтня 2021 року у справі № 2-633/11 частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2019 року у частині задоволення заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-633/11, виданого 19 серпня 2011 року Біляївським районним судом Одеської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі 884 721,55 грн, державного мита у розмірі 1700,00 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30,00 грн, та видачі дубліката виконавчого листа № 2-633/11. Відмовив у задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-633/11, виданого 19 серпня 2011 року Біляївським районним судом Одеської області.

Позивачка зазначала, що Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 25 січня 2023 року у справі № 509/1175/21, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Є. О., Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2 , треті особи: АТ «Райффайзен Банк Аваль», приватний нотаріус Овідіопольського РНО Могила М. М., про визнання недійсними результатів електронних торгів, акта приватного виконавця про проведені торги, свідоцтва про придбання з прилюдних торгів арештованого нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Суди керувалися тим, що відмова у поновленні строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, на підставі якого проведено електронні торги, не має наслідком визнання торгів недійсними.

Посилаючись на частину першу статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та постанову Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 2-633/11, позивачка вважала, що відпала правова підстава, на якій відповідач набув у власність майно з прилюдних торгів, тому останній зобов`язаний його повернути.

28 вересня 2024 року позивачка подала заяву про зміну підстав позову, посилаючись на скасування процесуальних документів виконавчого провадження, а саме зазначала, що постановою приватного виконавця Шипкова Є. О. від 31 травня 2024 року скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 15 жовтня 2020 року ВП № НОМЕР_1, постанову від 16 листопада 2020 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності, та у зв`язку з чим повернуто виконавчий документ стягувачу.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд повернути їй безпідставно набуте відповідачем майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 100,2 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,10 га, з кадастровим номером 5123755300:02:005:0199, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 20 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Витребував з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок, загальною площею 100,2 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,10 га, з кадастровим номером 5123755300:02:005:0199, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2309955651237).

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Місцевий суд керувався тим, що оскільки судовим рішенням у справі № 2-633/11 відмовлено у задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-633/11, а також скасовано постанови приватного виконавця у виконавчому провадженні, у межах якого відповідач набув у власність спірне майно з електронних торгів, тому доведеними є позовні вимоги в частині витребування спірного нерухомого майна з незаконного володіння відповідача.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла адвокатка Маламуж-Корнієнко Т. С., подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

У апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що суд першої інстанції допустив порушення норми процесуального права, зокрема, прийняв заяву про зміну підстав позову після закриття підготовчого провадження. Зазначав, що місцевий суд не врахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, водночас застосував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 201/9127/21, яка є неподібною.

Також зазначав, що електронні торги, на яких відповідач придбав спірне майно, були проведені до ухвалення судового рішення у справі № 2-633/11 про відмову АТ «Райффайзен Банк Аваль» у задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа. Вказані обставини дають підстави для висновку про те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного майна, яке не може бути витребувано в нього, що не врахував суд.

Одеський апеляційний суд постановою від 14 квітня 2026 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 березня 2025 року залишив без змін.

Апеляційний суд виснував, що оскільки підстава, яка існувала на час набуття відповідачем майна з електронних торгів, згодом відпала у зв`язку зі скасуванням ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2019 року у частині задоволення заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-633/11, виданого 19 серпня 2011 року, а також скасуванням приватним виконавцем своїх постанов про відкриття ВП № НОМЕР_1, про призначення суб`єкта оціночної діяльності та повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про кваліфікацію спірних правовідносин за статтею 1212 ЦК України та витребування спірного нерухомого майна у відповідача, у якого майно перебуває безпідставно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у травні 2026 року, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлишин Ю. М., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не врахували те, що ОСОБА_2 придбав спірне майно на проведених у межах виконавчого провадження прилюдних торгах, які за своєю суттю є договором купівлі-продажу.

Оскільки вказаний правочин купівлі-продажу майна є чинним та нескасованим, суди дійшли помилкових висновків про застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 686/1727/20.

Посилається на те, що скасування судових рішень, якими поновлено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання та задоволено заяву про видачу дубліката виконавчого листа, не може бути правовою підставою для витребування майна у добросовісного набувача відповідно до положень статті 1212 ЦК України.

