Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №198/450/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: спори про припинення права власності на земельну ділянку

Дата: 29 вересня 2026 р.

Справа: №198/450/24

Суддя: Сердюк Валентин Васильович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа 198/450/24

провадження № 61-7138св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сердюка В. В. (суддя-доповідач)

суддів: Коломієць Г. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації-обласної військової адміністрації, Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області

відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «ЗОРЯНА ПЛЮС»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2025 року в складі колегії суддів Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В., та касаційну скаргу Фермерського господарства «ЗОРЯНА ПЛЮС» на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2025 року в складі судді Гайдар І. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2025 року в складі колегії суддів Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2024 року керівник Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації-обласної військової адміністрації, Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «ЗОРЯНА ПЛЮС» (далі - ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС») про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Позов обґрунтовано тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області) від 21 грудня 2018 року № 4-5229/15-18-СГ з державної у комунальну власність Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1225988000:01:002:0598, площею 9,8651 га.

Юр`ївська селищна рада рішенням від 30 серпня 2019 року № 821-34/VII «Про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » надала дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у приватну власність за рахунок земельної ділянки площею 9,8651 га.

Юр`ївська селищна рада рішенням від 06 грудня 2019 року № 1103-39/VII «Про затвердження проекту із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 » затвердила вказану документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_1 (номер відомостей про речове право 35462519) на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради від 13 лютого 2020 року № 51110678.

Згодом ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» набуло право оренди та користується вказаною земельною ділянкою, зареєструвавши в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майном відповідне речове право.

Спірна земельна ділянка на момент її передачі у приватну власність належала та належить натепер до переліку земель природно-заповідного фонду (ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське»), які не можуть бути передані у власність для ведення особистого селянського господарства.

Оскільки порушено норми Закону України «Про природно-заповідний фонд України», керівник Павлоградської окружної прокуратури та просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Юр`ївської селищної ради від 06 грудня 2019 року № 1103-39/VII «Про затвердження проекту із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 »;

- усунути перешкоди власнику, Юр`ївській селищній територіальній громаді в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747 площею 2 га, яка розташована на території Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, шляхом скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 лютого 2020 року, індексний номер 51110678, та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , а також скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 квітня 2020 року, індексний номер 52037782, та здійснену на його підставі державну реєстрацію права оренди землі;

- стягнути з відповідачів судові витрати.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 07 лютого 2025 року позов задовольнив.

Визнав незаконним та скасував рішення Юр`ївської селищної ради від 06 грудня 2019 року № 1103-39/VII «Про затвердження проекту із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 ».

Скасував рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 лютого 2020 року, індексний номер 51110678, та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 1225988000:01:002:0747, номер відомостей про речове право 35462519.

Скасував рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 квітня 2020 року, індексний номер 52037782, та здійснену на його підставі державну реєстрацію належного ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225988000:01:002:0747, номер запису про інше речове право 36316340.

Зобов`язав ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 1225988000:01:002:0747, площею 2 га, у власність Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Зобов`язав ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» передати земельну ділянку, кадастровий номер 1225988000:01:002:0747, площею 2 га, у власність Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка є частиною ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське», який створено 03 лютого 2012 року і є об`єктом природно-заповідного фонду. Рішення про переведення земель указаного природно-заповідного фонду ландшафтного заказника до іншої категорії, а також про скасування статусу цих земель не приймалися. Спірна земельна ділянка за своїм статусом перебуває під особливою охороною держави і не могла бути передана у власність фізичній особі, а також згодом бути передана в оренду ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» для здійснення підприємницької діяльності, у зв`язку із чим позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» подало апеляційну скаргу.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 07 травня 2025 року апеляційну скаргу ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» задовольнив частково.

Скасував рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2025 року в частині позовних вимог:

- про визнання незаконним та скасування рішення Юр`ївської селищної ради від 06 грудня 2019 року № 1103-39/VII «Про затвердження проекту із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 » - і ухвалив у цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог;

- про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 квітня 2020 року, індексний номер 52037782, та здійснену на його підставі державну реєстрацію належного ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225988000:01:002:0747, номер запису про інше речове право 36316340, а також про зобов`язання ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» передати земельну ділянку, кадастровий номер 1225988000:01:002:0747, площею 2 га, у власність Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, - і закрив провадження у справі у цій частині позовних вимог.

Залишив без змін рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2025 року в частині позовних вимог:

- про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 1225988000:01:002:0747, площею 2 га, у власність Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення Юр`ївської селищної ради від 06 грудня 2019 року № 1103-39/VII «Про затвердження проекту із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 » мотивована тим, що позов у цій частині є неналежним та неефективним способом захисту порушеного права позивача. Належним та ефективним способом захисту права власності на землі природно-заповідного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки і на таку вимогу не поширюється позовна давність.

Постанова апеляційного суду в частині вимог про скасування рішення державного реєстратора від 23 квітня 2020 року про державну реєстрацію належного ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» права оренди земельної ділянки, а також про зобов`язання ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» передати земельну ділянку у власність Юр`ївської селищної територіальної громади мотивована тим, що спірну земельну ділянку, яку прокурор хоче вилучити з користування ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС», фермерське господарство отримало в оренду для здійснення господарської діяльності, у зв`язку із чим розгляд спору в цій частині з огляду на суб`єктний склад сторін віднесено до юрисдикції господарських судів.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині вимог про скасування рішення державного реєстратора від 13 лютого 2020 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, а також про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у власність Юр`ївської селищної територіальної громади мотивована тим, що судове рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості. Позов прокурора в цій частині спрямований на відновлення власником (територіальною громадою) володіння спірною земельною ділянкою природно-заповідного фонду, тому заявлені прокурором позовні вимоги в цій частині є належним і ефективним способом захисту порушених прав. Апеляційний суд указав, що контроль за використанням земельної ділянки на території об`єкта природно-заповідного фонду згідно з її цільовим призначенням є важливим для держави і суспільства. Повернення земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами та за цільовим призначенням. Дотримання встановлених законодавчих заборон щодо обігу такої ділянки є необхідною умовою її використання з тією метою, щоб попередити завдання шкоди загалом навколишньому природному середовищу і, зокрема, частині системи природних територій та об`єктів, які перебувають під особливою охороною держави.

Короткий зміст вимог і вимог касаційних скарг

04 червня 2025 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2025 року у цій справі, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2025 року і залишити в силі рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2025 року.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Вказує на помилковість висновків апеляційного суду про обрання неефективного способу захисту в частині оскарження рішення Юр`ївської селищної ради від 06 грудня 2019 року № 1103-39/VII.

Крім того, апеляційний суд помилково вважав, що вимоги до ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» мають розглядатися судом господарської юрисдикції, оскільки вони пов`язані із вимогами до фізичної особи, яка передала спірну землю в оренду товариству.

Прокурор вважає, що апеляційний суд помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції, тому рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2025 року має бути залишене в силі.

09 червня 2025 року ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС»через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2025 року у цій справі, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2025 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підстави касаційного оскарження судового рішення ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» посилається на:

- пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо захисту прав землевласників та землекористувачів, які набули права на земельні ділянки в умовах, коли у суб`єктів власних повноважень та у органу місцевого самоврядування була відсутня інформація та відповідна документація, які свідчать про знаходження такої земельної ділянки у межах об`єкта природньо-заповідного фонду;

- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» указує на те, що суди дійшли висновку про особливий статус спірної земельної ділянки на підставі недопустимих доказів. Прокурор не надав затвердженої належним чином технічної документації, яка б свідчила про те, що земельна ділянка є частиною ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське» у межах Юр`ївського району Дніпропетровської області.

Також суди помилково надали оцінку наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року № 4-5229/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», оскільки, на думку ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС», цей акт прийнято суб`єктом владних повноважень і висновки щодо його законності могли бути ухвалені судом адміністративної юрисдикції.

Суди попередніх інстанцій помилково залишили без уваги те, що прокурор невірно сформував склад позивачів та відповідачів, оскільки прокурор не зазначив які права та обов`язки об`єднують відповідно позивачів та відповідачів між собою. Крім того, позов прокурора в інтересах Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області спрямований на скасування безпосередньо рішення Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області, при цьому відповідачі не ухвалювали такого рішення і не можуть нести відповідальність за нього. Також суди помилково вважали, що позов у цій справі є негаторним. ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку правомірно, а ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» також правомірно згодом набуло право оренди цієї земельної ділянки.

Відзиви на касаційні скарги не подано.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 01 жовтня 2025 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 червня 2026 року цю справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

Верховний Суд ухвалою від 14 липня 2026 року справу призначив до судового розгляду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 вересня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Шипович В. В.

Фактичні обставини, встановлені судами

Дніпропетровська обласна рада рішенням від 19 березня 2002 року № 525-22/ХХІІІ затвердила перелік цінних природних територій, що резервуються для подальшої організації об`єктів природно-заповідного фонду області, до якого увійшов об`єкт природно-заповідного фонду «Урочище Приорільське», розташований у Павлоградському (колишньому Юр`ївському) районі Дніпропетровської області між селами Улянівка та Чернявщина. Дніпропетровська обласна рада рішенням від 03 лютого 2012 року № 247-11/VІ створила на території Павлоградського (колишнього Юр`ївського) району ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське» загальною площею 945,46 га.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року № 4-5229/15-18-СГ відповідно до статей 15-1, 117, 122 ЗК України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» з державної у комунальну власність Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області передано земельну ділянку, кадастровий номер 1225988000:01:002:0598, площею 9,8651 га сільськогосподарського призначення.

Після прийняття згідно з рішенням Юр`ївської селищної ради від 31 січня 2019 року № 569-26/VII земельної ділянки в комунальну власність речове право органу місцевого самоврядування на об`єкт зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 березня 2019 року, номер відомостей про речове право 30960800.

Юр`ївська селищна рада рішенням від 30 серпня 2019 року № 821-34/VII надала дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0598. У результаті поділу (виділу) рішенням Юр`ївської селищної ради від 06 грудня 2019 року № 1103-39/VII затверджено проект із землеустрою щодо встановлення (відновлення)меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747 площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 лютого 2020 року, номер відомостей про речове право 35462519.

13 квітня 2020 ОСОБА_1 уклав із ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» договір № 41/04/20 оренди вказаної земельної ділянки, речове право за яким станом на день прийняття рішення зареєстровано за господарством в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер відомостей про інше речове право 36316340.

У матеріалах справи наявні копія проекту ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське» з розділом «Охоронні зобов`язання», карта ландшафтного заказника «Урочище Приорільське», скріншоти з Публічної кадастрової карти щодо місцезнаходження спірної земельної ділянки, довідка сертифікованого інженера-землевпорядника/інженера-геодезиста ФОП ОСОБА_2 , якими поза розумним сумнівом підтверджується факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером 1225988000:01:002:0747 у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське».

Прокурор у позовній заяві на виконання статті 56 ЦПК України, частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII обґрунтував підставу для представництва інтересів держави, зазначивши, що 08 лютого 2024 року запитом № 63-829вих-24 звертався до Юр`ївської селищної ради про порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності відведення земельної ділянки природно-заповідного фонду та питання щодо вжитих заходів представницького характеру в питанні повернення відповідної землі. Відповідь на запит від Юр`ївської селищної ради до Павлоградської окружної прокуратури не надходила. У зв`язку з чим, на її адресу надіслано повторний запит від 12 березня 2024 року № 63-1411вих-24 щодо надання вказаної інформації. Листом від 02 травня 2024 року № 860/0/2-24 від Юр`ївської селищної ради до Павлоградської окружної прокуратури надійшла відповідь, за якою претензійно-позовна робота щодо повернення земельних ділянок, розташованих на території ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське», не проводилася, що оцінено прокурором як бездіяльність Юр`ївської селищної ради щодо захисту прав на спірну земельну ділянку.

Ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське» включено до складу природно-заповідного фонду України. Рішення про переведення земель природно-заповідного фонду ландшафтного заказника до іншої категорії, а також про скасування статусу цього заказника не приймалися. Земельна ділянка віднесена до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки з іншим статусом цільового використання, зокрема, для ведення особистого селянського господарства та передання у власність фізичній особі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Межі касаційного перегляду

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, керівник Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави просив суд:

Суд першої інстанції рішенням від 07 лютого 2025 року, серед іншого, задовольнив позов у частині вимог про скасування рішення державного реєстратора від 13 лютого 2020 року та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, а також зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у власність Юр`ївської селищної територіальної громади в особі Юр`ївської селищної ради. У цій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін апеляційним судом.

ОСОБА_1 не оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині вимог, які безпосередньо стосуються його прав та обов`язків.

Доводи касаційної скарги прокурора зводяться до скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Тобто прокурор фактично погоджується із ухваленими в цій частині позовних вимог судовими рішеннями.

Касаційна скарга ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» не містить доказів уповноваження останнього діяти в інтересах ОСОБА_1 .

З урахуванням вимог статті 400 ЦПК України щодо меж касаційного оскарження, Верховний Суд не переглядає ухвалені у цій справі судові рішення в частині вимог щодо скасування рішення державного реєстратора від 13 лютого 2020 року та здійснену на його підставі державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, а також зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у власність Юр`ївської селищної територіальної громади.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржені судові рішення в частині, яка переглядається, відповідають.

Щодо статусу ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське»

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Згідно зі статтею 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За змістом статті 44 ЗК України та статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

За частиною третьою статті 93 ЗК України не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об`єктів, крім випадків, передбачених законом.

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

У частині третій статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Згідно з частиною третьою статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

У свою чергу, відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з пунктом 3.4 Інструкції щодо оформлення охоронних зобов`язань на території та об`єкти природно-заповідного фонду, охоронне зобов`язання підлягає переоформленню у разі: зміни форм власності на землю, на якій розташована (ий) територія чи об`єкт природно-заповідного фонду; зміни землекористувача (землевласника) у межах території чи об`єкта природно-заповідного фонду; внесення змін до положення про територію чи об`єкт природно-заповідного фонду стосовно режиму охорони та збереження.

Суди встановили, що рішенням Дніпропетровської обласної ради від 19 березня 2002 року № 525-22/ХХІІІ «Про природно-заповідний фонд області» затверджено перелік цінних природних територій, що резервуються для подальшої організації об`єктів природно-заповідного фонду області, до якого увійшов об`єкт природно-заповідного фонду «Урочище Приорільське», розташований у колишньому Юр`ївському районі Дніпропетровської області між с. Улянівка і с. Чернявщина.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 03 лютого 2012 року № 247-11/VI «Про створення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення на території Юр`ївського району» створено ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське» (загальною площею 945,46 га). Отже, ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище Приорільське» включено до складу природно-заповідного фонду України.

Таким чином, з урахуванням встановлених судами фактичних обставин розташування спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське», обґрунтованим є висновок, що наведене свідчить про віднесення такої ділянки до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює перебування цієї ділянки з іншим статусом цільового використання, зокрема, для ведення фермерського господарства.

Колегія суддів звертає увагу, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 910/2323/18.

Отже, незавершення всіх процедур щодо встановлення меж спірного об`єкта природно-заповідного фонду, наявні в матеріалах справи докази (у тому числі проект створення об`єкту), був достатній, зважаючи і на приписи статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд», для визначення факту чи розташована спірна земельна ділянка в межах заказника «Урочище Приорільське».

Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою. Такі висновки про застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі № 904/917/23.

З урахуванням наведеного вище, а також підстав позову, у цій справі мета прокурора спрямована на відновлення володіння власником (територіальною громадою) спірною земельною ділянкою природно-заповідного фонду.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частиною першою статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані з позбавленням володіння (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, провадження № 14-2цс21).

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, провадження № 14-91цс20.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю навіть, якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 (провадження № 12-73гс24) зазначила, що «негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.

Встановивши, що відповідач фактично користується спірними земельними ділянками, створюючи перешкоди у їх користуванні власнику, в цьому випадку належним та ефективним способом захисту права, яке позивачка як власниця земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок, тобто негаторний позов».

Отже, колегія суддів погоджується з тим, що належним та ефективним способом захисту прав власника, позбавленого права користування належним йому майном, є пред`явлення негаторного позову. Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19 (провадження № 14-79цс21), від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що для повернення земельної ділянки власнику оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У зв`язку з наведеним апеляційний суд у цій справі правильно вважав, що заявлені прокурором позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Юр`ївської селищної ради від 06 грудня 2019 року № 1103-39/VII «Про затвердження проекту із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність ОСОБА_1 » є неефективними та не підлягають задоволенню.

Із таким висновком суду апеляційної інстанції з урахуванням меж касаційного оскарження колегія суддів Верховного Суду погоджується. Отже, в цій частині судове рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Щодо вимог позову про скасування рішення державного реєстратора від 23 квітня 2020 року про державну реєстрацію належного ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» права оренди земельної ділянки та зобов`язання ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» передати земельну ділянку у власність Юр`ївської селищної територіальної громади

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Тож у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна і суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.

Згідно з пунктами 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

Тож розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження № 12141гс18) викладено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Визначаючи предметну юрисдикцію справ, суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У справі, яка переглядається, предметом позову є, зокрема, вимога прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації-обласної військової адміністрації, Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі за ФГ «Зоряна Плюс» та шляхом повернення її з незаконного володіння юридичної особи - ФГ «Зоряна Плюс».

Тобто спір у справі, що переглядається, у частині вказаних позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах органу місцевого самоврядування до ФГ «Зоряна Плюс», яке має майнові права на земельну ділянку, є земельним спором між територіальною громадою та юридичною особою, тому, враховуючи суб`єктний склад сторін, розгляд цього спору належить до господарської юрисдикції. Наведене відповідає висновкам, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22).

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2026 року у справі № 198/188/24 (провадження № 61-5175св25) за подібних правовідносин.

Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Апеляційний суд в указаній частині рішення суду першої інстанції скасував та закрив провадження у справі щодо таких позовних вимог до ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС», оскільки спірну земельну ділянку, яку прокурор хоче вилучити з користування ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС», відповідач отримав в оренду для здійснення господарської діяльності, у зв`язку із чим розгляд спору в цій частині з огляду на суб`єктний склад сторін віднесено до юрисдикції господарських судів.

Із таким висновком суду апеляційної інстанції з урахуванням меж касаційного оскарження колегія суддів Верховного Суду також погоджується з огляду на висновки, викладені вище.

Вимогами частини першої статті 400 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

З урахуванням меж касаційного оскарження доводи касаційних скарг в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками, викладеними в судовому рішенні суду апеляційної інстанції і такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування судового рішення апеляційного суду, яке відповідає вимогам щодо його законності та обґрунтованості.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо помилковості висновків апеляційного суду про обрання неефективного способу захисту в частині оскарження рішення Юр`ївської селищної ради від 06 грудня 2019 року № 1103-39/VII спростовуються висновками, викладеними в цій постанові із посиланням, зокрема, на висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних правовідносинах.

У цій справі належним та ефективним способом захисту права власності на землі природно-заповідного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки і на таку вимогу не поширюється позовна давність, про що правильно вказано апеляційним судом.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо помилковості висновків апеляційного суду про те, що вимоги до ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» мають розглядатися судом господарської юрисдикції, оскільки вони пов`язані із вимогами до фізичної особи, яка передала спірну землю в оренду товариству, є неприйнятними з підстав, наведених вище.

Доводи касаційної скарги ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» про те, що суди дійшли висновку про особливий статус спірної земельної ділянки на підставі недопустимих доказів колегією суддів відхиляться, оскільки спірна земельна ділянка є частиною ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище Приорільське» у межах Юр`ївського району Дніпропетровської області, який включено до складу природно-заповідного фонду України. Незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 910/2323/18).

Доводи касаційної скарги ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» про те, що позов у цій справі не є негаторним також спростовуються висновками, викладеними в цій постанові із посиланням, зокрема, на висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» про неналежну оцінку доказів та помилкову, на думку заявника, оцінку суб`єктного складу учасників справи є безпідставними та зводяться до спонукання Верховного Суду здійснити нову оцінку зібраних у справі доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 400 ЦПК України.

Щодо доводів ФГ «ЗОРЯНА ПЛЮС» про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо захисту прав землевласників та землекористувачів, які набули права на земельні ділянки в умовах, коли у суб`єктів власних повноважень та у органу місцевого самоврядування була відсутня інформація та відповідна документація, які свідчать про знаходження такої земельної ділянки у межах об`єкта природньо-заповідного фонду (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), то колегія суддів зазначає, що Верховним Судом викладені висновки за подібних правовідносин у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2026 року у справі № 198/188/24 (провадження № 61-5175св25), які підлягають застосуванню під час касаційного перегляду цієї справи з урахуванням вимог частини третьої статті 400 ЦПК України.

Колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.

У цій справі Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи висновки, викладені у цій постанові, з урахуванням меж касаційного оскарження, касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури та Фермерського господарства «ЗОРЯНА ПЛЮС» залишити без задоволення.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2025 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. В. Сердюк

СуддіГ. В. Коломієць

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua