Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №761/1717/21 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 761/1717/21

провадження № 61-3987св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , відповідачі: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фасад Констракшн»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шурхно Андрій Анатолійович, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року у складі судді Сіромашенко Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року у складі колегії суддів Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Кафідової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва», управитель (керуюча компанія)), Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фасад Констракшн» (далі - ТОВ «Будівельна компанія «Фасад Констракшн»), в якому просив:

стягнути солідарно з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» та ТОВ «Будівельна компанія «Фасад Констракшн» на свою користь 68 286,21 грн майнової (матеріальної) шкоди;

стягнути солідарно з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» та ТОВ «Будівельна компанія «Фасад Констракшн» на свою користь 50 000,00 грн моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09 жовтня 2020 року відбулось падіння уламків фасаду будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що призвело до ушкодження належного позивачу автомобіля марки «BMW 750 Li», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Зазначав, що цього ж дня позивач повідомив Шевченківське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про виявлені ушкодження належного йому автомобіля, які спричинені падінням уламків фасаду будинку за вказаною вище адресою.

Згідно з висновком № 504/20 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеним 14 грудня 2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 68 286,21 грн.

Повідомляв, що відновлювальний ремонт належного йому автомобіля здійснено за власний рахунок.

При цьому зазначав, що будинок АДРЕСА_1 згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) перебуває на балансі та належить до управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Шевченківська РДА). Відповідно до розпорядження Шевченківської РДА від 09 лютого 2011 року № 80 «Про закріплення майна за комунальним підприємством «Керуюча дирекція» будинок АДРЕСА_1 закріплений на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва».

Однак відповідно до договору з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» вказаний житловий будинок обслуговує ТОВ «Будівельна компанія «Фасад Констракшн» (виробничо-обслуговувальний підрозділ КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» «Михайлівська»).

Крім того, вказував, що листом від 23 листопада 2020 року № 109/04/45-8078 Шевченківська РДА, серед іншого, повідомила, що пошкодження автомобіля відбулося внаслідок падіння частини елементу балкона квартири АДРЕСА_2 та зазначила, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за цією адресою не створювалось та його державна реєстрація не проводилась.

Таким чином, вважав, що відповідач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» як управитель вказаного будинку та відповідач ТОВ «Будівельна компанія «Фасад Констракшн» як компанія, що обслуговує будинок, допустили грубі порушення правил його експлуатації й утримання, що призвело до нанесення йому матеріальної і моральної шкоди, яку позивач просив у солідарному порядку стягнути з відповідачів.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 20 червня 2023 року зупинив провадження у справі у зв`язку зі смертю позивача до залучення до участі у справі його правонаступників.

Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 31 липня 2025 року поновив провадження у справі, залучив ОСОБА_2 як правонаступника померлого ОСОБА_1 .

Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 09 вересня 2025 року позов ОСОБА_2 залишив без задоволення.

Київський апеляційний суд постановою від 23 лютого 2026 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року залишив без змін.

Суди керувалися тим, що позивач не надав суду доказів, що правоохоронні органи складали протокол огляду місця події, на якому було б зафіксовано час, місце пошкодження автомобіля, який належить на праві власності позивачу, та причину спричинення шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що у позовній заяві відсутні факти протиправної поведінки відповідачів, здійснення ними заборонених дій. А за змістом позову наявність шкоди не кореспондується з протиправною поведінкою відповідачів та з їх виною у спричиненні матеріальної шкоди, яку позивач жодним чином не довів у спосіб та порядку, що встановлені законом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що за відсутності всіх складових деліктного зобов`язання, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Апеляційний суд, погодившись з висновками місцевого суду, зазначив, що із наявних у справі доказів неможливо встановити, що саме падінням уламка фасаду будинку, який перебуває на балансі та утриманні відповідачів, було спричинено шкоду майну позивача, її обсяг та розміри, механічні пошкодження.

Не є доведеними також посилання позивача на грубе порушення відповідачами правил експлуатації та утримання будинку шляхом нездійснення покладених на них обов`язків щодо належного утримання будинку, що спричинило шкоду, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б засвідчували неналежне утримання та експлуатацію житлового будинку відповідачами у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у березні 2026 року, ОСОБА_2 просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявниця посилається на:

пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 1166 ЦК України у правовідносинах, де шкода заподіяна внаслідок неналежного технічного утримання житлового будинку, а також щодо визначення належного суб`єкта відповідальності у випадку, коли функції з управління, утримання та обслуговування будинку розподілені між управителем (керуючою компанією) і виконавцем;

пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, а саме суди не врахували докази, надані позивачем, зокрема акт загального огляду житлових будинків з додатком, довідку Шевченківським УП ГУ НП у місті Києві, договір між відповідачами від 04 листопада 2019 року.

У касаційній скарзі заявниця посилається на те, що справа віднесена судами першої та апеляційної інстанцій до категорії малозначних, однак це не виключає можливості її касаційного перегляду, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не взяли до уваги, що:

незадовільний стан елементів фасаду та балконів будинку, що встановлено в акті загального огляду житлових будинків,призвів до падіння уламків балкона квартири АДРЕСА_2 та пошкодження автомобіля, що не заперечила керуюча компанія, яка здійснює управління вказаним будинком;

протиправна бездіяльність відповідачів (невжиття заходів безпеки та неналежне утримання будинку) перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з пошкодженням майна позивача;

позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в моральних стражданнях, які він зазнав внаслідок ушкодження свого автомобіля, тобто позбавлення можливості використовувати повсякденно автомобіль, зміні ритму життя, внесення змін до повсякденного розпорядку дня, перенесення або взагалі скасування робочих зустрічей, що негативно вплинуло на майновий стан позивача, та, у свою чергу, позначилось на його морально-психологічному стані.

Доводи інших учасників справи

У травні 2026 року від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва»на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому викладено заперечення на доводи касаційної скарги, які відповідач вважає необґрунтованими та безпідставними, просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Зазначає, що немає підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки позивачка не довела наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, а саме необхідності формування єдиної правозастосовної практики.

Фактичні обставини справи, що встановили суди

Автомобіль з 12 грудня 2012 року був зареєстрований за ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Згідно з довідкою від 18 жовтня 2020 року до Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві надійшла заява від ОСОБА_3 , 1974 року народження, в якій останній вказав, що 09 жовтня 2020 року близько 10 год 00 хв на АДРЕСА_3 виявлено пошкодження автомобіля. Цю заяву було зареєстровано у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Шевченківського УП ГУНП у місті Києві за № 72243. При цьому ОСОБА_3 пояснив, що на автомобіль з будинку АДРЕСА_4 впали цегляні елементи фасаду, які відкололися з балкону. Під час перевірки було проведено бесіду з мешканцями будинку, не встановлено свідків та очевидців цієї події, зі скаргами чи заявами ніхто не звертався. Підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено не було. Матеріали вказаної заяви від 09 жовтня 2020 року № 72243 списано (т. 1, а. с. 81).

Відповідно до висновку № 504/20 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 14 грудня 2020 року судовим експертом Ковалем І. М., вартість відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого в результаті падіння уламків фасаду будинку, яке сталось 09 жовтня 2020 року, становить 68 286,21 грн, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля - 32 131,24 грн.

Згідно з договором від 04 листопада 2019 року № 443, укладеним між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» і ТОВ «Будівельна компанія «Фасад Констракшн», предметом договору є комплексне прибирання і обслуговування місць загального користування, сходових клітин, прибудинкової території, комплексне технічне обслуговування внутрішньобудинкових інженерних та комунікаційних мереж (централізованого опалення, водовідведення, електропостачання), дрібний ремонт будинків, елементів благоустрою, прибудинкових територій та споруд по неадміністративному мікрорайону «Михайлівка» Шевченківського району міста Києва, з метою забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм стандартів і правил (далі - Договір).

Відповідно до пункту 4.1.2 Договору замовник зобов`язується надавати виконавцю всю наявну документацію на будівлі та споруди, прибудинкові території, які передаються на обслуговування, забезпечити вільний доступ до об`єктів обслуговування та виконання робіт за договором, а також приміщення для організації виконання послуг і для справляння мінімальних санітарно-побутових потреб працівників.

У пункті 4.1.3 Договору визначено, що замовник зобов`язується у разі звернення споживачів зі скаргами на незадовільно надані послуги, а також за власною ініціативою проводити обстеження санітарно-технічного стану будинків, технічного та іншого обладнання житлових будинків, прибудинкових територій, елементів благоустрою, дитячих та спортивних майданчиків, переданих на обслуговування виконавцю, контролювати якість надання послуг; в разі виявлення недоліків у роботі виконавця за підсумками обстеження оформлювати відповідні акти.

Виконавцем житлово-комунальних послуг з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем електропостачання, тепло-, водопостачання, водовідведення, зливної каналізації тощо у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 є ТОВ «Будівельна компанія «Фасад Констракшн».

Згідно з пунктами 2.2.3, 2.2.5, 2.2.30 Статуту предметом діяльності КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» є управління нерухомим майном, надання послуг з ремонту житлово фонду, виконання функцій замовника капітального ремонту житлового фонду, управління яким здійснює керуюча компанія.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення судів відповідають не повною мірою.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).

Приватноправовими нормами визначено обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19).

У справі, що переглядається, позивач звернувся до суду з позовом, спрямованим на відшкодування майнової шкоди, завданої його автомобілю падінням уламків конструкції балконабудинку на АДРЕСА_1 , та моральної шкоди внаслідок зміни звичного порядку життя, зокрема неможливості користування автомобілем.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у позові, керувалися тим, що позивачка як правонаступник не довела протиправності дій відповідачів, спричинення шкоди її майну, внаслідок таких дій та, відповідно, причинного зв`язку між діями відповідачів та спричиненою шкодою.

Заявниця у апеляційній та касаційній скаргах посилається на те, що суди не звернули уваги на наявні у справі докази того, що управителем (керуючою компанією) встановлено факт перебування балконних конструкцій будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у неналежному стані, який потребує ремонту.

Крім того, у матеріалах справи наявні докази того, що Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що пошкодження автомобіля відбулося внаслідок падіння частини елементу балкона квартири НОМЕР_3 у вказаному будинку, який належить до сфери управління КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва».

Тому вважає, що факт протиправної поведінки відповідачів та причинний зв`язок підтверджено вказаними доказами.

Проте зазначає, що суди не встановили, хто саме є належним відповідачем за шкоду, заподіяну майну позивача падінням несучих елементів будинку внаслідок його неналежного утримання.

Верховний Суд вважає наведені заявницею доводи частково обґрунтованими з огляду на таке.

Загальні засади та правила відшкодування збитків (майнової шкоди) у позадоговірних відносинах визначені статтею 1166 ЦК України.

Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: неправомірність поведінки особи, а саме будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди, тобто втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину особи, що завдала шкоду.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди, а відсутність хоча б одного з цих елементів, відповідно, виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Вирішуючи питання щодо суб`єкта відшкодування матеріальної шкоди та його вини у заподіянні цієї шкоди у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає таке.

Суб`єктом відшкодування шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України є особа, яка її завдала. Частина друга статті 1166 ЦК України встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.

За змістом частини другої статті 382 ЦК України несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку є спільним майном багатоквартирного будинку.

Аналогічні приписи містяться й у Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;

управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» як управитель зобов`язане, зокрема, забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг; інформувати співвласників багатоквартирного будинку про необхідність капітального ремонту (заміни) спільного майна багатоквартирного будинку; за рішенням співвласників багатоквартирного будинку та в межах виділених ними коштів організовувати виконання та виступати замовником робіт з капітального ремонту (заміни) спільного майна багатоквартирного будинку.

Подібні положення викладено й у Статуті КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» (т .1, а. с. 115-117).

Згідно з положеннями Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року № 150, ремонт фасадів будівлі, зокрема заміна або улаштування нових ґрат та огорож на дахах і балконах будівель (пункт 2.3.6), заміна або підсилення усіх несучих та захисних конструкцій балконів та еркерів (2.3.7), належить до капітального ремонту.

Те, що вказані роботи належать до капітального ремонту також підтвердило і КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» у відзиві на позовну заяву (т. 1, а. с. 84).

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20).

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 922/1153/16 касаційний суд, вирішуючи питання про належного відповідача за позовом про відшкодування позадоговірної шкоди, завданої неналежним утриманням мереж будинку, вказував, що відповідач Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» виконував функції балансоутримувача і управителя будинку і є суб`єктом відповідальності за завдану позивачу майнову шкоду відповідно до своїх обов`язків стосовно забезпечення належної експлуатації та утримання майна, що перебуває на його балансі та через їх неналежне виконання - внаслідок незабезпечення ним (безпосередньо або за допомогою залучення відповідача Комунального підприємства «Харківські теплові мережі») належного стану внутрішньобудинкової мережі.

Правовідносини у вказаній справі та у справі, що переглядається, є подібними, незважаючи на те, що під час розгляду справи № 922/1153/16 була чинною інша редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка містила поняття балансоутримувача, якого не містить редакція Закону, чинна на час виникнення спірних правовідносин, та відмінне поняття управителя, водночас це не нівелює можливість застосування висновку про покладення на балансоутримувача, який також здійснював функції управителя, відповідальності за завдану особі майнову шкоду внаслідок незабезпечення (безпосередньо або із залученням виконавця) належного стану будинку у межах покладених на нього законом та/або договором обов`язків з управління будинком.

За змістом договору від 04 листопада 2019 року № 443, укладеного між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» і ТОВ «Будівельна компанія «Фасад Констракшн», останнє не наділено повноваженнями здійснювати капітальний ремонт фасадних конструкцій, тоді як керуюча компанія відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та її Статуту у порядку реалізації функцій управителя зобов`язана організувати проведення такого ремонту.

Отже, за встановлених обставин на обсяг відповідальності управителя будинку за порушення його обов`язків, визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та його Статутом, не впливає факт наявності / відсутності порушення договірних зобов`язань, що склалися між ним і виконавцем послуг з утримання будинку.

З урахуванням наведеного, оскільки позивачка вважає, що саме неналежним виконанням обов`язків з управління майном будинку (вчасним непроведенням капітального ремонту балконної конструкції, внаслідок чого її частина пошкодила автомобіль ОСОБА_1 ) позивачці завдано матеріальної і моральної шкоди, належним відповідачем у цій справі є КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва».

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

Тому суди правильно виснували про відмову у позові до ТОВ «Будівельна компанія «Фасад Констракшн», проте помилилися з мотивами такої відмови, які необхідно викласти в редакції цієї постанови.

Водночас, досліджуючи питання наявності усіх складових деліктної відповідальності саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва», суди не урахували:

презумпцію вини заподіювача шкоди, яка у цій справі не спростована;

факт визнання керуючою компанією того, що пошкодження автомобіля відбулося внаслідок падіння частини елементу балкону квартири АДРЕСА_2 (лист Шевченківської РДА від 23 листопада 2020 року № 109/04/45-8078, т. 1, а. с. 15);

наявність акта огляду будинку від 30 вересня 2020 року, складеного самим управителем (керуючою компанією), та додатку до нього, у якому зафіксовано руйнування балконних плит і визначено планові ремонтні роботи протягом 2021-2023 років (т. 1, а. с. 18, 19), що вказує на обізнаність керуючої компанії про аварійний стан фасаду за дев`ять днів до події, та відсутність у матеріалах справи доказів вжиття управителем (керуючою компанією) жодних негайних заходів (огородження, негайні аварійні роботи, обмеження паркування) для запобігання наслідків руйнування фасадних конструкцій, або залучення виконавця для здійснення цих робіт, що може свідчити про невиконання обов`язку з належного утримання майна.

Оскаржувані судові рішення не містять будь-яких мотивів у частині дослідження та оцінки акта огляду будинку від 30 вересня 2020 року з додатком та листа Шевченківської РДА від 23 листопада 2020 року № 109/04/45-8078, наданих позивачем на підтвердження завдання йому майнової шкоди, зокрема КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва».

Отже, доводи касаційної скарги у цій частині підтвердилися.

Верховний Суд зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, тоді як суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями збирати, досліджувати докази чи втручатися в їх оцінку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц викладено правовий висновок про те, що всебічність та повнота розгляду справи передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежності.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про якість судових рішень зазначено, що мотиви прийняття рішення повинні бути узгодженими, зрозумілими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку мотивації, яка привела суддю до ухвалення рішення.

Умотивованість повинна засвідчувати дотримання суддею принципів, сформульованих Європейським судом з прав людини (а саме повага до права на захист та на справедливий суд). Коли проміжні рішення стосуються індивідуальних свобод (наприклад, дозвіл на арешт) або можуть вплинути на права осіб чи на їхнє майно (наприклад, тимчасова опіка над дитиною або превентивне накладення арешту на нерухоме майно чи на банківські рахунки), потрібен належний виклад мотивів подібного рішення. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. У викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін, тобто на кожен окремий пункт вимог та на аргументи захисту. Це важливий запобіжник, оскільки він дає можливість сторонам переконатися у тому, що їхні доводи були досліджені, а отже, суддя взяв їх до уваги (пункти 34, 38).

З огляду на вказане суди не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не встановили фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, належно не мотивували відхилення доводів і аргументів позовної заяви та апеляційної скарги, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позовної вимоги, пред`явленої до управителя (керуючої компанії), про відшкодування майнової шкоди.

Оскільки суди дійшли передчасних висновків про відсутність підстав для відшкодування майнової шкоди, вони фактично не розглянули вимогу, пред`явлену до управителя (керуючої компанії), про відшкодування моральної шкоди, тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18)).

З урахуванням висновку щодо часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи в частині вирішення позовних вимог до управителя (керуючої компанії) на новий розгляд до суду першої інстанції розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина друга статті 412 ЦПК України).

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові рішення:

в частині вирішення позовних вимог до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції;

в частині вирішення позовних вимог до ТОВ «Будівельна компанія «Фасад Констракшн» підлягають зміні, шляхом викладення мотивів у редакції цієї постанови, а в решті в цій частині - залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шурхно Андрій Анатолійович, задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2026 рокув частині вирішення позову до Комунального підприємства«Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2026 рокув частині вирішення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фасад Констракшн»змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті в цій частині - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. М. Фаловська

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

О. М. Ситнік