У касаційній скарзі також посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень статті 1212 ЦК України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у контексті правомірності позбавлення права власності за обставин дійсної і нескасованої правової підстави набуття майна у власність, тобто чинності прилюдних торгів з продажу цього майна.

Втручання у право власності відповідача не відповідає критерію законності, покладає на нього надмірний індивідуальний тягар за помилки інших суб`єктів, зокрема держави.

Оскаржувані судові рішення порушують принцип правової визначеності та ставлять під сумнів законну силу судового рішення у справі № 509/1175/21, де встановлено відсутність порушень під час проведення спірних електронних торгів.

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема незалучення до участі у розгляді справи АТ «Райффайзен Банк Аваль», ДП «Сетам» та приватного виконавця Шипкова Є. О., водночас рішення судів безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків та інтересів.

Суд першої інстанції прийняв заяву про зміну підстав позову після закриття підготовчого провадження, що є порушенням статті 49 ЦПК України.

Також заявник просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Доводи інших учасників справи

У липні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дідуренко С. В., через підсистему «Електронний суд» подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів є законними і обґрунтованими, а тому підстав для їх скасування немає.

У липні 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлишин Ю. М., через підсистему «Електронний суд» подав додаткові пояснення у справі, у яких викладено заперечення на аргументи відзиву.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Касаційну скаргу ОСОБА_2 подав до Верховного Суду у травні 2026 року.

Верховний Суд ухвалою від 30 червня 2026 року відкрив касаційне провадження, витребував матеріали справи з Овідіопольського районного суду Одеської області.

У липні 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 21 серпня 2026 року призначив справу до розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що Біляївський районний суд Одеської області ухвалою від 27 березня 2019 року видав дублікат виконавчого листа № 2-633/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 29 березня 2007 року № 014/0077/74/72405 на загальну суму 884 721,55 грн.

15 жовтня 2020 року приватний виконавець Шипков Є. О. відкрив ВП № НОМЕР_1 за вказаним дублікатом виконавчого листа, в межах якого 15 лютого 2021 року належне позивачці майно, що складається з житлового будинку, загальною площею 100,2 кв. м, та земельної ділянки, площею 0,10 га, з кадастровим номером 5123755300:02:005:0199, за адресою: АДРЕСА_1 , продано на електронних торгах ОСОБА_2 за ціною 188 892,80 грн, оформлено протоколом № 526057.

05 березня 2021 року на підтвердження виникнення у переможця торгів права власності на придбане майно приватний виконавець склав акт про проведені електронні торги.

11 березня 2021 року приватний нотаріус Одеського РНО Могила М. М. видала ОСОБА_2 свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів № 195, на підставі якого було прийнято рішення про державну реєстрацію прав № 57037881, про що до Державного реєстру прав на нерухоме майно був внесений відповідний запис.

Одеський апеляційний суд постановою від 19 жовтня 2021 року у справі № 2-633/11 частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2019 року у частині задоволення заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-633/11, виданого 19 серпня 2011 року Біляївським районним судом Одеської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі 884 721,55 грн, державного мита у розмірі 1700,00 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30,00 грн, та видачі дубліката виконавчого листа № 2-633/11. Відмовив у задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-633/11, виданого 19 серпня 2011 року Біляївським районним судом Одеської області.

Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 25 січня 2023 року у справі № 509/1175/21, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Є. О., ДП «Сетам», ОСОБА_2 , треті особи: АТ «Райффайзен Банк Аваль», приватний нотаріус Овідіопольського РНО Могила М. М., про визнання недійсними результатів електронних торгів, акта приватного виконавця про проведені торги, свідоцтва про придбання з прилюдних торгів арештованого нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Овідіопольський районний суд Одеської області ухвалою від 27 серпня 2024 року відкрив провадження у справі № 509/1175/21 за заявою ОСОБА_1 , учасники справи: приватний виконавець Шипков Є. О., ДП «Сетам», ОСОБА_2 , АТ «Райффайзен Банк Аваль», приватний нотаріус Одеського РНО Могила М. М., про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила на підставі статей 1212, 1213 ЦК України повернути безпідставно набуте майно, а саме житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,10 га, з кадастровим номером 5123755300:02:005:0199, за адресою: АДРЕСА_1 , яке 15 лютого 2021 року у межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-633/11, виданого 19 серпня 2011 року Біляївським районним судом Одеської області, продано на електронних торгах ОСОБА_2 .

Посилалась на те, що судовим рішенням у справі № 2-633/11 відмовлено у задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-633/11, виданого 19 серпня 2011 року Біляївським районним судом Одеської області, а також скасовано постанови приватного виконавця у виконавчому провадженні, у межах якого відповідач набув у власність спірне майно з електронних торгів.

На думку позивачки, оскільки документи виконавчого провадження, на підставі яких було проведено прилюдні торги з продажу належного їй нерухомого майна, скасовано, тому слід вважати відсутніми правові підстави вибуття спірного майна з володіння власника, що свідчить про безпідставність набутого переможцем торгів майна.

Місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь позивачки житлового будинку, загальною площею 100,2 кв. м, та земельної ділянки, площею 0,10 га, з кадастровим номером 5123755300:02:005:0199, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Суди кваліфікували спірні правовідносини за статтею 1212 ЦК України, мотивуючи тим, що підстава, яка існувала на час набуття відповідачем майна з електронних торгів, згодом відпала у зв`язку зі скасуванням ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2019 року у частині задоволення заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-633/11, виданого 19 серпня 2011 року, а також скасуванням приватним виконавцем своїх постанов про відкриття ВП № НОМЕР_1, про призначення суб`єкта оціночної діяльності та повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Верховний Суд з наведеним висновком не погоджується з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, у наслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 394/893/20).

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд посилався, зокрема, на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 201/9127/21.

Так, у справі № 201/9127/21 розглядався позов про стягнення вартості автомобіля. За обставинами справ, позивач є власником транспортного засобу, який зареєстровано на його ім`я. Надалі відбулося відчуження автомобіля поза його волею на підставі фіктивних правочинів, кінцевим володільцем якого є відповідач. Рішенням суду витребувано з незаконного володіння відповідача транспортний засіб та зобов`язано передати його позивачу. На виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні, проте виконавчі дії не призвели до фактичного виконання рішення суду, оскільки транспортний засіб не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку. З огляду на те, що рішення суду про витребування транспортного засобу не виконане, а місцезнаходження транспортного засобу невідоме, позивач просив на підставі статей 1212, 1213 ЦК України стягнути на його користь грошовий еквівалент середньоринкової вартості його автомобіля. Рішенням суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою апеляційного суду, стягнуто із відповідача на користь позивача середню ринкову вартість спірного автомобіля. Велика Палата Верховного Суду у цій справі, змінюючи мотивувальні частини судових рішень, керувалася таким.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за своєю правовою природою кондикційні відносини у вузькому значенні цієї категорії не передбачають існування інших (зокрема, речових) відносин між їх учасниками. Це випливає, зокрема, зі змісту частини третьої статті 1212 ЦК України, згідно з якою ці правила можуть бути застосовані також і до інших відносин, які за своєю правовою природою не є суто кондикційними.

Зокрема, законодавець поширив приписи глави 83 ЦК України на відносини з витребування майна власником із чужого незаконного володіння (пункт 2 частини третьої статті 1212 ЦК України).

Для застосування частини третьої статті 1212 ЦК України умови, необхідні для застосування частини першої статті 1212 ЦК України (зокрема, відсутність між сторонами інших, ніж кондикційні, відносин), не встановлюються. Ключовим є те, що відносини між сторонами за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом мають підпадати під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Приписи частини третьої статті 1212 ЦК України можуть бути застосовані до відносин з витребування майна лише в тому випадку, якщо віндикація з якихось причин не здатна була забезпечити повернення майна неволодіючому власнику.

Враховуючи, що правила про віндикацію не мають спеціальних правил, якими було б врегульовано такі відносини, які виникли у цій справі у зв`язку з неможливістю повернення майна його власнику після рішення суду про віндикацію, правила про заборону незаконного збагачення згідно з частиною третьою статті 1212 ЦК України застосовні до них субсидіарно.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що правовідносини між сторонами виникли внаслідок протиправного вибуття транспортного засобу з володіння позивача поза його волею, які регулюються статтями 387, 388 ЦК України. Проте вже після ухвалення судом рішення про витребування, вимога власника про витребування майна з чужого незаконного володіння (у зв`язку з неможливістю виконання рішення про його повернення і повернення майна в натурі) не регулюється правилами про віндикацію.

Тобто можливість застосування правового механізму, характерного передовсім для відносин кондикції, обумовлюється тими особливими обставинами, які виникли вже після ухвалення судом рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння та істотно вплинули, якщо не унеможливили взагалі, на здатність позивача відновити порушені права із застосуванням правового інструменту віндикаційного позову.

Зазначила, що момент виникнення кондикційного зобов`язання можна визначити: у випадку відсутності підстави набуття чужого майна - лише керуючись аналізом та оцінкою обставин, за яких до особи потрапило чуже майно, тобто з моменту, коли особа могла дізнатись про безпідставність отримання майна; у випадку, коли підстава набуття майна існувала, але згодом відпала, - сукупністю обставин, що характеризують підставу, на якій майно було отримано, та обставин відпадіння цієї підстави.

Остання група правовідносин характеризується тим, що особа утримує майно, яке вона має повернути потерпілому, у зв`язку з відпадінням підстави набуття цього майна. Це стосується вимог, щодо яких кондикційні правовідносини є субсидіарними (частина третя статті 1212 ЦК України), а саме: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У контексті обставин справи Велика Палата Верховного Суду зазначила, що кондикційні правовідносини виникають як субсидіарні, тобто такі, що визначають наслідки збереження відповідачкою транспортного засобу, який підлягав поверненню згідно з рішенням суду. Як у цьому, так і в інших трьох випадках, передбачених частиною третьою статті 1212 ЦК України, юридичним фактом, який породжує кондикційне зобов`язання, є рішення суду. Тому саме в момент набрання рішенням суду законної сили особа дізнається про володіння чужим майном без достатньої правової підстави і обов`язок повернути це майно іншій особі. У такій правовій ситуації суд у власному рішенні констатує безпідставність набуття особою майна та підтверджує відсутність юридичних підстав для його збереження такою особою надалі.

З моменту набрання законної сили рішенням суду про витребування автомобіля у відповідачки виник безумовний обов`язок з його повернення правомірному власникові. До того ж такий обов`язок є чинним незалежно від звернення до примусового виконання такого судового рішення. Відповідно, з таким рішенням у відповідачки припинили існувати підстави для правомірного володіння цим майном, а надалі володіння, користування і розпорядження ним є безпідставним, вчиненим як незаконно збережене (отримане).

До цього моменту відповідачка у розумінні статті 1212 ЦК України не може вважатися особою, яка безпідставно набула (зберегла) транспортний засіб, який вибув з володіння позивача поза його волею, оскільки володіла ним на підставі довідки-рахунка та договору про надання послуг з виписки довідки-рахунка, які в установленому законом порядку не оспорювалися та недійсними не визнавалися.

Тому лише після набрання законної сили рішенням суду, яким установлена обставина вибуття автомобіля з володіння позивача поза його волею та витребувано його з незаконного володіння відповідача, останній може вважатися таким, що зберігає чуже майно без достатньої правової підстави.

Таким чином, висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 201/9127/2, стосуються вимог, щодо яких кондикційні правовідносини є субсидіарними (частина третя статті 1212 ЦК України), тобто такими, що виникли як наслідок збереження відповідачем майна, яке підлягало поверненню згідно з рішенням суду про витребування, та не стосуються повернення майна, проданого чи переданого на виконання судового рішення.

У справі, яка переглядається, для можливості застосування положень статті 1212 ЦК України та висновку про те, що у ОСОБА_2 виникло кондикційне зобов`язання перед ОСОБА_1 з повернення спірного майна, підлягали оцінці: у випадку відсутності підстави набуття чужого майна - обставин, за яких до особи потрапило чуже майно, тобто з моменту, коли особа могла дізнатись про безпідставність отримання майна; у випадку, коли підстава набуття майна існувала, але згодом відпала, - обставини, що характеризують підставу, на якій майно було отримано, та обставини відпадіння цієї підстави.

Суди встановили, що:

Біляївський районний суд Одеської області рішенням від 23 червня 2011 року у справі № 2?633/11 стягнув на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за кредитним договором від 20 березня 2007 року № 014/0077/74/72405 заборгованість у загальній сумі 884 721,55 грн та судові витрати в загальній сумі 1 820,00 грн;

Біляївський районний суд Одеської області ухвалою від 27 лютого 2019 року у справі № 2-633/11 задовольнив заяву АТ «Райффайзен Банк Аваль» про видачу дублікатів виконавчих листів № 2-633/11, виданих Біляївським районним судом Одеської області 19 серпня 2011 року, про стягнення на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості в загальній сумі 884 721,55 грн та судових витрат у загальній сумі 1 820,00 грн, поновив пропущений строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання, видав дублікат виконавчого листа № 2-633/11;

постановою приватного виконавця від 15 жовтня 2020 року відкрито ВП № НОМЕР_1 щодо боржника ОСОБА_1 з виконання виконавчого листа № 2?633/11, в межах якого 15 лютого 2021 року майно боржника, що складається з житлового будинку, загальною площею 100,2 кв. м, та земельної ділянки, площею 0,10 га, з кадастровим номером 5123755300:02:005:0199, за адресою: АДРЕСА_1 , продано на електронних торгах ОСОБА_2 за ціною 188 892,80 грн та оформлено протоколом № 526057, 05 березня 2021 року приватний виконавець склав акт про проведені електронні торги;

11 березня 2021 року приватний нотаріус Одеського РНО Могила М. М. видала свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів № 195, на підставі якого було прийнято рішення про державну реєстрацію прав № 57037881, про що до Державного реєстру прав на нерухоме майно був внесений відповідний запис;

Одеський апеляційний суд постановою від 19 жовтня 2021 року у справі № 2-633/11 ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 27 лютого 2019 року скасував у частині боржника ОСОБА_1 та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-633/11, виданого Біляївським районним судом Одеської області 19 серпня 2011 року на боржника ОСОБА_1 про стягнення на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості в загальній сумі 884 721,55 грн та судових витрат у загальній сумі 1 820,00 грн;

Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 25 січня 2023 року у справі № 509/1175/21, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Є. О., ДП «Сетам», ОСОБА_2 , треті особи: АТ «Райффайзен Банк Аваль», приватний нотаріус Овідіопольського РНО Могила М. М., про визнання недійсними результатів електронних торгів, акта приватного виконавця про проведені торги, свідоцтва про придбання з прилюдних торгів арештованого нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Суди керувалися тим, що відмова у поновленні строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, на підставі якого проведено електронні торги, не має наслідком визнання торгів недійсними;

31 травня 2024 року приватний виконавець Шипков Є. О. прийняв постанови про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 жовтня 2020 року ВП № НОМЕР_1, про скасування постанови від 16 листопада 2020 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до наведеного, на час набуття з у власність ОСОБА_2 майна з прилюдних торгів, проведених у межах ВП № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2?633/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в загальній сумі 884 721,55 грн та судових витрат у загальній сумі 1 820,00 грн, кредитний договір від 29 березня 2007 року недійсним не визнаний, зазначений виконавчий документ не визнаний таким, що не підлягає виконанню, отже, набуття відповідачем права власності на спірне майно відбулося за наявності правових підстав.

Щодо висновків судів, що відпала підстава, на якій ОСОБА_2 набув у власність спірне майно, слід зазначити таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) дійшла висновку про те, що з огляду на правову природу процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21 (провадження № 61-5981сво23) виснував, що наявність підстав для визнання того чи іншого правочину недійсним має встановлюватися судом саме на момент його вчинення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, у тому числі й щодо недійсності правочину, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Отже, визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, після проведення електронних торгів у ВП з виконання такого виконавчого документа, не породжує недійсність цих електронних торгів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме собою (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.

Права та обов`язки щодо повернення всього, що сторони одержали на виконання договору, оформленого за результатами прилюдних торгів, виникають у них саме у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) прилюдних торгів (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19).

Положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як правова підстава набуття майна в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 січня 2025 року у справі № 757/31237/18-ц.

Заявниця не наводила аргументів та суди не встановили, що відповідач діяв недобросовісно у зв`язку зі скасуванням ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2019 року у справі № 2 633/11, тому саме лише скасування цього судового рішення не може нівелювати результат чинних електронних торгів та бути підставою звернення з позовом для заявниці відповідно до положень 1212 ЦК України.

Враховуючи те, що правочин щодо набуття ОСОБА_2 спірного майна, а саме прилюдні торги, проведені 15 лютого 2021 року у межах ВП № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-633/11, виданого 19 серпня 2011 року Біляївським районним судом Одеської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором, є чинними, що підтверджується рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області рішенням від 25 січня 2023 року у справі № 509/1175/21, яке набрало законної сили, суди помилково вважали, що підстава, на якій ОСОБА_2 набув у власність спірне майно, відпала.

Колегія суддів вважає, що скасування ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 27 березня 2019 року у частині задоволення заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-633/11, виданого 19 серпня 2011 року Біляївським районним судом Одеської області, видачі дубліката виконавчого листа № 2-633/11, та відмова у задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-633/11, виданого 19 серпня 2011 року Біляївським районним судом Одеської області, постановою Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, скасування актів приватного виконавця у межах ВП № НОМЕР_1, тобто після проведення вказаних прилюдних торгів, також не свідчить про безпідставність володіння відповідачем спірним майно, що узгоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21.

У вказаній справі № 2-633/11 апеляційний суд не констатував безпідставності набуття ОСОБА_2 спірного майна.

Колегія суддів зазначає, що учасник прилюдних торгів діє в умовах довіри до законності дій держави в особі її органу - виконавчої служби і не може здійснювати ревізію виконавчого провадження, перевіряючи, на забезпечення яких саме рішень включено майно до реалізації. Вирішення цих питань віднесено виключно до компетенції державного виконавця.

Якщо майно продається чи передається на виконання судового рішення, то таке рішення набрало законної сили. Виконання судового рішення відбувається відповідно до закону про виконавче провадження. Відчужувачем є не власник майна (оскільки майно продається не по волі власника), а особа, уповноважена державою, виконавець. Саме тому публічна складова відчуження (передання) майна власника має вирішальне значення і свідчить про те, що існують підстави для такого відчуження (передання), та, як наслідок, є підстави для набуття права власності на майно, відчужене чи передане в процесі виконання судового рішення (постанова Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 917/1500/18).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Обов`язок з повернення коштів на підставі оспорюваного правочину виникає з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним (постанова Верховного Суду від 11 серпня 2021 року в справі № 344/2483/18).

Керуючись приписами статті 204 ЦК України, якими встановлено презумпцію правомірності правочину, Верховний Суд виснує, що встановлені судами обставини не є тими юридичними фактами, які у розуміння статті 1212 ЦК України підтверджують відсутність підстав для збереження ОСОБА_2 спірного майна та які відповідно можуть породжувати кондикційне зобов`язання з його повернення позивачу.

Заявниця не позбавлена права просити про відшкодування завданих збитків і моральної шкоди у винних осіб у разі, якщо такі завдані.

Верховний Суд виснує, що підтвердилися доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 1212 ЦК України з урахуванням обставин цієї справи, водночас висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми матеріального права у контексті дійсної і нескасованої правової підстави набуття майна у власність викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 січня 2025 року у справі № 757/31237/18, тому підстав формувати такий висновок немає.

З огляду на встановлення Верховним Судом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги, зокрема, щодо незалучення до участі у розгляді справи АТ «Райффайзен Банк Аваль», ДП «Сетам» та приватного виконавця Шипкова Є. О. як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а також порушення позивачем порядку подання заяви про зміну підстав позову заслуговують на увагу, але не мають правового значення, оскільки позов не підлягає задоволенню з інших підстав.

Щодо клопотання заявника про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, проте мотивів та аргументів для передання цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду клопотання не містить.

З урахуванням наведеного у задоволенні клопотання про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша-третя статті 412 ЦПК України).

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання та оцінки доказів, обставини справи судами встановлені повно, проте допущено неправильне застосування норм матеріального права, про що також свідчать доводи касаційної скарги, то оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд задовольняє касаційну скаргу, скасовує судові рішення та відмовляє у задоволенні позову, сплачений ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 16 268,39 грн, підлягає стягненню на його користь з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлишин Юрій Миколайович, про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Павлишин Юрій Миколайович, задовольнити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 березня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у зв`язку з розглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 16 268 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 39 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров